«Солдатики» Єрмака та пересовування ліжок

Головним функціональним завданням Міністерства оборони України є забезпечення ЗСУ всім необхідним. Менеджерська функція, в той час, як Генеральний штаб займається безпосередньо армією, військовими діями, оперативним командуванням, плануванням тощо.

Чи може міністр Резніков, який очолює міністерство, що займається тільки забезпеченням ЗСУ, не знати, що відбувається із закупівлями для армії? Міністр хороший, а то все в нього були погані заступники: В’ячеслав Шаповалов у випадку останнього скандалу, Олександр Миронюк — дещо раніше. Для тих, хто не знає — Миронюк — це той ексзаступник Резнікова, у дивані якого знайшли трохи менше мільйона доларів. Полковник ЗСУ, колишній чиновником Міноборони Євген Єлькін, коментуючи скандал із корупційними схемами у відомстві, заявив, що знав це давно і намагався попередити керівників. За його словами, всі його попередження як голови оборонного відомства Олексія Резнікова, так і його заступника, який відповідав за тилове забезпечення ЗСУ, В’ячеслава Шаповалова, були ними проігноровані.

Олексій Резніков

Якщо це справді так, тоді за корупційною складовою у МО ховається свідоме зниження обороноздатності ЗСУ. І це вже не корупція, а зрада. Що потребує окремого розслідування та іншої кримінальної класифікації.

Але і заступникам не щастить. Шаповалову не пощастило, до прикладу, із радником на громадських засадах — Костянтином Слюсаревим. Кілька днів тому йому повідомили про підозру у незаконному заволодінні 1,7 млрд грн, які були призначені на закупівлю товарів для ЗСУ. Але ж хіба міг пан Шаповалов здогадуватись, що така «змія підколодна» йому допомагає на «громадських засадах». Хороші засади — громадські — 1,7 мільярда гривень. Взагалі тема радників — окрема і дуже болюча. Згадаємо Арестовича, який в перші дні та тижні війни всіх «заспокоював», повідомляв про перемоги в Ірпені, Бучі, Гостомелі. Є люди, які не втекли звідти, бо дивились єдиний ефір і чули, як Арестович казав, що Гостомель вже наш, Буча — під контролемі т. д. Дехто з тих людей не вижив, дехто став покаліченим — морально та/або фізично. Повинен Арестович відповідати за брехню? А взагалі — чиновники за брехню мають відповідати?

От і повертаємось до Резнікова. Його заступників зловили на обкраданні української армії як мінімум на 4 мільярди гривень на одному контракті. А він — що? Вийшов до журналістів і бреше. При цьому виявляється, що прикордонники закуповували те саме забезпечення своїм воїнам в 2-2,5 раза дешевше. Володимир Зеленський, як справжній лідер держави, вирішив покарати Резнікова за брехню. І… відправити його очолювати інше міністерство! 

Навіть пересовування ліжок в борделі є дуже м’яким прикладом для такого театру абсурду. Повномасштабна війна, мародерство на армії, масово ллється кров, скоти заробляють мільярди грабуючи воїнів і… інше міністерство! Чому? Бо — свій! Вірний солдатик «регента» Єрмака. А кадрів у Єрмака не так і багато, інакше не доводилося би брати всяких зашкварених татарових чи тимошенків, чи подоляків — «улюбленців» Януковича. Хоча й сам Єрмак — колишній помічник депутата від «Партії Регіонів» Ельбруса Тедеєва, за сумісництво — кримінального авторитета й постачальника тітушок на Антимайдан.

Андрій Єрмак

Проте місце міністра оборони — вакантне. Дуже «рибне», медійно привабливе. Кого ж туди посадити, якщо не іншого «солдатика» Єрмака. Професійного розвідника, який 2 роки дружив із громадянином росії Гогілашвілі (за сумісництвом — заступником міністра внутрішніх справ), кілька місяців жив разом із ним у будинку В’ячеслава Стрелковського (записаного найого дружину). Цю історію вже забули, але про неї варто нагадати. В’ячес-лав Стрелковський — бізнесмен з «мінімізації податків», злі, але добре поінформовані язики називають його «королем обналу» — подружжю Стрелковських належить мережа так званих конвертцентрів. Серед «клієнтів» — великі компанії і національні мережі. А ще, за абсолютно випадковим збігом обставин, Стрелковські відомі своїми антиукраїнськими та промосковськими поглядами. А ще регулярно відвідували Крим після 2014 року. Але хіба міг великий розвідник Кирило Буданов дізнатись такі деталі про свого друга Гогілашвілі? Про будинок, де той мешкає. Про Марію Левченко — дружину Гогілашвілі і водночас помічницю президента Зеленського. Помічницю, яка не мала доступу до державної таємниці, але була присутня на багатьох важливих зустрічах. Цікаво, через яке знайомство в свій час той же Гогілашвілі став заступником міністра внутрішніх справ, маючи московський паспорт? Маю підозру, що ім’я тієї людини починається на «а», а прізвище — на «є». Але це в мене можуть бути підозри, а у головного розвідника —   жодних підозр ні до Гогілашвілі, ні до Стрелковських.

І якщо хтось зараз скаже «нащо ворушити старе», то він просто недалекий бовдур, який нічого не розуміє в питаннях національної безпеки. Всі зв’язки із такого розряду є прямою загрозою для України! 

