Про єдність Духу Христа і сучасного принципу державотворення

«Неможливо любити ближнього, як самого себе, 

та бути вірному цій любові без рішучого та незмінного наміру працювати на користь всіх і кожного».

«Справедливість і мир», теза 43.

Хоча Пастирське послання Митрополита Андрея Шептицького «Про соціальні питання» («О квестії соціяльній») було адресоване духовенству, майже весь його текст такою ж мірою стосується й кожного християнина. І не могло бути інакше, адже це послання є нічим іншим, як адаптованим до українських реалій глибоким осмисленням нашим славетним Митрополитом Енцикліки Папи Лева ХІІІ «Нові речі» (Rerum Novarum), виданої 1891 року. Візьмімо також до уваги, що в ті часи (перша пол. ХХ ст.) Україна не була суверенною державою, українці не мали політичної влади – й очевидно, що світська влада аж ніяк не вітала би звернення Митрополита до широкого українського загалу щодо таких вагомих соціальних питань, вбачаючи в цьому загрозу своїй колоніальній політиці. Енцикліка «Нові речі» є основоположною у питаннях побудови політичного та соціального ладу і започаткувала все сучасне соціальне вчення Католицької Церкви, яке сьогодні вже пропонує відповіді на виклики глобалізації і зміни стану довкілля. Ті християнські країни, що цим вченням скористалися, досягли значних успіхів у своєму розвитку. Ті ж, що його ігнорують, – прирікають себе на занепад.

У непростих умовах сьогодення Української держави, де навіть не всюди панує українська мова, сподіватись на багатьох охочих читати звернення Митрополита специфічною галицькою говіркою, мабуть, не варто. Зважаючи на велику актуальність цього послання та поставивши собі за мету записати аудіокнигу, я поступово дійшов до рішення здійснити адаптацію Пастирського послання «О квестії соціяльній» сучасною українською мовою. Якщо прагнути сконцентрувати увагу якнайширшого кола українців на сутнісних настановах Митрополита, доцільно буде пропустити ті розділи, які стосуються винятково духовенства та тогочасної організації кооперативного руху, фінансів, бібліотек.

Гасло цього послання «Дух Христа є духом демократичним» уже свідчить про те, що Митрополит цілісно розглядає духовне начало людини і побудову нею суспільно-економічних відносин, що належать до матеріальної царини, адже йдеться про єдність Духу Христа і сучасного принципу державотворення. Такий підхід цілковито відрізняється від лівацького, який досі сковує уми людей протиставлянням релігії і науки. Сподіваюся, що це Пастирське послання покладе основу для змін світогляду українського суспільства, наверненню його на шлях природного, закладеного Господом у кожній людині цивілізаційного розвитку, розбудить бажання жити і творити у гармонії з наукою Христа і своїм сумлінням. Таке прагнення європейців у другій половині ХІХ століття створило рух, що отримав назву «Католицька акція». Він став предтечею соціальної доктрини Церкви. Цей рух мав визначальний вплив не тільки на суспільну мораль і етику, а й на інституційну будову суспільства, суспільні зв’язки, устрій, політику, економіку, культуру. Це та невидима для нас сьогодні європейськість, зовнішній образ якої ми намагаємось наслідувати, не змінюючи при цьому самих принципів функціонування суспільних інститутів. У цьому і полягає причина малої результативності наших потуг. Як тільки Європа відступала від християнських засад, підмінюючи їх різними ідеологіями, приходила ненависть, війна, смерть, розруха.

У своєму Пастирському посланні Митрополит ідентифікував загрозу людині й суспільству з боку ідеологій, а особливо соціалізму, ще задовго до того, як у росії відбувся жовтневий переворот. Майже через 30 років після цього послання, Папа Римський Пій ХІ у своїй енцикліці «Сороковий рік» (Quadragesimo anno) сповна розвінчав уже видимі всім «принади» соціалізму. Хоча діяльність Комуністичної партії в Україні у 2015 році врешті була зупинена, діючі на тій же соціалістичній ідеологічній платформі всі без винятку політичні сили продовжують руйнувати інституційну будову суспільства і держави. Соціалізм мутує від своєї агресивної фази комунізму, до тихо повзучого марксизму в ліберальній подобі.

