Бути людяними

Ви знаєте, що чесність й доброта

І є, й були і будуть вічно в моді.

Усім знайома істина проста 

Й знання про це нам стануть у пригоді.

Порядність в моді теж завжди була, 

Слова привітні, вишукана мова.

Й душа, в якій багато є тепла,

Й охайність теж в усі віки типова.

І людяність, та щирість, і тепло

Ніколи не виходили із моди.

А коли серце в мудрості цвіло, 

То це вітали всі-усі народи.

Тож нам потрібні теж такі знання, 

І жити треба всім не як попало,

Й не йти у світ, як вівці навмання, 

А жити так, щоб серденько співало. 

І знаєте, що жити треба саме так: світло, променисто, з добротою у серцях, з сонцем у душі, з усмішкою на обличчі і просто людяно… Кожен хоче доброго ставлення до себе, прагне щирих людських стосунків, відданості і тепла. Адже таке ставлення завжди викликає симпатію до доброї людини… Та й про себе кожен починає думати значно краще, бо ж відчуває тепло, доброту, щирість, щедрість, тож хочеться і самому таким бути та світитися від щастя і дарувати перехожим усмішку, радість, любов і доброту. Тому будьмо у житті взаємно ввічливі, привітніші, мудріші…

Та і своїх дітей стараймося вчити такій поведінці, тоді нам усім разом буде набагато краще і легше жити в цьому гомінкому і чарівному, а часом у холодному і ворожому  світі… А все починається з сім’ї, де діти дивляться на поведінку своїх батьків, на їхні розмови, ставлення до праці і сімейних традицій, на стосунки між старшими поколіннями, на виявлення турботи про своїх батьків, дідусів і бабусь, своєї рідні і чужих людей… Все це закладається у пам’яті дітей назавжди і залишається там іноді забуте, але, мов яскрава світлина, раптом спливає в якусь мить і перевертає все в житті, викликає щемні спогади, іноді радість, іноді тугу, але нікого ніколи не залишає байдужими… 

Як же це повинно відбуватися в сім’ї? А дуже просто!  Навчіться бути усміхненими, а не понурими, усміхайтеся навіть тоді, коли душа болить і серце рветься на шматочки від туги, коли хочеться кричати…Та цього не слід показувати перед дітьми. Тож не кричіть, усміхніться і згадайте щось дуже хороше, приємне і світле. Це буває важко, але ж ми – дорослі, і хочемо, щоб наші діти були кращими за нас, добрішими і щасливішими. Адже діти приходять у цей світ, щоб бути щасливими. Тому зробімо їх такими. Кожній людині треба все життя працювати над собою, щоб вдосконалюватись.

Це буває важкувато, але легше тим, хто з дитинства виховувався у повній сім’ї, хто змалку бачив хороші приклади поведінки батьків, хто навчився переборювати всі труднощі і себе самого (що найважче, але дуже важливо). Тож своїх дітей треба саме такими і виховувати, а для цього їм слід показувати хороші манери, гарну мову, стійкість, мужність і наполегливість. Тоді діти будуть брати з вас хороший приклад і ростимуть прекрасними людьми. Батькам треба усвідомити, що для щастя дітям не треба гори іграшок, а треба ваша батьківська прихильність, доброта і любов. Їм треба щоденне спілкування з вами, щира розмова, ваші розповіді про себе, про цей дивовижний світ, про все, що є у цьому світі.

Дітям треба ваші щирі обійми, дружні розмови, розповіді, казки і билини, ваші погляди і слова підтримки, а іноді і зауваження, і заборони. Але обов’язково треба дітям все детально пояснювати, щоб вони зрозуміли і могли встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, щоб вони вчилися думати, аналізувати, протиставляти і робити правильні висновки. Це складна робота, але коли вибудете завжди поруч із дітьми, це дуже полегшить ваше завдання у вихованні дітей. А дітям будуть зрозумілі ваші слова і вимоги, бо вони знатимуть, що на них чекає, коли вони вчинять так або інакше. Це відбуватиметься вже свідомо, бо вони вмітимуть думати про наслідки.

Щоб завжди гарну поведінку мати,

Не кидай словом, наче пес хвостом.

Умій сказати і умій змовчати,

Людиною вчись бути, а не псом.

