Еліна Світоліна – найуспішніша спортсменка в історії українського тенісу. І трохи про спорт в цілому

Я хочу почати цей матеріал з невеличких роздумів. Зараз ми говоритимемо про визначні здобутки української спортсменки на міжнародній арені. Це є однією з ланок того, як сприймають нас у світі і як будується наш імідж. Спорт завжди був невід’ємною частиною авторитету країни й усі це розуміють. Чи дійсно усі? Поки ми радіємо за наш футбол та теніс, у інших видах спорту (будемо чесними, менш прибуткових) представники нашої країни вимушені відмовлятися від змагань, де беруть участь «спортсмени» з росії та білорусі, згідно з розпорядженням нашого Міністерства молоді та спорту. Люди, які усе своє життя йшли до того, щоб представляти свою країну у світі та перемагати, не зможуть це зробити. На цьому етапі наших роздумів можна сказати, що це правильно і навіть кваліфікаційні стадії, де присутні «спортсмени» зі згаданих вище країн, мають уникатися представниками нашої держави. Правильно? Можливо, але є одне «але». У цей час українська збірна з футболу грає в одній кваліфікації до Чемпіонату Європи з командою Білорусі (хоч за регламентом і не зможе зіграти очний поєдинок), а представники тенісу спокійно грають з росіянами та білорусами одне проти одного. Чи винні у цьому спортсмени? Ні. Єдина провина тут лежить на нашому спортивному відомстві, яке, по-перше, не змогло задіяти увесь свій дипломатичний хист, якщо він у них є, і переконати спортивні федерації не допускати представників терористів до змагань, а по-друге, не змогли відмовити «жирним» видам спорту, де крутяться великі гроші, у той час, коли інші вимушені змінювати громадянство, щоб потрапити до заявок змагань. У ситуації, коли країна втрачає цвіт нації на фронті та в еміграції, це є злочинним та лицемірним рішенням. Чи зміниться щось? Питання риторичне… А тепер про хороше.

«Зараз я просто кажу собі, що кількість років попереду, які ще в мене залишаються, вона менша за ту, яка вже в минулому. Я повинна взяти і зробити це, у мене більше немає часу для програшів. Я не знаю, скільки ще років буду грати. Тому я намагаюся говорити собі, що маю бути рішучою. Сьогодні, поки я йшла на Центральний корт, на своєму шляху я побачила стільки історії. Ти розумієш, що тренуєшся саме задля цього. Я говорила, що потрібно вийти і діяти рішуче, потрібно віддати всі сили. Це мені справді допомогло і ще теж трохи заспокоїло».

Саме так прокоментувала Еліна Світоліна свою перемогу над першою ракеткою світу Ігою Свьонтек у чвертьфіналі найпрестижнішого тенісного турніру Вімблдон. Спортсменки у важкому тригодинному поєдинку обмінялися перемогами у двох перших партіях (7:5, 6:7), а у вирішальній сильнішою виявилася Світоліна, впевнено вигравши з рахунком 6:2. Для Еліни це дев’ятий виступ в основній сітці Вімблдону. Вона вдруге у кар’єрі зіграє у 1/2 фіналу турніру у Лондоні. Цікаво, що нинішній турнір українська спортсменка розпочала з перемоги над однією з найкращих представниць цього виду спорту. У першому колі Світоліна зустрічалася із легендарною американкою Вінус Вільямс, яка вигравала цей турнір п’ять разів. Цікаво, що раніше, відповідаючи на питання про найкращий матч у кар’єрі, українка згадувала перемогу над зірковою сестрою Вінус – Сереною Вільямс у 2016 році.

Напередодні Світоліна переграла в 1/8 фіналу білоруску Вікторію Азаренко – і після перемоги відмовилася потиснути тій руку на знак протесту проти російського вторгнення в Україну. Цікаво, що Світоліна не очікувала, що зайде на Вімблдоні так далеко. Їй навіть довелося продати квитки на концерт британського виконавця Гаррі Стайлза у Відні, який відбувся в неділю, оскільки цього дня вона мала грати з Азаренко.

Утім, феєричний шлях на цьогорічному турнірі для Еліни Світоліної все ж завершився. Вона зазнала поразки у півфіналі Вімблдону-2023. Українка зустрічалася з 42-ю ракеткою світу Маркетою Вондроушовою з Чехії та програла у двох сетах– 3:6, 3:6.

Сильно засмучуватися не варто, успішний виступ на Вімблдоні зробить Світоліну першою ракеткою України вперше після повернення – у рейтингу WTA вона займе 27 місце.

Світоліна – перша в історії українська тенісистка, якій вдалося дістатися до третього рядка світового рейтингу WTA. Цю позицію вона посідала у 2017 і 2019 роках. 

Тенісистка народилася в Одесі у 1994 році. Її батьки і брат – спортсмени. Батько займався боротьбою, мати – майстер спорту з веслування, а брат з дев’яти років займався тенісом. Сама Еліна почала займатися тенісом з чотирьох років – слідом за братом. Один із виступів Світоліної, якій було на той момент 12 років, побачив харківський бізнесмен Юрій Сапронов. Він став її спонсором і оплачував тренування, щоб підготувати юну спортсменку до міжнародних змагань. Щоб вона могла повноцінно тренуватися, у 2007 році її сім’я переїхала з Одеси до Харкова.

У ті ж 12 років юна спортсменка увірвалася в десятку найкращих дітей-тенісистів Європи, а батькам і тренерам стало зрозуміло, що вони вирощують майбутню зірку.

Відтоді життя Еліни підпорядковане спортові – тренування, турніри, навчання в тенісній академії Жустін Енен, вихід у професійний тур. І багато роботи. Її перший тренер Андрій Луценко добре запам’ятав, як Світоліна залишалася на корті після тренувань, відпрацьовуючи монотонні вправи багато годин поспіль. «Я була дуже мотивована, батьки теж, і це стало фундаментом для моєї кар’єри взагалі», – розповідала вона Forbes.

На Олімпіаді-2020 у Токіо Світоліна виграла «бронзу», завоювавши для України першу медаль в історії тенісних олімпійських турнірів. Загалом у її активі 17 індивідуальних нагород.

І якщо вже розмова зайшла за цьогорічний Вімблдон, варто нагадати, що Світоліна не єдина, хто показує прекрасні результати у нинішньому розіграші. Так, українська тенісистка Людмила Кіченок вийшла у фінал турніру у змішаному розряді на Вімблдоні-2023. Українка в парі з Мате Павічем із Хорватії у півфіналі обіграла британців Джонні О’Мару та Олівію Ніколлз. Трисетовий поєдинок тривав майже дві години. У вирішальному матчі міксту суперниками Кіченок та Павіча будуть Йоран Фліген із Бельгії та Сюй Іфань із Китаю. 

Хотілося б побажати успіху нашим тенісисткам, адже настільки гучні перемоги вчергове не дають забувати про Україну. Спорт – це теж у якомусь сенсі дипломатія. І поки міністерства її програють, наші спортсмени – навпаки.