Технологічний порятунок і загибель людства

 Життя триває, точиться війна…

Анатолій Лупиніс

 Нині в колах політологів, які намагаються аналізувати поточну ситуацію у світі, панує переконання, що наша планета прямує до самознищення. Озброєні ядерною зброєю божевільні правителі деяких авторитарних і тоталітарних держав, зокрема московії, заради збереження влади готові на будь-які безумства, включно з ядерною війною, здатною знищити все живе на нашій планеті. Раніше вважалося, що саме наявність ядерної зброї служить гарантом невиникнення Третьої світової війни, оскільки в ній не буде переможців, а отже втрачається сам сенс цієї авантюри. Нині всі ці міркування і переконання поставлені під сумнів. Складається враження, що в деяких країнах, насамперед у московії, настала епідемія психічних захворювань. Вже понад 80% московитів підтримують агресію московії проти України, яка фактично запустила механізм початку Третьої світової війни. московська армія захопила найпотужнішу в Європі Запорізьку атомну станцію і погрожує її розбомбити. Світове співтовариство мляво, на рівні знаменитого своїм відвертим божевіллям, «глибокого занепокоєння»,  реагує на цю очевидну загрозу існуванню людства.

Як показує життєвий досвід, будь-які розроблені принципи співіснування держав на політичній мапі світу, будь-які міжнародні організації нездатні убезпечити світ від агресії одних країн проти інших, тероризму, зокрема державного, маніяків-правителів, притаманної людству агресивності, підлості, брехливості і жадоби влади.  То чи існує вихід з цього зачарованого кола і Третя світова війна, яка знищить все живе на планеті, неминуча? То може війна закладена в   саму біологічну, генетичну сутність людини і тут вже нічого не вдієш? Дехто вважає, що треба просто роззброїтися, перестати стріляти і проблема буде вирішена. Це дуже примітивна думка, яка не враховує саму сутність людини і створених нею держав. Закладена в гени агресія все одно призведе до воєн. Якщо в людей забрати сучасну зброю, вони все одно будуть вбивати одне одного дубинами, списами, а то й голими руками. 

То що тоді можна придумати для хоча б відносного порятунку людства, якщо війна є самою сутністю людини і створених нею держав? Не в минулому, а саме зараз, на нинішньому витку суспільної спіралі розвитку людства. Річ у тому, що будь-яка суспільна теорія, яка йде в розріз з біологічною, генетичною, психологічною сутністю людини як біологічного виду і соціальної істоти  неминуче приречена на поразку саме в царині власної реалізації на практиці, тобто впровадження в життя. Візьмемо хоча б для прикладу комуністичну теорію. Вони є чужою самій сутності людини і тому скрізь на практичній стадії реалізації зазнають фіаско. Люди хочуть бути багатими і здоровими, а не бідними і хворими. Люди дуже різні і перетворити їх на гвинтики системи можна лише шляхом постійних репресій, перманентній загрозі самому їхньому існуванню як біологічного виду. Грандіозний експеримент з впровадження комунізму в СРСР, «Країни, якої не шкода», попри знищення «просто так» понад 100 млн осіб (!) зрештою призвів до неминучого повернення до того, з чого почали. У Китаї те ж саме. Заради збереження власної влади комуністи цієї країни почали парадоксальним чином будувати капіталізм (ринкове господарство).

Протягом останніх 2 тис. років людству пропонувалися безліч ідей його безкризового розвитку. Томас Мор, Томазо Кампанела, анархісти, фашисти, нацисти, комуністи, християни, мусульмани, буддисти тощо намагалися примирити багатих з бідними, розумних з нерозумними, високих з низькими, гарних з негарними, здорових із хворими, чоловіків з жінками, батьків з дітьми, гомосексуалістів з натуралами, робітників із селянами тощо.  Як відомо, нічого путнього з цього так і не вийшло. І не вийде.

У багатьох була вельми серйозна надія на теорію мондіалізму, тобто розв’язання всіх проблем всіх проблем співіснування людей, насамперед воєн, шляхом створення однієї всесвітньої держави, однієї нації, мови, ментальності тощо. Фактично мондіалістами були і німецькі нацисти, і московські комуністи. Кожен із них по своєму хотів об’єднати людство. Все це зазнало грандіозного фіаско. Мондіалізм іноді називають «останньою надією людства». Ідеї мондіалізму, тобто створення однієї загальносвітової держави, одного народу, однієї столиці, одного уряду, який би керував усім людством з одного центру, не є чимось новим, як дехто вважає, і мають давню історію. Однак науково вони сформувалися в Європі під безпосереднім впливом єврейського месіанства і «Богообраності». Якщо ми хочемо створити єдине людство з єдиною Батьківщиною — Землею, то цим популяційним монстром має хтось керувати. Хочемо ми цього чи ні, нею має стати певна еліта або обрана нація, яка знову ж таки цілком об’єктивно стоїть вище над загалом, розуміє і знає те, що невідомо іншим, має за щось відповідальність тощо. Така еліта в будь-якому разі буде вважати інших землян нікчемами, робочою худобою, якою просто необхідно керувати, для їхнього ж загального добра. Хазяї ж світу, керівна і спрямовувальна сила людства має потурбуватися, щоб робоча худоба була нагодована й розважена, бо інакше вона не зможе інтенсивно й ефективно працювати. Отже, ідеї мондіалізму при всій їхній нібито логічній обумовленості насправді є черговою утопією, яка дає змогу знедоленим чекати чергового дива. 