Отже, батькам треба виховувати дітей бути людяними, морально стійкими, не піддаватися чужим впливам, а завжди думати і приймати свої власні виважені  рішення. Обов’язково слід прищеплювати дітям чесність і правдивість. Це важкі питання, але змалку треба вчити дітей говорити правду, якби це страшно для них не було. Ніколи за правду не можна карати, а лише пояснити все детально, розповісти, як можна було б чогось уникнути, як треба чинити в схожих випадках. Також слід велику увагу звертати на чесність дитини, щоб їй не хотілося нікого образити, нікому не хотілося збрехати, щось чуже взяти, кому зробити якусь підлість, наговорити комусь всіляких дурниць і так далі…

Треба вчити дітей чинити чесно, по совісті, а не будь-як. Про це щоразу треба розказувати дітям, наводити приклади, ставити перед ними задачі, де б вони могли розв’язувати їх, як краще зробити, де хороші вчинки, а де погані; щоб вони вміли обирати між добром і злом. Адже ви, батьки, вже дорослі люди, а діти малі, вони не мають життєвого досвіду, тому можуть припускати помилки. Тому батькам не варто сердитися на них, а краще розказати, пояснити, іноді просто пригорнути своє дитя і тоді все пояснити. На шляху дорослішання у дітей є багато перешкод, різних пригод, спокус, бажань… Але батьки повинні бути завжди поруч, щоб допомогти своїм дітям розібратися у цих складних питаннях.

Бути добрими…

Доброта – це як затінок в спеку, 

Як ковток із криниці води.

Як вітрець, що прилинув здалеку

І приніс свіжий подих  сюди… 

Доброта… Вона закладена у самій природі. Навіть звірі в скрутну хвилину допомагають одне одному, навіть вони не можуть пройти повз інших, коли тим щось загрожує… А для людей доброта – це основа їхнього життя. Що ж таке доброта? Це лагідне, дружнє, турботливе ставлення до людей. Доброта – це духовна якість людини, яка виражається в співчутті, в турботі, в бажанні допомогти людям, зробити для них щось хороше, вартісне, щоб полегшити їхнє життя. І сьогодні прояв доброти ми бачимо у всьому світі. Мільйони сімей із України прихистили чужі люди у своїх країнах, у своїх домівках, тому що в нас почалася страшна кровопролитна війна. Люди не роздумували, а в перший день війни відкрили всі кордони, щоб сім’ї з дітьми могли виїхати в безпечне місце від війни, яку розв’язала росія в Україні.

Ось це і є той найвищий прояв людської доброти, бо кожен вважав своїм обов’язком, допомогти, прихистити, обігріти зовсім чужих для них людей, щоб зменшити їхній біль утрати, розпач, страх і допомогти вижити… Така єдність і добрість, згуртованість і благородство людей просто вражає і надихає, дає надію на те, що люди таки будуть жити по-новому, значно краще, що вони вже досягли свого вищого розвитку і доброту ставлять на перше місце, на найвищий щабель. Я низько вклоняюсь усім цим добрим і щедрим людям у всіх країнах за їхнє мудре рішення, за їхню терплячість, любов, тепле ставлення до всіх переселенців, яких вони прихистили. Та, на жаль, не всі переселенці по-справжньому оцінили людську турботу і доброту, щирість і людяність, тож і ведуть себе не належним чином.

Читайте також: Вчіть дітей спостерігати

Тому хочу звернутися до таких людей, щоб вони переглянули свою поведінку і гідно оцінили людську турботу про них. Адже ніхто з них вам нічого не винен! Вони з доброї волі дали вам прихисток, допомагають усім, чим можуть, як уміють, лише щоб ви почувалися захищеними. І ви повинні бути безмежно вдячні за їхню турботу, терплячість і доброту. А тому будьте людьми і дякуйте щиро і сердечно за все, що вони для вас зробили. Та вчіться самі бути людяними і добрими, і вчіть цьому своїх дітей, щоб вони виростали уважними, вдячними, терплячими, щедрими, щирими, люблячими та добрими… Вчіться, люди, бути добрими, у вас сьогодні є з кого брати приклад!

А в сім’ї візьміть за традицію дякувати самим, і вчіть дітей вітатися і казати людям чемні слова ввічливості, дякувати за все! Вчіть дітей допомагати слабшим, а не насміхатися з людських вад; вчіть виявляти турботу про тваринок і про людей; допомагати по можливості ближнім... Від того, що ваша дитина принесе старенькому сусідові хліб із магазину, з її голови корона не злетить, зате в серці залишиться хоч крапелька добрості; якщо ваші діти допоможуть полити сусідці грядочку з морквою, вони не переробляться, зате  матимуть велику вдячність від жінки, яка до них колись повернеться добром; якщо ваша дитина поступиться місцем в транспорті втомленій людині, вона не буде страждати, якщо кілька зупинок проїде стоячи, але відчує людську повагу і це збагатить її духовно. 

Добро творити завжди намагайся,

І хай душа неначе сонце сяє.

