мoscovia delenda est
путінська пропаганда ліпить з московії такий собі острівець духовності в океані «західного морального розкладання».
Лівацька пропаганда, підхопивши це, зі свого боку прагне, скориставшись моментом, знищити всі основи здорового глузду в світі, навісивши їм ярлик «московських скрєп». Так, як раніше вона використовувала в ролі триґера термін «фашизм».
Якщо ж міркувати раціонально і без емоцій, то насправді московія – це держава з найбільшою мусульманською столицею в Європі, держава, яка жорстко ліквідувала всіх своїх націоналістів ще в нульові, держава, яка підтримує BLM, бореться з білою расою та не передбачає жодного унікального культурного вигляду московитів як нації.
Перед нами якийсь постмодерний мікс олігархічно-капіталістично-православно-радянської держави, який базується на культі «победобєсія», тісно пов’язаний з племінним ісламом, багатоконфесійним мультикультуралізмом та посткомуністичним атеїзмом, з чекістом путіним на чолі.
Це і є «русский мір» на практиці!
А що в теорії?
Євразійство Дугіна, яке підсовують у вигляді московських «скрєп»? Щодо євразійства. Це дуже важлива теза, яка вкрай актуальна для розуміння сучасної московської ідеологеми. Ця течія зародилося століття тому в московитському емігрантському середовищі.
Один із ідеологів раннього євразійства Ніколай Трубецкой висунув таку концепцію: «московії слід зводити свою історичну наступність не від Київської Русі, а від Монгольської імперії Чингіз-хана».
Тому, з погляду Трубецкого, московити становлять єдину історичну спільність не з народами Європи, а з кочовими мешканцями євразійських степів, – насамперед з тюрками та монголами.
Степові народи проголошувалися носіями найкращих людських якостей, героїчного початку та, звичайно ж, особливої духовності.
Противниками ж, закономірно, були європейці – з їхньою нібито матеріалістичною, міщанською, торговельною культурою та менталітетом.
І що ми маємо в результаті?
Орду, як цілковиту та повну ненависть до осілих народів, які будують цивілізацію на власній землі, тоді як ординцям потрібна лише нова земля. Це їм, як дихати – завоювати чужу землю. Адже кочова ментальність, пов’язана зі спадщиною кочів’я та експансії. Тому наскільки би не була велика територія московії – ніхто там не почуватиметься господарем на землі, яка перейшла до тебе від твоїх предків, яку ти обробляєш та яку ти залишиш своїм нащадкам, вклавши всього себе в свій власний шматочок землі.
Все, як у кочівників, – хтось прийде, нагряне, забере. Тому вкладати в себе не варто, – все одно все буде відібрано, розтягнуто і перейде до іншого. Краще йти грабувати чужі та вже оброблені землі. Тому гаслом кожної цивілізованої людини має бути – мoscovia delenda est.