Чого очікувати в 2023 році в Україні та Світі
Існує таке давнє китайське прокляття «жити тобі в епоху змін». І як би ми не хотіли — зміни грядуть колосальні, вони вже розпочались. Починаючи із того, що завершена зодіакальна Ера Риб і розпочалась Ера Водолія. Або закінчилась «Ніч Сварога» і розпочався «Ранок Сварога», якщо використовувати ведичну термінологію.
Саме на ці епохальні зміни зважають зараз практично всі мислителі, філософи, футурологи, зокрема і «рупори глобалізації» з розряду панів Клауса Швааба чи Юваля Ноя Харарі. Проте у їхній інтерпретації планетарний загальнолюдський «Великий Перехід» пробують підмінити «Великим Перезавантаженням».
Однак вже точно можна стверджувати, що не всі плани «сильних світу цього» мають властивість здійснюватися. Ми, українці, як ніхто маємо право та можливість це стверджувати — адже розрахунки багатьох сил та геополітичних центрів щодо московського бліцкригу та зайняття Києва за 3-4 дні повністю провалилась. І тому, попри те, що Україна як держава, на превеликий жаль, не є суб’єктом міжнародної політики, саме події пов’язані із українським народом та нашою землею визначають весь подальший геополітичний розклад сил. Ми виступаємо ключовим «пазлом», зокрема і для перерозподілу впливу в Європейському Союзі, наслідком чого є зміна всього геополітичного балансу.
Для того, щоб в подальших буремних подіях ми, українці, змогли вижити, зберегти себе, свою культуру та самобутність, побудувати свою справжню державу, нам треба добре розуміти ці всі речі.
Ця стаття є моєю спробою дати прогнози на 2023 рік і не тільки щодо ключових напрямків розвитку і тенденцій, які очікують Світ та Україну.
У минулому 2021 році я записав два відео «Пророцтва щодо України» та «Прогнози на 2022 рік» та розмістив їх на моєму ютуб-каналі «Свій до Свого по Своє». Те, що загальні тенденції та окремі події повністю відбулись та продовжують відбуватись, спонукає мене записати свої міркування та прогнози і на 2023 рік. Особливо зважаючи на те, що під таким кутом зору українські ЗМІ аналіз та прогноз взагалі не здійснюють.
Структурно я виділив кілька груп тез щодо прогнозів і очікувань на 2023 рік. Подаю їх в послідовності, яка на мою думку є найбільш логічною.
Ідеологічні світові тенденції:
1. Вихід протистояння між виродженими ідеологіями та консерватизмом-націоналізмом на більш високий рівень.
Світоглядно-ідеологічний рівень війни є одним із найвищих. Саме на ньому задаються ті тенденції, які потім реалізовуються в фізичному світі. Вже тривалий час точиться боротьба між творчими, морально-здоровими та природовідними ідеями — з одного боку, та дегенеративними, виродженими, паразитичними — з іншого.
Останні десятиліття стали піком потужності паразитичних та дегенеративних ідей, проте епоха змінюється. І в передчутті тієї зміни «паразити» посилюють свій тиск й атаку на все творче, морально здорове. Саме тому, особливо впродовж останнього року в усьому світі йде настільки масована атака на традиційні цінності, інститут сім’ї, духовність та культуру в цілому (зокрема і через підміну їх псевдокультурними елементами).
Носіями таких ідей є люди, які притримуються консервативних та націоналістичних поглядів. Саме тому на таких людей та організовані ними політичні сили відбуваються дуже потужні інформаційні атаки. Скажу більше — впродовж останніх кількох місяців будь-які прояви націоналізму чи консерватизму в «провідних» ЗМІ нещадно тавруються як «фашизм», «рука кремля» і т.д. Прогнозую, що в наступному році ця тенденція лише поглибиться. На фоні підсилення республіканців в Конгресі США та націоналістів і консерваторів в ЄС, зокрема — приходу до влади в Італії Джорджії Мелоні. Дуже важливу роль у протидії цим речам буде відігравати Польща та Україна. Зокрема в Україні народжуються зараз певні внутрішні процеси із дуже високим потенціалом.
2. Подальше руйнування капіталізму.
Глобальна економічна система тріщить по швах. І про це вже досить давно не бояться говорити деякі світові економісти — з розряду нобелівського лауреата Джозефа Стігліца, який колись був головою групи економічних радників президента США Білла Клінтона та провідним економістом Світового банку. І пов’язані ці процеси із викривленням самої суті економіки та виродженою природою грошей як таких. Цікавою в останньому акценті є спроба кремля та його глашатаїв з розряду дмитра мєдвєдєва (якого Китай, до речі, вважає найкращим для себе варіантом наступника путіна) говорити щось про руйнування бреттон-вудської фінансової системи. Такі брехливі тези кремль кидає своїм громадянам, абсолютно хибно продовжуючи в межах ідеології «масковскава міра» малювати путіна борцем «із новим світовим порядком».
