Як Бернс домовився з путіним про правила нападу на Україну
5 липня журнал Newsweek опублікував статтю Вільяма Аркіна «Сліпа зона ЦРУ в російсько-українській війні». Це непересічна стаття.
Перш ніж переходити до головних тез статті та наведених у ній фактів, слід сказати кілька слів про місце публікації статті, її автора та її унікальність.
Що треба мати на увазі перед тим, як знайомитися з матеріалом
Журнал Newsweek – це видання, не опозиційне нинішній владі США, що не має нічого спільного з республіканцями, відноситься до пулу найважливіших американських медіа, тісно «дружать» з Демпартією, що відображають позицію Демпартії, займаються пропагандою поглядів, характерних для Демпартії. Іншими словами, журнал не займається якоюсь «підривною» чи навіть просто опозиційною діяльністю щодо нинішньої адміністрації США.
Вільям Аркін – дуже відомий у США журналіст, політичний коментатор, письменник, блогер із жорсткою про-Демократичною позицією, який кілька десятків років пропрацював радником різних розвідувальних, спеціальних, аналітичних структур США, зокрема у розвідці армії США, ЦРУ, РУМО Пентагону, керівництва ВПС та ВМФ. Під час президентства Р. Рейгана Аркін розкрив дані про місця дислокації американської ядерної зброї, чим спровокував політичну кризу та спроби кримінального переслідування Аркіна, які, зрештою, виявилися безуспішними.
На початку статті Аркін повідомляє, що над своїм «розслідуванням» (investigation, так автор її іменує) він працював три місяці, провівши розмови з більше ніж дюжиною високопоставлених офіцерів розвідки, збройних сил, експертів, офіційних осіб. Цитати співрозмовників, наведені у статті, перемежовуються з їхніми міркуваннями, викладеними Аркіним своїми словами.
Слід наголосити на унікальності даного матеріалу. Якщо не помиляюся, це перша стаття, присвячена діяльності ЦРУ за останні два з лишком роки (з березня 2021 р., коли посаду директора ЦРУ обійняв Бернс), в якій, на перший погляд, не виявляються очевидні зливи з ЦРУ, якими були та продовжують бути переповнені практично всі інші публікації американських ЗМІ на тему ЦРУ та Бернса. Можливо, причиною для підготовки даного матеріалу стало згадуване Аркіним зростання питань з боку Конгресу США масштабами допомоги США Україні, ступенем виконання Байденом своїх зобов’язань щодо війни, а також характером операцій, що проводяться ЦРУ в Україні. На численні прохання з боку журналу відповісти «під запис» на питання ЦРУ, що його цікавлять, відмовилося.
Основні тези статті В. Аркіна
1. Перша та головна теза, з якої починається зазначений матеріал і який потім багаторазово відтворюється, – провал ЦРУ у своїй основній – розвідувальній – діяльності:
Головний секрет російсько-української війни – це те, скільки і чого ЦРУ не знає.
[One of the biggest secrets of the Ukraine war is how much the CIA doesn’t know.]
Агентство також не впевнене як у думках та намірах Володимира Зеленського, так і щодо володимира путіна. І оскільки російський лідер стикається з найбільшою проблемою після невдалого заколоту, Управління намагається зрозуміти, що робитимуть обидві сторони… ЦРУ не розуміє, як Путін діятиме надалі в цій війні…
І вони [всі співрозмовники Newsweek] не заперечували, що над головним завданням ЦРУ – дізнатися, що діється в головах керівників росії та України, – Агентству довелося попрацювати… За атакою на Керченський міст був ще більш дальній удар по базі російських бомбардувальників в Енгельсі, майже за 700 миль від Києва. ЦРУ заздалегідь не знало про жодну з цих атак.
2. Успіх ЦРУ в інших видах діяльності.
РУ відіграє величезну роль: …як переговорник, як постачальник розвідувальних даних, як логістична організація, як організатор делікатних відносин з НАТО і, можливо, найголовніше, як агентство, яке намагається запобігти подальшому виходу війни з-під контролю.
Цій останній, найнезвичайнішій функції ЦРУ у статті приділяється особлива увага.
