… Бо в нас сила є битись за своє!

«Ви просто не можете не піти на цей концерт!» — переконливо агітував знайомий, поділившись інформацією, що в Чикаго приїжджають Народні артисти України Тарас Чубай та Марія Бурмака. Я ж не те, що не мала бажання провести час на цікавій творчій зустрічі. Просто позаду був важкий робочий тиждень і попереду очікував не легший, тому хотілося використати той недільний день для пасивного відпочинку. 

І все ж пішла. Тепер же навіть соромно подумати, що могла не піти. Бо це було кілька годин неймовірних емоцій, дивовижних вражень, щемливих моментів для роздумів… І кілька годин зустрічей. Фантастичних зустрічей із фантастичними людьми.

Спочатку із глядачами, які сходилися до затишної аудиторії, що на нижньому поверсі церкви святого Йосифа Обручника (Cumberland Avenue). І хоча серед понад двох сотень присутніх було дуже мало особисто мені знайомих облич, однак відчувалася наша єдність у помислах, відчуттях і бажанні долучитися до благодійної справи, адже концерт проводився на підтримку поранених військових України. Отож, якби я не пішла, я б не побачила того дня цих людей.

Якби я не пішла, я б не побачила і не почула справді дивовижну жінку Ірину Ващук — зовні тендітну, зате з характером міцним, як криця. Тож не дивно, що саме вона була засновницею благодійного фонду REVIVED SOLDIERS Ukraine (Відродження Захисників України).  Це сталося ще тоді, коли росія почала у наших східних областях неоголошену війну, яку і ми довгих сім років позиціонували для себе як АТО; коли у госпіталі почали поступати перші не просто поранені, але й такі, яким українські медики не могли допомогти, а декого взагалі вважали безнадійними. І тоді пані Ірина, проживаючи в США, вирішила, що шукатиме надію для таких людей тут, в американських медичних закладах. Знайшла однодумців по обидва боки океану. Знайшлися і до цих пір знаходяться спонсори — як окремі громадяни (й не тільки українці), так і солідні компанії. І це правда: після операцій, після протезування, після реабілітації ще недавно безнадійно поранені захисники України поверталися додому іншими людьми. Дехто — не просто додому, а знову в окопи…   

Якби я не пішла, я б не побачила ГЕРОЇВ. Спочатку вони скромно сиділи у залі. А коли піднялися на сцену, їх вітали стоячи. Й оплесками, змішаними зі сльозами. Сергій Сеник, Андрій Насада, Герой України Борис Харчук. Зустрів би їх колись раніше на вулиці, то подумав би — безтурботні юнаки, та й годі. Хлопчиська. А тепер у їхніх очах стільки пережитого! А на молодих тілах війна поставила такі криваві мітки! Хтось без руки. Хтось із  перебитими ногами. Андрій Насада взагалі без ніг. І без одного ока. І без пальців на правій руці. Сьогодні, завдяки фонду REVIVED SOLDIERS Ukraine, вони тут, в США. Уже є кошти на протезування. І вже є клініки, які за це візьмуться. І є люди, які надають хлопцям моральну і матеріальну підтримку. Одного тільки нема і не буде — прощення ворогам…

«За што гібнут наши рєбята?» — верещить з телеекрану, бризкаючи слиною, придуркувато-істерична скабєєва. А ти не знаєш, за що? За те, що ви напали на мирну країну. За те, що ви вдерлися на чужу територію, чомусь вважаючи і називаючи її своєю. За те, що ви творите звірства над людьми. І від вас бороняться. Й у вас стріляють у відповідь. Не хочете гинути? То  забирайтеся геть! Але скажіть: ЗА ЩО ВИ РОБИТЕ ЦЕ З НАМИ?! Чому повинні гинути і ставати каліками наші хлопці — на своїй землі, без жодного наміру нападати на вас?! І ми будемо й далі боронитися. Поки правда не переможе. А правда — за нами.

