Вибори не за горами…

Я коли чую, як люди ставлять питання: «А чому не звільнять того, а чого того, їх уже народ ненавидить, а їх все не звільняють...?», то завжди заспокоюю таких людей і пояснюю, що їх усіх, ось цих «одіозних» персонажів звільнять, але ближче до виборів. Можливо, потім після виборів знову призначать, а от перед виборами будуть звільняти пачками. Тоді люди скажуть: «Ох, який мудрий правитель, нарешті... Так нащо ж нам інший, цей уже все знає, розібрався, тож залишимо його. І вибори пройдуть на ура».

А якщо їх звільняти зараз, то до виборів народ може й забути, який «мудрий» правитель, і там уже не вгадаєш, як буде голосувати цей «мудрий» народ...

*****

Згадав рядки Ліни Костенко, де вона пише: «Життя іде і все без коректур, і як напишеш, так уже і буде».

А мені, коли я спостерігаю за словами і діями тих людей, які сьогодні на вершині влади в Україні, здається, що вони вважають, що це сьогоднішнє своє життя, а ще більше дії на посадах, вони пишуть на чернетках, а завтра їм дадуть чисті аркуші, і вони почнуть все заново... Але ж цього не буде.

Я згадую одну історію. Було це ще у радянські часи. Один секретар райкому партії влаштував свого товариша на керівну посаду. Через деякий час до цього секретаря райкому звернулися із райвідділу міліції й говорять, що краще його звільніть, бо він людина нечиста на руку. На що секретар відповів, що то дрібниці і не лізьте туди. А сказав не лізьте, то і не лізуть. Але минув деякий час, і ось цього керівника арештовують органи уже аж із самого центру. Показовий суд, а інколи таке періодично відбувалося, щоб випустити пар у народу, і його засуджують до розстрілу. Ось якось цей секретар добився побачення, а на зустрічі говорить засудженому, що мені колись говорили, що ти крадеш і пропонували звільнити, але я їх не послухався, а тепер ось що вийшло.

На що засуджений відповів: «Коли б ти мене тоді звільнив, то я б сьогодні був на волі, а зараз це твоя провина, що мене засуджено до розстрілу...»

Учора дивився на ютубі розмову двох опозиційних політиків, де вони називали прізвища найбільших корупціонерів при владі, і говорили, що їх уже б давно варто було звільнити, але їх «кришує» ОП.

Так, дійсно, у нас вже сформувалася така «махрова» когорта корупціонерів, які замість того, щоб піти з посади, ще й хизуються своєю недоторканістю, показуючи цим свою недалекоглядність.

І ось у мене закралася підозра, що їх сьогодні свідомо ось так «кришують», водночас «підгодовують», щоб у час «Ч» зробити з них «цапів відбувайлів» та віддати натовпу, а самим залишитися десь у тіні, або ще й сказати: «Беріть їх – це корупціонери-зрадники, а ми теж за справедливість, тож для них уже навіть підготували новий закон і гільйотину. Ось вам – випробовуйте». І народ може повестися на це.

«Розтопче» цей народ десяток чи два наперед визначених корупціонерів-зрадників, випустить пар, а потім, з почуттям виконаного «обов’язку» (наперед зрежисованого), зійде зі сцени та сяде на свої звичні місця у залі для глядачів....

А після антракту вистава продовжиться у тому ж виконанні. Ну, а тим, хто безпосередньо смикав за важіль «гільйотини», можуть навіть дозволити на перших порах посидіти у гостьовій ложі...

******

Якось дивно зустрічати у фейсбуці, коли хтось великими літерами пише «Тільки розстріл корупціонерів може зупинити корупцію».

У мене, до таких людей запитання: «А що, у нас в’язниці вже переповнені корупціонерами, яким уже присудили 10-20 років чи довічне?» Можливо, хоча б почнімо з ними боротьбу?..

*****

Нещодавно, прогулюючись по парку, я помітив у декількох місцях молодих людей, які зазивали приєднатися до їхньої релігійної громади. І чого там тільки не було: і «помолимося разом», і «церква першого дня», і просто «церква...», і т. д. І, хоча там були різні «церкви», але усіх їх об’єднувала одна «Біблія».

