Людяність

Сьогодні в Україні іде війна, продовжується воєнне лихоліття і це дуже страшно, надзвичайно важко всім, хто тут живе, хто живе сьогоденням, бо воно щомиті нагадує про себе, як не вибухами і смертями, то сигналами постійної тривоги. Ти вже не можеш щось планувати на найближчу годину, на завтра чи на день пізніше, бо ніхто не може знати, скільки ще йому буде продовжено спокій та й саме життя, бо життя кожного з нас сьогодні висить на волосинці і щомиті може неждано обірватися. Життя, як стало тепер зрозуміло нам усім, дуже крихке, мов порцеляна, воно в будь-яку мить може перетворитися в осколки-крихти, яких уже ніхто не зможе зібрати. А жити хочеться всім у цьому неймовірному і такому чарівному та крихкому світі. Бо життя – це диво, це неймовірна і чарівна казка, яку зовсім не хочеться втрачати, якщо вже воно нам дане. Тому прожити своє життя треба кожній людині гарно, мудро, світло і щасливо. От чому всі люди прагнуть миру, тепла і затишку, спокою і доброти. А для цього треба нести в своєму серці любов і доброту, терплячість і турботу, щоб душа була світлою й освітлювала шлях своїм сонцем і людяністю. Отже, сьогодні мені дуже хочеться порушити питання людяності, адже це так важливо для кожного із нас, бо ми люди на цій священній Землі.

ЛЮДЯНІСТЬ – що ж це воно таке? Людяність – це людинолюбство, гуманізм (за тлумачним словником), це риса людського характеру, як я це розумію, яка означає співпереживання, турботу, дієву допомогу, терплячість, розуміння, співчуття, активність, тепло, любов, захист, добрість, світло, що несе одна людська душа іншій… Людяність притаманна у цьому жорстокому світі лише людській особистості і більше жодній живій істоті. Тому нам, людям, треба нести її у світ, як промінь тепла і сонця, щоб освітлювати шлях не тільки собі подібним, але й усьому живому, що є на Землі. Ось в чому полягає людяність, на мою думку. І прикладів людяності є сьогодні дуже багато, хоч сама ж людина може бути не тільки людяною і доброю, не тільки світлою і мудрою, але й дуже жорстокою і підлою, темною і страшною. Про це свідчать безкінечні війни в різних куточках нашої планети, на яких люди знищують собі подібних людей, знищують ліси, поля, річки, озера і все живе, що там може бути, всіх тварин, які ніякого зла людині ніколи і не робили…

Людській жорстокості немає меж, ані кінця, ані краю… І це ми сьогодні бачимо у нашій країні, де триває страшна, жорстока, кровопролитна війна; де вбивають мирних жителів, старих, дітей тільки за те, що вони українці, хоч їхньої провини ні в чому немає; де ворог знищує, рівняє з землею наші мирні і чарівні, тихі і спокійні міста й села; де випалюють ліси і посадки тільки тому, що вони стоять на шляху у ворога; де нашпигували мінами всі наші поля, щоб там не родив український хліб, яким годують багато людей на Землі. Тож про яку людяність тут можна говорити? І це вже не люди, це виродки від роду людського, яким не може бути прощення ані на Землі, ані на небі… Та сьогодні не про них, бо це нелюди, які не варті доброго слова і навіть думки про них. Я хочу розказати про тих людей, які у цей трагічний для нашої країни час, проявляють справжню людяність, яка притаманна добрим і світлим людям, без якої нам просто не можна жити у цьому світі.

Сьогодні для нас настав дуже важкий час. Смерть збирає багаті врожаї не тільки на полях бою, але й по всій Україні, бо куди залетіла рашистська ракета, там уже смерть, трагедія, горе. А вона сьогодні може залетіти будь-куди, в кожний куточок і ніхто від цього не застрахований. Але страшніше в окупації, а ще страшніше на полі бою, де воїни щомиті ведуть жорстокі бої і будь-якої хвилини може статися трагедія, смерть, страшне поранення… Та ніхто з них не відступає зі своїх позицій, бо це справжні герої, які відстоюють для нас усіх волю, незалежність, свободу і щастя жити.