3. Перехід частини «конспірології» в публічний дискурс.
Це одна із найбільш цікавих і нових тенденцій, хоча пояснюється вона досить просто. Чим сильнішими стають певні сили та структури, тим важче приховувати ту силу від людського ока. Влада фінансового капіталу транснаціональних корпорацій досягла небаченого масштабу. Влада провідних ЗМІ — також. Згадайте хоча б момент, коли ще чинного президента США Дональда Трампа змогли «відключити» від інформаційного поля. І зміна політики твіттеру із приходом Ілона Маска тут ще не зможе перевернути ситуацію (якщо взагалі Маск та його старші партнери дійсно пробуватимуть щось змінити). Нещодавні карантинні обмеження та тотальний наступ на права людини також були проявами вищезазначених сил, в деяких куточках світу не просто були, а залишаються! Згадайте ті ж протести у Китаї…
І навіть український інформаційний простір на рівні провідних ЗМІ та блогерів почали заповнювати такою інформацією. Інколи — дрібними вкрапленнями, а інколи — досить об’ємними і системними інформаційними вкидами з розряду розмов Наталії Мосейчук (топ-ведучої 1+1) та Фікрета Шабанова. Проте завданням таких вкидів є аж ніяк не внесення ясності щодо наявного стану речей, а маніпулятивне відведення в потрібний бік. Але сам факт появи такого на центральному інформаційному рівні вже є дуже сильним сигналом. Сильним, але очікуваним. Адже в інформаційному полі США та Великої Британії така інформація є більш популярною (що не тотожне до «правдивою»).
Ідеологія диктує те, що потім буде реалізовуватись на політико-економічному рівні. Свідомо не розділяю економіку та політику, адже це повністю переплетені та взаємопов’язані речі. Більше того — аналіз вказує на те, що в масовій свідомості їх почали розділяти саме для того, щоб пересічний обиватель не мав цілісної картини світу та змушений був користуватись доступними ЗМІ.
Політико-економічні світові тенденції:
1. Перехід Третьої світової війни до більшого масштабу.
Про те, що у світі вже триває Третя
Світова війна Папа Римський Франциск сказав ще у 2015 році у контексті війни на Донбасі. Не те, щоб так званий «чорний Папа»-єзуїт, який підтримує глобалістичний інформаційний порядок денний, був великим авторитетом. Але все-таки це впливова політична особа, слова якої тиражуються багатьма ЗМІ.
У цьому контексті йтиметься про подальше підсилене горіння так званих «кластерів нестабільності» із можливим переходом до військових дій: Китай — Тайвань, Сербія — Косово, Палестина — Ізраїль, Туреччина — Греція, Північна Корея — Південна Корея, Молдова — Придністров’я, активізація та загострення війни в Сирії. Мусульманський світ в цьому контексті є найбільш схильним до «самозапалення», проте поки «гаситься» внутрішніми протистояннями за лінією «суніти–шиїти» та зовнішньополітичними факторами.
Україна була та залишається найбільш гарячою територією, охопленою війною. На превеликий жаль, так і залишиться в 2023 році. Корективи можуть внести лише якісь досить малоймовірні «форсмажорні» обставини. Хоча хто знає плани Творця, зокрема в протидії дегенеративним планам…
2. Продовження інфляції та всіх похідних фінансових явищ.
Цей тренд набуватиме все більшої потужності. Водночас чим далі він розвиватиметься, тим незрозумілішим ставатиме: це ціни зростають чи гроші обезцінюються? І хоча для пересічного обивателя це майже одне і те саме, проте насправді це принципово різні явища. Коли я пишу про обезцінення грошей, то маю на увазі те, що теперішньої реальної та віртуальної грошової маси достатньо, щоб багато десятків разів купити все, що є на планеті Земля за теперішніми цінами. І це абсолютно реальні висновки, зроблені зокрема і групою швейцарських математиків.
