Вшанували пам’ять жертв геноциду в Європі
У п’ятницю, 11 листопада, Камерний Оркестр Лінкольнвуда (Lincolnwood Chamber Orchestra) у співпраці з Фундацією Українського Геноциду «Голодомор» США, вшанували пам’ять жертв Геноциду в Європі: спланованого знищен ня Українського народу штучним голодовим терором, мором, під радянською владою Сталіна 1932-1933 років; систематичні вбивства та примусова депортація вірмен, вчинені Османською імперією з 1915 до 1923 року; етнічні чистки в Боснії, які відбулися спрямовано з наміром знищити захищені групи боснійських мусульман і хорватів; Македонської боротьби із серією соціальних, політичних, культурних і військових конфліктів, які в основному велися між грецькою та болгарською сторонами, піддані, які жили в Османській Македонії між 1893 і 1912 роками... а потім стали частиною ширшої повстанської війни, в якій революційні організації греків, болгар і сербів воювали за Македонію; та масове знищення євреїв під час Другої світової війни — Голокосту.
Ведучою вечора була Лідія Ткачук — президент Українського Національного Музею м. Чикаго.
Представляючи Генеральне Консульство України в Чикаго, консул Олександр Свистун звернувся до присутніх наступними словами:
«Всечесні отці, пані та панове!
Відомий італійський поет Данте дав такий жахливий опис пекла: «Коли я прокинувся, перед світанком, серед їхнього сну, почув, як мої сини... плачуть і просять хліба...»
У 1932-1933 роках Сталін створив таке пекло, щоб придушити рух за незалежність України, моривши українців голодом до смерті в країні, яку тоді називали «житницею Європи».
За два роки геноциду більшовизму Україна втратила понад 10 мільйонів невинно вбитих громадян. «Чверть усього сільського населення, чоловіків, жінок і дітей, загинули або вже вмирали. Решта чоловіків були настільки виснажені, що не мали сил поховати тіла своїх родичів і сусідів», — писав Роберт Конквест. Це — один із найвідоміших дослідників Голодомору, автор відомої книги «Жнива скорботи».
Неймовірно, але більшу частину ХХ століття Голодомор був прихованим геноцидом.
Пам’ять про національні трагедії та темні часи об’єднує нас, робить сильнішими та мудрішими. Сьогодні ворог знову намагається нас розділити, посварити, посіяти між нами розбрат і ненависть. Сьогодні нам, як ніколи, потрібна єдність.
Трагедії Голодомору ніколи б не сталося в Україні, якби вона була незалежною і демократичною державою. Такі катастрофи, як геноцид, є ознакою диктатури і тоталітаризму. В Україні, яка обрала європейський шлях, такого ніколи не повториться.
Слава Україні!»
Маестро Филип Сіммонс, диригент Lincolnwood Chamber Orchestra, підібрав добірку творів, щоб відобразити сумний тон, щоб викликати відображення жахливого акту проти народів, які стали жертвами геноциду. До програми увійшли такі музичні композиції: «Херувимський гімн № 7» (Дмитро Бортнянський. 1751-1825); «Мелодія» (Мирослав Скорик. 1938-2020); «Елегія» (Мортон Гоулд. 1913-1996); «Вірменська рапсодія № 3 (Алан Ованесс. 1911-2000); «У бамбуковому гаю, з чотирьох пісень на тему китайської поезії (Павел Гаас. 1899-1944. обр. Ілля Левінсон); «Under Shtetl Brent» (Мордехай Ґебертіг. 1877-1942. обр. Ілля Левінсон); «Хвилина розпачу» (Микола Лисенко. 1842-1912. обр. Ф. Сіммонс); «Бембеша і Вишеград», СамірХаджаліч, вокал; (традиційні боснійські пісні севда. обр. Ілля Левінсон); «Македонське капричіо» (Драґан Суплевскі. 1933-2001); «Ще не вмерла Україна» (Михайло Вербицький. 1815-1870/Павло Чубинський. 1839-1884).
Також виступили науковці, які спеціалізуються на темі геноцидів, зокрема на темі Голодомору: др. Вікторія Малько, др. Мирослава Антонович, др. Христина Гук; гість, др.
Др. Вікторія Малько служить на посаді як викладач-історик і координатор-засновник Програми вивчення Голодомору на історичному факультеті Каліфорнійського Державного Університету — відділення Фресно. Др. Малько має нещодавно виданукнижку «Українська інтелігенція та геноцид: боротьба за історію, мову та культуру в 1920-х та 1930-х роках»(The Ukrainian Intelligentsia and Genocide: The Struggle for History, Language, and Culture in the 1920’s and 1930’s by Victoria Malko. Lanham: Lexington Books, 2021. 398 p. https://lccn.loc.gov/2021036058). Тема її виступу була «Заперечення Голодомору і інших геноцидів». Др. Малько пригадала присутнім (уривки з багатьох своїх публікацій):
«Шановні гості, дорогі друзі, співвітчизники Америки!
