Сила держави залежить від власності

Свідомій людині варто знати, що держава сильні тільки тоді, коли у країни є загальнонародна державна власність. Так, як записано у Конституції України. Це коли кошти від оренди державної землі надходять у Пенсійний фонд, і тоді можна підвищувати пенсії не коштом збільшення податків тих, хто працює, а коштом оренди землі. Коли прибутки від державних підприємств надходять у державний бюджет і йдуть на соціальні потреби.

Чомусь ті, хто розкрадають державу і живуть завдяки цьому, розпродуючи все народне майно, та кричать, що «досить нам уже цього соціалізму і все варто розпродати», якраз завдяки цьому самі живуть уже за комунізму.

Але ж люди не говорять про «соціалізм», а  хочуть жити у соціальній державі, де держава має стояти на захисті життя людей, тож не варто тут закидати, що це «соціалізм». І так живуть більшість розвинутих соціальних країн, де на першому місці життя і достаток її громадян, а не чиновників.

Але українська влада усі ці роки свідомо своїми діями скомпроментувала державне управління народною власністю. І свідомо доводять до банкрутства державну власність, щоб потім її продати за копійки.  Щоправда, тут їм і допомагає частина українців, які ратують за те, що державні підприємства не прибуткові, то ж їх варто продати. Можливо, деякі і потрібно, але ж не все? І справа ж не у власності? А річ у тім, хто і як нею розпоряджається і яка його ціль.

І коли замість того, щоб сказати, що варто змінити оцінку, і посилити відповідальність керівників державної власності, людина говорить «та якщо це державне підприємство так погано працює, то краще його продати...», то я вважаю, що ці люди якісь недалекі. Але влада якраз на таких і опирається. То тоді з нами щось не так?! Тож тоді й не варто очікувати на дешеву електроенергію, газ, медичне обслуговування, фінансування армії і т. д... Якщо у держави немає своєї власності, то чого ж ми очікуємо від такої держави?

А наповнення бюджету лише одним підвищенням податків для працюючих так, як зараз роблять, то взагалі зупинять усе виробництво, а найактивніші працівники поїдуть у чужі країни. І що ж тоді очікує нашу державу, без власності і виробництва?

***

Дуже часто наші проблеми, а то й біди відбуваються від підміни понять. Тобто від того, що ми неправильно оцінюємо ту чи іншу обставину, а у результаті не готові дати адекватну відповідь чи ухвалити рішення.

Ось часто можна почути, що «людство за останні десятиління досягло значного успіху», і тут же наводиться приклад досягнень у машинобудівній галузі, комп’ютерних технологіях і т. д. Але ж це неправильно. Так, з’явилися нові пристрої, технології, програми, але це ж досягнення технологічного прогресу... А які ж досягнення здійснило за цей час безпосередньо «людство», виходячи із його головного призначення – бути ЛЮДИНОЮ? 

Не будемо далеко ходити. Візьмемо для прикладу наших сусідів – росіян. Повернімося десь у тридцяті роки минулого століття. Якась особа людської статі після закінчення робочого дня і виконання робочого плану, а працює вона у розстрільній команді якоїсь тюрми і план у неї розстріляти за день 50 людей... Так от, знявши із себе робочий закривавлений одяг і переодягнувшись у парадний кітель, ця особа виливає ще на себе пів пляшки одеколону, щоб збити запах крові, потім йде на склад, обирає із речей розстріляних своїм домочадцям якісь подарунки, п’є свої наркомівські двісті грам і повертається до своєї сім’ї. Там його зустрічають діти, дружина ставить йому обід, він роздає подарунки... Усі радісні, веселі, а потім усією сім’єю виходять прогулятися вечірньою москвою.

Проходять десятки років. Та ж москва, телестудія, люди у модному одязі стоять за невеличкими столиками і щось між собою обговорюють, сміються.  І поки ще не ввімкнули звук, то можна подумати, що ця компанія зайшла у якийсь сучасний ресторан і обговорюють меню собі на вечерю...

Аж тут вмикають звук і ми чуємо, що люди говорять про те, як знищувати українців: чи спочатку фосфорними бомбами, чи відразу ядерними. Українських жінок ґвалтувати чи вбивати, чи залишати живими українських дітей, чи убивати, щоб не продовжувався рід українців?.. І все це під оплески і схвальні вигуки присутніх у студії.

І послухавши хоч частину їхньої розмови, ти розумієш, що це НЕЛЮДИ, і що людство, чи ця частина «людства», нічого не досягло, а навпаки котиться десь назад у темряву. А, можливо, вони звідти і не виходили? І ні освоєння космосу, ні кольорові телевізори, ні сучасні ґаджети це «людство» не змінили. 

І ми маємо це добре розуміти, щоб не тішити себе якимись ілюзіями та дати їм адекватну відповідь.

***

Якось мене запитали, чому в Ізраїлі майже уся с/г земля державна, і євреї навіть не порушують питання, щоб її продавати, а ще й прагнуть десь

прикупити ще землі? На це питання можна відповідати по-різному, але я вирішив тим, хто поставив це питання, розповісти про одне з найважливіших свят, яке щорічно святкують євреї – Песах. 

Так от, Песах – це свято, коли євреї відзначають день виходу їхнього народу із єгипетського рабства та пошук своєї землі. І ось на цьому святі єврейські діти завжди запитують своїх батьків, чому в ці дні їжа на столі не смачна і відрізняється від тієї їжі, яку вони їдять щоденно? І їм пояснюють, що маца, бездріжджовий хліб, який вони їдять у свято, це щоб вони завжди пам’ятали, що їли їхні предки, які тікали із Єгипту. Тому що в ніч перед втечею не було часу чекати, поки підійде дріжджовий хліб, щоб посадити його у піч і спекти звичайні паляниці. Довелося замішувати муку з водою і зразу ж випікати. Коли діти запитують, чому замість звичайних овочів у ці дні на столі лише гіркі трави і цибуля, то батьки пояснюють, що їхній смак мусить нагадувати їм про гіркі роки рабства їхнніх предків. А коли трави під час трапези спочатку вмочають у солону воду, а потім у солодкий соус, то щоб пам’ятали, що на зміну сльозам прийшла радість, а на зміну болю – задоволення, що вийшли із рабства і мають свою землю. Коли діти запитують, чому цього вечора можна лежати під час святкової вечері, то їм відповідають, що у Єгипті лише вільним дозволялося лежати в час споживання їжі, раби ж мусили стояти. Тепер євреї вільні, тому також можуть дозволити собі прилягти за столом.

І ось так, із року в рік, уже майже три з половиною тисячоліття євреї постійно нагадують собі свій шлях до свободи і багатства, і що для цього мало лише вийти із рабства, а ще й необхідно мати свою землю – територію, або ж, як сказано у їхньому «Пятикнижжі», – Край.

Ну а українці виставили свій «Край» на продаж...