Війна росії проти України: внутрішня та світова продовольча безпеки

Із початком широкомасштабної агресії росії проти України світ відчув, що таке дефіцит українських зернових. «Українська рана» — так називає ситуацію на ринку менеджер з розвитку бізнесу Maxigrain Олена Нероба. На її думку, вакуум за відсутності українського зерна ніхто не перекриє. Чи справді це так досліджувала «Сурма».

Чому експорт зерна важливий для України?

За словами Президента Української зернової асоціації Миколи Горбачьова, Україна виробляє втричі більше зерна, аніж здатна спожити самостійно. Згідно зі звітом Державної служби статистики «Зовнішня торгівля України товарами у 2021 році», зернові культури були другою статтею українського експорту — 18,1%.  На першому місці — чорні метали.

Світлана Литвин з асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» повідомила, що за результатами 2021 року Україна експортувала 51 млн тонн зернових різних видів. Експортна виручка становила 12,3 млрд доларів. На гроші, виручені за експорт зернових, аграрії, зокрема, купують насіння та добрива, платять за оренду землі й за роботу працівникам.

Чому світу потрібне українське зерно?

Таблиця 1

За даними ООН, Україна годувала 400 млн людей у світі, а за обсягами експорту пшениці посідала 5-те місце у світі.

Володимир Демчук на головному сайті про агробізнес Latifundist.com опублікував дані про ТОП-5 країн експортерів пшениці в 2021/22 МР:

• росія — 33,0 млн т;

• ЄС — 31,0 млн т;

• Австралія — 27,5 млн т;

• США — 21,9 млн т;

• Україна — 19,0 млн т.

Серед усіх зернових, які продаються у світі, частка України — 10 відсотків.

Серед усіх зернових, які продаються у світі, частка України — 10 відсотків.

За даними FAO, у період 2016/17 та 2020/21 МР на Україну припадало 4% світового виробництва ячменю, пшениці та кукурудзи, на соняшникове насіння — близько 25%. Ріпак та соя, вироблені Україною, становлять 2% від загальносвітового виробництва.

ЗЗа даними USDA, експорт Україною пшениці, борошна та інших продуктів за 2021-2022 МР становив 18,800 млн тонн від загальносвітових 201,649 млн тонн. На цьогорічний маркетинговий рік станом на липень USDA спрогнозувало 10,000 млн тонн із загальносвітового експорту, що становить 206,649 млн тонн (на липень).

Таблиця 2

У таблиці наведено, який обсяг пшениці від загального обсягу виробляють країни світу (прогнози USDA на 2022 рік).

Трійка лідерів з виробництва пшениці — це Китай, Індія та росія. Країна-агресор одна із лідерів-експортерів зернових. Цьогоріч її лідерство також передбачило використання українського врожаю: з моменту широкомасштабного вторгнення в Україну росія вкрала на тимчасово зайнятих українських територіях вже близько 400 тис. тон зерна. Однак такого роду дії ворога ще сильніше б’ють по репутації держави в експортній сфері. У цьому допомогли розслідування однієї з провідних телерадіокомпаній світу CNN, де показано, як росія частину з награбованого зерна експортувала до Сирії.

Санкції, які наклали на низку галузей економіки ворога, не зачіпають харчовий сектор, а відповідно і зерновий експорт.

«Їжа ніколи не була під санкціями, оскільки це основне право людини. Будь-які санкції завжди завдадуть шкоди найбіднішим і найслабкішим споживачам. Більше занепокоєння викликає те, що росія вирішить використовувати експортні обмеження як «зброю», — каже Джонатан Грендж, засновник та партнер брокерської компанії Sunstone Brokers SA.

Повернемося до України. Торік найбільшими покупцями українських зернових стали Китай, Єгипет, Туреччина, Індонезія, Іспанія. Ще низка країн, здебільшого азійські та африканські, цілком залежні від імпорту зернових культур. Деякі з них більше ніж половину своїх потреб у пшениці закривають завдяки Україні. Ліван — 60%, Джибуті — 55%, Пакистан — 50%, Сомалі — 50%, Мавританія — 45%, Еритрея — 45% (дані Всесвітньої продовольчої програми за 2021 рік). Єгипет, який є найбільшим у світі імпортером пшениці, закуповує більше 80% пшениці з України та росії.

До того ж економіст Олег Пендзин наголошує, що експорт у світі на сьогоднішній момент прив’язаний до певних традиційних ринків. Так, для Африки, Близького Сходу і Південної Азії українське зерно — незамінне. Імпортувати зерно країнам з цих регіонів з інших держав невигідно.

