Нова «холодна» війна, юань проти долара та інші наслідки зустрічі Сі Цзіньпіна з путіном

Із 20 до 22 березня тривав візит лідера Китаю Сі Цзіньпіня до московії. Візит виявився напрочуд результативним і несе багато наслідків для України та Світу. Пропонуємо увазі наших читачів 8 підсумкових тез щодо візиту «хитрого китайця» до московії.

1. путін пішов «на поклін» до Сі Цзіньпіна. московія погодилась на другорядну позицію в таборі «антиглобалістів». 

Однозначним результатом зустрічі є визнання путіном «першості» Китаю над московією в глобальній геополітиці. Наші самоназвані родичі — «старший брат» став «молодшим братом» для китайців. Що й не дуже дивно, зважаючи на те, що московія була улусом монгольської Золотої Орди.  

Світ облетіла фотографія де нібито путін при зустрічі із Сі став на одне коліно. Це, звичайно, може бути і брехнею, проте така традиція зустрічей із китайськими імператорами існувала. А зважаючи на результати зустрічі, то ця фотографія відповідає фактичному стану речей. Про це — далі.

2. Юань проти долара — Китай проти США. На фоні можливого початку фінансової кризи.

Найбільш глобальним геополітичним наслідком зустрічі Сі та путіна стало підвищення ролі китайської валюти у міжнародних розрахунках. Юань почав більш широко використовуватись в минулому році та ще більше використовуватиметься в майбутньому.

Товарообіг між московією та Китаєм перевершив у 2022 році рекордні 186 мільярдів доларів. Проте у 2023 обидві сторони очікують, що він зросте до понад 200 мільярдів. При цьому вже в 2022 дві третини товарообігу міжмосковією та Китаєм здійснювалось за допомогою юанів. 

Окрім того, путін озвучив, що вони стимулюватимуть своїх міжнародних партнерів (в межах так званого БРІКС і не тільки) використовувати китайську валюту. Це матиме сильні довгострокові наслідки для всього світу та виводить протистояння між Китаєм та США на ще вищий рівень.

Гроші — кров економіки. Минула потужність США як геополітичного лідера та «світового поліцейського» породжувалась, зокрема, і використанням «містера Долара». Багато хто називав Долар основним вигодонабувачем від Другої світової війни (судячи із результатів та довгострокових наслідків).

Юань певною мірою вже став вигодонабувачем від україно-московської війни. 

Якщо гроші — кров економіки, то з того моменту, як вони самі стали товаром та перестали бути забезпеченими, їхня природа стала виродженою. «Кров економіки» стала отруйною. Саме це й спричинило кризу 2008-2009 років. Джозеф Стігліц, нобелівський лауреат з економіки, колишній голова групи економічних радників президента США Білла Клінтона, аналізуючи причини кризи 2008-2009 років вказував саме на «повітряність грошей». Та прогнозував неминучість кризи в майбутньому, адже «фінансові бульбашки» не те, що не ліквідовувались після 2009, а лише зростали!

Можливо, саме зараз ми спостерігаємо початок нової фінансової кризи, порівняно із якою криза 2008-2009 років матиме вигляд легкого вітерцю на фоні урагану. 

Китай же впродовж десятиліть займався забезпеченням своєї стабільності, зокрема і через акумуляцію готівкових грошей (найбільший доларовий готівковий запас в Світі — саме в Китаї), цінних металів, коштовних та напівкоштовних каменів (тривалий час саме Китай виступав основним покупцем «сонячного каменю» — українського бурштину, частина з якого йшла зокрема і на формування резервів).

Загальнодоступна інформація про економіку, погляди більшості людей сформовані діючим інформаційним полем. Яке точно не розставляє правдивих акцентів. Є неправильним недооцінювати потенціал Китаю, його ресурсні можливості, підкріплені московськими енергоносіями, величезною робочою силою, територією, інноваціями (хоча саме по цій частині, мабуть, і буде в першу чергу «бити» Захід, тому впродовж ближчих 10 років інноваційна потуга Піднебесної суттєвіше поступатиметься США, ніж зараз).    

