Не треба нас звільняти від щасливого життя у вільній Україні

У 1991 році Україна не стала незалежною. Москва, як відомо, виштовхнула рідну нашу неньку зі своїх «обіймів» лише для того, щоб розвалити СРСР і скинути з президентської посади Горбачова. Одночасно вона тримала в голові думку, як продовжувати поневолення нашої країни. Думаю, що план повернення України у підлеглість мордору існував із перших років формальної незалежності. Його головні складові:

• Розвал нашої фінансової системи, що їм вдався — у 1993 році гіперінфляція сягнула 10 000 %.
• Позбавлення нас права на успадкування активів, накопичень і резервів колишньої союзної держави (інакше ординська  сторона вже тоді погрожувала нам війною), що зробило Україну неплатоспроможною у міжнародних відносинах. 
• Політична дестабілізація Української держави і прихід до влади промосковської владної мішури (це вдалося їм зробити у 93, 94, 99, 2010 роках).
• Прокремлівські фракції парламенту (комуністи, прогресивні соціалісти, регіонали, ОПЗЖ), які фінансувалися з рашистської федерації; російська агентура в органах влади і безпеки.
• Зруйнування структури економіки шляхом зупинки та ліквідації росіянами підприємств судно-, авіа-, автомобіле-, тракторо-, тепловозо-, приладобудування, електроніки, оборонної промисловості, нафтопереробки, нафтохімії тощо.
• Диктат російського газпрому тарифів, обсягів імпорту та видобування українського газу.
• Володіння мордором наших телеканалів і трансляція українськими мовниками рашистських телепрограм.
• Пастка приєднання країни до так званої СНД, а згодом — ЄВРАЗЕС (на правах спостерігача).
• Україна була демілітаризована, позбавлена ядерного статусу і ядерної зброї, прав на Чорноморський флот і воєнно-морську базу в Севастополі. 
• Уся підпорядкована мордору пост- кегебістська сволота (за деякими оцінками, більше 10 тис. ос.), залишилася в Україні, організовувала вбивство десятків українських патріотів (Чорновола, Щербаня, Гетьмана й інших), і жодний український Президент не насмілився розкрити карти й усунути шпигунів від влади та суспільно важливих ролей. 

Рашисти були впевнені, що схожий інтегральний тиск і підпорядкування їхнім цілям українських органів влади, державних інститутів, монополій і підприємств дозволять фактично знищити самостійну державу, зруйнувати її економіку та перетворити країну у васала кремля.

Проте не так сталося. Розуміючи, що вона втрачає колонізовану 100 років тому Україну, рф-ія вирішила розчавити нас воєнними фашистськими методами. На меті у війні, що вона розгорнула проти нас, було повалення чинної влади, заміна її купкою промосковських запроданців і повернення країни у лоно ординського імперського беззаконня із диким приниженням гідності громадян, грабунком власного народу купкою бюрократів, силовиків та олігархів, стягуванням поборів із країн, що перебуватимуть під московським протекторатом тощо. Рашисти прийшли не просто захопити територію. Вони також не є виключно мисливцями за людськими головами наших військових і цивільних громадян. Другорядним, за великим рахунком, для ординських стратегів є й загарбання чужого майна (хоча відомо, що їхні здичавілі бандити у камуфляжі не гребують безглуздим вбиванням людей, викраденням дітей, розкраданням технологічних, майнових і художніх цінностей тощо). Їм потрібно знищити Україну як націю, як державу, як соціально-культурну спільність, як об’єднання духовно сильних козацьких особистостей, як економічне єднання, співробітництво і пряма взаємодія вільних працьовитих людей. Їм потрібно розтрощити наші норми відносин, наші державні та суспільні інститути, наше народне самоуправління, нашу національну ідентичність, історію, культуру, доброту, гостинність.

Але знищення нашої нації та держави, зокрема її нова колонізація шляхом захоплення влади і подальшої перебудови її інститутів не відбудеться. Наш народ мордору не по зубах. Своєї мети ординці хочуть досягти злочинними методами фізичного знищення українців — їхнім убивством у мирних містах і селах, тотальним бомбардуванням осель, депортацією людей до Сибіру, залякуванням мешканців з подальшою  евакуацією за межі української території, психологічним знищенням, ліквідацією чоловічого населення і максимальним вилученням із нашого етносу жіночої статі (в ОРДЛО, як відомо, оголосили «мобілізацію» жінок). Тобто тотальним геноцидним усуненням нації з лиця землі як способом зламати наші українські державність та ідентичність. І це стосується не тільки Сходу країни і Криму, а й усіх областей. Як стало відомо, нова кліка силовиків біля пу не збирається вести з нами переговори і заощаджувати сили для майбутніх агресій. Вони хочуть крові зараз, їм потрібно знищити усю державу, а згодом й інші країни колишнього СРСР (так, вони розглядають білорусь майбутньою областю московії).

