Бліцкриги трускавецьких курсантів

«Жити тобі в епоху змін» — є таке китайське прокляття. Однією із риси нашої епохи змін, чи точніше — Великого Переходу, який певні сили хочуть підмінити Перезавантаженням, є те, що ненормальність роблять нормою. І відбувається це фактично на всіх рівнях людського буття та існування — починаючи із традиційних цінностей та принципів.

Одними із найяскравіших прикладів такої виродженої ненормальності є діяльність зелених слуг неукраїнського народу у Верховній Раді. Середньостатистична українська свідомість при цьому доведена до стану, коли вже ніби й зрозуміло, що ніякої нормальної законотворчості в стінах парламенту бути не може. Нормою стали зарплати в конвертах, голосування за закони, якіруйнують основи державності — розпродаж землі і надр, бюджет на 2022 рік (без додаткових грошей на оборону, попри всі попередження від Великої Британії та США), прихватизація залишків промисловості під час війни, включно з Укроборонпромом, ратифікація «гендерно-модифікованої» Стамбульської конвенції (в час війни, мабуть, нема важливіших речей). Та що тут применшуватись — нормою є навіть те, що депутати від московської партії опзж залишаються у Верховній Раді, проти них не відкривають кримінальних проваджень та не позбавляють недоторканності й мандатів. Злі язики, разом із автором цієї статті, стверджують, що це може бути якось пов’язано з тим, що ті депутати зараз синхронно голосують із «зеленими». А ще — дуже розкаялись і зрозуміли, що випадково та помилково увірували не в того царя Вову. Просто помилились — кожен має право на помилку, еге ж? Навіть на повний провал підготовки до війни всупереч попередженням, логіці та здоровому глузду…  

Але повертаючись до «тяжких» парламентських буднів олігархічних та грантожерських слуг. Щоденно та невтомно дбають вони про бідних українців, беручи паузу хіба для того, щоб зробити селфі із зброєю чи попіаритись в соцмережах на людському горі в зруйнованих московською ордою українських містах і селах…

Напрочуд продуктивним видався для, прости Господи, парламентарів минулий тиждень. 13 грудня стало днем голосування за велику кількість законопроектів.

Верховна Рада України на засіданні 13 грудня ухвалила в цілому президентський законопроект 5369 про ліквідацію Окружного адміністративного суду Києва. Натомість має бути утворений Київський міський адміністративний суд. Я особисто дуже скептично оцінюю це рішення і зараз поясню чому. Очевидним є той факт, що скандальний суддя Вовк, очільник ОАСК, є сумновідомою персоною, на якій «нема, де клейма ставити». Проте в руках у Зеленського зараз свої ВР, Кабмін, СБУ, Генпрокуратура, МВС. Додатково працюють НАБУ, НАЗК та інші «декорації». Невже така маса державних органів та службовців, що працюють в них, не можуть навести лад із якимось судом? Хоча б взявши і просто банально дослідивши всі статки та фінансові операції осіб в мантіях, що там працюють. Але — ні. Лад вони не наводять, зате ліквідовують один суд і натомість відразу планують створити інший — практично з тими самими повноваженнями. Глибина державотворчої думки достойна найвеличнішого лідера. Проте вона не має нічого спільного із верховенством права та юридичною логікою. Фактично для реалізації внутрішніх розбірок використано інструмент створення цілого нового закону! Прикрившись при цьому тим, що ще в 2020 році петиція про ліквідацію цього суду набрала 25 тисяч підписів. Деградацію сучасного парламенту в Україні можна порівняти хіба із деградацією (зменшенням) зарплат у конвертах у тій же ВР — в часи Ющенка, а потім Януковича за окремі голосування платили сотні тисяч доларів депутатам, а «зелені» отримували якісь нікчемні 5 000 в місяць. Зате яка економія для Коломойського, Ахметова та їм подібним! Прикро, що народ доведено до такого стану невігластва та боротьби за власне існування, що він навіть не усвідомлюватиме деяких з тих моментів.

Іншим важливим «досягненням» українського парламентаризму стало чергове розтоптування місцевого самоврядування в ім’я… грошей. А інакше заради чого? Йдеться про будівництво. Для прояснення та гостроти зацитую Остапа Дроздова:

«Місцеве самоврядування упосліджене, розтоптане й уневажене свіжоприйнятим законом, який контрольні функції за будівництвом передає приватним структурам, які будуть створені самими забудовниками та дахуватимуться владою.

