Війна війною…

Війна війною, а три чверті часу командира займає паперова битва. Це тільки у фільмах генерали і маршали навколо мапи стоять і стрілки червоні малюють. У звичайному військовому житті будь-який командир, починаючи від комроти і до головнокомандувача, пише тонни паперів, підписує тисячі рапортів і веде нескінченний бій із бюрократичною машиною. 

Іноді бюрократи програють – і тоді ми звільняємо Харківську область (у 2022 році), іноді бюрократи виграють, і тоді ворог знову вторгається на Харківщину (у 2024-му). Ви запитаєте, який тут зв'язок? Та прямий, пряміший нікуди – на папері укріплення є, мінні поля є, сил вистачає, і «ми все знали», а в реальності гроші на укріплення вкрадені, міни не тієї системи, а той, хто все знав, чомусь не підготувався...

На папері в нас уже пів мільйона дронів, а в реальності одні не літають, інші без бойових частин, бойові частини робляться самопалом, детонатори теж, це все незаконно, але змінити закони складніше, ніж палити ворожі танки, бо оборона бюрократів товстіша ніж танкова броня.

На папері у нас зростає кількість мобілізованих, армія міцнішає, а в реальності ніхто не хоче воювати поруч з ухилянтом, який ще вчора міг бути добровольцем, проте бездушна корумпована машина мобілізації відбила у нього всяке бажання служити.

На папері у нас працює механізм бронювання співробітників оборонних підприємств – на практиці бронь отримують футбольні клуби (не гравці, а бюрократи), а інженери і збирачі дронів вирушають на війну. 

Система не працює. Щоб вибити бронь на працівників, які роблять тобі дрони, доводиться просити сприяння міністра і навіть віцепрем'єра. Щоб перевести бійця – просити головнокомандувача. Щоб отримати боєприпаси – телефонувати в Офіс президента. 

Система не працює. Зате всі прикриті папірцями, наказами, положеннями, інструкціями. Усі начебто щось роблять. Щось важливе. Може, чекають на росіян?..

Джерело: Facebook/Юрій 

Касьянов (https://www.facebook.com/brtcomua).