Сьогодення і ми в ньому

 В нас сьогодення —надзвичайне диво!

В  нім винаходів зараз стільки є!

Що можна жити дуже всім щасливо, 

Багато різного наука нам дає!

Сьогодні можна знати все, що треба,

Усі новини і події  —  все!

Зайти в комп’ютер, коли є потреба,

І він тебе у Всесвіт понесе.

Й життя легке, яке не порівняти

Із тим що вік чи два було тому...

Та ми не вмієм вже спостерігати, 

Й радіти сонцю... А скажіть, чому?

Сьогодення... Воно таке різне для кожної людини, бо хтось перебуває у вирі війни, хтось у чужому краю, інші стали в одну мить бездомні або скалічені не тільки психологічно, а й мають тяжкі фізичні рани, але всі перебувають у постійному страху за своє життя та життя своїх рідних, найдорожчих людей. Ще є люди, які далеко або й на іншому краю Землі, і хоч бачать ті жахіття війни з екранів телевізорів чи телефонів, вони від нас просто дуже далеко і їм не так болить або й зовсім не болить, бо ми для них — чужі люди і край наш дуже далеко, звуки повітряної тривоги та вибухів не можуть долетіти до їхніх вух і до їхньої свідомості. І слава Богу, що хоч у них мирно і тихо, що вони можуть радіти життю і сьогоденню... А от у нас страшна війна, на яку ми ніколи і не сподівалися, хоч ворог, наш сусід, дуже підступний, в усі часи знущався над українським народом. А ми дуже довірливі, миролюбні, вміємо прощати, тому і не могли подумати, що він на нас нападе... Адже ми жили і ніколи ні на кого не нападали... А от росіяни напали і щось дуже хочуть довести світові. Але що? Що у нас тут нацисти, націоналісти, сатаніти, бандерівці і ще хтось, про кого ми і не чули, і ніколи б не знали, якби орки не прийшли нас убивати... Вони всьому світові з усіх пропагандистських точок галасують, переконують всіх, щомиті нагадують хто ми, що ми інші, ну, не такі, як вони... А ми й не здогадувались... Це ж треба? А ми собі так гарно і щасливо жили, дружили з усім світом, торгували, пісні співали, працювали, сварили дружно свою владу, сміялися і жартували, поки ця проклята рашистська орда не прийшла на нашу рідну землю з війною... Ось таке сьогодення, таке різне і таке справжнє, як воно є. І нам усім у ньому жити. Тому треба бути дуже мудрим у цьому сьогодні і завжди, бо всі ми прийшли на цю Землю жити, творити, нести у світ своє полум’яне серце, добро, справедливість, людяність, любов і красу... Це надважливе завдання для кожного з нас.