Мондіалізм має певну притягальну силу, бо пропонує людству утопічну оману «простого» вирішення надзвичайно складних проблем світобудови. Хоча практика доводить, що простих шляхів у трансформації людства немає, для багатьох нетерплячих завжди виникає спокуса не розв’язувати Гордіїв вузол проблем, а розрубати його одним ударом. 

Фактично регіональним проявом мондіалізму є і нинішня широкомасштабна агресія московії проти України,яка базується на суміші ідей євразійства і слов’янофільства. Фактично євразійство сформувалося як московська шовіністично-імперська реакція на українські національно-визвольні змагання початку ХХ ст., що становили найбільшу загрозу російському імперіалізму. Засновники євразійства були дуже різними людьми, що призвело до формування декількох напрямків євразійства, які нерідко ворогують між собою. 

Із географічного погляду євразійці вважають Євразію, яка практично збігається, на  їхню думку, з кордонами російської імперії, а пізніше – з межами СРСР, особливим географічним світом. Звідси з’явилася спроба виділення, крім Європи й Азії, ще однієї географічної частини світу під назвою «Євразія». Жартуни одразу охрестили її «Азіопою». Вона нібито і у фізико-, і в політико-, і в економіко-географічному відношенні є цілком окремою частиною світу. Очевидно, що такі намагання євразійців є абсолютно надуманими і не мають жодних наукових підстав. Об’єднати чи «возз’єднати» в один фізико-географічний і культурно-етнічний світ Естонію, Молдову, Таджикистан, Чечню, Тиву, Чукотку і Башкирію, навіть маючи найвищий рівень фантазії, нікому і ніколи не вдасться. Ця штучна з усіх боків побудова за будь-якого послаблення російського імперського «закріплювального розчину» неминуче розпадається. 

Подальшого розвитку ідея «високого історичного призначення росії», яка має насильно, шляхом репресій і геноциду, «ощасливити» народи, що хочуть жити своїм власним, відмінним від російського життям, знайшла розвиток у слов’янофільстві. Головною ідеєю останнього було об’єднання всіх слов’янських народів під егідою росії.

Однак і слов’янофільство, як і євразійство, зазнало фіаско саме на етапі практичної реалізації ідеї. Історія не раз демонструвала антагонізм слов’янських народів. Крім того, глибинною генетичною і ментальною основою багатьох слов’яномовних народів не є слов’янство, як гілка давньої індоєвропейської чи індоарійської спільноти. Так, слов’яномовні болгари мають тюркську основу, білоруси — балтійську, росіяни — угро-фінську. Нав’язана їм мова слов’янської мовної групи аж ніяк не знищила глибинної цивілізаційної ментальності цих народів. Вони близькі за мовою, але далекі за характером, способом мислення, уподобаннями тощо. Відносити слов’яномовних угро-фінів московитів до слов’ян все одно, що відносити англомовних ямайців до англійців, франкомовних гаїтян до французів чи іспаномовних парагвайців до іспанців. 

Реально нині й путін зі своїм оточенням перебувають під ідеологічним впливом Ізборського клубу, де зібралися теоретики божевільного «коктейлю» ідей євразійства, слов’янофільства, мондіалізму, фашизму, екстремізму і тероризму. Саме вони на основі своїх надуманих теоретичних схем порекомендували президентові московії розпочати 24 лютого широкомасштабну військову агресію проти України. За їхніми ідеологічними постулатами, Україна, як слов’янська і євразійська країна, не мала чинити опору агресору. Не-думаю, що іспаномовні мексиканці додумалися б напасти на Іспанію, серйозно сподіваючись, що вони з іспанцями один народ й іспанці не чинитимуть опору їхній агресії. Це б розглядалося у світі як очевидне божевілля. Та й нині, коли всі ці надумані схеми полетіли шкереберть і жодна військова частина України не здалася і не перейшла на бік московії, висуваються все нові і нові «пояснення» того, чому теорії євразійства і слов’янофільства виявилися абсолютно неспроможними. Незважаючи ні на що, відбувається «розвиток» теорії євразійства до всього «соціалістичного табору», включно з усіма слов’янськими державами Європи. Умовою припинення воєн в Європі висувається необхідність відновлення СРСР і Варшавського договору. Водночас очевидно, що цією умовою є тільки розпад росії. Дійсно, після цього всі війни, терористичні акти, звірячі, геноцидні режими припинять своє існування. Звичайно, що не назавжди.

