Кожна найменша пожертва — то для когось шанс на життя
Упродовж останнього року, такого непростого для України і для всіх нас, газета неодноразово розповідала про різноманітні концерти, фестивалі, банкети, творчі зустрічі, які проводилися з високою благодійною метою — виручені кошти передавалися на підтримку України, на підтримку армії і постраждалого мирного населення, на лікування воїнів.
Одна із таких зустрічей відбулася минулої суботи в Українському інституті модерного мистецтва в Чикаго. Її організував благодійний фонд Revived Soldiers Ukraine (Відродження Захисників України). При кожній нагоді мені хочеться ще і ще раз говорити про цей фонд та його засновницю Ірину Ващук, адже вони роблять неймовірно важливу справу — повертають до життя наших воїнів, які зазнали таких важких поранень, що українська медицина не могла їм допомогти. Допомагає американська. Пані Ірина знаходить відповідні клініки, але перед тим розшукує однодумців та спонсорів, за допомогою яких збирають кошти, необхідні для операцій чи для протезування.
Спільні зусилля дають результат. Його продемонстрували хлопці, які були особливими гостями творчої зустрічі. Зал вітав їх стоячи. Поки що тільки Андрій Насада (боєць 80-ої бригади), який втратив на війні обидві ноги (він порівняно недавно приїхав до Америки на протезування), ще не зовсім освоївся зі своїми біонічними ногами, а тому виїхав на сцену на візку. А Олександр Будко (батальйон «Карпатська Січ»), Денис Кузнецов та Владислав Жайворонок (військовополонені з Азовсталі) вийшли на протезах. Однак їхні погляди сповнені такого життєлюбства, такої енергетики душі, такої внутрішньої сили, що ти в останню чергу звертаєш увагу на протези замість ніг, а насамперед бачиш перед собою Людей з великої літери, які віддали у жертву за всіх нас, за Україну, найцінніше — здоров’я. І поки я пишу, а ви читаєте ці рядки, можливо, ще хтось на полі бою стікає кров’ю від поранень… І де знайти ту чарівну паличку, помах якої може зупинити війну, зупинити нелюдів, які або втратили, або й ніколи не мали в житті нічого святого, якщо ось так бездумно перемелюють наші долі, нашу землю, цвіт нашої нації?!
Пані Ірина Ващук каже: «Якби моя воля, я би допомагала відразу і всім. Але то не є реальним. Тому вибираємо найважчих…»
Кілька найважчих знову невдовзі прилетять до Америки. Протезування втрачених рук і ніг коштує десятки тисяч доларів. Ось чому такою важливою є кожна пожертва. Бо крапля до краплі води — і буде океан. А долар до долара — і буде надія на життя.
Благодійний фонд Revived Soldiers Ukraine вдячний усім спонсорам у різних містах і штатах Америки, і в Чикаго зокрема. Своїми пожертвами для фонду могли долучитися і глядачі концертної програми, про яку сьогодні мова. Присутніх привітали ведучі зустрічі Павло Червінський та Маріанна Балаш, засновниця фонду Revived Soldiers Ukraine Ірина Ващук, настоятель храму св. Йосифа Обручника УГКЦ, волонтер фонду отець Микола Бурядник, президент Українського інституту модерного мистецтва Мотря Мельник, Генеральний консул України в Чикаго Сергій Коледов. А неймовірні миттєвості зустрічі зі світом мистецтва подарували українська співачка, володарка прекрасного сопрано, єдина виконавиця в Україні у стилі Classical crossover Аріна Домскі та добре знаний у Чикаго (і не тільки) скрипаль-віртуоз Василь Попадюк.
Під час концертної програми відбувся аукціон справді раритетних лотів — прапора «Фортеця Азовсталь», набору шахів, виготовлених із відстріляних гільз зенітної установки, гільзи від артилерійської установки, ексклюзивної ляльки, створеної за прообразом однієї із волонтерок фонду Revived Soldiers Ukraine, пляшки колекційного вина та чудового намиста, яке одразу в залі передала для аукціону майстриня Анастасія Марусик.
Загалом цього разу фонд Revived Soldiers Ukraine отримав від Чикаго понад 50 тисяч доларів. Це — кошти від трьох недільних Богослужінь у церкві святого Йосифа Обручника на Cumber-land avenu та у церкві Непорочного Зачаття міста Палатайн, кошти від коляди, які віддав на потреби фонду хор «Вишиванка», кошти спонсорів, які активно підтримують діяльність фонду, а також кошти від проданих квитків на згаданий концерт та від аукціону.
І насамкінець маленька заувага. Мені здається, що такі заходи повинні відбуватися при значно більшій кількості глядачів. Так, я чудово розумію, що кожен із нас знаходить свій спосіб і свій шлях допомагати Україні. У цьому плані українці продемонстрували світові неабиякий приклад благодійності, меценатства, жертовності. Та коли ви чуєте чи читаєте рекламу про черговий запланований благодійний концерт, приходьте на такі зустрічі. Бо якщо в першому ряду сидять молоді воїни з протезами замість ніг, то у всіх інших рядах не повинно бути жодного вільного крісла…