Представники мерії навіть не зможуть потрапити на будмайданчик. Проектування, реєстрація початку будівництва та всі перевірки, чим раніше завідували муніципалітети, тепер — в лапах проплачених приватників, яким зелена шобла передала всі повноваження «контролювати» новобуди, але при цьому не нести жодної відповідальності.

Забудова території ніяким чином не буде ансамблювати з навколишнім простором та стилем. У міст забрали право створювати цілісну естетику забудов. 

Моновлада відпустила забудовників у вільне плавання узагалі без належного авторського нагляду та контролю місцевих громад, на чиїй території й буде будуватися казна-що. 

Забудова по всій країні віддана на поталу приближеним кураторам з Офісу президента, яким мало монополії на дорожне будівництво — вони тепер отримали ще й житлове. Відкати від забудовників матимуть 9 нулів». 

У правдивості даних тверджень може переконатись кожен читач, переглянувши Закон «про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування сфери містобудівної діяльності». До слова, перед голосуванням Асоціація міст України (АМУ) виступила категорично проти законопроекту № 5655 про зміну системи містобудування. Голови українських міст, сіл і селищ впевнені, що закон «веде до монополізації будівельного ринку, позбавить громадськість та місцеву владу можливості впливати на незаконні забудови, призведе до відшкодування самовільним забудовникам з місцевого бюджету, порушить права власників земельних ділянок та знищить досягнення децентралізації». Але «випускники 4-денних курсів у курортному Трускавці» краще розбираються в питаннях містобудування, еге ж? А ще відкрию «секрет» «зеленим» фахівцям для того, щоб «розбиратись», навіть читати тексти законопроектів не доводиться, просто приходить команда від Зелемойського. Перепрошую, це були застарілі дані, — зараз команди надходять вже від Зермака. «Каму вайна, а каму мать родная», — кажуть «за порєбріком». Що цікаво — 228 голосів, включно з опзж. Корисні «опозиціонери», еге ж?  

Ще однією вишенькою на торті є проголосований закон «Про медіа», який є одним із так званих євроінтеграційних. Виявляється, що тижнем раніше на міжфракційній нараді у присутності європейських дипломатів були погоджені поправки, які наблизили проект до європейських стандартів та вимог директиви про аудіовізуальні медіапослуги, але протягом вихідних вони були скасовані. Але хіба є «зеленим» якесь діло до якихось європейських дипломатів? Адже навіть найвеличніший лідер сучасності може спокійно брехати пресі, що ніхто йому не надавав розвідданих. В той час, коли «маленькі видання із нікчемними тиражами» з розряду BBC чи Bild, чи навіть менш відома світу, але відома нашим читачам газета «Час і Події» міста Чикаго — з моєї редакторської подачі, друкували деталізовані плани московського вторгнення. Але він же каже, що не знав. І ми йому віримо. Він же не може отак просто брехати, знаючи, що ціна брехні — кров сотень тисяч українців… Чи може?

Насправді все вищенаписане — це ще дуже применшене масштабування тої катастрофи, куди нас привели «голограма Голобородька» та її попередники. Реальний стан речей — страшніший. Уявіть собі навіть шлях військової перемоги над московією, але приреалізації повного розпродажу землі, надр, промисловості? Чия буде держава Україна? Чи буде де жити та народжуватись нашим дітям та онукам? І зараз ідеться вже виключно про тенденції, започатковані Зеленським і компанією. Навіть без нових «ініціатив» українців чекає катастрофа — при наявному стані речей. 

Є дві різні сміливості. Одна — стріляти у ворога, який перебуває по іншу сторону фронту. «Та старана», як казав Володимир Зеленський вже будучи президентом. І інша сміливість — застрелити, до прикладу, Медведчука навулиці Києва. Історична практика показує, що починаючи з анексії Криму та війни на Донбасі Медведчук себе прекрасно почував в Києві, мав посвідчення від голови СБУ Василя Грицака та ще й став депутатом ВР. А Сашка Білого (Олександра Музичка) та Лісника(Олега Мужчиля) як потенційно здатних на вчинок було ліквідовано. Єдина надія зараз на те, що людей здатнихна вчинки побільшало стократно. І їх таки побільшало…

Коли глибоко розумієш природу політичних процесів, то інколи хочеться просто волати до людей. Особливо в час, коли ллється свята українська кров! Тільки чи хочуть люди таке почути? Чи вже давно «оглухли — не чують, кайданами міняються, правдою торгують…» — як писав Тарас Шевченко? Але той же Пророк писав «Чи діждемося Вашингтона з новим і праведним законом? А діждемось-таки колись…». Ці рядки з поезії Тараса Шевченка викарбувані на його постаменті в американській столиці.