За останні 90 років, українці в усьому світі вшановують пам’ять жертв Голодомору — радянського геноциду за словами Рафаеля Лемкіна, класичного прикладу викорінення не особистості, а етносу, його історії, мови та культури.
Мета вшанування пам’яті жертв, підвищення обізнаності про злочин та протидія запереченню.
У справі про Голодомор винні не були притягнуті до відповідальності міжнародним кримінальним трибуналом. Режим продовжував існувати».
«Але перед вшануванням, 17 грудня 1933 відбувся протест. Газета «Нью-Йорк Таймс» повідомила, що понад 100 українських американців зазналинападів та поранень американськимикомуністами в Чикаго, тоді коли вийшло 5 000 на вулицю, протестуючи проти вбивства мільйонів у Радянській Україні».
«Українські жінки в діаспорі, наприклад Мілена Рудницька, привернули увагу Ліги Націй (League of Nations) до цього питання; Неллі Пелюхович – представник Ліги Українських Жінок Америки написала листа першій леді Елеонорі Рузвельт. Але Ліга Націй була безсильна, і Україна не була членом Ліги».
«США дипломатично визнали СРСРтоді, коли мільйони українців зникали без жодної молитви та рядка в підручниках історії, що залишило відкриту рану в душах українського народу».
«Починаючи з п’ятдесятої річниці Голодомору, у 1983 році, президенти США виступили із заявами щодо засудження цього злочину проти людства.
У 2018 році Сенат США повторив висновки др. Джеймса Мейса з його доповіді-звернення до Конгресу 1988 року про те, що «Йосип Сталін... вчинив геноцид проти українців».
«На міжнародному рівні Ватикан, американські сусіди Канада та Мексика, більшість країн Балтії, Східної Європи та Кавказу, кілька країн Західної Європи, Латинської Америки, а також Австралія запропонували схоже визнання на парламентському та виконавчому рівнях».
«У 2015 році у Вашингтоні, округ Колумбія, було відкрито Національний меморіал-пам’ятник жертв Голодомору, щоб вшанувати пам’ять 7-10 мі льйонів жертв Голодомору».
«11 листопада 2021 року Українські Американці за Байдена оприлюднили лист, надісланий президенту США Джо Байдену, з проханням оприлюднити заяву президента, яка б офіційно визнала Голодомор геноцидом».
«Однак найчастіше про геноциди забувають. У зв’язку з цим зараз пишуться підручники про Голодомор, щоб учні могли про це дізнатися. Існують значні проблеми, оскільки вчителі, які не мають українських друзів чи студентів, ніколи не чули про Голодомор, і тому вони неохоче повчають про нього.
Заперечуючи визнання Голодомору геноцидом, експерти підняли планку щодо типу чи масштабу жорстокості, яка мала бути вчинена, перш ніж це можна було б назвати тим, чим він є — геноцидом, вчиненим проти українського народу. Це може статися просто тому, що деякі люди не хочуть визначити Голодомор як геноцид».
«Заперечення Голодомору, ревізія минулого та реабілітація сталінізму в сучасній росії призвели до розв’язання нинішної повномасштабної війни проти України. Історія допомагає побачити, що знову відбувається геноцид українського народу.
Але багато сторонніх перехожих вважають за краще цього не бачити. Вони запевняють свою свідомість, що вони добрі та цивілізовані люди. Оскільки вбивства українців відбуваються далеко, вони вважають, що нічого не можуть з цим зробити. Вони відмовляються від своєї відповідальності бачити та діяти».
«Дев’яносто років тому лідери демократичного світу заплющили очі на вбивства і дипломатично визналиРадянський Союз. В Україні знову повторюється злочин, який ніколи не притягувався до відповідальності».
«Сьогоднішній концерт вже є формою вшанування пам’яті жертв Голодомору та інших геноцидів ХХ століття. Музика українських, вірменських, єврейських та інших композиторів допоможе нам пам’ятати невинних, вшанувати тих, хто вижив, залікувати рани постгеноцидного синдрому, розпізнати ознаки насильства над національними групами та діяти, щоб його зупинити. Усі геноциди мають бути визнані, щоб ефективно винести уроки з історії та забезпечити, щоб такі звірства не повторювалися в майбутньому».
