Магія Різдва торкнулася душі співом колядників

Руслана Романюк
3-02-2023, 17:48

Друк

Справді, магія… Напевно, саме таким словом можна передати суть і зміст цього свята — Різдва Христового, передати відчуття, якими сповнює воно наші душі, збагачує наші серця, дарує світлу надію.

Справді, магія… Тиха чарівна ніч під високим куполом неба. Вифлеємська зоря, світло якої осяяло все навколо. А в яслах — Предивне Дитя. Маленький Ісусик, якому належить стати великим Спасителем світу.

Справді, магія… Намагатися збагнути, що це сталося, що Його народження від непорочної Діви Марії відбулося. Людському розуму важко осягнути велич такої події. Та, можливо, в цьому і є сенс нашої віри — прийняти і повірити в те, що людині не підвладне, зате для Бога немає нічого неможливого.

Справді, магія… Він щойно лиш народився, а ми вже відчуваємо Його любов. Досить тільки кожному із нас відчинити двері свого серця і прийняти Його як свого Спасителя і Господа… Як легко з Богом! Як добре ділити з Ним радощі і тривоги, прикрощі і розчарування! Він, як ніхто інший, зрозуміє, порадить і розрадить, простить і допоможе, покаже дорогу, якою треба далі йти. Навіть не дорогу, а вузеньку стежину, тільки щоб були поруч Його сліди. А де Його слідів не видно, значить там Він несе нас на своїх руках, аби вберегти від нещастя, аби ми відчули, що ми — діти Божі….

Справді, магія… Особливий Святвечір. Можливість зібратися родиною за святковим столом. І славити Господа — словом, піснею, колядкою...

Мабуть, усе це і відчули учасники та гості надзвичайно душевного і надзвичайно високодуховного свята, яке відбулося минулої неділі у катедрі святого отця Миколая в Українській околиці Чикаго. Фестиваль «Колядуймо разом» став тим моментом, коли, здавалося, небо і земля, ангельські хори і хори людські разом торжествують, колядують, славлять народження Христа. Організаторами дійства виступили власне українська громада Чикаго й околиць та безпосередньо оргкомітет — Христина Мусій, Наталка Кокорудз-Попович, Юрій Матвіїшин та Анатолій Муштук.

Можна коротко сказати, що на фестиваль завітали більше двадцяти хорових колективів, ансамблів та окремих виконавців. Але це було б неправильно, бо кожен із його учасників ділився чимось таким сокровенним, що і справді наближало нас до Істини, до тієї великої радості і любові, до миру на душі і спокою у серці, які дарує нам новонароджений Христос. І саме ми, українці, добре розуміємо тепер, що насправді означають ці слова — радість, мир і спокій — у житті людини. Саме Україна, яка сьогодні у вогні, вибухах і кривавих сльозах, добре це розуміє. Тому радо вітали глядачі учнів школи святого отця Миколая (керівник хорового колективу Ірина Дичій), яка прийняла за останній рік більше сотні дітей переселенців із України, багато з яких стали активними учасниками колективу. А молодіжний ансамбль катедри (керівник Ірина Дичій) ніжними голосочками закликав: чисте серце, щиру віру Богу принесім.

Уже не вперше радував глядачів своїм співом дитячий церковний хор «Надія» парафії святого Йосифа Обручника (керівник Ольга Допілко). І коли на фоні хористів з’явилися на сцені маленькі янголятка, здавалося, що і справді якимось особливим світлом наповнився увесь світ.

Дивовижні моменти подарували присутнім Стівен Скваєрс (фортепіано) та Анастасія Скваєрс (флейта). Одразу подумалось, що таку різдвяну музику хочеться слухати в особливій атмосфері: тихий вечір, за вікном падає лапатий сніг, у каміні чи в печі потріскують дрова, поруч — найрідніші люди… А якщо й не поруч, то ти просто знаєш, що всі живі-здорові, що у всіх усе гаразд… І тільки музика… І тільки присутність Бога у твоїх відчуттях…

А далі — наче зграйка пташенят із синьо-жовтими стрічками з’явилися на сцені учасники дитячого хору «Водограй» школи українознавства «Рідна школа» при осередку СУМ міста Палатайн (керівник Марія Кириченко), прославляючи великий вечір, що йому судилося стати вечором народження Христа.