3. Найголовніше в діяльності ЦРУ у цій війні – створення правил її ведення та забезпечення дотримання цих правил воюючими сторонами
Ця частина статті заслуговує на найбільш повне відтворення та необхідне коментування.
Як колишній посол у росії Бернс мав особливий вплив [в адміністрації] щодо України. ЦРУ стежило за нарощуванням військового потенціалу росії, і в листопаді 2021 року, за три місяці до вторгнення, Байден відправив Бернса до москви, щоб попередити кремль про наслідки будь-якої атаки. Хоча російський президент зневажливо поставився до емісара Байдена, залишившись у своїй резиденції в Сочі на Чорному морі, за 800 миль від нього, він все ж таки погодився поговорити з Бернсом по секретному кремлівському телефону.
З цього уривку можна зробити висновок, що напередодні поїздки Бернса до москви між Білим домом і кремлем швидше за все було досягнуто домовленості про особисту зустріч Бернса з путіним. Однак з якихось причин путін вирішив цієї домовленості не дотримуватися. Цей факт може пояснити причину, через яку Бернс пішов на порушення протоколу поведінки директора ЦРУ і залишився в москві на другу добу (3 листопада), ймовірно, в очікуванні зустрічі (або телефонної розмови) з путіним.
Інший корисний висновок з цього уривку полягає у виявленні, можливо, ще одного порушення директором ЦРУ офіційного протоколу поведінки – а саме у проведенні розмови секретним кремлівським телефоном, і, отже, у можливій відсутності аудіозапису такої розмови в американської сторони.
«За іронією долі зустріч пройшла дуже успішно», – говорить другий високопоставлений співробітник розвідки, якого проінформували про неї. Незважаючи на те, що росія вторглася в Україну, дві країни змогли ухвалити перевірені та вірні правила дорожнього руху. Адміністрація Байдена пообіцяла, що Сполучені Штати не воюватимуть безпосередньо і не вимагатимуть зміни режиму. Росія обмежить свій напад територією України і діятиме відповідно до негласних, але добре зрозумілих принципів секретних операцій.
Таким чином:
1. Високопоставлений співробітник американської розвідки, поінформований про «зустріч» (телефонну розмову) Байдена з путіним, очевидно, від самого Бернса (від кого ж ще?) називає цю розмову «дуже успішною».
2. У чому полягає «висока успішність» цієї розмови? Його подальші пояснення проливають світло це питання. У тому, що:
– росія здійснила вторгнення в Україну;
– це вторгнення було здійснено не просто так, а за правилами;
– щодо цього російського вторгнення дві «високі сторони» (США і росія) прийняли «перевірені правила дорожнього руху» (тобто узгодили правила здійснення вторгнення, ведення війни).
3. Якими є ці правила (умови, принципи) проведення цієї війни?
З боку США адміністрація Байдена взяла на себе такі зобов’язання:
– США на вторгнення росії в Україну не дадуть відповіді прямими військовими діями проти росії;
– США не домагатимуться зміни путінського режиму.
З боку росії адміністрація путіна взяла на себе такі зобов’язання:
– Росія обмежить свій напад лише територією України;
– Росія під час цього нападу діятиме відповідно до неписаних, але добре зрозумілих правил проведення секретних операцій (наприклад, відповідно до правил проведення «спеціальної військової операції» за високої частки участі спецслужб).
«Існують таємні правила дорожнього руху, – каже високопосадовець військової розвідки, – навіть якщо вони не закріплені на папері, особливо тоді, коли не ведеться війна на знищення». Це включає дотримання повсякденних кордонів шпигунства, відмова від перетину певних кордонів і відмова від нападів на керівництво або дипломатів один одного. «Загалом росіяни поважають ці глобальні червоні лінії, навіть якщо ці лінії невидимі», – каже чиновник.
4. Основні правила проведення вторгнення росію до України, погоджені двома «високими сторонами», полягають у:
– продовженні проведення звичайних операцій розвідки (шпигунства);
– відмову від атак на керівників обох сторін (не України);
– відмову від атак на дипломатів обох сторін (не України).
Співрозмовник Аркіна зазначає, що росіяни загалом дотримуються правил, узгоджених ними з Бернсом.