А наше сьогодення і справді незвичайне, багате на події, на винаходи, відкриття... Сьогодні у нас є так багато всього нового, що люди старшого покоління вже не встигають його догнати, бо воно оновлюється швидше, ніж людина може це збагнути. Дивовижний, незвичайний і дуже цікавий час! І в нас ростуть діти, яких треба вчити й виховувати відповідно до сучасності, але враховуючи наші давні здобутки, нашу практику, інтелект, духовний стан і розвиток, свої традиції і мрії, щоб виховати світлих, чесних, розумних і мудрих людей, які змінять світ не краще. Сьогодні в світі так багато нових досягнень, так багато відкриттів, всього нового, надзвичайно потрібного людству, от вже працює штучний інтелект, з яким може кожна людина спілкуватися, ставити йому запитання, просто розмовляти на будь-які теми і це надзвичайно цікаво! Адже він може людині все пояснити, ознайомити з найновішими відкриттями, розтлумачити певні події і значення, та все, що завгодно! От які вже є досягнення... І це просто чудово! Але щоб ними можна було користуватися, то спочатку треба навчити дитину добре читати і писати та набирати текст на комп’ютері, розуміти прочитане і мати велике бажання пізнавати світ та щось знати більше. Тому перед батьками стоїть найперше завдання — вчити і виховувати свою дитину спостережливою, активною, творчою, допитливою. Ну, а для цього вже маленьким дітям треба багато читати та розказувати, водити їх на природу, спонукати до пізнання, до відкриттів, розвивати бажання пізнавати цей світ, бачити в ньому цікаве, чарівне, незвичне, навіть незбагненне. Сьогодні це легко робити, бо кожну рослинку і малесеньку тваринку, жучка, павучка розпізнати можна з телефону. І якщо ви не знаєте, як називається певна комашка, жучок, рослинка, то телефон вам у цьому залюбки допоможе і поведе вас разом із дітьми у незвичайний і чарівний світ природи, де у дітей не тільки відкриється розум для пізнання і сприйняття нового і невідомого, але й душа розквітне і навчиться бути доброю, щирою і світлою. А зараз у світ приходить весна, вона несе з собою так багато цікавого, що треба йти в природу і придивлятися до неї, бо щодень вона відкриває нові чари, дарує всім розкіш життя у всіх його формах і проявах, варто лише придивитися, прислухатися, відчути її дивовижний і незбагненний аромат, побачити неймовірні розмаїті кольори квітів і трав, перші зморщені і клейкі листочки, які вже завтра стануть зовсім іншими, не такими, як сьогодні, бо світ дивовижний, неповторний,  дзвінкий і дуже мінливий... Він миттєво змінюється і до цього треба привчати дітей, що все швидкоплинне, змінне, неповторне, тому треба ловити кожну мить життя, насолоджуватися нею, радіти цій миті, дивуватися і бути щасливими вже зараз, у кожну мить свого буття... У дітей треба розвивати творчість саме на природі: пропонувати скласти букет з квітів і трав; намалювати побачений краєвид чи квіточку; словами описати небесну голубінь чи тваринку, яку помітили діти; самостійно створити казку чи розповідь на основі побаченого у природі дива; намалювати віночок з тих квітів, які зустріли діти в лісі чи в парку; описати спів пташки, яка привернула увагу; описати чи намалювати весняні первоцвіти, які їм зустрілися, а можна їх сфотографувати у незвичному ракурсі, щоб потім викласти в інтернет. Таких завдань для дітей може бути багато, і всі вони будуть інші для кожної дитини, бо в усіх діток є різні творчі задатки та здібності, навіть таланти, які потрібно розвивати і вдосконалювати.  Природа — це великий учитель, вона ховає в собі багато дива і чарівних казок, безліч загадок і різних небилиць та бувальщин, тому ідіть з дітьми у природу, а для початку поведіть їх у найближчий лісок, щоб вони побачили першоцвіти у природних умовах, відчули їхню неповторну красу і ніжність, здивувалися від побаченої краси і дива, від почутих звуків, щоб вони побачили і почули синичку, горобця і зяблика, щиглика, соловейка і вивільгу, щоб послухали спів жаб на ставку, побачили, як це робить жабка і якого вона кольору. Щоб знайшли слимака, який повільно, не поспішаючи повзе собі по стежці, і роздивилися його близько; щоб побачили в небі журавлиний ключ і захопилися цими гордими і великими птахами,  які повертаються до своїх гнізд і до свого дому... Такі походи в ліс, у парк, в поле, до ставка чи до озера збагачують не тільки розум дитини, але і її душу, роблять серця чутливими, добрими, світлими.

Вчіть дитину поводитись в природі обережно, уважно і з любов’ю ставитись до кожної тваринки, яка займається своїми буденними справами, щоб вижити;  і рослини, яка щойно вибилась з-під твердого і чорного ґрунту на сонячне світло і потяглась у небо. Вчіть дітей бути добрими і уважними до цієї природи, яка дарує життя усім: і рослинам, і тваринам, і нам — людям, адже ми теж частина цієї природи. І без природи не буде і нас, людей. А навесні завжди є за чим спостерігати, бо ж оживає земля, розкриваються перші бруньки, розгортаються ніжні листочки, чарівні квіти, і це все зачаровує, лише треба правильно поставитись до дивосвіту, який оточує нас. Де б ви не були сьогодні, шановні батьки, та завжди пам’ятайте, що поруч з вами ваші діти і їх треба вчити, виховувати, тримати їх за руку, щоб вони відчували ваше тепло і свою безпеку поруч з вами, щоб вони розуміли, що їх тримає біля себе ваша світла і чиста любов, відданість і безмежна турбота. З дітьми треба постійно спілкуватися, розказувати все і показувати... Такі походи ніколи не залишаться непомітними, вони на все життя запам’ятаються дітям як щось трепетне і дивовижне, дуже рідне і близьке, бо саме вони зближують батьків і дітей, роблять їх ще ріднішими і дорожчими. Тоді всі стають щасливими. А щастя потрібне людям, щоб світло і чудово  жити. Бо ж усі ми приходимо у це життя, щоб бути щасливими. Чому я постійно пропоную батькам походи на природу, спитаєте ви? А тому, що саме там діти починають розуміти, що життя — це не мультики, не віртуальна реальність і не захоплива гра, а це все справжнє, дійсне, іноді зовсім не легке життя, у якому ніхто не може прожити без праці, ані найменша тваринка, ані рослинка, та й людина також не може прожити без праці, і це приводить кожну дитину до розуміння того, що треба вчитися і працювати, творити щось нове, цікаве і потрібне, дає розуміння того, що життя у природі — це постійна боротьба за виживання... Такі походи наближають дітей до природи і до життя, роблять їх спостережливими і чутливими до всіх подій. А спостережливість і розуміння природи приводить дітей то висновку, що жити треба розумно і мудро, що треба набиратися знань і мудрості з усіх доступних джерел і вчитись насолоджуватись красою і мудрістю природи, бо це вічне джерело краси і пізнання. Нині у світі багато такого, що віддаляє дитину від чарівної і такої незбагненної природи та робить її зовсім іншою, замкнутою у собі, малорухомою, байдужою, нездатною бачити красу цього світу і нашого сьогодення. А сьогодення буває важке і солодке, страшне і неймовірно цікаве. Усі ми живемо в ньому. Тому вчіть своїх жити сьогодні гарно і світло, з добротою в серці, із сонечком в душі, з великою любов’ю до цього світу... Тож ідіть з дітьми в природу, розслабтеся і наповніть ваші душі весняною красою цього світу, пригорніться до нього і він пригорне й міцно  огорне вас своєю любов’ю і ніжністю, чарівною красою і свободою... І будьте щасливі, любіть цей дивовижний світ і себе в ньому!

