Moscovia delenda est

путінська пропаганда ліпить з московії такий собі острівець духовності в океані «західного морального розкладання».

Лівацька пропаганда, підхопивши це, зі свого боку прагне, скориставшись моментом, знищити всі основи здорового глузду в світі, навісивши їм ярлик «московських скрєп». Так, як раніше вона використовувала в якості триґера термін «фашизм».

Якщо ж міркувати раціонально і без емоцій, то насправді московія – це держава з найбільшою мусульманською столицею в Європі, держава, яка жорстко ліквідувала всіх своїх націоналістів ще в нульові, держава, яка підтримує BLM, бореться з білою расою та не передбачає жодного унікального культурного вигляду московитів як нації.

Перед нами якийсь постмодерний мікс олігархічно-капіталістично-православно-радянської держави, який базується на культі «победобєсія», тісно пов’язаний з племінним ісламом, багатоконфесійним мультикультуралізмом та посткомуністичним атеїзмом, з чекістом путіним на чолі. Це і є «русский мір» на практиці!

А що в теорії?

Євразійство Дугіна, яке підсовують у вигляді московських «скрєп»? Щодо євразійства. Це дуже важлива теза, яка вкрай актуальна для розуміння сучасної московської ідеологеми. Ця течія зародилося століття тому в московитському емігрантському середовищі. Один із ідеологів раннього євразійства Ніколай Трубецкой висунув таку концепцію: «московії слід зводити свою історичну наступність не від Русі, а від Монгольської імперії Чингіз-хана».

Тому, з погляду Трубецкого, московити становлять єдину історичну спільність не з народами Європи, а з кочовими мешканцями євразійських степів, – насамперед з тюрками та монголами.

Степові народи проголошувалися носіями найкращих людських якостей, героїчного початку та, звичайно ж, особливої духовності. Противниками ж, закономірно, були європейці – з їхньою нібито матеріалістичною, міщанською, торговельною культурою та менталітетом.

І що ми маємо в результаті?

Орду як цілковиту та повну ненависть до осілих народів, які будують цивілізацію на власній землі, тоді як ординцям потрібна лише нова земля. Це їм, як дихати – завоювати чужу землю. Адже кочова ментальність пов’язана зі спадщиною кочів’я та експансії. Тому наскільки би не була велика територія московії – ніхто не почуватиметься господарем на цій землі, яка перейшла до тебе від твоїх предків, яку ти обробляєш та яку ти залишиш своїм нащадкам, вклавши всього себе в свій власний шматочок землі.

Усе, як у кочівників, – хтось прийде, нагряне, забере. Тому вкладати себе не варто, – все одно все буде відібрано, розтягнуто і перейде до іншого.

Краще йти грабувати чужі та вже оброблені землі. Тому гаслом кожної цивілізованої людини має бути «Moscovia delenda est».

***

Антиліберальні тези на захист свободи.

1. Згадаймо сутність визначення ліберальної свободи (Д. С. Міль) –  «свобода від», або «негативна свобода» (І. Берлін).

2. Сьогодні лібералізм переміг все, що міг перемогти. «Свобода від» зараз дана нам за визначенням, як факт.

3. Але сьогодні в ліберальному світі (де в принципі вже немає від чого звільнятися), «свобода від» виробила весь свій релятивно-творчий потенціал – оскільки звільнилася від усіх тих форм, які, так чи інакше, тримали індивіда в якомусь «невільному» стані упродовж історії  (стани, релігія, суспільство, сім’я…) 

4. І в цьому саме проявляється чиста сторона liberty («свобода від»),  як свободи звільнитися від всього, що тільки можливе.

5. А від чого відтепер залишається звільнитися ліберальному людству?

6. Від останніх форм колективної ідентичності. І вони виражені саме в гендерній приналежності.

7. Повірте мені – проблематика сексуальних меншин є не випадковим феноменом ліберальної стратегії, – вона є її основою. 

8. Їхня логіка проста: «якщо людина не звільниться від статі, – вона залишиться в тоталітарному стані поділу з іншими людськими індивідами певної колективної ідентичності» (чоловічої чи жіночої).

9. Відповідно, зміна статі – це не тільки право, але в майбутньому ще й обов’язок. Бо якщо людина не змінює стать, то вона, по суті, є не толерантною, бо цей  індивід (чоловік або жінка) згоден на рабське та «тоталітарне» існування в межах свого гендерного визначення.

10. А все, що випливає з liberty («свободи від») –  є «свободою» людини від гендеру, від статі, вибору громадянства, місця проживання, професії, релігії.

11. І це є логічним етапом «свободи» від статі (причому невдовзі багаторазової зміни – оскільки індивід починає звикати і впадатиме в «гендерні тоталітарні рамки»).

12. Але і це ще не межа! Залишається  остання не подолана колективна ідентичність – приналежність індивіда до людини. Відповідно, їм потрібно  подолати людську ідентичність, яка теж є зрештою тоталітаризмом  з точки зору ліберальної логіки.

13. Тому подолання гендерної та людської колективних ідентичностей – для них це вже просто деталі…

І тоді ви згадаєте, від чого я застерігав.