4. Зміна характеру війни
Щойно російські війська увійшли до України, Сполученим Штатам довелося швидко змінити свої підходи. ЦРУ, як і решта розвідувального співтовариства США, неправильно оцінило військові можливості росії та стійкість України, оскільки росія не змогла взяти Київ, і її війська відійшли з півночі.
Іншими словами, правила, вироблені двома «високими сторонами» під час візиту Бернса до москви 2-3 листопада 2021 р., зокрема його розмова з путіним, включали захоплення Києва російськими військами. Однак коли цього не сталося, і коли з’ясувалося, що ЦРУ провалилося зі своїми оцінками та очікуваннями щодо вторгнення, адміністрації Байдена довелося терміново змінювати і свою політику.
До липня минулого року стало зрозумілим, що дії обох сторін звелися до тривалої війни. У міру того, як характер війни змінився, дії Вашингтона змістилися з дуже публічного та символічного розгортання військ у Європі для «стримування» подальших дій росії на надання зброї для підтримки боєздатності України. Перед лицем вмілого публічного лобіювання Зеленського Сполучені Штати повільно і неохоче погоджувалися постачати якіснішу і далекобійнішу зброю, зброю, яка теоретично може загрожувати російській території і, таким чином, загравати з ескалацією, що викликає побоювання.
Важко не відзначити саркастичного зауваження Аркіна щодо «публічного та символічного розміщення американських військ у Європі» на тлі раніше досягнутих з путіним домовленостей про те, що той обмежиться вторгненням своїх військ лише в Україну і не нападатиме на європейські країни.
Внаслідок виявленої Україною здатності до опору адміністрація Байдена вимушено – «повільно та неохоче» – погодилася на постачання Україні зброї.
5. Участь Києва у секретних угодах з Вашингтоном та москвою, організованих ЦРУ
«Зеленський, безумовно, перевершив усіх в отриманні того, що він хотів, але Києву також довелося погодитися підкоритися певним невидимим лініям», – говорить високопосадовець військової розвідки. У межах секретної дипломатії, яку в основному очолювало ЦРУ, Київ зобов’язався не використати зброю для нападу на росію. Зеленський відкрито заявив, що Україна не нападатиме на росію...
…прямі атаки на територію росії та будь-яку участь у реальних бойових діях – те, що Київ неодноразово робив, від саботажу газопроводу «Північний потік» та мосту через Керченську протоку до атак безпілотників та спецоперацій через кордон. Ці атаки здаються такими, що суперечать обіцянкам Зеленського в тому, що Україна не робитиме дій, які можуть розширити масштаби війни.
Вашингтон тихо висловив уряду Зеленського своє невдоволення щодо атаки на «Північний потік» у вересні минулого року. Проте за цим актом саботажу були інші удари, зокрема й недавня атака безпілотників на сам кремль. Це викликало питання щодо одного з основних обов’язків ЦРУ у сфері розвідки – наявності в нього достатнього знання того, що саме українці планують, – щоб вплинути на них з метою дотримання їхньої таємної угоди з москвою.
Таким чином, Аркін із посиланнями на своїх співрозмовників у розвідці стверджує, що українська влада за посередництва ЦРУ уклала таємну угоду з путіним про межі проведення ними бойових дій.
6. Обмеження, накладені адміністрацією Байдена на дії десятків інших країн
За лаштунками також довелося переконати десятки країн ухвалити обмеження, встановлені адміністрацією Байдена. Деякі з цих країн, включно з Великою Британією та Польщею, готові піти на більший ризик, ніж це влаштовує Білий дім.
Таким чином, десятки інших країн, насамперед Британія та Польща, готові надавати Україні суттєво більшу допомогу. Проте адміністрація Байдена встановила обмеження їхніх дій.
7. Відкати при постачанні військової допомоги Україні
Коли через Східну Європу потекла зброя на мільярди доларів, ще одним питанням, над яким стало працювати ЦРУ, стало завдання боротьби з корупцією, яке виявилося серйозною проблемою. Це включає не лише облік того, куди прямує зброя, а й припинення розкрадань та відкатів, пов’язаних із переміщенням такої кількості матеріальних засобів в Україну.
