Всі люди різні

Батьки і діти — суперечки вічні, 

В усі періоди життя й віки.

Бувають добрі, щирі і трагічні, 

Що переходять в дні, а то й роки…

І то спалахують, а то приходить тиша,

То щире розуміння враз прийде…

А то прозріння раптом в очі дише

Й від того вже не дінешся ніде…

То пеленою очі враз накриє, 

То квіткою сердечко зацвіте…

На когось слово магією діє, 

А в когось у душі бур’ян росте.

Всі люди різні й душі в них різняться, 

Та всіх любов нас гріє й доброта.

Та спокій, тиша всім нам тільки сняться, 

Така от дійсність — дуже непроста.

Усі люди різні і це прекрасно! А реалії життя сьогодні набагато складніші, ніж це описано в книжках художніх чи наукових. У книгах все доступно, зрозуміло, певним чином пояснено, доведено та піднесено до певного спільного знаменника, і саме так, як каже наука. А от в житті все набагато складніше. Бо всі, ніби, і книжки потрібні прочитали, і статті наукові засвоїли, і все вже зрозуміли. А от ситуація, яка склалася між батьками і дітьми, не входить в жодні межі, бо все тут зовсім не так, як книжка пише. Чого ж воно так? Чому не можна знайти взаєморозуміння між малими дітьми чи   підлітками та батьками? З малими дітьми трішки простіше, бо їх можна ще переконати, задобрити, забавити, відволікти цікавими розповідями, захопити якоюсь роботою, а от з підлітками це набагато складніше, бо вони вже себе уявили дорослими, бо й справді їхнє тіло вже стало таке, як і в дорослої людини, а от психіка, духовний розвиток, їхня поведінка, розуміння життя і світу залишилися на рівні дитини. От тут і виникають конфлікти, які призводять до сварок, крику, образ…

Тут батьки попри всі прочитані наукові матеріали і психологічні знання починають кричати, сваритися, карати своїх майже дорослих дітей, жорстко вказувати на їхнє місце, а частенько й принижувати, що боляче відбивається на дитячій душі. Від того діти скаженіють, роблять на зло батькам, не піддаються наказам і погрозам. Коли це починає відбуватися часто або постійно, то вже переростає в щось більше. От вам і глибокий конфлікт у сім’ї. А з кожного конфлікту дуже важко виходити, бо, як правило, вже завдані певні рани, образи, сказано і зроблено багато зайвого і нехорошого, яке залишилося в пам’яті, в душі… 

Діти підростають і дуже швидко змінюються не тільки фізично, але й морально, духовно. У них відкривається власне бачення подій і всього світу, вони, в силу свого малого життєвого досвіду, не завжди мають правильне розуміння подій, неправильне трактування певних обставин, можуть поіншому міркувати, висловлювати свої судження або міркування… От тут батькам треба озброїтись терпінням і почати розмовляти з дітьми, переконувати їх, наставляти на правильну дорогу. Причому направляти саме не на пряму дорогу, а на правильну. Бо пряма дорога може іноді вивести прямо у вікно (а воно ж на дев’ятому поверсі), а правильна дорога може бути і довшою, і звивистою, але веде у двері… Тому, дорогі батьки, мами і тата, вчіть своїх дітей з самого малого віку прислухатися до своїх слів, до розмов із вами про все у цьому складному світі, вчіть їх доброті і мудрості, читайте з ними книжки, обговорюйте їх, обмірковуйте разом із дітьми події, через які вам доводиться проходити, вчіть своїх дітей мислити, вдумуватись у всі житейські події, розкладати їх по поличках й оцінювати все, що трапляється в житті. Це дуже важливо.

Тільки тоді ваші діти виростуть думаючими і мудрими, здатними до правильного вибору життєвого шляху, на правильне, чітке і мудре рішення. Вчіть своїх дітей завжди радитися з вами, обговорювати той чи інший хід, привчайте їх говорити завжди тільки правду, за будь-яких обставин, бо брехень багато і в них можна легко заплутатись, а от правда — одна! І вона ніколи не підведе і не забудеться. І коли діти змалку звикнуть до правди, до того, що про все треба говорити в сім’ї, все обговорювати і нічого не втаємничувати, і що сім’я, тільки тато й мама завжди прислухаються до юнака чи дівчини, дадуть добру та мудру пораду, тоді конфлікти зникнуть, як роса на сонці. Все стане на свої місця і діти будуть самостійні, розважливі, спокійні, а батьки зможуть іноді розслабитись і потішитись своїми дітьми з радістю.

