Кількісний вираз московського геноциду в Україні

Московська агресія проти України, влаштований нею геноцид української нації на окупованих землях нерідко порівнюють з періодом Другої світової війни, коли тодішніх московсько-більшовицьких окупантів з України витіснили німецькі загарбники. На жаль, донині багато хто в Україні і за її межами продовжує послуговуватися стереотипами совіцької пропаганди, яка всі власні звірства  під час Другої світової війни списує на німців. Так, у розстрілі польської офіцерської еліти, яка потрапила в полон до московитів після того, як гітлерівська Німеччина і сталінська радянська московія з чисто камуфляжною назвою Радянський Союз, розв’язали Другу світову війну, московити  звинуватили німців. А пізніше, вже у наш час, підірвали літак з усією владною верхівкою Польщі, яка летіла до московії, щоб віддати в Катині шану своїм землякам, замордованим московитами «просто так». І тоді московити, з притаманною їм на генетичному рівні брехливістю, звинуватили пілота цього урядового польського літака, етнічного українця, який нібито спеціально вчинив терористичний акт камікадзе. Наївність польської влади в цьому випадку теж дивує. Вони послуговувалися літаком ще радянського виробництва, який вони віддали в ремонт до московії, де і підклали в нього вибухівку. І це після того, як путін і компанія підривали житлові будинки в московії, щоб звинуватити в цьому чеченців і виправдати чергову війну на Північному Кавказі. В Катині було знищено понад 20 тис. польських офіцерів, серед яких було багато не лише професійних військових, але й мобілізованих цивільних інтелігентів, які представляли еліту практично всіх сфер польського суспільства. Мабуть, не менше польських офіцерів було розстріляно московитами і під Харковом. Хоча про це відомо набагато менше, ніж про злочин у Катині. 

Нинішня московія представляє собою абсолютне зло, тобто зло заради самого зла. Населення цієї країни, про що свідчать соціальні мережі, отримує якесь буквально фізичне задоволення, щастя й ейфорію від повідомлень про бомбардування московськими військами українським міст і сіл, лікарень, шкіл, пологових будинків, житлових кварталів, об’єктів критичної енергетичної інфраструктури. Московити вимагають від своїх очільників взагалі знищити Україну як державу, а українців як націю. Це нині стало буквально національною ідеєю цього народу. За кордоном багато хто не розуміє цього і вважає, що в усьому винен путін і його злочинне оточення.

Яка ж причина такої неймовірної для ХХІ ст. ситуації? Як на мене, вона полягає, за глибшого аналізу, в тому, що в ХХ ст. відбувся очевидний розрив між низьким цивілізаційним рівнем розвитку московитів і тим, що Захід протягом усього цього століття   наповнював радянську московію власними найновішими технологічними здобутками, водночас віддавши ідеологічне забезпечення використання цих здобутків архаїчній московській ментальності. Це забезпечило можливість проіснувати цій московській «Імперії зла» та «Країні дурнів», тобто Радянському Союзу протягом майже цілих 75 років. При цьому тільки власних громадян, цей побудований на московській ментальності режим, знищив понад 100 млн осіб. Крім того, ще було замордовано невстановлену кількість мільйонів громадян інших держав. Нічого схожого історія людства не знала. 

Фактично на Заході, переважно у США, це зрозуміли лише після того, як московити в Радянському Союзі просто так збили пасажирський південнокорейський Боїнг. Лише після цього президент США Рональд Рейган оголосив цю терористичну країну, яка такою очевидно була з 1917 р., «Імперією зла» і розпочав блокувати постачання новітніх західних технологій для її функціонування. Як показали подальші події, таке рішення було абсолютно правильним і привело до логічного кінця цю «В’язницю народів». Однак тут Захід знову припустився помилки.Цивілізовані держави вважали, що тепер московія стане на демократичний шлях розвитку і вже не загрожуватиме сусідам і всьому світові терористичною «світовою революцією». Тому московію знову почали «накачувати» новітніми технологіями, будувати найсучасніші заводи, виділяти кредити тощо. Але вона не змінилася, так як генетично не здатна до реального цивілізаційного прогресу.   

Звідки ж увесь цей жах, який не минає вже понад 100 років з 1917 р.? Річ у тім, що, як зазначають психологи і педагоги, на виховання припадає лише до 15% ментальності людини. Більша її частина коріниться в її генах. Тому треба розібратися, хто є пращурами московитів. А тут не обійтися без свідчення «батька історії» Геродота. Ще дві тисячі років тому він свідчив, що саме в нинішній центральній московії, навколо її  теперішньої столиці жили племена андрофагів, тобто людоїдів. Це підтверджують і нинішні розкопки археологів. Навколо поселень пращурів московитів знайдено цілі купи кісток диких тварин впереміж з кістками людей. При цьому як перші, так і другі розщеплені для того, щоб отримати поживний і смачний кістковий мозок. Звичайно, що така спадковість не є адекватною нинішньому цивілізаційному рівню людства і призводить до страшних ексцесів невмотивованої жорстокості, дикості, варварства.