Високу ноту їхнього виступу продовжили юні бандуристи школи гри на бандурі при Організації демократичної української молоді та школі «Ди-восвіт» (керівник Оксана Родак), школи гри на бандурі в місті Чикаго (керівник Мотря Пошиваник-Каудиль), щиро повідаючи про те, що небо і земля нині торжествують, бо Христос народився! Своїм ніжним голосом, співаючи про Предиво, коли Діва Марія Сина зродила, доповнила їх і Анна Наконечна (місто Мілвокі, Вісконсин, акомпанемент Віктор та Оксана Гребеньовські), яка активно концертує на підтримку ЗСУ.

Не залишив нікого байдужим і виступ дитячого хору «Кампанелла» (керівник Маріанна Косая, акомпаніатор Діана Кофман), які раніше вже радували своїм співом і Карнегі-Холл, і конкурсні програми в Америці та Європі, оскільки мають у своєму репертуарі пісні на різних мовах світу.

Зрозумілим, без слів, був і виступ на фестивалі ансамблю волинкарів і барабанщиків — чинних і колишніх правоохоронців Чикаго. «Слава Україні!» від наших ірландських друзів додавало сили і впевненості у тому, що нинішню ситуацію в Україні розділяє увесь тверезо мислячий народ, що ми маємо велику підтримку у боротьбі з рашизмом.

Успішним був на фестивалі і виступ ансамблю «Коріння» (керівник Іван Шміло), що організувався при парафії Непорочного Зачаття міста Палатайн. Дивовижні голоси, автентичні колядки — як тут не подивуєшся професійному співу колядників, які й самі хвилювалися перед виходом на сцену, адже це був фактично їхній дебютний виступперед такою широкою українською аудиторією. Але їхній дебют, як і яскравий виступ Прикарпатського квінтету, до якого загалом долучилися вісім виконавців (керівник Богдана Чепіль), були тепло сприйняті усіма гостями фестивалю.

Вокальна група «Українська душа» хвилювалася не менше. Однак колядка авторства Олега Вітвіцького «Там, во Бахмуті», де сьогодні мороз і вітер водять у степу вертепи, подумки пере-несла усіх присутніх туди, де стоять на захисті рідної землі її найкращі сини і доньки…

Хор «Благовість» собору святих Володимира і Ольги (диригент Олена Но-вик-Балабан) уже більше 20-ти літ ті-шить публіку своїм незрівнянним співом. І цього разу їм це вдалося також: коли люди співають від душі, то це од-разу западає і в душі слухачів та глядачів. Як і слова із колядки хору Української Церкви Християн Віри Євангельської (диригенти Павло Туз і Павло Дроф’як), які переконливо співали: щастя земне — це у жмені вода… Справді, скарб наш — на небесах…

Продовження фестивалю підштовхувало до не менш важливих роздумів. Бо саме над сенсом життя змушували задуматися колядки ансамблю бандуристок «Чар-зілля», хору «Ірмос» парафії святого Йосифа Обручника (диригент Богдан Кулешко), словенського чоловічого хору імені отця В. Шпендова (диригент Марко Магайне), хору православної катедри святої Софії (диригент Оля Кметь), хору Української православної церкви Святої Трійці (диригент Оксана Гребеньовська), чоловічого хору «Ставрос» парафії святого Йосифа Обручника (керівник Руслан Рольний).

Відчувалося: кожне слово, кожен звук відлунюють в душі… А коли заспівав ансамбль «Анафора», до якого вхо-дять парафіяни Українського православного собору святого князя Володи-мира та студенти музичного факультету університету DePaul в Чикаго, то ко-жен із присутніх піддався магії їхнього співу. Особливо ж — незрівнянного контратенора Володимира Лимара. Здавалося, присутні аж подих затамували, коли він почав: «В темную нічку,над Вифлеємом, ясна зоря зійшла, світ-лом землю покрила. Пречистая Діва, свята Невіста, в вертепі бідному Синочка зродила…» Здавалося, той спів лине не зі сцени у храмі, а десь аж звідти, з піднебесся…

Як завжди, вразив глядачів талановитий Володимир Попович, якому вда-лося об’єднати для спільних колядок три колективи — хор осередку СУМ імені М. Павлушкова, хор Української католицької катедри святого отця Миколая та хор православної катедри святого Володимира. Політ їхнього багатоголосся був таким високим і безмежним, що глядачі й собі не стримувались — так хотілося колядувати разом із хористами. І колядували. Тим паче, що пан Володимир уміло диригував і залові, коли у фіналі всі разом зворушливо почали «Бог предвічний народився…».

