Вектор – Україноцентризм. Політичний дайджест новин №16
Правда, брехня та прихований зміст інтерв’ю Зеленського
Інтерв’ю Володимира Зеленського Наталії Мосейчук є найбільш важливою інформаційною подією минулого тижня. Його аналіз є важливим як з погляду оцінки теперішньої ситуації, так і погляду певних тенденцій майбутнього життя України.
Тому вважаю необхідним проаналізувати всі найважливіші тези, зосередившись на правді, брехні та маніпуляціях. Щодо останніх, то йдеться про «найвищий пілотаж».
Відтоді, як на спільній пресконференції американських сенаторів в Києві 23 серпня сенатор-республіканець Ліндсі Грем сказав, що Захід очікує проведення виборів, я в очікуванні старту виборчої пропаганди. Власне інтерв’ю Зеленського і є тим майже офіційним стартом.
Боротьба з корупцією
Відповідаючи на питання щодо боротьби з корупцією, Володимир Зеленський озвучив кілька дуже важливих тез. Перше – прирівняння корупції до державної зради.
Попри те, що звучить ця теза красиво, зміст «під обгорткою» є далеко не таким. Корупцію зараз в Україні може розслідувати низка правоохоронних органів: НАБУ, САП, НАЗК тощо. Ці органи не є повністю контрольованими дуетом Єрмака-Татарова. Як приклад: в САП працювали прокурори, які попри весь тиск не побоялись вести кримінальну справу проти заступника глави ОП – Татарова. Так, зараз ця справа «висить в повітрі», проте в майбутньому може стати основою реального тюремного терміну для того, хто вважається куратором всієї правоПохоронної системи.
Після перекваліфікації злочину у «державну зраду», всі справи буде розслідувати СБУ. Яке є контрольованим з боку Єрмака. Окрім того, СБУ не має достатньо кадрів, які здатні високопрофесійно розслідувати саме таку категорію злочинів. Тому що це не входило до їхньої компетенції.
Але і це ще не всі «мінуси». Кваліфікацію «державна зрада» в ході судових процесів інколи буває дуже складно довести. Основою кожного злочину є умисел. Довести, що умислом було саме вчинення «державної зради», а не злочинне збагачення, може бути дуже складно. А в деяких випадках і неможливо.
«Хлопці мають пропонувати системні рішення» – сказав президент Зеленський. Взагалі протягом всього інтерв’ю Володимир Олександрович дуже часто використовував слово «системність». Інколи в абсолютно недоречних випадках, через що в мене особисто закрадається підозра, що він не розуміє його значення.
Системність в межах розслідувань корупційних злочинів полягає в урахуванні всього законодавства, органів та процесуальних дій уповноважених осіб, що призводять до конкретного результату, а саме – корупціонер отримує законне покарання. Практичною проблемою цієї системності є не відсутність якихось правових норм і потреба в ухваленні нових законів, а те, що не виконується вже чинний Кримінальний Кодекс (КК). КК має досить чіткі формулювання, але закони самі себе не виконують!
Коментуючи питання корупції, Володимир Зеленський вже закладає та відкрито показує основу своєї майбутньої виборчої кампанії. Зокрема, він чітко відділяє себе від контрольованої ним (Єрмаком) Верховної Ради та інших чиновників. І зрозуміло чому: за останній рік, мабуть, не було бодай одного тижня, впродовж якого не сколихнуло б від корупційних скандалів – чи то розкрадання оборонного бюджету на мільярди – купівлі за завищеними цінами, чи то «зникнення» вагонів гуманітарки, чи то «зашквари» зелених депутатенят тощо. Зеленський заявляє «я – окремо», але насправді саме він володіє повнотою влади – і Верховна Рада, і Кабмін, і всі керівники виконавчих структур є представниками «зелених».
«Далі гра на боці парламенту» – я вношу пропозицію, а чи дослухаються депутати – побачимо, вони самі вирішують. Ага, саме так.
У самому формулюванні питання пані Мосейчук все змішала в купу: брудні гроші, стадіони, бруківка в містах, капітальні ремонти доріг, елітні овочерізки та барабани в бомбосховищах тощо. Все змішали в єдине для того, щоб розмити відповідальність людей, яких привів до влади саме Зеленський. Тонка маніпуляція від «української скабєєвої».
