Голодні дієти – погано?
Пропоную для початку розібратись з термінами, щоб ми говорили з однією мовою. Голодною дієтою ми вважатимемо раціон, калорійність якого не перевищує 1000 ккал.
Я завжди кажу, що в намаганні швидко схуднути можна розгубити м’язи, як мамині мешти в дитинстві, тікаючи від сусідського пса . Я завжди кажу, що голодні дієти – це постійний голод і бажання напхатися здобними булочками і запити майонезом. І зрештою ці чаяння втілюються, і всі жироспалювальні потуги прямують коту під задню лапу.
В інстаграм-блогах все чітко і ясно: цукор – зло, рапсова олія – манна небесна; повільне схуднення – добре, швидке – погано. В науці ж все не так однозначно, там нема гучних викриків, а є сухі факти. Я зараз дещо розкажу, і плекаю надію, що складне життя витрясло з вас інфантильність, а на її місце приліпило мудрість, і ви зробите правильні висновки.
Чули, мабуть, що при схудненні не можна опускатись нижче базового енергообміну (~1500 ккал)? Вчені кажуть, що інколи можна впасти і нижче 1000 ккал, і навіть 800 ккал. Це «інколи» – суттєве ожиріння. І недолік у вигляді голоду та деякої втрати м’язової маси перекриває та вся користь для здоров’я, яку із собою несе швидке (та будь-яке) схуднення: покращення ліпідного і глікемічного профілів крові, зниження ліпопротеїнів низької щільності та глюкози натщесерце, зниження інсулінорезистентності. Але такі маніпуляції проводяться під наглядом лікарів. А от homo з розладом харчової поведінки такі дієти практикувати не рекомендується. Там все непросто, і потрібен профільний спеціаліст – психотерапевт.
Вагомим плюсом голодних дієт є той факт, що велика втрата ваги на початковому етапі схуднення позитивно впливає на подальший процес. І це логічно, успішний старт мотивує, додає віри у власні сили.
То чи варто сидіти на голодних дієтах?
Більшості людей – ні, бо це психологічно важко і може мати негативний вплив на фігуру у вигляді деградації м’язової тканини. Але для індивідів, маса яких суттєво перевищує центнер, такі дієтичні маніпуляції можуть бути корисними, адже там йдеться не так про зовнішній вигляд, як про здоров’я, яке покращується при будь-якій швидкості схуднення. Нагадую, голодні дієти слід практикувати під наглядом спеціаліста.
Як мрії роблять тебе нещасним?
Якщо проаналізувати мотиви поведінки людини в декількох словах, то нами рухає те, чого нам бракує. Ми пхаємо калорії до рота, коли організму їх бракує… або нам бракує позитивних емоцій. Ми переводимо своє тіло в горизонтальне положення, коли бракує відновлення. Ми шукаємо другу половинку, коли нам не вистачає інтиму, близькості, дружби чи відчуття «нормальності». Нам ніби свербить, ніби хтось чухає і лоскоче мозок зсередини, змушуючи нас діяти.
З їжею і відчуттям радості, яке вона дарує, все ніби очевидно: я поїм, буде смачно, але кайф від пиріжка з бульбою не триватиме вічно. Допоки чавкаю – кайфую, закрию рота – від кайфу не лишиться й сліду.
Але нам цю екзистенційну мудрість чомусь не приходить в голову узагальнити на всі аспекти життя. А вартувало би…
Ми наївно віримо, що щастя (щоб це не означало) прийде, коли ми знайдемо другу половинку, купимо квартиру, машину, сукню, знайдемо «достойну» роботу, виховаємо дітей, вийдемо на пенсію. Але з усім цим як з пиріжком: тобі радісно, допоки ти
його їси…
В кожного з нас є базовий рівень психоемоційного стану – те, як ми себе почуваємо в середньому протягом дня. Хтось більш оптимістичний, позитивний і усміхнений, хтось менш. Це генетика. (Не тільки генетика, твій настрій залежить дуже сильно від набутого тобою світогляду. Але ми на цьому сьогодні зупинятись не будемо).
Протягом дня твій настрій постійно коливається через різні ситуації. Але твій настрій буде коливатися над і під твоїм вродженим рівнем психоемоційного стану. Цей базовий рівень, як магніт, вертає настрій після різних емоційних ситуацій до себе.
І ця закономірність має відношення не тільки до маленьких щоденних радостей чи невдач. Воно про все…
Всі твої досягнення та успіхи будуть знецінені мозком. На який би ти Еверест не видерся, скільки би бабла не зрубав, яку б ср*ку чи біцепси не накачав, все буде знецінено, і ти врешті вернешся на свій базовий рівень психоемоційного стану. Згадай себе босоногим пацаном в затертих порваних між ногами шортах! Скільки всього ти добився в житті з того часу! І що, став щасливіший? Тебе просто жорстко обманули в садочку, школі чи універі, розказуючи про
«успішне щастя».
Бачу, настрій в тебе зіпсувався після цих слів. Не хвилюйся, він зрештою підніметься до свого базового рівня. Все, як я обіцяв. І взагалі, які б лиха з тобою не відбувались, базовий рівень психоемоційного стану врешті-решт притягне настрій до себе. Час лікує.
Ок, давай на прикладі… моєму.
Вітя працював рятувальником в аквапарку, заробляв 200$ на місяць. Почав працювати персональним тренером, вийшов на 800$. Спочатку радість, а за деякий час мозок знецінив цей «успіх», і Вітя відчував себе так, як при зароблянні 200$. Потім Вітя став мільйонером – радість. Невдовзі мозок знецінив «успіх», і тепер Вітя відчуває себе так, як він почував себе, коли заробляв 200$. Упс…
Ти не знав, що мільйонери почувають себе так само, як ті, що заробляють 200$ на місяць? Тепер знаєш.
І це нормально, я приймаю закономірності цього життя, свою людську сутність. Я давно вже відкинув інтроєктовану наївну ідею, що досягнення зроблять мене щасливим.
Щастя (що б це не означало) тут і зараз, а не там і тоді. Пам’ятай це, і живи зараз.
Ти скажеш: «Брешеш ти, Вітя! Сам бабло косиш, а нам байки чешеш. Якщо щастя не в досягненнях, чому ти створюєш ці всі проекти? Чому пашеш, як лошадь?»
А бо мене свербить, розумієш? Я це роблю не для якогось «успіху», я це роблю заради самого процесу. Я давно прийняв філософію – жити тут і зараз. В мене нема мрій, навіть цілей нема. Майбутнього нема ще, минулого нема вже. Є тільки тут і зараз. І я живу тут і зараз, роблячи те, що для мене цінно. В самурая нема цілі, є тільки шлях. І я йду…
Завжди твій Віктор Мандзяк – той, що попри усвідомлення обмеженості власних когнітивних можливостей, силкується пізнати цей світ.
Instagram: viktor_mandziak
Facebook: Мандзяк Віктор