 У такий спосіб ми робимо висновки на основі історичної правди, що мондіалізм, як глобальний, так і регіональний не ліквідовують війни, а навпаки, провокують їх. «Ощасливити» людство без загарбницьких воєн і масштабних геноцидів не можна. Отже, робимо обґрунтований висновок на поточний період. Оздоровлення ситуації у світі в наш час можливе лише за умови цілеспрямованих і узгоджених дій всього цивілізованого світу на розпад росії на окремі держави. Розмови деяких західних теоретиків про те, а куди дівати ядерну зброю московії, її армію, ФСБ тощо нагадують такі ж побоювання західних лідерів щодо розпаду СРСР. Тоді вони теж заявляли, що СРСР ніколи не розпадеться, бо куди ж подінеться його найбільший у світі ядерний потенціал, армія, КДБ тощо. Президент США Рейган не дуже заморочувався всілякими надуманими теоріями. Він просто оголосив СРСР «Імперією зла», якою ця держава реально була, і зробив все для її розпаду. Нині ж у США переважають ідеї атлантизму, які пропагує ще живий Г. Кіссінджер. Однак вони вже застаріли так, як і один з її головних апологетів. 

Ідеологічна криза на Заході, який не знає, що робити з московією та її божевільними лідерами-маніяками, яскраво проявилася під час широкомасштабної військової агресії московії проти України. Не маючи ідеологічного підґрунтя, спецслужби західних країн вирішили, що Україна, як незалежна держава, під натиском російських військ зникне з політичної мапи світу за 2-3 дні, максимум за тиждень. Саме такі доповідні записки лягли на столи президентів і прем’єр-міністрів найрозвинутіших держав світу. І вони віддали безпрецедентне в дипломатичній історії сучасності розпорядження своїм посольствам без розриву дипломатичних відносин покинути столицю України. З ганьбою вони її покинули, щоб з більшою ганьбою потім до неї повернутися, коли всі «теоретичні» розрахунки виявилися неправильними. Не маючи власної ідеології, вони користувалися ідеями євразійства і слов’янофільства, які передрікали Україні швидке входження до складу росії.

Підрив у Підмосков’ї машини головного ідеолога євразійства Дугіна говорить про те, що людство починає усвідомлювати небезпеку цієї «теорії». Фактично Дугін і його оточення виступають в ролі Розенберга в гітлерівській Німеччині, який був страчений за ви-роком Нюрнберзького трибуналу як один з головних нацистських злочинців. Євразійство намагається виправда-ти, ідеологічно обґрунтувати  будь-яку агресію московії на теренах колишньої Російської імперії і Радянського Союзу. 

Історія із захопленою московитами найпотужнішої в Європі ЗАЕС, яку московія поставила на межу ядерної катастрофи говорить про те, що московити є варварським народом, а московія варварською державою. Вони виявилися не спроможними до суспільного і технічного прогресу. І це в них на генетичному рівні. Тут уже не до надуманих ідеологічних вправ кабінетних учених. Світ поставлений на межу ядерної катастрофи глобального характеру. Нарешті люди звернули увагу на те, що агресія однієї держави проти іншої — це не лише несправедлива геноцидна війна. В сучасному ядерному світі вона може загрожує не тільки застосуванням ядерної зброї, але й грандіозними технологічними катастрофами. Озброєні автоматами, гарматами, «Градами», «Смерчами» й іншою зброєю варвари здатні своїми діями поставити світ на межу загибелі.

То чи є у сучасного світу якісь перспективи виживання? Ми на власному гіркому досвіді переконалися, що формула «просто необхідно перестати стріляти» не діє. Все більше підлягає сумніву і відома ще з часів Римської імперії формула: хочеш миру, готуйся до війни. Світ уже все менше береже універсальна в минулому можливість агресору отримати у відповідь гідну відсіч. За допомогою ЗМІ громадяни держави-агресора здатні зомбуватися настільки, що втрачають інстинкт самозбереження. При цьому технології масового зомбування населення постійно вдосконалюються.

Сама по собі зброя не   провокує війни, а навпаки обмежує їх. У цьому сенсі російсько-українська війна є яскравим прикладом. Чим більше зброї отримує Україна, тим меншими становляться агресивні можливості московії. Фактично Київ і Харків врятувала від захоплення варварами-московитами саме масова роздача зброї населенню. Були майже одразу сформовані загони територіальної оборони, які дали відсіч регулярній російській армії. Наявність таких загонів стала повною несподіванкою для московитів. А потім саме озброєна територіальна оборона по ночах просто винищувала загарбників, що примусило їх втекти з-під Києва.