«А як щодо депутатки від Слуг Народу, що викидала гроші?» – «Не дивився, але про випадок знаю» – відповідає Зеленський. «Не дивився, бо не може приділяти увагу деталям і нема часу» – тонка маніпуляція. Перекладення своєї відповідальності за всі провали. Проте далі – дякує журналістам, що розслідують. Мосейчук колись сказала, що «мову на хліб не намажеш». Так от власне «президентське дякую» – також намазати складно. Журналісти показали колосальне розкрадання на закупівлях для ЗСУ, міністр оборони Резніков публічно неодноразово брехав, зокрема про «яйця по 17», його брехня підтверджена держаудитслужбою, в комітет Верховної Ради в межах скандалу приходить заступник Резнікова – Денис Шарапов і намагається обдурити депутатів та журналістів, показуючи куртку з іншого закупівельного контракту і… жодної відповідальності. Зате Зеленський «дякує» журналістам. Може, краще притягнути до кримінальної відповідальності тих, хто краде мільярди в армії, а не «дякувати»?
«Війна розділила людей на тих, хто за Україну і тих, хто проти». Як стверджує Зеленський, партій для нього вже нема. Одна партія – і це Україна. Ага. Саме так. І саме тому ніхто не покараний. Ну добре, забули про корупцію. А за військові злочини, провал підготовки до оборони України, розмінований Чонгар, відкриті білоруські дороги, «евакуацію» воїнів-азовців з Азовсталі в Оленівку та інше. Чи вже всі забули?
А інтерв’ю розраховане не на тих, хто пам’ятає. Це не його цільова група. Арестович же колись сказав «профукали». Точніше трохи інакше, але зміст такий.
Проте цим «відсутність партій» Зеленського не вичерпується. Президент вводить навіть новий термін – «фейсбук катування». Україна, за його словами, розділена в фейсбуці, але об’єднана онлайн. Тобто ті, хто щось робить для захисту України – об’єднані, а решта – «кляті розкольники, зраду розганяють по фб». Але ж за кілька хвилин до того Зеленський дякував журналістам за розслідування «зради». Шизофренія? Але хто помітить, той не зелений виборець.
«Розділення онлайн приведе до розділення офлайн» – каже Зеленський. Відкрию секрет: а ми і так розділені «офлайн», тобто наживо. Бо не можуть бути разом воїни ЗСУ і розміновувачі Чонгару, люди, що несуть останні кошти волонтерам та мародери Резнікова, близькі та родичі загиблих Героїв та ті, хто повністю провалив підготовку до повномасштабної війни. І між тими категоріями – прірва. Прірва, яка повинна поховати всіх корупціонерів та зрадників.
Серед досягнень Зеленського, як виявляється, «перемога над олігархами». Вона відбулась. Щоб ви знали. І вже нема пограбування мільйонів українців, контролю за бюджетними потоками, заробляння Ахметовим на Енергоатомі мільярдів, дерибану землі та надр олігархами-латифундистами. Цього всього нема. А хто це все бачить – не вірте своїм очам і розуму, це працює московське ІПСО.
Наталія Мосейчук запитує, чи буде повернення прихватизації – і Зеленський відповідає, що тільки за законом – так. Питання часу. Люди змінились. В цьому місці починає вимальовуватись вже стратегія майбутніх виборів.
Політтехнологи Єрмака вирішили, якщо пропаганда із серіалу «Слуга Народу» дала такий феноменальний результат, то її треба використовувати вдруге. Удосконаливши. Слуга неукраїнського Народу 2.0.
Я дам вам все, кожен з вас президент і т. д. Жодна з програмних тез Зеленського не була реалізована. Але акваріумні рибки, у яких пам’ять 15 секунд, – споживачі зеленого телемарафону про це не згадують.
Для боротьби із хабарництвом, як виявляється за словами Зеленського, головною зміною є те, щоб бізнес перестав давати хабарі. Не те, що система створеними умовами заставляє бізнес виживати. Все на контролі – зустрічі бізнесу із радниками Зеленського відбуваються раз на тиждень або два, інформацію передадуть президенту – все вирішить. Бізнес не хоче перевірок, «добрий цар» все розуміє. Але сором’язливо мовчить, що закон про поновлення перевірок підписав. Винуватий не Зеленський, а західні партнери, які вимагають, щоб перевірки були. Тільки от формулювання Заходу не мають нічого спільного із тим тиском на бізнес, але хто ті формулювання читатиме?!