І сьогодні в Україні дуже мало байдужих і нейтральних людей, адже війна торкнулася майже кожного, насамперед тих, хто пішов воювати, їхніх матерів, дітей, дружин, рідних та друзів і тих, хто не може в силу своєї людяності байдуже спостерігати за ходом подій. Тому сьогодні люди активно об’єдналися в гурти, спілки, бригади, де допомагають фронту, і воїнам хто, чим і як може. Сьогодні є по всій країні потужний рух волонтерів, які забезпечують як фронт, так і прифронтові міста і села підвезенням гуманітарної допомоги, необхідної людям, щоб вижити в складних воєнних умовах. От і в нас на Волині, в Луцьку та в інших містах працюють волонтерські центри. Ті, хто не зайнятий щоденною роботою, особливо люди пенсійного віку приходять в центри, де в’яжуть маскувальні сітки, шиють певний одяг, плетуть шкарпетки і рукавички, готують консерви, випікають хліб та різні смаколики для воїнів, роблять маленькі та щирі сувеніри для кожного бійця, вкладаючи в них всю свою душу, всю свою любов, щоб наповнити їх вірою, додати сили і відваги. От і в Луцьку активну участь в такій роботі бере КУ «Територіальний центр ЛМТГ», де Галина Шатецька та Оксана Крамар організували всіх своїх підопічних для такої доброчинної роботи, вони ще з 2017 року плетуть маскувальні сітки, шиють одяг, роблять милі сувеніри, збирають все необхідне для тих, хто на фронті і тих, хто втратив в ці роки все своє майно, житло, подвір’я, але не втратив надії і людяності, бо вірять у нашу перемогу, вірять в ЗСУ і наших людей, в яких у серці горить любов, співчуття, добрість і людяність. До такої роботи приєдналася і система бібліотек міста Луцька, яка теж організовує людей до роботи, і щодня там кипить робота та ведуться тихі розмови. От це і є та людяність, яка нас, громадян України, і робить людьми. І це не тільки в Луцьку, це по всіх містах і селах України проводиться така робота, бо як же інакше? Навіть малі діти долучились до такої роботи, хоч здавалося, що може зробити мала дитина, як допомогти? Але ж ні! Діти теж не залишаються осторонь, бо вони пишуть воїнам на фронт свої щирі листи-подяки, малюють малюнки, роблять маленькі сувеніри, збирають гроші на дрони, а ще й самі заробляють гроші для ЗСУ, співаючи, читаючи вірші на площах міст, майструючи сувеніри… Ось це і є та людяність, яка народжує хвилю доброти і любові. Низький уклін вам усім, дорослим і дітям, за вашу щирість і ЛЮДЯНІСТЬ! 

 А ще я хочу розповісти про інших світлих і щирих людей, які несуть у цей світ яскраве і непогасне сонце любові і доброти, безмежної людяності, які будучи самі слабозорі або й зовсім незрячі, допомагають тим воїнам, які на полі бою втратили не тільки руки, ноги, але і свій зір. Це страшно для всіх, але для тих, хто все життя милувався красою навколишнього світу, його чарівними фарбами, формами, дивовижною веселкою в небі, щирою усмішкою своєї дитини чи коханої людини, раптом опинитися у вічній темряві і більше ніколи не побачить денного світла і весняної зелені, чарівних і дивовижних квітів землі – це страшна трагедія і найбільша втрата в житті. А таких людей у нас сьогодні вже не десятки, а сотні. І всім їм треба фізична, моральна, та духовна допомога, співчуття, любов, щирість і ось та людяність, без якої жити неможливо. І ось є такі добрі і сердечні люди, вони не залишають жодну людину поза увагою, а надають конкретну та дієву допомогу і виявляють величезну турботу та людяність до цих людей. Ось що коротко розповідає про себе Олеся Перепеченко, вона теж майже незряча, і, можливо, їй, як нікому більше, болить ця недуга в інших людях. Тому вона не може бути байдужою і спокійною, адже знає по собі, як це перебувати в темряві. Тому вона весь час старається всім допомогти своєю турботою, щирістю і людяністю. То для незрячих дітей вона свого часу видавала книжки шрифтом Брайля, щоб діти, читаючи, уявляли цей світ; то надавала іншу допомогу людям, які втратили зір; то їх згуртовувала, об’єднувала, щоб прикрасити та урізноманітнити їхнє життя, а от сьогодні вона надає іншу допомогу людям, які втратили зір на війні. 