Люблю життя

Люблю життя!Та як і не любити!

Якщо довкіл така краса! Весна!

Тож  у красі п’янкій   чудово жити,

Вітає днина радісна й  ясна,

І голубіє небо над тобою,

І води розлилися на поля!

Туманець   постелився  пеленою

І усміхнулась квітами Земля.

Вітрець легесенький пісні співає,

З-за моря повертають журавлі...

Біленька хмарка в небо набігає —

Все оживає на святій Землі!

І я люблю життя! Люблю безмежно!

Тут справжня казка, щастя і краса!

Любов заходить в серденько бентежно

І відбуваються повсюди чудеса...

Люблю життя! Та як і не любити!

Як йде весна, несе нові пісні...

Велике щастя жити і любити,

Та зустрічати ранки чарівні!

Вірші про весну

Засяяв ранок

сонечком вгорі

Засяяв ранок сонечком вгорі

І заквітчався, і росою сяє.

І так приємно вийти на зорі,

Коли краса зі світом нас єднає.

Синіє небо радістю вгорі,

Проміння ніжне сонце посилає.

І сотні квітів у моїм дворі,

Та трудівниця-бджілонька літає…

Бо вже весна по всій землі іде,

Теплом пашить і піснею лунає.

І за собою щось нове веде,

Та блискітками на водичці сяє.

А вже на озері і гуси, і качки,

І лебеді у парах на водичці…

Скрізь зацвітають квітами стежки

І котики по берегах на річці…

Яка краса, як оживає все

І тягнеться до сонечка й до неба.

Весна чарівна нам красу несе,

Тож у житті в нас буде все, як треба…

Земля в цвіту

Яке це щастя — вся земля в цвіту!

Така краса, таке чарівне диво!

Деревця набирають висоту,

Навколо так казково і красиво!

Знов ранок світлий радістю цвіте,

Весь світ барвистий, ніжний, розмаїтий.

Пливе по небу сонце золоте,

Весняний простір звуками прошитий.

Співають птахи, славлячи весну,

А джміль пухнастий басом затягає.

Дзвенять комашки пісеньку ясну...

Усе в природі голосочок має.

Струмок дзюркоче, гулко ліс шумить,

А небо часом громом загуркоче.

Об берег ніжно хвилька плюскотить,

Сорока між гілками застрекоче...

Так ваблять очі дивні кольори,

Яких відтінків в світі не буває!

Сміється ясне сонечко згори,

По небу біла хмарка пропливає.

А квітів стільки — не перелічить!

І форми їхні просто дивовижні!

Яке ж це щастя в цьому світі жить

І серцем відчувати весни ніжні.

І весні п’янкій радіє все

Березневий ранок. Сіє мжичка.

Небо в сірих хмарах і сумне.

Не проклюнулась з землі травичка,

Але квіти радують мене.

Під вікном підсніжники біленькі,

Крокуси вже зацвіли малі.

Сині, фіолетові, жовтенькі —

Все повитикалося з землі.

І хоч сонечко з-за хмар не визирає,

Та весна надію всім несе.

Кожна квітка настрій піднімає

І весні п’янкій радіє все.

Автор: Надія Григорівна Красоткіна — письменниця, знавець та практик із питань освіти та народної педагогіки.