Із детальним хронологічним аналізом майже всіх відповідей Зеленського під час інтерв’ю ви можете ознайомитись, проглянувши мій аналіз новин в ефірі радіо UA-Chicago, що відбувся в понеділок, 28 червня 2023 року. Далі я просто перерахую ключові тези без надмірної деталізації.
Наскрізною ниткою всього інтерв’ю є те, що зміни відбудуться «після перемоги». Все після війни. Що заважає змінювати зараз? Карати корупціонерів вже?
Інвестори вже готові зайти. Вони всі будуть тут. Водночас Зеленський «сором’язливо мовчить», що інвестори – це або кіпрські офшори «українських олігархів», або корпорації, що будуть скуповувати українську землю і надра.
Відродили безпековий напрямок – це номер 1. Свої програми, виробництво зброї, реформа Укроборонпрому тощо – вже йдуть. В якому ж це місці? В яких обсягах? Реформа Укроборонпрому – підготовка до повного розпродажу?
«Чи робить держава запит на списання міжнародних боргів і надання грантів?» – «Гроші це ніщо, ми могли програти. Багато боргів – умовні».
Відбудова Каховської ГЕС. Мусимо знайти 1,5 мільярда доларів. І це при тому, що профільні фахівці з Академії Наук виступають проти. Але ж 1,5 млрд $ треба освоїти…
«Чи ви готові почати зі свого оточення?» – «В мене нема своїх чи не своїх».
Вибори забирають нашу увагу, фрагментація цілого. З іншого боку – ми захищаємо демократію. Згідно із законодавством – вибори заборонені. Проте це можна вирішити, якщо Верховна Рада внесе зміни в закон простою більшістю 226 голосів. Але Зеленський робить вигляд, що не знає, чи внесе.
Проте Ліндсі Грему Зеленський відповів «дайте нам 5 мільярдів, якщо парламент буде готовий і змінить законодавство і, найголовніше, – спостерігачі мають бути в окопах». Крім цього – потрібні інфраструктурні можливості в ЄС, щоб могли проголосувати біженці. Іншими словами – вибори в 2024 будуть. І «зелені» вже готуються повним ходом. Це визначатиме всю подальшу політику наступних місяців.
Перезавантажити Конституцію. «Конституцію було зґвалтовано Януковичем» – взагалі геніальна теза. За словами єдиного судді Конституційного Суду, що пішов проти Януковича під час змін до Конституції, – Віктора Шишкіна – саме Зеленський є вбивцею Конституції.
«Якщо б я ще був президентом, то зміни в Конституцію піднімав би тільки через підтримку суспільства!» І це говорить людина, яка вириває в українського народу землю, надра та залишки промисловості, всупереч 13-14 статтям Конституції! А чому тут не проводили референдум?!
«Потрібна своя зброя» – то де ж виробництво, пане Зеленський? Півтора року пройшло, а навіть патронного заводу нема!
«Партнерів не можна як кошенят в грязюку» – з приводу повільної допомоги і не в потрібних обсягах. Звичайно, що не можна. Адже нас попереджали ще за півроку до вторгнення. І як ти готував Україну? До вторгнення чи до травневих шашликів?
«Україна має подорослішати – може бути сама». Одна із найстрашніших прогностичних тез. Але нам до цього справді треба готуватись. Проте без перемоги над внутрішнім ворогом – це неможливо…
«Воювати в довгу? – Ізраїль воює». А ще Ізраїль справді мобілізовує всі ресурси, зберігає всю землю в державній власності, постійно нарощує та модернізує власне виробництво. Чи ні?
«Війна повинна перейти на територію росію?» – Це великий ризик. А як тоді перемогти ресурсно сильнішого ворога?
«Нацмарафон створив ілюзію швидкої перемоги?»
«Військова деокупація Криму – краще не говорити? – Менше жертв. Політично дотиснути демілітаризацію росії. Це було б краще».
Вищий пілотаж максимально цинічної хуцпи. Український Народ справді на межі знищення. Розв’язка залежить від волі та організованості українців до супротиву всім ворогам.