Др. Мирослава Антонович, доктор права (габіліт.), керівниця Центру міжнародного захисту прав людини та доцентка кафедри міжнародного і європейського права Факультету правничих наук Національного університету «Києво-Могилянська Академія»; Професор і керівниця кафедри міжнародного права Українського Вільного Університету (Мюнхен); суддя ad hoc Європейського суду з прав людини (2010-2014).
Темою виступу др. Антоновича —«Голодомор-геноцид і триваючий російський геноцид в Україні: намір, жертви і злочинці». З точки зору професора права, судді та міжнародного права, др. Антонович порівняла два геноциди — Голодомор та російський геноцид проти українського народу, який триває сьогодні:
«Ці два геноциди вчинив один і той же злочинець — російська імперія (СРСР), яка зараз називається російською федерацією. Основний елемент геноциду –— умисел, dolus specialis, знищити національну чи етнічну групу, який має бути доведений для злочину, який кваліфікується як геноцид, а не злочинів проти людності чи інших злочинів, був присутній у Голодоморі та присутній у геноциді, що триває зараз. Це було приховано під час Голодомору і було чітко сформульовано сьогодні в Україні. Загалом, обставини, які можуть свідчити про намір вчинити геноцид, різні, і згідно з прецедентним правом Міжнародного кримінального трибуналу по Руанді (МКТР), намір може виявитися із висновку за такими складниками: (1) масштаб скоєнихзвірств; (2) загальний характер скоєних звірств; (3)навмисний чи систематичний напад на жертв через їхню приналежність до певної групи; (4) загальна політична доктрина, яка призвела до дій; (5) повторення деструктивних і дискримінаційних дій; та інші».
«...Що стосується Голодомору-геноциду, є багато доказів наміру знищити українців частково, оскільки їх було надто багато, щоб знищити всіх одразу. Те, що зараз відбувається в Україні, свідчить про те, що росія мала намір повністю знищити українців. Відомі публічні виступи путіна та його поплічників, у яких вони заперечують те, що українці є нацією. Так, у своєму телезверненні до нації 22 лютого 2022 року путін прямо заявив, що Україна є невід’ємною частиною «власної історії, культури, духовного простору» росії. Про намір знищити українську націю можна було зробити висновок і з інших численних виступів путіна, медведєва, депутатів думи та інших політиків і журналістів, які складають «загальнополітичну доктрину», що породила дії, які можна затвердити як геноцид. З іншого боку, самі ці заяви можуть бути як підбурення до геноциду російськими військовими».
«Голодомор був спрямований на знищення Української етнічної групи як на території УРСЗ і Північного Кавказу, і мав на меті придушити український національно-визвольний рух, Українців тоді не існувало як окремої політичної нації. Зараз ми маємо українську політичну націю і зрозуміло, що наміри геноцидної росії — знищити українську націю, тобто національну групу».
Др. Христина Гук, вчений-компаративіст з питань геноцидів, антрополог, професор з питань управління конфліктів, Кеннесау Державний Університет, Джеорджіа. В доповіді —«Голодомор і триваючий геноцид росії в Україні: порівняння геноцидних дій», др. Гук поширила дискусію щодо поняття «наміру». Дискусія наполягала на основах антропології та суміжних дисциплін, які розглядають підставини конфліктів і геноцидної діяльності.
Др. Ольга Бертелсен, професор на Факультеті Правосуддя та соціальних досліджень Університету Тіффіна, штат Огайо, взяла участь як спеціальний гість. Др. Бертелсен має особливий інтерес до української та російської історії та розвідки. Її дослідження зосереджені на політичному насильстві, біотероризмі, таємних діях, контррозвідці; а також національній і глобальній безпеці США. Др. Бертелсен є автором і редактором п’яти книг, а також великої кількості розділів і статей у книгах. Її наукова діяльність ґрунтується на емпіричних та архівних дослідженнях, які вона проводить у США та Європі, включно з архівами колишнього КДБ. Її останні публікації розглядають російські таємні операції в американських наукових колах і російські кампанії з дезінформації.
Камерний Оркестр Лінкольнвуда (Lincolnwood Chamber Orchestra) заснований у 1990 році музичним директором Філіпом Сіммонсом. Із 2002 року Оркестр став частиною американських фестивалів. У 2002 році Рада Оркестрів Іллінойсу назвала його Камерним ансамблем року; одним із провідних професійних ансамблів м. Чикаго. 2020 рік був 30-м ювілейним сезоном КОЛ.
Члени підготовчого комітету:
Филип Сіммонс, Лідія Ткачук, Марійка Слобідська, Валентина Сідельник, Марія Коркач-Грошко.