У прив’язці до доповіді Римського Клубу «Come On! Капіталізм, недалекоглядність, населення і руйнування планети» можна зробити висновок: в найближчі роки та десятиліття людство повертатиметься до речей, що мають справжню життєву цінність. Насамперед — земля, вода, їжа, повітря. Саме тому ту величезну грошову масу і прагнуть максимально швидко трансформувати у реальні ресурси, що матимуть цінність! Зокрема йдеться й про Українську Землю і Надра, які своєю кров’ю захищають Українські Воїни, та які своєю підлістю і прагненням до безмежної наживи розпродає вища політична влада — і теперішня, і попередня. За закон про розпродаж Української Землі і Надр голосували разом і Зеленський, і Порошенко, і пінчуківський «Голос» на чолі із Вакарчуком. Останній, до речі, готується до політичної реінкарнації, щоправда на чолі вже не зі співаком, а з одним відомим та популярним волонтером.
Захист українського національного багатства як від збройного завоювання московією, так і від хитрішого викрадення політико-економічними методами — ось головне завдання українців. Для того, щоб вижити, зберегти себе та створити умови для народження і життя майбутніх поколінь українців.
3. Продовження атаки на середній клас у всьому світі.
Це явище було більш відчутним для Заходу, зокрема і США, а не для України. В Україні саму можливість народження середнього класу було вбито прихватизаційними реформами, так званим «Вашингтонським консенсусом», засиллям московського капіталу та олігархізацією.
А от у світі, зокрема на багатому Заході, — середній клас був. І є. Хоча й зазнав колосальних економічних ударів, зокрема і під час карантинних обмежень. І йдеться тут не про якусь із конспірологій, а про банальну статистику. Кількість та статки малого і середнього бізнесу стрімко впали в усіх країнах Заходу, в той час як капітал транснаціональних корпорацій суттєво виріс. Інколи в рази. До прикладу — статки засновника Amazon Джеффа Безоса оцінювались в рекордні 211 мільярдів доларів в липні 2021 року.
Для певних сил середній клас є загрозою, адже самодостатні фінансово забезпечені люди прагнуть бути вільними. А якщо вони при цьому ще й озброєні, то подолати їхній супротив дуже важко, якщо взагалі можливо.
З аналогічних причин, до речі, українська влада і часів Порошенка, і Зеленського займається руйнуванням добровольчого руху. Уявіть собі, якби в Україні було кілька мільйонів заможних озброєних освічених українських патріотів… Чи було б тоді можливе вторгнення московської армії? Таке масштабне та цинічне розкрадання? Руйнування основ державності?
4. Штучний інтелект та подальша цифровізація. Загроза «цифрового концтабору».
Цей напрям тільки почав набирати силу, але вже зараз стає зрозумілим, що верхнього обмеження можливого розвитку тут практично не існує. Про що в свій час писали певні письменники-футурологи, застерігали окремі духовні лідери, висловлювали побоювання навіть такі лідери сучасних інновацій як Ілон Маск.
Зазначу тут, що коли ми говоримо про електронні інструменти, то повинні розуміти, що це лише інструменти. Як ніж. Кухар — готує їжу, лікар — робить хірургічні операції і рятує життя та здоров’я, маніяк — вбиває людей та тварин. Питання в тому, у кого в руках буде цей інструмент.
Саме тому, до речі, цифровізація в Україні створює великі загрози. Був популярний маркетологічний лозунг, озвучений Зеленським та міністром Федоровим: «Держава в смартфоні». У мене є запитання — у чиєму? У смартфоні Зеленського чи Єрмака, чи Коломойського, чи когось сильнішого від усіх перерахованих?
Це дуже непрості питання-загрози, які потребують чіткого розуміння та відповідей. Настільки деталізую, аджеє висока ймовірність того, що вже в наступному році з використанням (можливо — лише частковим) електронних інструментів в Україні спробують провести дострокові вибори до Верховної Ради.
Цифровізація в частині повної відмови від готівкових грошей взагалі створюватиме дуже небезпечні передумови і обставини. Але це те, до чого ми йдемо, чи, якщо точніше, — куди нас ведуть.
Штучний інтелект в перспективі може взагалі стати окремим фактором впливу чи навіть суб’єктом. Існуючі держави, до речі, умовно можна поділити на дві групи — ті, де сильніше розвивається цифровізація — перша, де активніше йде розробка в області штучного інтелекту — друга. Як Ви думаєте, яка група матиме більше переваг та можливостей керувати іншою? США та Китай належать, якщо що, до другої. Україна із нашою науковою базою та надпотужним ІТ-сектором також може бути у другій. Проте нас стрімко заганяють у першу…
5. Подальша поляризація світу за віссю США–Китай.
Геополітичне протистояння та змагання США і Китаю за 1-ше місце продовжуватиме набирати обертів. Проте, найімовірніше, йтиметься про війну на інших рівнях — не на фізичному, на щастя для планети та всього людства.