Ліванський борошномел Бачар Бубес, керівник компанії Modern Mills of Lebanon, один із багатьох ліванських бізнесменів, який протягом останніх 20 років закуповує українську пшеницю, говорить: «По-перше, українська пшениця має правильні хлібопекарські властивості для ліванського хліба. По-друге, вона конкурентоспроможна за ціною, німецька чи російська пшениця дорожча. І по-третє, ми можемо закуповувати менші обсяги в Україні, тоді як нам доводиться завантажувати великі кораблі з інших країн».

Окрім цього, раніше голова Всесвітньої продовольчої програми ООН повідомив, що Організація отримує з України 40% пшениці для своїх програм надзвичайної продовольчої допомоги.

Скільки Україна експортує зернових?

Традиційно Україна продає понад половину зібраного врожаю зернових та олійних культур. Цьогоріч найбільші збиральні площі, зокрема пшениці, відносно загальної збиральної площі в країні передбачалися бути в Запорізькій, Харківській та Одеській областях. В умовах війни найбільшою зі збиральних площ є Одещина. Також значно збільшилася доля Дніпропетровської та Кіровоградської областей.

За даними Української зернової асоціації та міністерства економіки України, у 2020 році на експорт пішли 62 млн тонн урожаю з 98 млн тонн зібраного. За 2021 — 48,8 млн тонн з 84,2 млн тонн. А станом на липень 2022 року на експорт пішли 61,5 млн тонн зі 106 млн тонн. Окрім того, з початку МР було експортовано 69,6 тис. тонн борошна (0,8 тис. тонн — із початку червня).

Експорт з України зернових, зернобобових (з продуктами їх переробки) та борошна 2022/2023 МР, тис. тонн станом на 01.08.2022 (дані Держмитслужби):

Як транспортують зерно?

Таблиця 3

Раніше більше 80 відсотків зернових вивозилося через морські порти. Від початку повномасштабної війни зерно вивозили наступним чином: річковий транспорт — 60% , залізниця — 26%, решта — автомобільним транспортом (дані за березень-червень, Асоціація «Український клуб аграрного бізнесу»).

Чому інші види транспортування є менш рентабельними? На залізниці є свої обмеження: ширина колій у Європі й Україні — різна. Це затримує потяги на кордонах. До того ж, інфраструктура європейських портів не готова приймати значні обсяги українського зерна.

Після звільнення острова Зміїний можливості проходу кораблів Дунаєм збільшилися. Судна ходять і українським, і румунським гирлами річки. Однак річкове гирло досить мілке, тому ним не можуть рухатися великі судна.

Частина експорту припадає на фури. Але вантажівки мають ліміт ваги, тож для перевезення великих обсягів зерна не підходять. До того ж вони створюють додаткове навантаження на пункти пропуску на кордоні.

Саме використання морського транспорту дозволяє отримати відносно дешеву логістику, щоб бути конкурентоспроможними на світовому ринку. Для порівняння: одне відносно невелике морське судно — це 80 тис. тонн. Для перевезення такого вантажу потрібно 3 600 зерновозів або 40 річкових суден.

На думку Координатора гуманітарної допомоги ООН Мартіна Гріффітса,  лише розблокування українських чорноморських портів є найкращим способом запобігання глобального голоду.

Стамбульський договір та експорт українського зерна

22 липня 2022 року Україна, Туреччина, Росія і ООН підписали Стамбульський договір для вивезення зерна з українських портів. Підписантами стали міністр інфраструктури України Олександр Кубраков, Міністр оборони Туреччини, генсек ООН Гутерріш. Від росії підписантом виступив глава міноборони Сергій Шойгу.

Експорт зерна здійснюватиметься з портів Одеса, Чорноморськ, Южний. Термін дії угоди становить 120 днів з можливістю продовження.

Олександр Демченко, редактор відділу «Світ» LB.UA: «Україна не мала іншого варіанту, окрім як домовитися про розблокування портів і морських шляхів для відправки свого зерна. Залізничні перевезення не стали порятунком — товар йшов, але у скромних обсягах. Київ ризикував залишитися з новим урожаєм у вже й так переповнених сховищах. Іншими словами, нам ніде було б зберігати продовольство, при цьому росія могла будь-якої миті почати масово бити по елеваторах та інших об'єктах, де зберігається українське зерно та олія (особливо це стосується Миколаївської та Одеської областей). Нагадаю, що раніше москва вже цілеспрямовано вдаряла по сховищах. Важливо також відзначити й інше — європейська інфраструктура не була готова до зернових перевалок: спеціальні термінали не побудували, та й не зрозуміло, скільки часу зайняв би цей процес».

