Хода адептів РПЦ в Україні: обсяги інфікування масштабні

«Духовна» агентура кремля і досі на службі в Україні. Її діяльність не припиняється ані законами, ані правоохоронцями, ані українськими спецслужбами. Попри, як на мене мінімальні, але все ж зусилля різних правоохоронних структур, головною проблемою залишають не стільки попи, як їхні віряни, тобто наші з вами знайомі, сусіди, або що гірше – навіть рідні. Чому я знову завела розмову на цю тему? Бо поки про зло хоча б говориш, воно не може сховатися та набратися сил. 

Ось нещодавно трапився доволі масштабний акт демонстрації вірності УПЦ МП. Так, 19 серпня, попри заборони тамтешніх органів влади, віряни московського патріархату вирушили так званою «хресною ходою» до з Кам’янця-Подільського до Почаєва.

Ще в липні у Хмельницькій області, а згодом й на Тернопільщині, Волині та Рівненщині, було введено в дію рішення ради оборони щодо заборони проведення масових релігійних заходів у вигляді походів і демонстрацій. Загалом рішення ОВА та інших представників місцевого самоврядування абсолютно логічні. Адже дотримання положень чинного законодавства в умовах воєнного стану передбачає утримання від масових, нехай і мирних зібрань, або ж отримати письмовий дозвіл на їхнє проведення. По суті, це те саме, що й дотримання комендантської години.

А зібралося вірних МП чимало: очевидці та регіональні ЗМІ повідомляли про кількатисячний натовп. За повідомленнями інформаційно-просвітницького відділу УПЦ, прочани прибули з різних регіонів України. Там також стверджують, що «попри погрози з боку радикально налаштованих осіб, паломникам вдалося пройти понад 200 км». 

«Проведенню пішого паломництва намагалися перешкодити органи місцевого самоврядування деяких областей. Не дивлячись на провокації та погрози з боку радикально налаштованих осіб, паломникам вдалося пройти понад 200 км та прибути до Почаївської обителі», – йдеться у повідомленні.

Відомо, що маршрут хресної ходи з Кам’янець-Подільського на Тернопільщину зазвичай пролягає через територію Волочиської громади. Однак, як і минулого року, цього разу Волочиська міська рада на позачерговій сесії 21 серпня вирішила не пускати паломників на територію громади. Вони ночували в полі меж селами. Також їх не пустили в Кременець, що на Тернопільщині. Тому, не зрадивши своїх московських попів, вони й далі попрямували полями.

Зрозумійте мене правильно, хочеться подати цю інформацію сухо й без емоційного забарвлення. Утім, коли в нашому сьогоденні читаєш повідомлення від представників МП, здається, ніби в нас кілька реальностей на одній території. І я навіть не про те, що скоро на нас чекатиме вже четверте десятиліття ХХІ століття. В одному з релігійних видань мені трапилися рядки про те, що паломники московського патріархату мають таке ж саме право на зібрання, як і інші конфесії. Так, в Україні – свобода віросповідання, але прихожани МП забувають, що в їхньому випадку йдеться не про духовність, віру та релігію, а про агентуру, політику та використання людей задля культурної експансії москвою.

Реакція наших захисників на такі походи негативна. Наприклад, командир відділення 80-ї окремої десантно-штурмової бригади ДВШ ЗСУ, співзасновник ГС «Рух ветеранів Тернопіллля» Дмитро Харчук оприлюднив заяву, в якій звернувся до влади з метою недопущення таких заходів, назвавши це «приниженням та плювком в обличчя загиблих родин воїнів та тих захисників, які сьогодні боронять Україну на сході та півдні, зневагою до української влади та суспільства в цілому». 

На прикладі відчайдушного спротиву вірян Києво-Печерської лаври ми можемо собі уявити їхнє фанатичне захоплення цим серпневим дійством. До цього додаємо колосальну віру в кожне слово їхніх попів. Але там, де є сліпе споглядання та виключно споживання і немає аналізу сказаного – там повне неусвідомлення реальності. Наприклад, знову ж таки за словами очевидців, поки паломники «вимолювали прощення в Господа, стираючи ноги до крові», священники їхали на дорогих авто. Або ж ще один випадок, який розтиражувався у ЗМІ. Під час хресної ходи представники УПЦ МП прийняли свого ж священнослужителя за провокатора, тому що він кілька разів під час походу демонстративно купував алкоголь. Але ні, все-таки це виявився клірик УПЦ МП з Київської єпархії. Мабуть, просто не мав дорогої автівки, в якій міг сховатися від стада. 

Якщо без жартів. Річ у тім, що якщо ви напряму спілкуєтеся з вірянами московського патріархату, то розумієте, чому це настільки масштабна проблема. ФСБшники в рясах вільні від цього – вони на зарплаті, і дуже вдало її відпрацьовують. Тому що їхні проповіді – це майстерні промивання мізків, розповіді про те, що в ПЦУ немає благодаті, а от у московської церкви вона є; в ПЦУ ікони не чудотворні, а в МП – тільки такі й так далі… На своїх службах вони моляться за кіріла та тих, хто віддає накази вбивати їхніх же дітей. Лише уявіть абсурдність ситуації, коли мати, яка втратила сина, молиться за його упокій, водночас за здоров’я його вбивць, і вірить, що Бог її чує!!! Це проблема таких масштабів, що складно й уявити. Тому єдиний спосіб хоча б послабити вплив московитів – це позбуватися їхньої агентури в рясах законними шляхами та санкціями.

До речі, про законні шляхи. Із заходу України переносимося в столицю. На просторах фейсбуку знайшла допис Андрія Ковальова – громадського і церковного діяча, релігієзнавця, військовослужбовця ЗСУ, речника Генштабу ЗСУ. За його словами, в середовищі московського патріархату в Україні ходять чутки, що так звана «кієвская духовная академія і семінарія» (КДАіС) – вищий навчальний заклад російської духовної агентури в Україні таки виїжджає з Києво-Печерської Лаври.

«Почнемо з того, що кілька десятків років цей так званий «навчальний заклад» містився на території державного заповідника незаконно! Як це можливо? Нагадаю, що орендарем приміщень заповідника була релігійна організація монастиря московського патріархату і договором вони не мали права здавати державні приміщення третім особам. Звісно, на цю заборону Паша Мерседес чхати хотів, тому здавав приміщення в оренду на ліво і на право. І так монастир здав кілька корпусів російській семінарії у Києві», – пише Ковальов.

Він додав, що для багатьох адептів російської православної церкви в Україні «КДАіС» була барометром ситуації у Лаврі. Вважалося, якщо семінаристи лишаються на території Лаври, отже блокування святині можна продовжувати. 

Ковальов розповів, що перебазувати семінарію хочуть у так званий Покровський чоловічий монастир «Голосєєвская пустинь», який вважається дуже проросійським. До того ж, намісник монастиря, так званий «єпископ Ісакій», – Фьодор Філіповіч Андроннік – переховував там терориста так званої «днр» бразильця з угорськими коренями Рафаелю Лусваргі. І ще чимало «мракобєсій» коється в тому монастирі… 

Що цікаво, вперше сучасний московський патріархат відкрив семінарію у Києві за наказом Сталіна у 1947 році, а у 1960 році за наказом Хрущова її закрили. Відродив московський патріархат свою семінарію на території Лаври у 1992 році.

Тож, як ми бачимо, ця «духовна» моровиця проникла в кожен куточок нашої країни й інфікувала чимало людей. Порядок боротьби незмінний – спочатку має впасти росія.