Ніколи від людей не відвертайся,

Бо каяття прийде, а вороття немає.

Тому не втрачаймо в серці доброти, не втрачаймо людяності, адже ми люди і треба в цьому світі жити по-людськи з добротою у серці та із сонечком в душі. Тоді нам усім, батькам і дітям стане жити набагато краще. Усе іде від доброти…

Від доброти душа світліє,

Вона чарівною стає.

І оживає в ній надія,

Бо сонечко там світле є.

І радість в серці оживає,

Як світлий ранок з темноти.

Усе навколо зацвітає,

Від доброти, від доброти…

І всім довкіл стає світліше,

Бо щастя в серці ожива.

Від доброти стає тепліше,

На думку добрі йдуть слова.

Тому добро в душі плекайте,

Поповнюйте його весь час…

І щедро людям роздавайте,

Добро повернеться до вас!

З любов’ю всім добра бажайте,

То буде легко в світі йти.

Усе найкраще, пам’ятайте! 

Від доброти, від доброти!

Бути світлими…

Я промінці від сонечка візьму

Й роздам їх людям, щоб світліші стали.

Щоб із душі прогнали чорну тьму

І в серці сонце, а не камінь мали!

Світлі люди… Які вони? Це люди, які несуть у цей світ промені сонечка, світло, доброту, любов, ласку, красу… Люди, які ніколи нікому не бажають зла і лиха, які не заздрять чужим статкам і досягненням, а самі  досягають у житті вершин і несуть всім щастя і радість, дарують те світло, від якого стає легко на душі і радісно на серці. І хочеться летіти ввись від щастя спілкування з ними. Такі в моєму розумінні світлі люди! З ними завжди просто і легко, тому що вони вміють зігріти своїм теплом, підняти настрій і розкрити перед тобою перспективу зростання, руху вперед… Це люди, які вміють захоплюватись, бачать величне і казкове у простому, які вміють бачити красу природи і людських стосунків. Ось такі вони – світлі люди! І яке це щастя працювати і перебувати разом із ними, спілкуватися і грітися в їхньому світлі і теплі. Тоді і тобі самому стає приємно і світло, а на спині виростають крила і хочеться летіти і творити добро…

Адже є приклад! Я захоплююсь такими людьми! Їх сьогодні не так уже й багато, але вони є і вони сяють світлом доброти, людяності, сердечності. І на них прагнуть бути схожими. А як же виховати світлими і добрими своїх дітей, щоб вони нас радували світлом сонечка, людяністю, щедрістю і щирістю, своєю мудрістю? А  рішення є! І насамперед – це мудра материнська і батьківська любов! Так, саме мудра! Це не потакання дитячим забаганкам, це не заступництво за ними перед усіма, ні! Це та мудрість, яку повинні батьки вкласти в душу дитини, це та любов, яка йде від серця і до серця, і ті стосунки, де діти з повагою ставляться до батьків, де їх з раннього віку привчають до праці і до того, що до людей треба ставитись так, як би ти хотів, щоб вони ставились до тебе…

Це та мудрість, яку батьки закладають з малого віку, щоб діти росли чемними і добрими, чесними і сміливими,  тяглись до книжки і до розуму, до творчості і розкривали свої таланти, вміли боротися і вчилися перемагати. А тому з дітьми треба перебувати частіше, вчити їх спілкуванню з людьми, плекати їхню душу, показувати красу навколишнього світу, творити красу разом із дітьми і тягтися до світла знань.

Дітям треба пояснювати, що та усмішка, з якою вони звертаються до людей, несе тепло і дарує промінчики сонечка, а тоді на душі стає всім світло; що добре і щире слово посилає радість усім навколо і стає відразу світліше і легко; те, що турбота про когось дарує задоволення всім і приносить радість; а хороший вчинок просто заворожує людські серця і всі довкіл стають кращими… От так все, ніби й просто, але щоб досягти бажаного результату треба постійно і наполегливо працювати з дітьми, а не час від часу. Дати результат може тільки система, постійне піклування про душу дитини, а тому треба, щоб діти частіше були з батьками… Ростіть своїх дітей світлими, вони колись і вас обігріють сонечком доброти і світла, палкої любові і турботи…

А світлі люди, наче зорі сяють, 

У них по вінця є краси й тепла, 

Вони в житті  ніколи не згасають, 

Від них стежинка світла пролягла 

Й веде до правди і вони це знають.

Тому ідуть вперед без каяття.

Й ніколи із дороги не звертають

І в цьому світло їхнього життя.

Нікого без уваги не лишають,

На поміч залюбки усім прийдуть.

Чим можуть – всім вони допомагають, 

Бо з сонечком в душі завжди живуть.