Література

Є письменники, чий життєпис цікавіший від їхніх творів, чиї твори – це тільки матеріали до їхньої характеристики, складові частинки їхнього життєпису. Це генії, обранці долі, великі й оригінальні в доброму і злому, у щасті і в стражданні. Це корифеї ... читати далі

Звільнені від ворога території ще носили сліди недавніх боїв. Багато споруд було зруйновано, розбито, спалено. На порожніх полях валялись боєприпаси, ворожа зброя, розбиті бронетранспортери, танки, міномети, гармати. Там і тут височіли свіжі могили… ... читати далі

То як часом майстер напився в саму міру: ні замало, ні забагато, то розказував одну подію зі свого життя. Всі, що були у коршмі, слухали його з увагою, навіть і жид слухав. ... читати далі

Нічо так чоловікові віку вже не укоротає, як та люба´. [1] Хто не вірить, най лиш слухає, що розказуватиму... У нашім селі, знаєте, чинять два храми в рік — один на зимні Николи, [2] а другий на весні. Зимні Николи, як здорові знаєте, припадають ... читати далі

Одного літнього ранку 1773 року їхав степом, поміж річками Удаєм і Хоролом, сотник самарської паланки Ничипір Заруба із сином Остапом. Видно, мандрували здалека всю ніч, бо коні дуже знемоглися, постогнували важко та приставали на ходу. — Вже ... читати далі

Була собі мишка. Така, як і другі: сіренька, маленька, кінчасті вушка, довгий, гладкий хвостик. В самім кутку хати, де нога від ліжка щільно притикає до стіни, мала свою нору. Мешкання не розкішне, але безпечне. Ніхто з людей не заглядав туди. О, ... читати далі

Я ввійшов до судової зали саме тоді, як предводитель суду заложив берет на голову і проголосив засуд: «В імені його величества цісаря суд окружний признає Степана Припоня винним у крадіжці і засуджує його на важку в’язницю протягом одного року...» ... читати далі

Якби сам Тарас Шевченко говорив до тебе сьогодні ... читати далі

Двадцять п'ять! Якби не давали, то я б і не брав. А коли дають — бери! I сам хазяїн наш всіх научає: з усього, каже, треба користь витягать, хоч би й зубами прийшлося тягнуть — тягни! Так він робив і так робить від юних літ, а тепер має міліони! Чом ... читати далі

Пречудовий літній поранок. У холоднім легенькім вітрі ледве-ледве леліється широкий лан жита. Жито, мов золото. Колосся, наче праники, аж похилилося під вагою зерна та перлових крапель роси, що позвисали з кождої стебелинки. Стебла стоять високі та ... читати далі

Вже нама села, лиш цвинтар. Край цвинтаря трупарня під високою пелехатою смеречиною схована. Глуха і німа стая гроби пасе... ... читати далі

25 лютого виповнилося 154 роки з Дня народження однієї з найзнаковіших постатей української літератури – Лесі Українки. У нашій газеті поетеса була представлена в різних аспектах життя та творчості. Нині ж «Сурма» пропонує добірку творів Лесі ... читати далі

Може б, хто послухав казки? Ось послухайте, панове! Тільки вибачте ласкаво, Що не все в ній буде нове. Та чого там, люди добрі, За новинками впадати? Може, часом не завадить ... читати далі

За десять днів до різдва, саме в неділю, пані Заборовська, що мала оселю в невеличкому підгородному селі Копичинцях, казала запрягти коней, щоб по ясному, гарному дневі та по добрій санній дорозі поїхати в город за покупом: свята ж, бачите, ... читати далі

В хату Сенька Польного загостила нужда. Він і перед роком не був заможним, а все ж і великої біди не знав. Та звісно, старша біда як розкіш. Посипалось на Сенька нещастя за нещастям, мов з платка. Наяри помер єму одинакхлопчина (бо він, три роки ... читати далі

Був Святвечір. В хаті у Хведора Павленка вже повечеряли. Господар сидів уже осторонь, а його жінка Оксеня та Оксенина мати (баба Явдоха) поралися ще біля столу то з тим, то з сим. ... читати далі

В хату Сенька Польного загостила нужда. Він і перед роком не був заможним, а все ж і великої біди не знав. Та звісно, старша біда як розкіш. Посипалось на Сенька нещастя за нещастям, мов з платка. Наяри помер єму одинакхлопчина (бо він, три роки ... читати далі

В темну кімнату крізь позамерзалі вікна світить місяць. Великі шиби уквітчалися голчастою сосниною, перистим папоротником, шовковою травою і всякими іншими дивовижними візерунками, що вишив та вимережав славний морозенко; можна було подумати, що то ... читати далі

За вікном не випогоджувалося. Стогнало і завивало, як за покійником. Крутило снігом. Цілі пригорщі того колючого снігу вітер жбурляв у вікна, що вони аж дзвеніли під могутніми ударами. Гуділо в комині. Дим над ним не піднімався прямо і високо, а ... читати далі

Брутальне слово вдарило в зіщулену спину, ніби камінь. А потім – ще і ще, і ще… Слова били жорстоко і дошкульно. Брутальність, змішана з веселим безтурботним сміхом, заповзала у вуха. Вчителька озирнулася. Просто за нею, не поспішаючи, йшов ... читати далі