Непокаране зло зростає. Ми нікого не покарали (навіть за вбивство Небесної Сотні, за Іловайськ, за розмінований Чонгар, відкриту дорогу з Білорусі на Київ) за 31 рік незалежності й отримали повномасштабну війну. Непокарана брехня розростається до небачених масштабів. В умовах повномасштабної війни це, знову ж таки, є прямою загрозою українській державності. 

Кирило Буданов — креатура Єрмака для заміни Резнікова. Напрочуд медійний розвідник нещодавно вчергове довів свою вірність хазяїну. І цей епізод заслуговує на особливу увагу в силу своєї значущості.

Ітиметься про Дениса Кіреєва — чи то шпигуна, чи то героя. Саме Кирило Буданов зазначив, що Денис Кіреєв є героєм, якого «стратили СБУ». І що Кирило Буданов «як керівник спецслужби» чітко впевнений, що Кіреєв не міг бути подвійним агентом. Перш ніж читати далі, рекомендую в голові повернутись до кількох попередніх абзаців — щоб мати змогу оцінити «професійну впевненість». 

Я не буду в цій статті розглядати саму справу Дениса Кіреєва, проте у ній дуже багато протиріч. На мою думку, можна допускати, що покійний Денис Кіреєв міг бути агентом навіть не двох, а трьох (або більше) спецслужб. 

У своїй статті я хочу звернути увагу на акценти, які ставить Буданов у інтерв’ю виданню The Wall Street Journal. Нібито в другій половині дня 23 лютого 2022 року саме Денис Кіреєв повідомив його, Кирила Буданова, про те, що буде штурм Києва. І саме завдяки цьому повідомленню вони (Зеленський. Єрмак, само собою — Буданов та інші) змогли організувати оборону Київ та вистояти.

Кирило Буданов

Диявол завжди ховається в деталях, і саме на деталях цієї епічно-героїчної тези я хочу зупинити увагу наших читачів. The Wall Street Journal 1-го квітня 2022 року опублікувало статтю, в якій розповідало про закритий візит директора ЦРУ Вільяма Бернса, під час якого останній повідомив Зеленського про важливі деталі нападу. 

«Директор ЦРУ надав життєво важливу інформацію, яка значно допомог-ла Україні в перші дні війни. Він попередив, що російські війська планують захопити аеропорт Антонова в Гостомелі, поблизу Української столиці» — цитата зі статті.

Тобто за місяць до нападу директор ЦРУ повідомив Зеленського про плани нападу з території Білорусі, заплановану атаку на аеропорт в Гостомелі, — задля його використання для подальшого захоплення Києва.

Проте в січні 2023 року, на противагу статті в квітні 2022 року, ми дізнаємось, що саме завдяки Кирилу Буданову, який завербував агента Кіреєва, який 23 лютого 2022 року повідомив про напад зі сторони Білорусі та атаку на аеропорт в Гостомелі, українська влада змогла підготуватись і втримати столицю. Відчуваєте акценти?!

Якби Зеленський відреагував на інформацію директора ЦРУ, організував блокаду білоруського напрямку, підготував захист аеропорту в Гостомелі (з якого навіть літак-гігант «Мрія» не було забрано на момент вторгнення!), то все розверталося б зовсім інакше. Не було б Бучі-Ірпеня-Гостомелю — міст, що стали жертвами бездіяльності (чи зради?) вищого політичного керівництва, не було б величезної кількості смертей українських воїнів, які взяли до рук зброю і стали на перешкоді московським окупантам. 

До речі, за абсолютно випадковим збігом обставин, владою не була також організована і оборона аеропорту в Жулянах. І хтозна, що там би сталось, якби не об’єднанні дії добровольців, ЗСУ під координацією генерала Кривоноса. 

Для чого Буданов приписує «заслуги» Кіреєву? Для того, щоб пояснити, що влада отримала інформацію лише 23 лютого і не могла підготуватись до оборони аеропорту. Проте влада таки змогла відстояти Київ, тому що отримала інформацію від Кіреєва! 

Наступний крок — влада не несе ніякої відповідальності, бо отримали інформацію лише 23 лютого 2022 року, але та ж сама влада «героїчно» зібралась із силами та відстояла Київ! Тобто — не судити за повний провал підготовки до війни чи то в силу злочинної бездіяльності, чи то зради, а нагородити за героїзм!

Підсумовуючи все вищенаписане — нам «грають спектакль». З одного боку — Зеленський, Єрмак і його «солдатики» не хочуть нести відповідальність за провали. З іншого боку — через такий «фінт» пробують присвоїти собі успішність оборони Києва. Яка відбулась насправді завдяки героїзму та мужності українців, а не завдяки діям влади. Точніше — навіть всупереч її діям.

Я вже навіть не буду деталізовано згадувати про попередження від британської розвідки, про попередження від Джо Байдена та відповіді Зеленського «не псуйте нам інвестиційний клімат». Про «травневі шашлики» та про фразу Зеленського на Херсонщині: «Нікого не боїмось, без паніки, все під контролем», зроблену 12 лютого 2022 року. Прикладів ще можна навести чимало.

У мародерському борделі, який грабував українську армію під час війни, готуються перестановки. Не покарання тих, хто очевидно «зашкварився». А пересування ліжок. Солдатика Єрмака із «золотими яйцями» пересунуть в інший «куток» — очолювати інше міністерство, яке не настільки успішно заробляє валізи готівки. А на його місце приходить «великий професійний розвідник». 

Оцінка професійності в Україні зараз напряму залежить від медійності і вміння вірно служити хазяям. І бути готовим брехати і мародерити на крові.

«О, роде суєтний, проклятий…», — писав колись Тарас Шевченко. Діждемось…