Психологічна грамотність: чи існує в людини потреба у святі?

Красиво й загадково запаковані подарунки, уквітчані ялинка та оселя, мерехтіння гірлянди, п’янкий аромат глінтвейну з корицею або грушевого узвару — свято? Відправлення пакунків з гостинцями військовим, зустріч брата чи коханого на вокзалі у передчутті його відпустки — свято? Новорічна поїздка у нове місто й захопливі враження — свято? Зустріч з рідними, родичами, друзями, з якими вас розділяла відстань, за какао з маршмелоу або навіть за домашніми ковбасками з різдвяного кабанчика — свято? 

Свято може бути одне, але святкувати його можна по-різному. Кожен з нас має своє уявлення про проведення певного свята, зважаючи на попередній досвід. Для когось свята — це як особливий вид емоційної підзарядки внутрішнього павербанку, а когось — виснажують і сама думка про них навіює смуток. Та чи взагалі свято та святкування є психологічною потребою людини? Нумо розбиратися разом із «Сурмою».   

Святвечір на передовій. Фото: Facebook/GeneralStaff.ua

Свята створені людьми для людей

Свято як таке має культуральну основу і складається з базових елементів — віри та традиційного ґрунту. Місія свята — об’єднати людей у спільній меті віддати певній події шану та усвідомити її значимість. У кожного народу є свої свята та вірування щодо них. А от святкувати чи не святкувати їх у сучасному світі — для людини, на думку психологині Марії Сичинської, це радше питання вибору.

Нині ми ввійшли у цикл різдвяно-новорічних свят у вирі подій війни на території нашої держави, розпочатою загарбницькою сусідньою «імперією». І питання святкування, що асоціюється з радощами, веселощами, сміхом, стало суперечливим, адже думками ми повертаємося до тих, хто втратив свої домівки, рідних та близьких людей, хто в постійній тривозі за родичів на передовій. Свята за календарем сьогодні з присмаком всенародної туги та горя.  

Але якщо сісти й гарненько розібратися, то насправді свято — це не лише про традиції, тренди й орієнтацію на друзів чи сусідів, говорить провідна психологиня Психологічної служби КНУ імені Тараса Шевченка Катерина Калениченко. І картати себе за те, що не маєш святкового настрою чи бажання робити для себе свято, як в інших, не потрібно. Адже дійсно — Різдво, зустріч нового року та всі прийдешні свята ми можемо провести по-різному і вважати це своїм способом відсвяткування.

Проведімо паралель зі святом дня народження: хтось полюбляє проводити його щоразу в новому місті, подорожуючи, чи присвятити цей день відвідинам парку розваг або якогось красивого місця, а хтось віддає перевагу зібратися за святковим столом зі смачними стравами з найближчими людьми, поспівати та потанцювати, або ж піти у заклад — малою чи великою компанією.

Також свято це завжди про атрибути: вони можуть бути традиційними, як от дідух чи ялинка, або своїми власними — не олів’є, а жульєн, який готуєте всією сім’єю. 

Тут вільна людина має право дотримуватися традицій предків та творити свої власні.

Чим ідея свята важлива для дітей?

А як щодо дітей та їхньої віри в дива? Адже свято — це про щось чарівне і приємне, коли мрії збуваються, коли хочеться загадати бажання і повірити в його здійснення. 

Найперше, що потрібно пам’ятати — свята учать дітей бути уважними до ближнього та проявляти свою любов, дають можливість дітям побачити, у який спосіб ця любов може проявлятися. І тут дорослі вже стають зразком для дітей. Адже з часом дітлахи виростають і розуміють, що всі казкові дива дитинства — це діло рук «всемогутніх дорослих», адже так вони прагнули ощасливити тих, кого люблять та цінують. Отож, свята не мають виховувати в дітей відірваність від реальності, а навпаки демонструвати та навчати, що кожен, навіть сама дитина, може бути добрим чарівником, творити гарні справи та здійснювати дива. Адже згадаймо, що у казках в різновидних сюжетах протистояння добра і зла, все зводиться до підсумку, що добро — і є тим самим чародійством та чудом.

Отже, свята — це та сама чудова нагода, щоб навчити дітей не лише приймати подарунки, веселитися, відпочивати, а й дарувати їх, робити добрі справи для довколишнього світу, творити свято та гарний настрій для тих, кого любиш.

Зараз актуально запропонувати своїй дитині стати Чарівником чи Сантою для тієї дитини, яка втратила батьків чи домівку через війну, перебуває в скрутному матеріальному становищі. Духом свята потрібно ділитися, заряджати ним інших — створити вітальну листівку та прикраси на ялинку у подарунок дідусю й бабусі, надіслати малюнок воїну, приготувати новорічне печиво для мами та тата.

Свято задовольняє психологічні потреби

Свято покриває наші потреби в добротворенні, радості, приємних емоціях, відпочинку, красі.

Так буває, що в дні свят у минулому в когось із нас могли трапитися неприємні або трагічні події — смерть когось із близьких, відсутність традицій святкування у сім’ї та інше. Важкі спогади можуть відштовхувати вас від святкування, однак потреба в радості залишається. Особливо, коли ви бачите, що інші можуть радіти у цей час, а ви ні. Однак подарувати собі приємні святкові емоції можна подарувавши свято іншому, тому, хто, наприклад, на волосинці тримається від стану вигорання чи депресії.

Також важливо знати, що охайний вигляд та краса оселі, для когось великою мірою — новорічні атрибути, особливо сприяють підтримці доброго самопочуття людини. Адже недарма у найважчі психологічно часи люди намагалися наводити красу та лад, адже безлад, хаос, бруд ще більше засмучує та посилює негативні емоції. 

Cвято — це шанування життя і його досягнень. Коли ми святкуємо Різдво чи Новий рік, то добрим словом згадуємо тих, кого давно немає поруч, але ці люди або домашні улюбленці навіки в серці. Свята — це завжди про пам’ять, яка увічнює життя.

Тож коли ми сідаємо за святковий стіл, то схиляємо голови перед загиблими захисниками і дякуємо усьому українському воїнству за життя. Навіть у традиціях Святвечора обов’язково присутнє шанування пращурів, їхнього життєвого шляху та досвіду. Адже без них не було б і нас.

Свято — це про проведення часу з близькими людьми та відпочинок. Так, це ще одна нагода досхочу набутися з найріднішими або присвятити час собі та відпочити всією душею. Тож людині дійсно потрібні свята, щоб знову відчути радість життя, поділитися нею з іншими та вірити, що життя — це і є саме свято. 

Ми вільні обирати свій спосіб святкування. Зробити собі омріяний подарунок і перерахувати кошти волонтерам, які допомагають армії. Поставити ялинку вдома і самостійно закупити продукти людям літнього віку та відвезти їм. Підготувати святковий стіл і запросити родичів, які не мають змоги відсвяткувати свята, що ступають на поріг. Щоразу святкування — неповторні. Не буває ідентичних. Тож ловіть кожну можливість прожити радість життя. І наші захисники, і рідні загиблих воїнів, і діти, які залишилися без дорогих людей, і я з вами — всі ми в душі хочемо свята, адже народжені, щоб бути щасливими. Тож творімо його одне для одного, щоб сторицею поверталося добро на всіх куточках земної кулі, щоб життя торжествувало!