Перші Олімпійські ігри сучасності

6 квітня 1896 року Олімпійські ігри — давно втрачена традиція Стародавньої Греції, — відроджуються в Афінах через 1500 років після заборони римським імператором Феодосієм I. На відкритті Афінських ігор король Греції Георгіос I і натовп у 60 000 глядачів вітали спортсменів із 13 країн на міжнародних змаганнях.

Перші зареєстровані Олімпійські ігри було проведено в Олімпії в грецькому місті-державі Еліда в 776 році до н. е., але загальновизнано, що Олімпійським іграм на той час було щонайменше 500 років. Стародавні Олімпійські ігри, що проводилися що чотири роки, відбувалися під час релігійного свята на честь грецького бога Зевса. У восьмому столітті до нашої ери учасники приїхали з дюжини або більше грецьких міст, а до п’ятого століття до нашої ери — зі 100 міст усього Грецького світу. Спочатку олімпійські змагання обмежувалися бігом, але пізніше до них додалася низка інших видів спорту, зокрема боротьба, бокс, перегони на конях і колісницях, військові змагання. П’ятиборство, введене в 708 році до н. е., складалося зі змагань у бігу, стрибках у довжину, метанні диска і списа, боротьбі.

Коли Греція була завойована Римом, то Олімпійські ігри поступово почали занепадати, втрачаючи своє значення. Ревний християнин імператор Феодосій в 393 році їх забороняє зовсім, адже вбачає в них лише язичницьку традицію, а не прояв античної культури.  

В епоху Відродження в Європі почалося тривале захоплення давньогрецькою культурою, а у XVIII і XIX століттях деякі народи влаштовували неофіційні спортивні та фольклорні фестивалі під назвою «Олімпійські ігри». Однак тільки 1892 року молодий французький барон П’єр де Кубертен всерйоз запропонував відродити Олімпійські ігри як великі міжнародні змагання, які проводитимуться що чотири роки. На конференції з міжнародного спорту в Парижі в червні 1894 року Кубертен знову запропонував цю ідею, і 79 делегатів із дев’яти країн одноголосно схвалили його пропозицію. Було сформовано Міжнародний олімпійський комітет (МОК), перші Ігри було заплановано на 1896 рік в Афінах, столиці Греції.

В Афінах 280 учасників із 13 країн змагалися в 43 видах спорту, включно з легкою атлетикою, плаванням, гімнастикою, велоспортом, боротьбою, важкою атлетикою, фехтуванням, стрільбою та тенісом. Усі учасники були чоловіками, а деякі з учасників — туристами, які натрапили на Ігри і їм дозволили зареєструватися. Змагання з легкої атлетики проводили на стадіоні «Панатінаїкос», який спочатку побудували в 330 році до н. е., а потім відновили до Ігор 1896 року Американці виграли дев’ять із 12 цих турнірів. На Олімпійських іграх 1896 року також було проведено перші марафонські змагання, які відбувалися 25-мильним маршрутом, пройденим грецьким солдатом, що приніс звістку про перемогу над персами з Марафону до Афін 490 року до н.е. У 1924 році марафон було стандартизовано на 26 миль і 385 ярдів. Відповідно грек Спиридон Луї виграв перший марафон на Іграх в Афінах 1896 року.

П’єр де Кубертен став президентом МОК 1896 року і керував Олімпійськими іграми у важкі перші роки, коли їм не вистачало широкої підтримки з боку населення і їх затьмарювали всесвітні ярмарки. 1924 року в Парижі було проведено перші по-справжньому успішні Олімпійські ігри, в яких взяли участь понад 3 000 спортсменів, зокрема понад 100 жінок із 44 країн. Того ж року було проведено перші зимові Олімпійські ігри. У 1925 році Кубертен вийшов на пенсію. Олімпійські ігри стали вважатися головним міжнародним спортивним змаганням. У 2004 році літні Олімпійські ігри повернулися до Афін, у них узяли участь понад 11 000 спортсменів із 202 країн. У момент гордості для греків і хвилювання для глядачів змагання зі штовхання ядра відбулися на місці класичних Ігор в Олімпії.

До речі, декілька слів про класичні ігри. Ви знаєте, що під час цих Ігор припинялися всякі військові конфлікти, тобто спорт не був поза політикою вже тоді, а от кремлівська пропаганда стверджує навпаки, що спорт має бути поза політикою. Але ж як це може бути? Спорт уже давно став часткою суспільного життя, без якої важко уявити наше сьогодення. Та щоб представники держави-агресора виступали в одних змаганнях з представниками цивілізованого світу?

Прецеденти вже були. Так до участі в VII Олімпійських іграх, що відбувалися в Антверпені в 1920 році, не були допущені до участі Німеччина, Австрія, Угорщина, Туреччина та Болгарія, як держави, що розв’язали I Світову війну.

До участі в Олімпійських іграх в Лон-доні 1948 року не були допущені представники Німеччини та Японії, держав які розв’язали II Світову.

А згадаймо випадки бойкоту низки держав західного світу Олімпійських ігор у москві-1980, що стало протестом проти введення радянських військ до Афганістану, а країни колишнього соцтабору у відповідь проігнорували Олімпійські ігри в Лос-Анджелесі-1984.

Тому не поспішайте ставити спорт поза політикою. Ці два види людської діяльності йдуть пліч-о-пліч, як показує нам світова практика, і даремні голоси тих пропагандистів кремля, які ратують за це… Увесь цивілізований світ не повинен прислухатись до тих слів, а також до власних проросійських сил, які так само повторюють наративи кремля.

Міжнародна ізоляція країни-агресора має стосуватися й спорту. І це безумовно.