Чому Папа Римський став московським?
Папа Римський Франциск 25 серпня під час телемосту з російською католицькою молоддю сказав: «Ви спадкоємці великої Росії: великої Росії святих, правителів, великої Росії Пєтра I, Єкатєріни II, тієї імперії – великої, освіченої, великої культури та великої людяності. Ніколи не відмовляйтеся від цієї спадщини, ви спадкоємці великої Матінки Росії, йдіть вперед із цим».
Глобалістичне виродження Ватикану досягає свого апогею і вчергове нам показує повну співпрацю глобалістів та кремля. Насправді ілюзій щодо цього не повинно було бути вже давно – щонайменше з моменту нагородження путіна «янголом миру».
Проте співпраця Ватикану з москвою має глибокі маловідомі корені. Починається все зі шлюбу Софії Палеолог (племінниці останнього імператора візантійського імператора Костянтина ХІ, який загинув в 1453 році при падінні Константинополя) з великим московським князем Іваном III в 1469 році. Сватом виступив Папа Римський Павло II. Тоді ж саме з Ватикану привезли на болота не тільки герб Візантії, а й ідею «москви – третього Риму», яка потім з допомогою манкуртів Феофана Прокоповича та Івана Яворського лягла в основу так званої ідеології «русскава міра»…
Нещодавно Франциск відзначився наступом на руйнування всіх основ католицької церкви – Папа оголосив про нову орієнтацію Церкви, «прогресивний» характер якої змушує пресу називати її «революцією». Серед пропонованих змін: католицьке богословське бачення, яке має бути не консервативним, а прогресивним, співзвучним з еволюцією сучасного суспільства; допускається висвячення одружених чоловіків і дияконство жінок, а також благословення гомосексуальних пар тощо.
І байдуже на біблійні Содом та Гоморру. Франциск є ієзуїтом, так званим «чорним папою». І до приходу до влади Франциска у Ватикані була неписана заборона єзуїтам ставати Папами. Власне і тому, що єзуїти є більш пізнім різновидом фарисеїв, про яких Ісус казав: «Ваш батько – диявол, і пожадливості батька свого ви виконувати хочете».
Глобальна війна йде між Творцями та паразитами. І все людство складає свій екзамен на виживання, в межах якого свої екзамени мають всі народи світу та кожна людина зокрема. Ситуація у Ватикані – чергове тому підтвердження.
Убивство поліцейськими в Дніпрі. Крапки над «і»
Увечері 29 серпня у мережі з'явилася інформація, що у Дніпрі просто посеред вулиці застрелили чоловіка. Жінка, що була на водійському сидінні на момент інциденту, проігнорувала вимогу вийти з салону. Тоді поліція почала силою витягувати її силою та застосувала газовий балончик. Жінка опинилась на землі, чоловік, що був на пасажирському сидінні – почав захищати жінку – вдарив одного поліціянта та сильно відштовхнув іншого. Під час бійки патрульний застосував табельну зброю та тричі вистрелив чоловіку у спину. Від отриманих травм чоловік помер.
38-річний загиблий Джумбері Джумберович Сілогава був батьком двох синів та мав бізнес у Дніпрі. Під час самого інциденту він сам хамськи себе поводив, матюкався, ображав поліцію.
Зупинка авто була пов’язана із порушенням водієм правил дорожнього руху, автівка не відреагувала на вимогу зупинитися. Автівку переслідували та змогли зупинити лише на іншій вулиці.
Наразі прокуратура України встановила по справі вбивства чоловіка працівниками поліції: за кермом перебувала жінка, а не чоловік. Проте дана версія потребує уточнення, адже є фото з вуличної камери, на якому помітно, що чоловік був за кермом. Судмедекспертиза встановила, що на момент смерті вбитий перебував у стані алкогольного сп’яніння, що є обтяжуючою обставиною при вчиненні адміністративного правопорушення – порушення ПДР.
Український інформаційний простір ця резонансна подія розколола на два табори. Один стверджує, що Джумбері Сілогава порушив ПДР, хамив поліції, поводив себе як бидло, чинив супротив працівникам поліції та отримав по заслугах. До цього додають також те, що, як виявилось, із ним в машині була не дружина, а коханка. Аморальний тип отримав своє.