Західним країнам необхідно пам’ятати, що цивілізаційна ситуація в сучасній московії набагато гірша, ніж вона була в Радянському Союзі. В останньому вона пом’якшувалася тим, що московити там були сильно розбавлені набагато цивілізованішими народами: українцями, прибалтами, євреями, грузинами, вірменами, білорусами тощо. Після розпаду «Імперії зла» і «Країни дурнів» питома вага цих народів сильно зменшилася. Вони нині вже не становлять критичну стабілізаційну масу. Євреї виїхали до Ізраїлю й інших країн, країни Балтії увійшли до ЄС і НАТО, українці, грузини, вірмени почали розбудовувати власні держави, спрямувавши на це власну цивілізаційну енергію. І поступово московія почала заглиблюватися у все більшу цивілізаційну яму. І це не якісь там позбавлені конкретних фактів міркування. Фактично вся фізика, на якій базувалося створення ядерної зброї в СРСР, була представлена етнічними євреями, що є просто незаперечним фактом (Ландау, Ліфшиц, Арцимович, Аліханов, Гінзбург, Бронштейн, Зельдович, Будкер, Векслер, Йоффе, Мандельштам, Альтшулер тощо). Вся космонавтика і ракетна техніка розроблялася етнічними українцями, що теж є незаперечним фактом (ЦіолковськийНаливайко, Кондратюк, Корольов, Янгель, Глушко, Челомей, Лозино-Лозинський тощо). Серед композиторів, співаків, письменників, скульпторів, кінематографістів, педагогів тощо етнічні московити, які складали переважну більшість населення СРСР, становили непропорційно малу кількість. Тому після розпаду цієї країни цивілізаційна потуга московії зменшилася в декілька разів і продовжує невпинно деградувати. На зміну креативним націям прийшли азійські народи, питома вага яких постійно зростає (якути, буряти, чукчі, хакаси, башкири, поволзькі татари, комі, ханти, мансі тощо). Їхній цивілізаційний рівень ще нижчий, ніж в етнічних московитів.  

Глибинна сутність агресії московії проти України саме і полягає в тому, що без українців не тільки не можливе відновлення московської імперії, але й саме існування московитів як державоформувальної нації. Річ у тім, що і саме виникнення московії на земляхугро-фінських племен андрофагів було пов’язане з тим, що Україна-Русь сформувала тут декілька фортець, які були побудовані для збирання данини з цих диких лісових племен. Саме послані з Києва, Володимира, Галича і Переяслава сини українських князів з невеликими дружинами, які всі були рідними та двоюрідними братами, сформувало серед моря угро-фінських поселень чотири міста-фортеці Ярослав (збудоване киянами), Володимир (збудоване волинянами), Галич (збудоване галичанами) і Переяслав, нині Рязань (збудоване переяславцями). Це були суто чоловічі поселення. Ці молоді чоловіки не могли жити без жінок і тому з навколишнього моря угро-фінських поселень забирали собі стільки жінок, скільки могли подужати. Поступово вони розчинилися в угро-фінському морі, але заснували тут князівську державницьку владу, яка пізніше і стала основою московської держави з її варварськими звичаями і «генетичною» ненавистю до всього українського.

Саме в процесі нинішньої московсько-української війни ця ненависть і вихлюпнулася в повній мірі. Здавалося б нічим невмотивована жорстокість московитів проти мирного українського населення, яка в ХХІ ст. фактично вже подолана навіть у найвідсталіших африканських державах, вилилася не лише в руйнуваннях мирнихміст і сіл України, але й у цілеспрямованому геноциді української нації, який проявляється в депортаціях, масових розстрілах, створенням концентраційних таборів для українців на зразок гітлерівських для євреїв у Другій світовій війні. Фактично нині московити здійснюють справжній Голокост проти українців саме на національній основі. Сама українська нація, українська мова, українська культура оголошені московитами поза законом і повинні бути знищені фізично. Цивілізований світ все ще не усвідомив, що нині відбувається в нашій країні. Це класичний геноцид українців як нації з власною мовою, культурою, ментальністю.

Нині вже виникла можливість і суто арифметично порівняти на основі незаперечних статистичних даних злочини німців-гітлерівців під час Другої світової війни в Україні і злочини московитів-путінців у 2022 р. Візьмемо за приклад лише одне відоме нині на увесь світ місто Ірпінь під Києвом. Воно перебувало під окупацією московської армії менше місяця. І за цей час тут ці варвари закатували понад 500 мирних жителів. Ця цифра не є остаточною, оскільки донині знаходять все нові поховання цивільних українців зі зв’язаними руками, яких катували звірячими методами. Водночас протягом німецької окупації, яка продовжувалася понад три роки, німці розстріляли в Ірпені всього десять чоловік. 

Я не знаю, як розрахувати в цьому випадку різницю, оскільки термін окупації цього міста різний, але навіть суто оціночно можна зробити висновок, що варварство московитів, їхня ненависть до України й українців не йдуть ні в яке порівняння з відношенням до українців німців в середині ХХ ст. І московити ще сміють нахабно стверджувати, що вони прийшли нас звільняти, а німці приходили на нашу землю, щоб знищити українців. Факти, як то кажуть, вперта річ…     

Автори: Петро Масляк — український науковець, економіко-географ, професор кафедри географії України Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доктор географічних наук. Педагог, вчений, громадський діяч, публіцист, письменник.