… Якби я не пішла на організовану зустріч, то не стала б свідком цікавого аукціону, у результаті якого вишиванка від львівської дизайнерки Роксоляни Шимчук пішла за 1 600 доларів, намисто цієї ж мисткині — за 1 200 доларів (їх придбала добродійка Христина Пилипчак), футбольний м’яч з особистим підписом відомого футболіста Андрія Шевченка продано за 6 тисяч доларів (їх не пошкодував іванофранківець Володимир Галько), прапор України, підписаний Президентом Володимиром Зеленським, придбав за 10 тисяч доларів тернополянин Мирослав Ривак. Гроші, зрозуміло, передано на лікування   поранених бійців. А тому, виступаючи зі сцени, Генеральний консул України в Чикаго Сергій Коледов зазначив: «Ми вкотре показали, що не залишаємо потребуючих наодинці з їхньою бідою. Ми демонструємо всьому світу, що українці єдині, де б вони не проживали. І ми не залишимо ворогу жодного шансу…»

     Ну і, звичайно, якби я не пішла на цю патріотично-пісенну зустріч, то не почула би живий виступ відомих українських митців, які приїхали до США на запрошення і за сприяння фонду REVIVED SOLDIERS Ukraine.  Трепетною ніжністю, перебираючи струни гітари, проникала у серця глядачів Марійка Бурмака. А через присутніх у залі воїнів зверталася піснею до всіх захисників: «Повернись живим… Я тебе молю. Знає тільки Бог, як тебе люблю. Хай тебе в бою на передовій ангел захистить, обійме крильми… Повернись живим…» Як завжди потужний Тарас Чубай заряджав присутніх неймовірною енергетикою своїх пісень — і щойно написаних, і давно відомих та улюблених. Ось чому зал без проблем згадував і підспівував: «А вона, а вона сидітиме сумна. Буде пити — не п’яніти від дешевого вина…» І про Миколая бородатого, який невдовзі прийде у кожну хату… І, звичайно, «Лента за лентою набої подавай.. Вкраїнський повстанцю, в бою не відступай…»

…Завершуючи роботу над цією статтею, думала, який би дати їй заголовок. Обрала, трішки перефразувавши, рядок із нової пісні Тараса Чубая, яку він написав цьогоріч до Дня захисників і захисниць України. До свята тих, хто б’ється за усе святе: «Хлопці і дівчата будуть воювати, бо в них сила є битись за своє». І сила ця обов’язково переможе.

                P. S. Засновниця благодійного фонду REVIVED SOLDIERS Ukraine   Ірина Ващук та волонтери фонду, його event planner, співорганізатор та ведуча концертів, організованих фондом, Мар’яна Балаш висловлюють щиру подяку за спонсорську підтримку недільної зустрічі генеральному спонсору — кредитовій спілці «Самопоміч» і її представнику Роману Яцківському, Любомиру Лучечко («Luchechko mortgage team»), доктору George G. Kuritsa, MD, рієлтору Оленці Шкробут, парафії св. Йосифа Обручника й отцю Миколі Буряднику, братству церкви св. Йосипа Обручника,  фірмі «Вареничок» та її власниці Оксані Римарук, ресторану «ХО», Кирило-Мефодіївській спільноті,   керівникам та учасникам хорового  колективу «Надія» та фольклорного колективу «Свашки», кондитеру Лесі Плугатор, фотографу Тетяні Пучінські, компанії «Zvuk» і звукорежисеру Сашку Хрипливому, інформаційним спонсорам — Українському  незалежному радіо, радіо «UA Chicago» та газеті «Сурма». Спільними зусиллями спонсорів, доброчинними датками глядачів при вході на пісенну зустріч  та під час її проведення, разом із коштами з аукціону та коштами з ранкових Богослужінь у храмі   зібрано майже 57 тисяч доларів, які передали на лікування пораненим захисникам. Разом ми — сила!