Насамкінець треба сказати про те, що фестиваль мав і доброчинну складову: було зібрано 23 тисячі 701 долар, а дякуючи жертводавцям, суму вдалося довести до 25 тисяч. Усі зібрані кошти будуть передані для лікування українських військових у Львівський військовий шпиталь, у лікарні поблизу фронту (з цим допоможе Донецький екзархат УГКЦ), а також для UMANA-ILLINOIS та Protez Founda-tion.

А ще на фестивалі за 1 тисячу доларів було продано велику синьо-жовту зірку молодіжного вертепу «Ісус народився у місті Марії». Ці кошти додадуть до збірки на придбання машини швидкої допомоги для запорізького напряму. А сама зірка одразу була подарована жертводавцем хорові осередку СУМу імені Миколи Павлушкова у Чикаго.

…Розходилися по домівках, коли на землю уже опустився засніжений вечір. Хотілося мовчати. І молитися. А ще подумалося про те, що колядка — то не просто обрядова пісня. Колядка — це також молитва. З прославою Господа, з подякою за Його великі ласки. З проханням про спокій на душі, про любов у серці. І, звичайно ж, про мир. На душі, у серці і в нашій рідній Україні, яка цьогоріч славила народження Хри-ста під пострілами і вибухами, в бомбосховищах, у госпіталях та окопах, славила зранена і скривавлена, в чорній хустині, з посивілими косами та зі сльозами на очах, які не скоро висохнуть… Славила, бо вірить: Господь допоможе світлу перемогти. Христос народився! Славімо Його!

P. S.

— Фестиваль колядок у Чикаго — унікальний, бо він і музичний, і християнський, і засвідчує нашу єдність, — говорить голова оргкомітету Христина Мусій. — Ми єдині у любові до Предвічного Бога, народженого у Вифлеємі, і єдині у любові один до одного. А тому передусім завдячуємо тим, хто багато років тому започаткував традицію спільної коляди, хто зберіг її до сьогоднішнього дня і розвинув до такого високого рівня. Усе це — заслуга учасників колективів та їхніх керівників, а також волонтерів і спонсорів, які долучилися до активної допомоги та співпраці. Дякуємо усім хорам та ансамблям за кількамісячну невтомну працю над програмою фестивалю. Оргкомітет щиро вдячний за підтримку Фундації UA Resistance, Фундації «Спадщина», Кредитівці «Самопоміч», а також Наталці Асеведо і Mortgage Solutions Financial , Лідії Девоншайр, родині Муштуків, родині Шуликів, доктору Олені Гордон, Юлії Скуйбіді та ОДУМ. Дякуємо за підтримку Володимиру Тюну і відділу маркетингу Кредитівки «Самопоміч», Оксані Чуйко і Незалежному радіо, Марії Климчак і радіо «Українська Хвиля», URC радіо та Олександру Бальбусу, газетам «Українське Слово» і «Cурма». Дякуємо Тарасові Небесному за відеозйомку події pro bono і Олегові Мелешку, Адріанові Павлюку — за звук. Дякуємо усім фотографам і журналістам, що завітали на подію, зокрема Марті Матвіїшин-Фуоко, Петрові Ковтуну. Дякуємо Оксані Римарук (фірма «ВареничОК») та Галині Федус (кафе «Шоколад») за смачне частування, а Христині Кардаш-Ступницькій — за створення сувенір-них патріотичних пташок. Вдячні команді волонтерів, яка працювала під час проведення фестивалю, а це — Лідія Ткачук, Лариса Матусяк, Лідія Матвіїшин, Богдан Матусяк, Ростислав Де-кайло, Олена Мелоні, Марія Солонинко, Юрій Сорока, Віталій Швець. Особлива подяка парафії святого отця Миколая за підтримку в організації та всебічне сприяння, зокрема отцю Сергію Ковальчуку, отцю Роману Бобесюку, парафіяльній раді та спільноті Святого Духа. Щиро дякуємо усім парафіям та організаціям за сприяння та підтримку. Ось так разом ми старалися подарувати українській громаді та гостям фестивалю справжнє різдвяне свято нашої єдності. А тепер з нетерпінням будемо чекати фестивалю наступного року.