Обіцяв пан кожух дати, та слово його тепле…

9-й Рамштайн став черговим розчаруванням для українців. Часи йдуть ще важчі, ніж були. Проте не поспішайте звинувачувати когось іншого…

Знання примножують печаль. А незнання для українців, відсутність прагматизму, віра в те, що хтось якось там допоможе і зробить роботу замість нас — смерті подібне. Точніше — несе смерть вже, тут і зараз, щогодини та щохвилини.

Рамштайн-9 відбувався на фоні того, як всі аналітичні групи світу стверджують, що почався новий великий наступ путіна. Директор ЦРУ Вільям Бернс наголошує, що наступні 6 місяців будуть найкритичніші. Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг, міністри оборони США та Великої Британії — Ллойд Остін та Бен Уоллес — також. Колишній прем’єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон взагалі написав «Чого, в біса, чекає Захід?», у своїй колонці для Daily Mail. Проте проблема полягає в тому, що кінцеве рішення не залежить від волі Джонсона чи інших людей, які на ділі проявили себе нашими союзниками. Все набагато складніше.

Нас колективно обеззброїли, давши гарантії безпеки. Колективно — не москвою єдиною, так би мовити. Усім був невигідний самостійний суб’єкт міжнародного права Україна, окрім самих українців. Які із отриманням незалежності в 1991 році так і не отримали влади в своїй державі. 

Проте уподібнитись московській пропаганді і звинувачувати в усьому «колективний Захід» — безглуздо, шкідливо та, зрештою, і неправдиво. Навіть у питанні нашого ядерного роззброєння — чи можливим стало б воно без дії «внутрішніх гнид, а не ворожих вошей» — перефразовуючи відому фразу? 

Зрадники з розряду Кравчука і Кучми, депутати Верховної Ради, міністри та інша погань відіграли в цих процесах не меншу роль, а навіть більшу. 

Нам дали гарантії безпеки. І Будапештський меморандум є міжнародним договором, відповідно до Віденської конвенції. Проте жодна «українська» влада навіть не спробувала реалізовувати цей договір — ані Турчинов, ані Порошенко, ані Зеленський. Реалізовувати — за допомогою відправлення дипломатичних нот країнам-підписантам, розпочати консультації.

Ми можемо скільки завгодно звинувачувати підписантів у тому, що вони не виконують те, що вони гарантували. Проте для них виконання Будапештського меморандуму — додаткові економічні, військові та політичні витрати. І ризик. І якщо «українська» влада ЖОДНОГО разу не спробувала цей процес запустити, то їхня поведінка стає зрозумілішою. 

А хто винен українцям, що вміючи проявляти небачений героїзм та жертовність у боротьбі із очевидним зов-нішнім ворогом — московією, ми водночас нічого не робимо із внутрішнім ворогом. Саме діяльність внутрішнього ворога вбиває Україну та зробила теоретично і практично можливим московське вторгнення. 

Якщо Захід нас попереджав про напад за кілька місяців до нього, а Зеленський ще за кілька днів казав про те, що ми «можемо збільшити армію в 2-3 рази, але тоді не зможемо будувати дороги». Дороги, які дивним та випадковим чином співпали зі шляхами вторгнення. «Професіонал» Олексій Резніков 14 лютого 2022 року сказав, що «Росія не створила жодного ударного угруповання на кордоні з Україною». «Професіонал» із золотими яйцями на кілька мільярдів гривень. Не відсторонений.

Нам же їх не з Марсу прислали, ні? Хтось їх обирав. Хтось їх і досі підтримує. Певно гарно наївся шашличків в травні, про які казав Зеленський 19 січня 2022 року. Тільки от проблема — директор Вільям Бернс таємно приїжджав за кілька днів до цієї фрази і розповідав про плани московського вторгнення. 

Але ж ми досі продовжуємо «жерти ті зелені шашлики», — попри розмінований Чонгар, непідготовлений захист зі сторони Білорусі, фактично зданий аеропорт Гостомель, провал оборони столиці — Києва, відсутність запуску виробництва усього необхідного для ведення довгострокової війни тощо. Попри навіть чіткі тези генерала Залужного у відповідній статті. І найголовніше: попри страшні наслідки тих всіх дій та бездіяльності, серед яких кров сотень тисяч воїнів та цивільного населення, мільйони біженців і насильно депортованих тощо.  

Західні групи впливу дивляться на цю всю «українську шизофренію» і діють відповідно до своїх інтересів. Середньострокових та довгострокових. У когось ті інтереси ближчі до нас, як от у Великої Британії чи Польщі, а в когось — далі або взагалі інші — як у сил за спинами Байдена, Макрона та Шольца. І вони діють, виходячи із них. А ми, українці, діємо? Та у нас навіть мародери на посадах лишаються! Але найголовніше — давайте будемо звинувачувати всіх, але не себе. 

Складна ситуація, диявольська, коли розібратись у всіх відтінках та тонкощах для загалу — взагалі неможливо. Та й в цілому — дуже важко.

На чому зараз треба було б загострити свою увагу? САМОДОСТАТНІСТЬ! Ні, не ізольованість, а максимально прагматична та продумана самодостатність. Згадуючи ту ж статтю генералів Залужного та Забродського — максимальне забезпечення всіх своїх військових внутрішнім виробництвом. Це, між іншим, дало б ще й такий необхідний нам економічний ефект. 

Нам дають зброю рівно настільки, щоб ми могли встояти і поступово переходити до контрнаступу. Проте кремлівське кодло також не спить і робить висновки зі своїх помилок. І готується до війни на багато років — і світоглядно, і військово, і з точки зору розвитку відповідних виробничих систем. Тому хтозна, як буде далі, але точно буде дуже важко.

Внутрішній ворог не буде робити вище написаного. Він буде розпродавати українську землю і надра під час війни, мародерити, створювати легальні озброєні структури для захисту від майбутніх дій патріотів тощо. І дурити людей, малювати картинки, спекулювати на тому, що от ми робимо все (дуже гарно просимо з протягнутою рукою), а нам не дають, але ж ми — «боневтіки». 

Війна триватиме роки. Без відкриття внутрішнього фронту — перемога неможлива. У який спосіб — це вже інше питання. Адже під час повномасштабної війни не можна робити того, що може нашкодити! Проте боротьба із внутрішнім ворогом та зрадниками вже давно назріла і перезріла! А зрадники завжди казатимуть «не на часі». А коли буде на часі? Коли українців не залишиться чи коли вже все буде роздерибанено? Саме на цьому тижні Володимир Зеленський спілкувався із найбільшими корпораціями світу. І вже є інформація, що їм віддаватимуть наші надра — як сировину. Під маскою гордого слова «інвестиції». Це вже відбувається. Не завтра чи через місяць. А вже. Так само, як і ллється українська кров. Вже, тут і зараз.

Прагматизм та побудова самодостатності. Подяка всім, хто допомогає — вистояти у військовому плані та не померти з голоду. Максимальна дипломатична робота та набір внутрішньої української сили. Боротьба із внутрішнім ворогом. Нещадна, жорстка, без будь-якої толерастії. Бо він вже вбиває нас. Та й закон 8271 вже починає набирати обертів…

У майбутньому світі збережуться тільки ті народи, які проявлятимуть Волю та матимуть Силу. Прагматичне будівництво України як вищої форми організації Українського Народу — наше завдання. Чим активніше діє зло, тим яскравіше себе проявляє добро.