«Я – Перепеченко Олеся Миколаївна Виконавча директорка Громадської спілки Всеукраїнська ліга організацій осіб з інвалідністю по зору “Сучасний погляд”, 5 років допомагаємо ветеранам з втратою зору та членам їхніх родин, проводимо табори Соціальної адаптації та реабілітації. З 2023 року це проект “Життя після війни”, який фінансує Міжнародний благодійний фонд Олександра Терещенка. Сам Олександр – Кіборг. У 2014 році захищав Донецький аеропорт, там втратив одне око та дві руки. Зараз разом з Олександром ми допомагаємо нашим хлопцям, починаючи зі шпиталів і лікарень, продовжуємо надавати допомогу та підтримку вдома».

І вони щодня їдуть до тих хлопців, проводять з ними щирі бесіди, підтримують морально, допомагають рухатись у темноті, орієнтуватись у просторі, виконують з ними різні вправи, щоб ті скоріше адаптувалися до життя в нових для них обставинах. Це велика і нелегка робота, але вони не відступають, бо перед ними скалічені війною люди.

Розуміння, підтримка, добре слово, щирість і співчуття, рука допомоги, простягнута у потрібний час, тепло, якого так потребує людина, – ось що таке людяність! Кожній людині у певний момент потрібна підтримка і увага, турбота і доброта, любов і щирість, адже всі ми буваємо і сильні, і дуже слабкі, кожен може зламатися без цієї підтримки, як стеблинка в полі, і кожен може вистояти, і протистояти всім негараздам, як відчуває оту людяність, прояв людської турботи і доброти, щирої і світлої любові, яка завжди додає сили і бажання жити. Тому сьогодні всім нам необхідно переглянути свої погляди і переконання, своє ставлення до країни, до свого життя і поведінки, до людей і суспільства. Зрозуміти одне – ми повинні бути ЛЮДЬМИ, попри всі обставини і негаразди, попри те, що у нас війна і відбуваються жахливі звірства… А ми повинні бути ЛЮДЬМИ, та й своїх дітей виховувати людяними і світлими, добрими і щирими, бо як інакше? Якщо виховувати дітей в ненависті і злобі, то яким тоді стане наше суспільство? Яке майбутнє на нас і на них чекає? Чого ми досягнемо в майбутньому і яким воно буде? Та й чи настане те світле майбуття, про яке ми мислимо і десь таки підсвідомо віримо в нього, як закриваємо очі перед сном… Бо ж усім нам хочеться жити гарно, творчо, світло і дуже добре…

Тому сьогодні всім нам треба велика і творча робота над собою, своєю свідомістю, почуттями та амбіціями, щоб стати у своєму житті людяними і свідомими людьми.

Бо добрість і любов – чарівні крила

Мої хороші, милі українці!

Додаймо в душі мудрості й тепла,

Даруймо всім знедоленим гостинці,

Щоб їхня доля кращою була.

Всіх скривджених зігріймо добротою,

Допоможімо воїнам в бою…

І діток не залишмо сиротою,

Віддаймо їм усю любов свою.

І прихилімося до всіх душею,

Бо зараз дуже важко у житті…

Втішаймося ранковою зорею,

І людяними будьмо на путі,

На цім шляху, що доля нам дарує…

Хоч це випробування нелегкі.

Бо ненависть війна в нас провокує,

Ламає добрості стежки крихкі…

А чорне зло росте довкіл горою,

І затуляє сонечко – пітьма…

Це перекрити треба добротою,

Бо іншої дороги в нас нема.

Тож нам пройти через усе це треба,

А в щирих душах сонце зберегти.

І мріяти, і линути до неба,

І з добротою до людей іти…

Бо добрість і любов – чарівні крила,

Які нас роблять мудрими людьми.

В цих почуттях є та життєва сила,

З якою все здолати зможем ми!