Алла Стоянова, директор Департаменту аграрної політики, продовольства та земельних відносин Одеської ОВА на своїй FB-сторінці зазначила: «Зернова угода передбачає, що контроль за портами Одеса, Чорноморськ та Південний повністю був і залишається за українською стороною. Перебування в цих портах жодних інших суден, окрім тих, які мають забезпечувати експорт зерна та пов’язаних із ним харчових продуктів і добрив, не передбачається. У разі провокацій буде негайна військова відповідь. Усі перевірки транспортних суден будуть проводитись спільними групами у разі необхідності. Варто зазначити, що це не просто підписання документа, який дозволить зміцнити нашу економіку, це велика перемога на міжнародному дипломатичному фронті».

Як відомо, наступного дня після підписання угоди російські загарбники атакували Одеський морський торговий порт крилатими ракетами типу «Калібр». Дві ракети були збиті силами протиповітряної оборони, ще дві влучили в об’єкти інфраструктури порту. Однак міністр інфраструктури Олександр Кубраков заявив, що попри обстріл одеського порту Україна готується до запуску експорту зерна.

«Наша сторона повністю готова. Всі сигнали ми передали партнерам — ООН і Туреччині, і наші військові гарантують безпекову ситуацію. Міністр інфраструктури перебуває на прямому зв’язку з турецькою стороною та ООН, чекаємо від них сигналу, що можна починати», — сказав президент України під час робочої поїздки в Одеську область.

Чи гарантує держава продовольчу безпеки України?

Міністр аграрної політики продовольства України Роман Лещенко під час брифінгу 17 березня «Харчова безпека України та світу» повідомив, що наразі в Україні сформований достатній запас продовольства: запаси пшениці — на 2 роки, запаси олії — на 5 років, запаси кукурудзи на — 1,5 року.

Для сприяння продовольчій безпеці звільняються від оподаткування всі заводи, які йдуть на внутрішню переробку (базові продукти соціального характеру, такі як борошно, олія, цукор, хліб, м’ясні, молочні вироби). «З точки зору забезпечення продовольством України у нас ситуація повністю контрольована», — наголосив міністр.

Прем’єр-міністр України Денис Шмигаль розповів, що держава викупить зерно та інші запаси продовольства в обсягах річного споживання всією країною за кошти держбюджету.

Перший заступник Міністра аграрної політики та продовольства України Тарас Висоцький під час публічного обговорення на тему «Продовольча безпека громад під час війни: глобальний та локальний погляди» повідомив, що на сьогодні при кожній ОВА, території якої тимчасово перебувають під окупацією, заготовлені базові продуктові набори та сформовано продовольчі резерви, щоб після деокупації одразу ж забезпечити мешканців цих областей продовольством. Це Херсонська, Запорізька, Донецька, Луганська та Харківській областях. Тарас Висоцький пояснив, що базовий набір — це 12,5 кг продуктів довгострокового зберігання, куди належать крупи, олія, консерви, молочні та м’ясні продукти, картопля, сухарі, печиво. Цей резерв діючий і постійний — з точки зору і закупівлі, і видачі.

Також в Україні затверджено план із забезпечення продуктової безпеки в умовах воєнного стану. Як зазначає Мінагропрод, це комплекс дій, який передбачає моніторинг стану продовольчої безпеки і сільськогосподарської інфраструктури в цілому; надання підтримки виробникам харчових продуктів; надання адресної допомоги соціально вразливим категоріям населення; централізований контроль за цінами на продукти. 

Допомога українським аграріям

Наразі одним із ключових питань, що потребує закриття, є питання зберігання зерна, з огляду на те, що процес експорту у рази сповільнився. До початку повномасштабної війни в розпорядженні українських аграріїв було потужностей для складського зберігання приблизно на 75 млн тонн. Зерносховища на 10 млн тонн перебувають на тимчасово захоплених територіях, частина була пошкоджена або знищена внаслідок воєнних дій. Тому можливий дефіцит потужностей для зберігання врожаю до кінця року оцінювався в обсязі від 10 до 15 млн тонн.

Варто зазначити, що продовольча та сільськогосподарська організація ООН (ФАО) розпочала новий проект підтримки українських аграріїв на суму 17 млн доларів. Проект націлений на відновлення потужностей для зберігання зерна та функціональності ланцюжків постачання, а також збереження виробничого потенціалу українських фермерів для безперервності виробництва у майбутньому. 

USAID планує залучити від міжнародних донорів та приватних бізнесів кошти на програму допомоги українським аграріям у сумі 250 млн доларів.

Крім цього, діє національний проект «єРобота», яким передбачено надання грантової підтримки агросектору.

Куди й кому надходять гроші за зерно, про найбільших українських латифундистів та чи бути світовій продовольчій кризі розповімо у наступному матеріалі.