Щодо вищезгаданих «розкрадань» (крадіжки, pilfering), то вони в принципі можуть здійснюватися всіма учасниками процесу надання військової допомоги – від постачальників через посередників до її отримувачів.
Що ж до отримання «відкатів» (kickbacks), то їхнє отримання за визначенням не стосується одержувачів цієї допомоги, а може стосуватися лише тих, хто постачає зброю або ж дає накази на постачання такої зброї. Такими постачальниками, очевидно, не можуть бути українці. Якщо це не українці, то кого мали на увазі Аркін та його співрозмовники?
Якщо не помиляюся, це перша ствердна згадка у солідній американській пресі наявності «відкатів» за постачання військової допомоги в Україну. Тим більше, з посиланням на співробітників ЦРУ, змушених займатися розслідуванням цього питання.
8. Повідомлення Бернсом розвідінформації Дуді, але не Зеленському
З Туреччини Бернс вилетів до України, щоб проінформувати Зеленського про переговори. Поки він був у дорозі, у польському Пшеводові, менше ніж за 20 миль від кордону з Україною, впала ракета, що викликало шаленство дипломатів та преси. Напад росії на країну НАТО може призвести до спрацювання статті 5 статуту НАТО, згідно з якою напад на одну країну є нападом на всіх. Але американська розвідка, відстежуючи теплові сигнатури, що супроводжують кожен запуск ракети, одразу дізналася, що ракета була випущена з території України, а не з росії. (Виявилося, що це була українська ракета класу «земля-повітря», що вийшла з ладу.) Бернс отримав розвіддані з Вашингтона і негайно передав їх президентові Польщі Анджею Дуді.
Аркін не повідомляє, чи так само негайно передав Бернс ці розвіддані Володимиру Зеленському, який протягом кількох днів продовжував наполягати на тому, що ракета була російською, тим самим серйозно дискредитуючи себе та Україну в очах світової громадськості. Якщо Бернс передав ці розвіддані Зеленському так само оперативно («негайно»), як і Дуді, то завзятість Зеленського у своїй помилці була очевидним провалом з його боку та з боку його співробітників, які ввели його в оману. Однак якщо Бернс не передавав Зеленському цих даних, проте повідомив їх Дуді, тоді селективний підхід Бернса у передачі критичної розвідінформації набуває зовсім іншого характеру.
9. Заключна оцінка співробітника військової розвідки США
Аркін завершує своє дослідження цитатою співробітника американської військової розвідки:
Високопоставлений представник військової розвідки США наголосив на тендітному балансі, який Агентство має підтримувати у своїх численних ролях, заявивши: «Мені не хотілося б цього говорити, але, схоже, ЦРУ провалилося».
10. Заключне слово автора
Як знають постійні читачі, автор цих рядків протягом останніх 18 місяців регулярно звертав увагу на особливу роль у розвитку подальших подій та особливо у підготовці та початку широкомасштабної путінської агресії проти України 24 лютого 2022 р., візиту директора ЦРУ Бернса до москви 2-3 листопада 2021 р. Донедавна оцінки цієї події будувалися насамперед на витоках, зливах, дешифруванні пропагандистських матеріалів.
Публікація матеріалу Аркіна в Newsweek дозволяє отримати практично з перших вуст інформацію про те, що саме тоді сталося. Як повідомили співрозмовники автора статті у розвідувальних структурах США, на зустрічах у кремлі та у розмові з путіним Бернс домовився про правила проведення росією агресії проти України, рішення про здійснення якої путін ухвалив після відвідин кремля Бернсом.
Як зазначають інформатори Аркіна, і як усі ми маємо сумну можливість стежити за подіями, що відбуваються, протягом усіх цих місяців, обидві сторони, яка уклала угоду в кремлі в листопаді 2021 р., загалом дотримуються досягнутих тоді домовленостей.
У майбутніх істориків, ймовірно, з’явиться більше матеріалів для того, щоб порівняти, а, можливо, і поставити в один ряд дві події, що нагадують одна одну – візити до москви Ріббентропа 23 серпня 1939 р. і Бернса 2-3 листопада 2021 р.
Автор: Андрій Ілларіонов.
Джерело: «Континент»
Переклад газети «Сурма».