Ще дуже важливо довіряти (ДОВІРЯЙ І ПЕРЕВІРЯЙ) своїм дітям, щоб вони відчували вашу довіру, тоді вони будуть старатися вас не підвести, адже довіра — це дуже важливий аспект у вихованні. Дитина тоді почувається дорослою, на яку покладена відповідальність за її слова, дії і вчинки, і вона старається виправдати цю довіру, не порушити слова. Бо усвідомлює, що за нього чи неї хвилюються тато і мама, що вони думають, турбуються… Тоді дитина буде все робити, щоб позбавити вас цих переживань, і як їй не вдається вчасно приїхати додому за певних обставин, то вона буде десять разів телефонувати і попереджати вас, щоб ви не турбувалися…

Я можу навести безліч прикладів, де так поставлене виховання у сім’ї, і в тих батьків ніколи не виникало конфліктів з дітьми, а діти виросли дуже хорошими людьми, самостійними, впевненими в собі, розумними та працездатними на радість собі і своїм батькам. Просто не вказуйте дітям на їхні недоліки, не тичте носом у їхні провини, а розгляньте це під іншим кутом, спробуйте разом із дітьми обміркувати все негативне з усмішкою і добротою. Вчіться не вказувати, а тлумачити, роз’яснюйте весело і зрозуміло, щоб діти у вас бачили мудру людину, яка любить своїх дітей і в будь-яку мить заступиться за свою кровиночку, захистить, здолає всіх ворогів разом з дітьми. Тому весь час говоріть із чадами, вислуховуйте все, що вони вам розказують, обговорюйте кожну подію, думайте разом із ними вголос, як би було правильно вчинити в тій чи іншій ситуації. Частіше хваліть дітей за їхні добрі вчинки, за правильні слова і дії. Це підбадьорить їх, зробить сміливішими, впевненішими в собі. А ще наводьте приклади зі свого життя, з життя своїх родичів, знайомих, приклади з художньої літератури, порадьте дітям щось розумне прочитати… Хай вони зрозуміють, що хороші і правильні вчинки приводять до гарногорезультату, а негатив завжди викликає погані результати. Це просто необхідно вашим дітям і вам. Вони ніколи не забудуть цих душевних і добрих бесід, завжди пам’ятатимуть ваші мудрі поради, бо саме такі стосунки в сім’ї і повинні бути. Вони найрезультативніші і найцінніші. Пригадайте себе в їхньому віці, адже ви теж виховувались кожен у своїй сім’ї і не раз, мабуть, щось було не так, як вам хотілося. От і пригадайте, що на вас мало надзвичайний вплив, що вам приносило радість, щастя, задоволення, а що найбільше пригнічувало, додавало непевності, викликало злість, осуд… То чи варто це повторювати? Звичайно, варто повторити, внести у свою сім’ю найкраще, те, що було у вас, і зовсім не слід вводити те, що вам і сьогодні болить…

Ніхто в цьому житті не є ідеалом, у кожного свої недоліки, вади, звички, але у всіх нас життя лише одне, тому треба прагнути до високого, доброго, світлого, щоб вам і всім поруч з вами жилося чудово і щасливо. Тому про свою сім’ю і дітей варто дбати, турбуватися і будувати своє сімейне гніздечко теплим і затишним не тільки в матеріальному плані, але й в плані духовності, мудрості, інтелекту, взаєморозуміння. Це ще важливіше, адже не хлібом єдиним живе людина… Та коли є хліб і велика любов, щира душа, то досягати успіху людині, а особливо дітям, набагато легше. Треба про це завжди пам’ятати й огорнути свою сім’ю, власних дітей великою, всеосяжною любов’ю і добротою, затишком, турботою і теплом своєї душі, тоді всім — дорослим і дітям — буде чудово і легко жити. 

Вірші про життя

Життя — це казка

Життя — це просто дивна казка,

В яку приходимо лиш раз.

Тут для людей любов і ласка,

І світло сонечка для нас.

Чарівні зорі в небесах.

Ключі і небеса бездонні сині,

високі журавлині,

І вся оця земна краса.

Життя складне, але чудове,

Ми робимо в нім відкриття.

Й завжди ідемо в невідоме,

Тим цікавіше нам буття...

Привабливіше, яскравіше,

Є для фантазії політ.

І манять вдаль путі світліші...

І ти не йдеш — летиш у світ!
Є і різкі в нім повороти,

Де випадаєш із сідла.

Завертять враз круговороти...

Бувають і такі діла.

Та все проходить, час спливає,

Нова мета нас кличе вдаль.