В житті усе потрібно пережити

В житті усе потрібно пережити:

Тривоги, болі, радощі й жалі.

Та не схиляти голову й тужити,

А жити далі на святій Землі.

Й добра нести у серці так багато,

Щоб дарувати просто так його.

І на душі від того буде свято,

Тоді хотіти треба ще чого?

Наповніть власне серце добротою,

Любов’ю, щоб по вінця аж була.

І йдіть в життя стежиною ясною,

І море до людей несіть тепла,

Тоді й життя, неначе казка стане,

Бо з вами буде затишно завжди.

І туга гризти серце перестане,

Не буде ані горя, ні біди.

Бо сонце, що в душі у вашій сяє,

Засвітить, чорні хмари прожене.

Й веселка щира в небесах заграє

І горе все, та туга вся мине.

Добро і зло вертаються завжди

Любила я колись казки читати,

Бо зло в казках наказане було.

Добро уміло всіх перемагати,

Ну, а інакше й бути не могло.

В житті так само. Зло кругом чигає,

І людям в світі жити не дає,

Іде війною, по містах стріляє,

Й ракетами по мирних людях б’є.

Та у житті теж бумеранг існує,

Добро завжди виборює своє!

Біда вертається до тих, хто ігнорує

Добро, а зло до всіх несе своє,

Хто в добрім мирі жити не бажає,

А смерть і підлість до людей несе.

Тож бумеранг до них і повертає,

Приносить ненависть та зло усе…

Бо вся Земля – це та чарівна казка,

Що закликає всіх добро нести.

У ній є все: любов, тепло і ласка,

Тож людяність всім треба берегти

І пам’ятати – бумеранг існує,

Добро і зло вертаються завжди.

Хто застереження ось це проігнорує,

А зло несе – чекає хай біди…

Любов і співчуття, та доброта

Що не кажіть, а щире співчуття

Два чуйних серця раптом наближає.

І робить світлими їх почуття

І непорозумінь тоді немає.

Бо доброта й любов між них живе,

Як два крила, і сила є летіти.

Й пекуча рана справді заживе.

Чи ж можна більшого в житті хотіти?

Любов і співчуття, та доброта…

Без заздрощів і злості, все робити.

Це надзвичайно істина проста,

Її нам треба просто зрозуміти.

Наповніть ваше серце добротою

Наповніть серце добротою,

Щоб аж вихлюпувалась радо із грудей!

Пречистою любов’ю і святою

І щиро роздавайте для людей!

Щоб на душі було в них світло, ясно

І тепло від любові й доброти.

А вам від цього легко і прекрасно

По цій Землі буденній буде йти.

Бо доброта, як джерело у спрагу,

Що враз напоїть, сили поверне.

Заживить рани і додасть відвагу

І страждучого духом не мине.

Якщо ви є носій добра земного

І вам болять всі радощі й жалі,

То від промінчика душі ясного

Комусь світліше стане на землі.

Наповніть ваше серце добротою

І випромінюйте і світло, і тепло.

Щоб всім, хто йтиме стежкою одною,

І тепло, й добре, й радісно було.

Тож любов і добрість поміж люди сій

Дарувати людям доброту, надію

Та любов велику, щоб летіла ввись –

Це велике щастя (я сказати смію)…

Це найбільша радість зараз і колись…

Бо любов, як сонце, щиро зігріває,

І дарує мрію та щасливу мить.

Кращого нічого в світі не буває,

Як любов і добрість, щоб чудово жить.

З добрістю й любов’ю можна все здолати,

Бо вони чарівно окриляють нас.

Їх потрібно людям щиро дарувати,

І вони до тебе вернуться в свій час.

Посели у серце промінці любові,

Щоб вони навіки в ньому прижились.

Стануть дні прийдешні гарні, пречудові,

Що підняти зможуть у небесну вись…

Посели у серце доброту і ласку,

Людяність, сердечність і свою теплінь…

І життя настане, мов чарівна казка,

І під ноги ляже світла далечінь…

Та прийде удача, справжня перемога,

І заграє щастя у душі твоїй.

Назавжди відступить сумнів і тривога…

Тож любов і добрість поміж люди сій.