Другий табір стверджує, що всі повинні діяти в межах закону. Для поліцейських дозволено тільки те, що прямо передбачено законами України. Такий принцип, до речі, працює для всіх чиновників. І поліція не мала права вбивати Джумбері Сілогаву.
Я є прихильником другого табору, попри те, що вважаю неприйнятною хамську поведінку та водіння авто в нетверезому стані.
Коли ми аналізуємо таку страшну ситуацію, то перш ніж впадати в емоційну оцінку, потрібно розібратись з усіма юридичними фактами. Та зрозуміти, як повинно було б бути за законом. Адже ми всі прагнемо (чи принаймні робимо вигляд) додержання принципу Верховенства Права.
Вбитий вчинив адміністративне порушення – факт. Найімовірніше – з обтяжувальними обставинами – стан алкогольного сп’яніння. Можливо, що для приховування свого правопорушення він ще й спробував збрехати та помінятись місцями із пасажиркою, хоча станом на 30 серпня прокуратура вважала, що саме жінка була за кермом. Це все окремий епізод, який потребує правової оцінки та дослідження. Проте в даному випадку йдеться не про вчинення злочину, а про вчинення адмінправопорушення.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (абзац перший статті 9 Кодексу України про Адміністративні Правопорушення).
Злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину (ст. 11 Кримінального Кодексу України).
Найважливішою відмінністю злочину від адмінпроступку є його суспільна небезпечність. Тому до моменту приїзду поліції до зупиненої машини вбитий Джумбері Сілогава був адміністративним правопорушником, але не злочинцем. Це доконаний юридичний факт. Водночас усі провладні ЗМІ, які кинулись захищати вбивцю-поліцейського, відразу затаврували вбитого «злочинцем», що є брехнею з юридичної точки зору.
Далі розпочинається сам страшний інцидент, що завершується вбивством. Поки що в ЗМІ опубліковано відео з телефонів дітей, що сиділи на задньому сидінні машини, а також – фрагменти відео з бодікамер поліцейських.
Переглянувши усі відеозаписи ми бачимо, що жінка, яка на той момент часу сиділа на водійському сидінні, відмовляється виходити на вимогу поліціянтки. Відбувається словесна перепалка, під час якої Джумбері Сілогава матюкається, погрожує адвокатом, відмовляється покидати машину. Жінку починають діставати із машини силою, за ноги, із завданням їй фізичного болю, подальшими ударами об землю. Діти реагують досить погано, провокуючи батька на силові дії. Чоловік виходить з машини і розпочинає бійку з поліцейськими – б’є жінку-поліцейську та кидає на землю чоловіка. Обертається спиною – три постріли.
Смерть.
Оцінювати цю ситуацію потрібно не емоціями, а з точки зору закону. Початок конфлікту – відмова виконувати вимогу патрульних – покидати авто.
Патрульна поліція не має права проникати в салон автомобіля, окрім як в разі переслідування за вчинення кримінального злочину.
Відповідно до ст. 30 Конституції України «не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду».
Відповідно до п.11 Постанови Пленуму Верховного суду України №2 від 28.03.2008 як «інше володіння» слід розуміти такі об’єкти, які за своїми властивостями дають змогу туди проникнути і зберегти або приховати певні предмети (речі, цінності). Ними можуть бути, зокрема... автомобіль тощо».
Якщо умовний водій порушив ПДР, поліція не може відчинити авто та проводити всередині авто будь-які дії. Салон автомобіля прирівнюється до житла людини. Це все одно, що поліція прийде та через вхідні двері вашої квартири почне витягувати за ноги вашу дружину чи інших членів сім’ї. Так говорить закон.
Тобто вимога поліціянтів була неправомірною. Жінка не була зобов’язана виконувати її. Далі замість того, щоб почати оформлення акту про адміністративне порушення, виклику на місце події інших екіпажів поліції, поліціянтка розпочинає неправомірно застосовувати силу та витягувати жінку із сидіння водія. Вже відбувається порушення закону, завдання тілесних ушкоджень людині.
Чоловік, нормально реагуючи, кидається захищати близьку людину. І для юридичної кваліфікації тут немає значення чи це дружина (як спочатку думали всі), чи коханка. Захищати від неправомірних болісних дій поліції.