В житті усякого буває,

Та за минулим нам не жаль,

Бо кличуть знов нові дороги,

Під ноги стеляться путі.

Чекають радощі й тривоги

Щодень у нашому житті.

Життя складне, але цікаве.

Його не взнаєш до пуття.

Буває радісне й лукаве...

Але... Спасибі за життя!

Бачення світу

Ми мати прагнемо найбільшу хату,

І щоб багатства повно в ній було,

Але не завжди вмієм цінувати

Здоров’я власне і людське тепло.

Ми хочемо покої дорогущі,

Машин багато і найкраще все…

У нас бувають очі завидющі,

А це до прірви завжди нас несе.

Ми живемо, щоб смачно їсти й пити

І витрачаємо на те життя.

А їсти й пити треба лиш, щоб жити

І жити мудро, чесно, до пуття.

Змінились цінності й смаки буквально

Не всім доступні щирість, простота,

Те, що було віками актуально.

Де людяність і наша доброта?

Ми розучились світові радіти,

Очей не піднімаєм в небеса.

Нас не хвилюють навіть рідні діти,

Не те, щоб пісня, квітка чи краса…

Отак усе й проплине за водою,

І нащо те багатство — не пойму…

Якщо життя проходить стороною,

І в хаті жити вже нема кому…

Лишилося творіння рукотворне,

В якім ніколи щастя не жило,

А все було примарне і потворне…

І от скажіть… Для чого все було?

Бо воно в нас одне й своє

Все, що є в тебе — це прекрасно,

Тож щасливим від того будь.

Насолоджуйся сонцем ясним

І не заздри, й людей не гудь.

В когось завжди всього є більше,

А чи треба оце все їм?

В тебе менше і трохи інше,

Та пишайся завжди своїм,

Тим що є і радій від того,

Що в душі твоїй сонце є.

Веселій від життя земного,

Бо воно в нас одне й своє.

А навколо казкове диво,

Й неповторна тут кожна мить.

У красі цій живи щасливо,

І не заздри, хай лихо спить.

Не обтяжуй себе плітками,

А добро посилай усім.

В небо глянь, ген зірки над нами!

З щирим серцем всміхнися їм.

Світ навколо неначе казка,

Й кожен з нас для життя прийшов.

Тож в душі в нас хай буде ласка,

Добрість, щирість, а ще любов!

В гармонії зі світом

Спіши в гармонії зі світом жити,

Бо світ, як казка! Все у ньому є!

Лише його нам треба полюбити,

І світ віддасть усім тепло своє.

Зустріне радо, промінцем зігріє,

Пригорне ласкою, відкриє нам дива.

Бо світ добром відповідати вміє,

Та тільки ти не скривдь його, бува…

Неси тепло у серденьку і світло,

Любов і ласку, щедрість, доброту.

І щоб від щирості усе довкола квітло,

Запам’ятай цю істину просту.

Люби цей світ, бо ти у нім — людина.

Ти вмієш мріяти, летіти в небеса…

То ж ти творити, жити так повинна,

Щоб в світі цім були любов, краса….

Дитинство

Дитинство-казка, мов чарівна мить,

Там завжди сонячно і світло.

І річка вдаль приваблива біжить,

А поле травами розквітло.

Там стільки сонця, радості, тепла,

Краси чарівної без краю!

Там наймиліша стежка пролягла,

Лиш вороття туди немає.

Там велетні дерева до небес,

Струмочки чисті гомінливі,

Повсюди стільки казки і чудес…

Там ми були такі щасливі!

В дитинстві все яскраве і дзвінке,

Уміє серце милувати.

А малинове сонечко таке,

Що у словах не передати.

А неба синь нас кликала в політ,

Там чисті роси найсвітліші.

Там вперше пізнавали дивосвіт

Й були, мабуть, найщасливіші.

Дні неповторні

Кожен день — це дарунок долі,

Й двох однакових днів нема.

То ромашки цвітуть у полі,

То снігами все вкрила зима…

А то сонечко в небі сяє,

То захмарилось, дощ іде…

Двох однакових днів немає,

Й не буває ніколи й ніде.

Тому з радістю дні стрічайте

І цінуйте усе в житті.

Щось новеньке у них пізнайте,

І знаходьте нові путі.

Кожен день — це нові тривоги

І здобутки щодень нові.

І незвідані ще дороги…

Тож радійте, поки живі

Дням і ночам, і кожній миті,

Щось цікаве в житті творіть.

Кожен день — неповторний в світі.

Тож щасливо всі дні живіть!

Автор: Надія Григорівна Красоткіна — письменниця, знавець та практик із питань освіти та народної педагогіки.