Але його руйнівна дія від цього не зменшується, а, може, навіть стає ще небезпечнішою, бо в такий спосіб соціалізм ще більше уподібнюється до християнства. Андрей Шептицький у цьому питанні мав безкомпромісну позицію: «…думають, що можуть бути соціалістами і лишатися християнами». Ця безкомпромісність зумовлена тим, що хоча соціалістична ідеологія своїми зовнішніми гаслами досить подібна до християнських заповідей, але це лише ззовні – у своїх витоках християнство і соціалізм несумісні! В основі християнства лежить найбільша заповідь – заповідь любові, а в основі соціалізму – диктатура, примус, насильство. Така дійсність ніби розділяє людину навпіл і атомізує суспільство назагал. А що буде, коли царство само в собі розділиться? Отже, соціалізм не може існувати без войовничості. Якщо колись він «захищав» права робітників і для цього проголошував диктатуру пролетаріату, то тепер у своїй ліберальній подобі знаходить для захисту різні, начебто пригноблені групи й оголошує застарілими суспільні відносини християнського світу, які насправді є основою існування людства. Водночас маніпулятивно підсилює значимість цих груп і характер їхньої пригнобленості, всіляко критикуючи і дискредитуючи християнство. Спектр його «інтересів для захисту» дуже широкий: інститут сім’ї, сексуальна мораль, а точніше, звільнення від неї, гендерна ідентичність і трансгендерність, раннє сексуальне виховання; мультикультуралізм, що породжує суспільні конфлікти, права ЛГБТ, радикальний фемінізм, легалізація абортів... Методи застосовують теж різноманітні: лібертаріанство спрямоване на відкидання будь-яких моральних обмежень; гіперболізовані толерантність і політкоректність, безумовний дохід.

У такий спосіб соціалізм намагається залишатися на видноті, створює простір для себе, знаходить своїх адептів серед тих, хто прагне самовираження, але не вельми розрізняє цінності.

В Україні ведеться поверхнева декомунізація артефактів, а вже давно назріла необхідність провести декомунізацію суспільно-економічних відносин. До цієї роботи ми ще навіть не бралися. Нерозсудливо розглядати осібно інституційну будову суспільства і його економіку. Це приводить до втрати сутності понять і безмежної можливості маніпулювати ними. Так, клопочучись про наповнення державного бюджету, політики забувають про первинну потребу наповнення сімейних бюджетів українців. І не коштом субсидій та інших подачок, а шляхом усунення надмірного оподаткування, зміни принципів пенсійного забезпечення з безликого спільного на персональний. Великий Митрополит вважав, що неможливо здійснювати духовний поступ без поступу у галузі економіки, так само, як не можливо поставити одну ногу на найвищий щабель драбини, коли інша залишається на землі. 

Людина має подвійну природу – духовну і матеріальну – і нехтування розвитком однієї з них перешкоджає підійматися іншій. Чому в Україні війна, згортається та тінізується економіка, чому стрімко зменшується населення, чому низькі зарплати і пенсії, неякісна медицина й освіта, чому складно знаходити правду в слідчих органах і справедливість у судах? Шукаймо та усуваймо причини цих проблем, бо боротьба з наслідками є безконечною і майже безрезультатною, зламає ще немало людських доль і призводитиме лише до розчарувань. Завдяки науці Андрея Шептицького, ті негаразди, що з моменту здобуття суверенності переслідують Україну, будуть отримувати правильну оцінку та розв’язання і Україна обов’язково стане заможною європейською державою.

Повний аудіо і відео варіант Пастирського Послання Владики Андрея можна переслухати на YouTube за посиланням: https://youtube.com/playlist?list=PL6u0d2-z-n55QDlYY4oVUXS7ptZKXCClr