Протистояння економічне, в сфе-
рі наукових розробок (де Китай дуже
сильно просунувся, особливо в останні роки), в сфері творення штучного інтелекту тощо.
6. Подальший розкол американського суспільства із можливим переходом до протестних силових протистоянь.
Тенденції, які відбулись у США, із певним запізненням потім відбуваються і по всьому світу. Протистояння між носіями консервативних цінностей та глобалістами в США набуває ще більшого масштабу. Ця тенденція збережеться. Скажу навіть більше — для частини американського суспільства відбувся дуже чіткий світоглядний розкол по ліні «ми»-«вони». І цей розкол носить фактично тектонічний характер — материк, що розколовся на дві частини, неможливо склеїти.
Аналогічне розуміння «ми»-«вони» з’являється і в країнах ЄС. Зокрема, тому там починають набирати оберти консервативні та націоналістичні рухи і політичні партії. На чому дуже старається спекулювати кремль, брехливо видаючи себе також за носія традиційних цінностей.
7. Перехід до завершального етапу перерозподілу впливу вЄС і, як наслідок, — в усьому світі. І саме в цьому моменті Україна є ключовим «пазлом».
Розподіл впливу на ЄС між світовими геополітичними центрами — триває. Там іде боротьба. І саме Україна дійсно є визначальним пазлом або центральною картою для того розподілу.
Ще в квітні 2022 року я казав, що війна триватиме не менше, ніж 1,5- 2 роки, адже повинен відбутись перерозподіл енергетичного ринку всього ЄС. А для цього потрібен час — щоб повністю перейти від московських енергоносіїв. Цей процес розпочався вже 25 лютого і триває повним ходом. Навіть та ж сама Німеччина, політична влада якої традиційно тяжіла до спільного заробляння грошей з кремлем, 26-го лютого вже розпочала будівництво терміналів для скрапленого газу.
Окремим важливим моментом тут варто відзначити прихід до влади в Італії націоналістичної партії «Брати Італії» на чолі з Джорджею Мелоні. Це додає відразу два важливі акценти для політико-економічних процесів в ЄС. Перший — Італія спробує потіснити Німеччину за впливовістю на території самого ЄС, що може ще пришвидшити відцентрові процеси. Друге — націоналістичні рухи інших країн Європи, добре відчувши на собі загрозу мультикультуралізму, гендерності, толерастії та інших речей, надихнуться прикладом Італії і продовжуватимуть набирати силу. Польща та Велика Британія докладають зусиль до організації взаємодії між такими силами в багатьох країнах Європи. Власне такі сили в ЄС і не тільки можуть бути природними союзниками для України, за умови, якщо владу в Україні візьмуть нарешті українські патріоти.
Прогнози щодо України на 2023 рік:
1. Черговий переломний момент війни повинен відбутись весною 2023 року.
Окрім феноменального Героїзму та жертовності українських воїнів, надважливим фактором є наявність озброєння. І хоча нам його надають досить повільно, проте стабільно. Плюс ЗСУ захопили велику кількість московського озброєння. В інтернеті жартівливо казали про це, як про «ленд-ліз від кремля». Ну, а що? Якщо Байден закон про ленд-ліз свідомо просаботував, і Україна досі нічого не отримала в межах цього закону, то треба ж якось заповнювати «прогалини»?
Різниця потенціалів між озброєнням ЗСУ та московської армії дуже суттєво зменшилась. І нехай малим струмочком, але наш баланс продовжує постійно зростати. І на весну він вже повинен досягнути рівня, який дозволитьпродовжувати контрнаступ та виходити на кордони 1991 року, за винятком Криму. А уявіть собі, що було б, якби запрацював Укроборонпром хоча б на половину потенціалу? А то в нас такі патріотичні президенти — що Порошенко, що Зеленський, а звичайного патронного заводу досі немає!
Проте тут варто також пам’ятати, що московія також мобілізує свої ресурси.Тому все відбуватиметься набагато складніше.
2. Війна не закінчиться до кінця 2023 року.
Навіть попри зміну балансу сил в наш бік, ресурси ворога залишатимуться дуже великими. І очікувати на швидке закінчення — не варто. Саме на цих деталях закулісно нам вже намагаються вибудувати «мирний договорняк». Намагаються, до речі, ще з самого початку війни. Вже на першому тижні Зеленський заговорив про «стіл переговорів», а потім була організована переговорна група. Спочатку у Мінську, а далі — перекочувала до Стамбула. Де Давид Арахамія, голова найбільшої парламентської фракції «Слуг народу», вже навіть озвучив «6 компромісних пунктів», за якими готові підписувати угоди з кремлем. Що було зірвано позаплановим візитом Бориса Джонсона в Київ. Ці деталі треба пам’ятати, хоча зараз «зелені слуги» і осідлали «бойову риторику».