А мені згадалися кадри з одного кінофільму, де кілер, виконавши замовлення й убивши жертву, сказав: «Нічого особистого, лише бізнес».

Тож коли я вже другий день спостерігаю, як інтернет гуде від того, що сказав Папа Римський у телемості, який відбувся 25 серпня у базиліці св. Катерини в Санкт-Петербурзі, до російської католицької молоді... Хто ще, можливо, не в курсі цього, то я тут повторю те, що Папа Франциск перед благословенням сказав на завершення цього телемосту:

«Ніколи не забувайте про спадщину. Ви – спадкоємці великої Росії: великої Росії святих, правителів, великої Росії Петра I, Катерини II, тієї імперії – великої, освіченої, [країни] великої культури та великої людяності. Ніколи не відмовляйтеся від цієї спадщини, ви – спадкоємці великої Матінки Росії, йдіть вперед з цим. І дякую вам – дякую за ваш спосіб бути, за ваш спосіб бути росіянами».

І ось тут українські католики не втрималися. І були звернення, щоб Папа спростував ці слова, і писали, що це обурює католиків України, яких нараховується аж чотири мільйони, ну і т. д. ...

Але ніхто цих слів не спростовує. Та і як спростувати те, що уже відбулося.

Адже чотири мільйони прихожан української католицької церкви – це добре. А от лише 500 тисяч російських католиків, на всю росію, для папської казни – це погано.

І ось тут, у цей переломний момент, як не перехопити прапор, який падає із рук Кирила, та і взагалі не збільшити католицький прихід у росії в рази? Адже у росії, як пишуть – аж 140 мільйонів населення. А це ж скільки там ще «заблудших», можна виловити і прихилити у лоно і казну папської церкви?

Тому не варто католикам так обурюватися, адже Папі Францизку, як головному менеджеру Ватикану, видніше де, що, і перед ким говорити – Бізнес є бізнес.

*****

В основі науки – «Фізична економія», яку в нас чомусь не хочуть вивчати, лежить сонячна енергія у вигляді пшеничного зерна. А якщо коротко, то один кілограм пшеничного зерна – це найбільш стабільна одиниця розрахунку, яка не підлягає девальвації, а тільки збільшується у ціні. 

Виробництво на рік навіть 50 млн тонн зерна – це великий природній капітал, який значно цінніший ніж такі папірці як долар, євро тощо. Так от, мені скажіть, от коли б держава чи ті, хто має цим займатися на своїх посадах, одну частину тих коштів, які зараз йдуть на озеленення і ремонт стадіонів, направила на потреби ЗСУ, а на іншу – скупила у виробників по нормальних цінах вирощений урожай, навіть залишивши його на зберігання у виробника... То що було б? Держава – має свою валюту у вигляді зерна, а виробник отримує кошти, щоб далі продовжувати свою діяльність і засівати поля та знову отримувати «тверду валюту» у вигляді зерна.

Потім держава шукає ринки збуту й частину зерна переробляє всередині країни, створюючи нові робочі місця, а іншу частину продає залізницею споживачу. До речі, в Туреччині до 700 млинів різної потужності, які працюють на українському зерні.

Тобто, коли б хоч хтось тут, у владі, почав думати за майбутнє, то багато рішень лежать на поверхні.

Тільки не розводьмо тут полеміки, що у нас така корупція, що нічого з цього не вийде. Маємо розуміти, що корупцію в нас вирощують свідомо, щоб ми навіть не думали, що є якісь шляхи виходу із кризи. А тільки падали і падали, а молодь думала про те, як би втекти з країни.

Але за умов нинішньої комп’ютеризації та бажанні, можна відслідковувати використання кожної сотки землі, кожного кілограма державного зерна, кожен переміщений через митницю товар тощо. Головне – мати бажання. А бажання в тих, хто має ухвалювати ці рішення, на жаль, немає. Там зовсім інші цілі й бажання. Ось і топчемося на місці як на фронті, так і в тилу. А якщо і є якісь досягнення, то вони здобуваються великими жертвами...