Нинішнє століття — століття бурхливого розвитку технологій. Напевно, саме в цій царині й криється порятунок людства на нинішньому відрізку його розвитку. Демократичні країни не схильні вчиняти агресію проти інших держав. Натомість цим грішать різні тоталітарні держави типу московії, КНДР, Ірану, Білорусі тощо. Водночас саме розвинуті демократичні держави характеризуються найвищим рівнем розвитку технологічного забезпечення всіх сфер життя, зокрема й оборони. Найбільшу кількість патентів на життєво важливі технології нині видаються у США. Навіть Китай має їх в багато разів менше, не кажучи вже про московію, КНДР, Іран, Білорусь тощо. Авторитарне і тоталітарне правління не сприяють розвитку науки і технологій. Розумні, освічені, дієві люди намагаються покинути ці країни і перебратися до демократичних. Навіть той явно недостатній рівень санкцій, які ввели демократичні держави проти тоталітарних, перш за все московії, Білорусі, Ірану, КНДР призвели до поступової деградації військово-промислового комплексу цих країн і відповідно їхніх можливостей у веденні агресивних воєн.

У розвитку технологій блокування можливостей ведення агресивних воєн тоталітарними режимами, які нерідко очолюють просто психічно хворими людьми, здатними на будь-яку авантюру існує й ще один шлях. Це розробка технологій дистанційного блокування команд державних маніяків на запуск ядерних ракет, початок наземних операцій, бомбардування міст тощо. У такий спосіб команди можуть надходити, але їх не виконуватимуть відповідні технічні пристрої, не зважаючи на виконання цих команд людьми.

Наступний напрямок — розвиток технологій дистанційного впливу на людей, які дають і виконують злочинні накази про агресію. В першому і другому випадку роботи в цих напрямках вже ведуться. Тоталітарні режими, нездатні конкурувати з демократичними державами в технологічних питаннях, будуть всіляко намагатися викрасти ці секрети, заволодіти ними. Так, як Радянський Союз викрав секрет виробництва атомної бомби, ракетні технології тощо. Однак  це не призведе до загострення ситуації у світі. Якщо та й інша сторони будуть блокувати власні намагання розпочати війну, останньої просто не буде.

Якщо ми не можемо змінити притаманної людині агресивності, відсутності дієвих міжнародних механізмів покарання агресора (абсолютно недієві ООН, МАГАТЕ, ЮНЕСКО, ФАО тощо) треба шукати шляхи, які нам відкриваються в результаті все бурхливішого розвитку технологій.

Однак найсучасніші технологічні досягнення з розробкою і впровадженням у життя штучного розуму чи інтелекту вже не такі оптимістичні, як контрольовані людьми технології блокування ядерної війни. Річ у тім, що останні повідомлення про проривні досягнення в цій галузі вказують на те, що ми на порозі створення штучного інтелекту, здатного до саморозвитку і самоорганізації. Говорять і про можливості цього інтелектуального монстра контролювати всі інформаційні мережі людства. В чому ж тут небезпека?

Із 1 квітня 2023 р. на Всесвітній день сміху або День дурня, московія почала головувати в Раді безпеки ООН. Ніякий Оруелл не міг додуматися до такого очевидного сюру. Країна-агресор, окупант, мародер, держава, яка здійснює нічим не прикритий геноцид в Європі, ґвалтує вагітних жінок, викрадає дітей, керівником якої є воєнний злочинець, на арешт якого видано ордер Міжнародним судом в Гаазі, має забезпечувати безпеку у світі. Це очевидне божевілля. Як має на все це реагувати здатний до саморозвитку і опанування всіх сфер людської діяльності штучний розум, який має керуватися формальною логікою? А ось як. Винні всі. І ті, які здійснили цю агресію, і  ті, які її не спинили, і ті, яким було байдуже. Яке рішення штучного інтелекту? Людське суспільство у ХХІ ст. це глухокутний напрямок еволюції, який має бути в той чи інший спосіб знищений і необхідно все починати спочатку на інших засадах розвитку.

Вважаю, що людство ще не осягнуло небезпеки створення штучного інтелекту саме в такому аспекті. Жартуни стверджують, що логіка буває трьох видів: формальна, залізна і жіноча. Створюючи штучний розум, ми чомусь забуваємо, що це не людина і єдиною логікою, якою він буде користуватися є формальна…  

Автор: Петро Масляк — український науковець, економіко-географ, професор кафедри географії України Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доктор географічних наук. Педагог, вчений, громадський діяч, публіцист, письменник.