Поліціянти, маючи погану фізичну підготовку, не зуміли впоратися з чоловіком. Джумбері Сілогава вдарив в обличчя патрульну та кинув на землю її колегу і обернувся до останнього спиною.
В цей момент часу інцидент вже почав набирати інших правових характеристик. Проте Джумбері Сілогава був неозброєний, заволодіти поліцейською зброєю не пробував, зупиняв протиправні дії поліції відносно своїх близьких.
Проти Джумбері Сілогави використовують зброю – три постріли – смерть.
Для того щоб визначити, чи мав право правоохоронець вбивати Джумбері Сілогаву, потрібно оцінювати все не з точки зору емоцій, а знову ж таки – читати закон.
Стаття 46 Закону України «Про Національну поліцію» визначає те, коли поліцейський має право застосувати зброю. Саме 4 пункт цієї статті каже, у яких випадках поліцейський має право застосувати вогнепальну зброю (7 підпунктів).
5. Поліцейський уповноважений застосовувати вогнепальну зброю тільки після попередження про необхідність припинення протиправних дій і намір використання заходу примусу, визначеного цією статтею.
6. Застосування вогнепальної зброї без попередження допускається:
1) при спробі особи, яку затримує поліцейський із вогнепальною зброєю в руках, наблизитися до нього, скоротивши визначену ним відстань, чи доторкнутися до зброї;
2) у разі збройного нападу, а також у разі раптового нападу із застосуванням бойової техніки, транспортних засобів або інших засобів, що загрожують життю чи здоров’ю людей;
3) якщо особа, затримана або заарештована за вчинення особливо тяжкого чи тяжкого злочину, втікає із застосуванням транспортного засобу;
4) якщо особа чинить збройний опір;
5) для припинення спроби заволодіти вогнепальною зброєю.
7. Поліцейський уповноважений застосовувати вогнепальну зброю тільки з метою заподіяння особі такої шкоди, яка є необхідною і достатньою в такій обстановці, для негайного відвернення чи припинення збройного нападу.
Пункт 5 – порушено вбивцею-поліцейським. Попередження не було. Що чітко видно на всіх записах.
Пункт 6 – Джумбері Сілогава був беззбройним і не чинив спроб заволодіння поліцейською зброєю. Знову порушення поліцейських.
Пункт 7 – збройного нападу взагалі не було. Зупинка авто та сам інцидент пов’язані із вчиненням адміністративного правопорушення – тобто діяння, яке не є злочином!!! Знову порушення з боку поліції. Окремим питанням є те, чому не були застосовані інші засоби – кайданки, електрошокери (закуплені та розрекламовані Аваковим) тощо.
У пункті 4 серед переліку випадків, у яких поліціянт має право застосовувати зброю, теоретично можна «притягнути за вуха» тільки 1 підпункт:
1) для відбиття нападу на поліцейського або членів його сім’ї, у випадку загрози їхньому життю чи здоров’ю.
Проте камери чітко показують, що дії вбитого є відповіддю на протиправні силові дії поліції. А в момент, коли відбуваються постріли, вбитий взагалі повернутий спиною.
Ось це і є реальною оцінкою ситуації. А правоохоронці зобов’язані знати і виконувати всі закони України, особливо ті, якими безпосередньо керується їхня діяльність.
Олігархічні ЗМІ всі розтиражували фото патрульної із розбитим носом та закривавленим обличчям. Виводячи людей на емоції, а не раціональне сприйняття. І водночас вони «чомусь» не показали фото дітей, на очах у яких протиправно було застрелено батька!
Аналогічно частина повідомлень була спрямована на відбілювання поліції – вбитий був п’яним, хамив, їхав на «Ягуарі» (хамський мажор), не з дружиною, а коханкою, злочинець (що не відповідає дійсності, адже він всього лиш порушив ПДР, а не вчинив злочин). Мета такої брехні ЗМІ є виправдовування поліції, яка є вірними прислужниками та захисниками внутрішнього ворога – олігархічної системи управління Україною.
Проте навіть якби вбитий був ще більш п’яним, їхав би з дружиною, не на «Ягуарі», а на «Таврії» чи «Славуті», – це жодним чином не змінює вищенаведених текстів законів України та не змінює юридичної оцінки ситуації.