3. Здано частину територій московії під спільні «китайсько-московські» проекти.

Упродовж десятиліть Китай стверджує про «незаконність» володіння московією певними територіями. 10 липня 1964 року Мао Цзедун на зустрічі з головою Соціалістичної партії Японії Кодзі Сасакі вимовив: «Радянський Союз захопив занадто багато земель... Вони відрізали все, що можна відрізати... Понад 100 років тому вони відрізали землі на схід від Байкалу, включно з Болі (Хабаровськ), і Хайшеньвей (Владивосток), і півостровом Камчатка. Цей рахунок не погашено, ми ще не розрахувалися з ними».

Від своїх претензій китайці не відмовляються, а навпаки — інформаційно завжди на цьому наголошують. Регулярно випускаючи мапи, глобуси та футболки із зображеннями зменшеної московії та, відповідно, збільшеного Китаю. 

Китайські діти вчать історію та інші суспільні науки за підручниками, де «своєю територією» називається Сахалін, Приморський і половина Хабаровського краю, Алтай, Тува і Бурятія, значна частина Іркутської області, Єврейська автономна область, Забайкальський край і Амурська область.

Владна еліта московії вже давно розуміє, що питання втрати частини своїх території на користь Китаю — лише питання часу. Проте втрата територій їх, очевидно, не лякає, адже вони не дуже їх і освоювали. На московії є землі, де на більше ніж 400 тисячах км² проживає менше ніж 1 мільйон людей. 

Тому розуміючи неминучість китайської експансії, кремль розпочав «здачу» частини своєї території політико-економічними методами. Йдеться про реалізацію масштабних багатомільйонних та мільярдних проектів, що є спільними для Китаю та московії. У такий спосіб фактично Китай продовжує свою експансію, освоює територію, розширюється. Але з іншого боку — формальна належність території до московії залишається, а частина кремлівських олігархів і сама держава переплітає свої бізнес-інтереси із китайськими, стаючи в такий спосіб природними союзниками. Цей механізм дуже хитрий та добре продуманий. До прикладу, ще з 1970-х років кремлівські спецслужби створювали в Європі (і не тільки) багато фірм, які входили в економічну взаємодію із місцевим бізнесом. За десятиліття співпраця розросталась, будучи підкріпленою газпромівськими нафтою та газом. І, як наслідок, канцлер Німеччини Ангела Меркель в потрібний момент часу ставала найкращою подругою путіна. І річ тут навіть не в причетності до афільованих із срср «штазі», а насамперед в тому, що великий німецький бізнес звик заробляти мільярди на співпраці з кремлем. Меркель захищала інтереси німецького (або транснаціонального, але на території Німеччини) бізнесу, які співпадали з інтересами путіна і ко.

Споріднена, але вже набагато складніша схема роботи вибудовується з Китаєм. Проте тут вже Китай говорить із позиції сили. На офіційній частині зустрічі із Сі путін сказав, що саме зараз реалізовується понад 50 спільних проектів, загальний обсяг який складає кілька мільярдів доларів.

4. Китай допомагає московії пережити санкції. Санкції не спрацюють.

Болючий висновок для України, проте цю правду ми мали побачити вже давно, а не слухати всіляких «експертів» рівня арестовича-подоляка. Санкції проти московії не дають потрібного результату. Справді болючими є персональні санкції по московських олігархах, чиновниках та членах їхніх сімей. Адже їхнім наслідком є те, що маючи мільярди та мільйони «зароблених важкою працею» доларів, московська верхівка та їхні сім’ї не можуть використовувати їх на Заході. А рівень споживчих запитів явно не задовольняється московською нерухомістю, жигулями, курортним відпочинком в якомусь умовному Мухосранську чи купівлею тульського самовара (якщо там ще збережено це виробництво). 