Розуміння таких намірів мордору не залишає нам м’яких варіантів закінчення війни. Перемовини, перемир’я, замороження воєнних дій, узгодження нових демаркаційних ліній за сьогоднішнім станом або на 24 лютого, залишити пу  Крим тощо стають неприйнятними — ми маємо справу зі звіром, з антагоністичним ворогом, який ставить за мету здійснити анігіляцію нашого народу і вже багато разів в історії карав нас за довіру і договірну пунктуальність. Я приєднуюсь до думки тих, хто вважає, що нам потрібно насамперед очистити нашу територію від рашистської нечисті, по-друге, нанести такої сили бойове ураження її збройним угрупуванням (з ліквідацією і взяттям в полон військових), щоб рф-ія капітулювала, звільнила всі окуповані землі й погодилась на репарацію нанесених Україні та її людям втрат і збитків (цю позицію підтримують і наші західні союзники, які почали поставляти найпотужнішу зброю). Після цього третім етапом має стати міжнародний суд над рашистським тероризмом і прийняття міжнародної програми: демократизація мордору (скасування режиму авторитарної влади в центрі, наприклад, ліквідація посади президента або іншої авторитарної посади, виборність керівництва областей, республік, що залишаться у складі післявоєнної московії); децентралізація влади (аж до визнання незалежності республік, що входять сьогодні до складу мордору, а також демонополізація нафтогазової промисловості); демілітаризація євразійської орди (введення заборон виробляти та концентрувати на її території важку та масового ураження зброю, обмеження чисельності усіх збройних сил та видів військ тощо).

Можна сказати, що війна, яка спочатку бачилась колоніальною, переросла з нашої сторони у національновизвольну, війну за незалежність і самостійність України, що бачиться неможливим без повної перемоги і капітуляції агресора. Так, це не війна за території, водні акваторії й порти, не за корисні копалини і природні ресурси, не релігійна і не грабіжницька війна, не війна через зовнішні несплачувані борги тощо. Це національно-визвольна війна з-під гніту фашистської дикої бандитської орави.

Очевидно, що наші людські втрати у сьогоднішній бійні є дуже болісними. І чим довшими будуть воєнні дії, тим більше часу матимуть рашистськіпотвори для нанесення втрат нашим людям. На жаль, на стороні агресора — більша чисельність армійських сил (правда, третина їх вже не існує, завдяки ураженням, які нанесли їм наші бійці) і наявність на складах і базах більшої кількості воєнної техніки та зброї (хоча біля половини цієї зброї  технічно непридатна і застаріла). На нашій же стороні — стійкість, мужність, відвага та жертовність наших захисників, братерство і спорідненість військових та цивільних. Що переможе: сильний дух чи гора заліза? Я вірю, що сильний дух, але не з голими руками! Військово-технічна допомога Заходу, яка зараз здійснюється, — феноменальна! Віддаємо йому честь за те, що Захід (і насамперед — США і Велика Британія) зрозумів витоки і наслідки війни та першими сформулювали модель перемоги України, зокрема завдяки організації антипутінської коаліції. Як відомо, 43 держави об’єдналися для допомоги Україні. Сполучені Штати також запроваджують програму військово-технічного забезпечення нашої армії фактично у необмежених масштабах — так званий «ленд-ліз». Офіційними американськими особами заявлено, що за допомогою цієї програми нам буде надано стільки зброї, скільки буде потрібно для перемоги над мордором! Вони пояснюють так: якщо ви переможете московію, то такий партнер стане не потрібним Китаю; він буде схилятися до партнерських відносин з Америкою і зрозуміє неможливість завоювати Тайвань. От який вигідний нам розклад, коли у конфронтації з московським ведмедем на нашу сторону пристали американці й інші країни Північноатлантичного Договору (хоча українці за багато віків боротьби з моголами, ординцями, мордвою, більшовиками, рашистами самі заслужили братерство з цивілізованим світом). Інтереси Заходу та наші інтереси співпали завдяки тому, що наша влада і наші еліти здебільшого не пристали на корупційні спокуси, які підсовувала їм рф-ія. Не пристали, бо це їм не дозволив зробити український народ, який нарешті піднявся на ноги у революціях 2004 і 2013-2014 років і зупинив прокремлівську продажну політику попередніх керівників України. По-іншому перемоги не буде. Тільки об’єднавши півсвіту, наша армія і наш народ переможуть вічного нашого гнобителя.

Тепер усе залежить від свідомості та відданості нашого державного керівництва, від ефективності співпраці із найсучаснішими арміями світу. Забути про власні амбіції, кишені та інтереси. Триматися заданого курсу. Вчитися в іноземних професіоналів і дослухатися до їхніх вказівок. Не спати ночами, якщо це потрібно фронту й тилу. Приймати як найвищу цінність життя кожного українця — і генерала, і немовляти. Захищаємо наших людей, вдосконалюємо країну і тримаємо міцно зброю в руках!