Наразі проблема для українців полягає в тому, що і Байден, і ті транснаціональні сили, що за ним стоять (та зокрема володіють провідними світовими ЗМІ), вже протискають якусь «мирну угоду». Проте змушені це робити завуальовано. Саме це протискання і є причиною того, що Єрмака допустили до зустрічі із Байденом, в складі української делегації.
3. Дострокові перевибори до Верховної Ради.
Політичні та інформаційні процеси вказують, що Зеленський і ко вже розпочали інформаційну підготовку до майбутніх виборів. І нехай не вводить читачів в оману те, що відповідно до чинного законодавства проведення виборів під час воєнного стану є неможливим. Ця проблема вирішується одним голосуванням контрольованої Верховної Ради, у якій друзі Єрмака із нині забороненої опзж завжди люб’язно готові підтримати «високопатріотичні» ініціативи Зеленського. Такі, до прикладу, як закон 8172 про посилення відповідальності військових.
Тому проголосувати за відповідні зміни до закону у ВР зможуть дуже швидко — як тільки піде відповідна команда із Банкової.
Робитимуть все швидко, для того, щоб унеможливити інформаційну активізацію опонентів. Адже це зараз багато хто мовчить, через війну. І не так активно говорить про Чонгар, білоруські напрямки, відсутність зброї в ТрО, здачу Херсону, блокаду Маріуполя і т. д. А якщо почнуть говорити (а це лише питання часу), то рейтинг Зе може стрімко обвалитись. Аналогічно, до речі, Зеленський дуже спішив антиконституційно розпустити Верховну Раду, щоб максимально швидко провести перевибори. Від швидкості тоді прямо залежала величина його майбутньої фракції. Аналогічно — і зараз. Тому з ймовірністю понад 90% я стверджую, що перевибори будуть. Хоча й можуть бути зміщені в часі, а не в кінці 2023 року.
4. Організація масового протесту — «нового Майдану».
Для організації такого явища як
«Майдан», необхідним є кілька факторів. Перший — ключовий — наявність протестного потенціалу. І він зараз величезний, проте війна виступає в ролі стримувального фактору. «Пікантності» наявному протестному потенціалу додає також той факт, що велика кількість людей, готових його підтримати, вже мають бойовий досвід та/або зброю на руках.
Другий фактор — наявність груп впливу, яким цей протест буде вигідним. Оскільки Україноцентричної Сили поки не існує, то, на жаль, доводиться говорити про транснаціоналів та українських олігархів. Серед яких, як я люблю казати, «за випадковим» збігом обставин, відсутні етнічні українці. А самим українцям категорично заборонено не те що обговорювати, а навіть думати про «випадковість» цього явища, еге ж?
Організаторами «нового Майдану» будуть транснаціонали та олігархічні групи, які вчергове спробують «осідлати» прагнення патріотів щодо справедливості та зміни системи. Сам Майдан може розпочатись не в кінці 2023, а й на початках 2024.
Для всіх український патріотів за таких умов з’являється черговий виклик — не допустити чергової перемоги антиукраїнської «сцени Майдану» із підсунутими лідерами. Серед яких будуть і медійно розкручені військові та волонтери. Частину з яких, до речі, вже можна розпізнати.
Майдан в 2014 році програв маніпуляціям кланово-олігархічних груп. Бо ми не мали чіткої ідеї, не були структуровані в Українську Силу, не напрацювали механізмів реалізації ідеї. Тому й отримали не результати Майдану, а результати цинічної кривавої перемоги олігархічної системи над Майданом. Повномасштабний напад московії став наслідком тієї болючої поразки. Тому ми всі повинні добре пам’ятати гіркі уроки та не допустити чергової перемоги ворогів України. Думаю, що українцям все під силу.
Нам практично все під силу, якщо скинути ворожу оману з очей та свідомості, а також — повністю відкинути нав’язану замаскованими ворогами толерантність.
Український Геній Микола Руденко колись казав, що людство на порозі 3-го тисячоліття складатиме свій іспит на виживання. І те, як воно його здасть, залежить насамперед від того, як його складуть українці. Згадавши всі болючі уроки, проявивши справжню Українську Еліту, ми зможемо успішно скласти цей «іспит». Українське Сонце вже розпочало сходити, попри те, що ніч ще дуже темна!