Наявність величезної ресурсної бази на московії, у поєднанні з Китаєм, торгівлею з Індією, Туреччиною та іншими державами, дає путіну можливість створювати певну економічну самодостатність через забезпеченість своїх внутрішніх потреб власними силами. І не тільки. Так, не буде айфонів, але їх можна замінити умовними Xiaomi.

5. Початок нової «холодної» війни із вже готовою гарячою фазою.

Фактичним результатом візиту Сі в москву стала подальша геополітична поляризація світу. І в цьому процесі московія стає «меншим» геополітичним центром, який заходить в орбіту більшого — Китаю. 

6. Країни умовного БРІКС проти умовного колективного Заходу. Сам Захід — неоднорідний.

Умовний «антизахідний» табір не вичерпується Китаєм та московією. Індія — геополітично буде ближчою до них. Бразилія, на фоні внутрішніх протистоянь та ненависті до глобалістів, — також (щоправда «новообраний» президент-комуніст може спробувати це змінити). ПАР, Пакистан, Іран, само собою — Білорусь. Дрібніші країни пострадянського табору будуть старатись балансувати, але їм буде дуже важко — Грузія, Вірменія, Таджикистан. Позиція Афганістану? Перелік і деталі можна було би продовжувати дуже довго. Насправді ситуація дуже невизначена і між різними геополітичними центрами йтиме боротьба за вплив у всіх «невизначених» країнах. 

Варто також додати, що сам умовний Захід є дуже неоднорідним. Окремо слід розглядати інтереси кожної із національних країн, а окремо — транс-націоналів. І це навіть в тих країнах, де при владі перебувають ставленики глобалістів.

Дуже важливою є позиція Великої Британії, яка повертає собі роль геополітичного центру, є найбільшим природним союзником України, а також має відмінні інтереси від транснаціоналів.

7. Після гуртування Китаю-московії поразка України стане поразкою Заходу. Але не факт, що це поразка для глобалістів.

Один із небагатьох позитивних для України наслідків зустрічі Сі та пу. Та частина національних еліт Західних країн, яка перебуває там при владі, зараз добре усвідомлюватимуть, що можлива поразка України стане для них дуже сильною геополітичною поразкою. Із дуже важкими наслідками. Без жодних перебільшень. Тому саме національні еліти Заходу стануть нашими ще більш природними союзниками. Особливо — Велика Британія та Польща.

Проте з точки зору інтересів транснаціоналів-глобалістів все має інакший вигляд. Україна для них є ключовим інструментом для перерозподілу впливу в ЄС, а як наслідок — і в усьому світі. І для здійснення цього перерозподілу, отримання ще більшої влади та можливостей, транснаціоналам підходить і сценарій ослаблення всіх національних держав. Адже тоді їм буде легше диктувати певні умови.

Саме в цьому контексті слід згадати нещодавній економічний форум в Давосі та озвучені на ньому дві тенденції — «світова економічна рецесія» та «реглобалізація». Можливий початок фінансової кризи ми вже бачимо. А «ре-глобалізація» від «глобалізації» відрізняється тим, що в останню нас всіх «заганяли», а в «реглобалізацію» країни будуть «проситись» самі. Особливо якщо створити певні соціально-економічні умови, нестабільність тощо. 

Цю двоїсту природу Заходу на рівні кожної країни потрібно добре розуміти, щоб бачити ситуацію без викривлень та «рожевих» окуляр. 

8. Сі Цзіньпін визначив найбільш підходящого для себе наступника путіна — дмитра мєдвєдєва.

Виходячи із геополітичних інтересів та китайської ментальності, Пекіну потрібен слабкий московський лідер, на якого можна буде максимально впливати. І Сі Цзіньпін вчергове показав, що зараз таким можливим наступником путіна вони бачать дмитра мєдвєдєва. Слабкий потенційний президент, за допомогою якого Китай зможе московію із «меншого брата» поступово трансформувати в напіввасальне утворення. Досвід отримання кремлівськими князями ярлика на управління від монгольського хана у московитів вже є. Хана можна замінити і на нового китайського імператора, проте під пильним наглядом транснаціоналів…