Вінні Джонс: історія футбольного бешкетника

Поки на полях Румунії та Грузії закінчується молодіжний чемпіонат Європи з футболу, про підсумки якого ми говоритимемо у наступному номері газети, сьогодні хотілося б згадати про людину, яка з великого футболу змогла перекочувати у велике кіно і грати там не самого себе у вигляді камео, а достатньо окремі ролі і навіть мати фанатів у двох сферах, які навіть не здогадуються про його інше ремесло. Мова піде про Вінні Джонса.

Частина 1. Футбол

Вінсент Пітер Джонс народився 1965 року в місті Уотфорд у графстві Хартфордшир (Східна Англія). Як і будь-який простий британський хлопчик, він любив грати у футбол. Вже у 9 років хлопчина виступав за збірну школи – цей віковий рекорд у його країні так поки що ніхто і не побив.

Незабаром він почав грати за збірну графства, а потім і очолив її. Водночас він виступав за дитячу команду місцевого клубу «Уотфорд», який кілька сезонів тому навіть перебував в англійській Прем’єр-лізі. Для талановитого підлітка логічним кроком був би перехід до дорослого складу команди. У випадку з Вінні керівництво клубу вирішило інакше. Через невеликий зріст і щуплу статуру його вважали безперспективним і виключили з команди.

На якийсь час Джонс справді кинув футбол, але вже 1984 року повернувся до складу аматорського клубу «Вельдстоун». Разом з ним він виграв чемпіонат та кубок Англії, щоправда лише на аматорському рівні, після чого поїхав грати до Швеції. У скандинавському королівстві він разом із командою «Хольмсунд» став переможцем третього дивізіону місцевого чемпіонату у 1986 році.

Порівнювати англійський та шведський футбол безглуздо. На тлі улюбленої гри англійців їхніх колег із холодної Швеції не розглянути й у мікроскоп. Тому в тому ж 1986 Джонс повертається на батьківщину і переходить у «Вімблдон». У 1988 році Вінні разом із цією командою виграє тепер уже професійний Кубок Англії. Для існуючого з 1889 «Вімблдону» ця перемога досі залишилася найвищим досягненням.

Кожен англійський клуб має неофіційне прізвисько, у багатьох їх кілька. Примітно, що гравців «Вімблдону», крім «Донів», називають також «Бандою Психів». Для впертого, вкрай примхливого та, безумовно, талановитого Джонса кращого місця тоді було не знайти.

Після перемоги «Вімблдону» гравців із його складу стали переманювати клуби рангом вище. За кілька років Джонс послідовно пограв у «Лідс Юнайтед», «Шефілд Юнайтед» і «Челсі», після чого повернувся до складу «Донів», ставши їхнім капітаном. За «Вімблдон» він зіграв понад 250 матчів. У 1998 році Вінні трохи побув граючим тренером ще одного британського клубу «Квінз Парк Рейнджерс», і в 33 роки завершив велику футбольну кар’єру.

Всього Джонс зіграв 384 офіційні матчі, на його рахунку 33 забиті голи. Пробиватися до воріт протилежної команди йому зазвичай і не потрібно – він завжди був захисником або півзахисником.

На футбольному полі за Вінні Джонсом закріпився імідж «жорсткого хлопця». За це його часто критикували та називали одним із тих, хто дискредитує футбол. Не особливо любили Джонса і журналісти. Вони постійно звинувачували його в незграбності та недоречній грубості.

Коли справа йшла до перемоги «Вімблдону» в Кубку Англії, одна з газет написала, що отримання цього трофея командою, в якій є гравці, подібні до Вінні Джонса, буде «знущанням над футболом», адже в країні є величезна кількість великих гравців, які ніколи не отримували такого титулу.

Прізвисько у Вінні було відповідне – «Axe», тобто «Сокира». За футбольну кар’єру його 12 разів видаляли із поля. Одного разу жовту картку він отримав уже за три секунди після виходу на газон за підкат супротивнику.

Найбільш яскравою ілюстрацією грубості, мабуть, буде випадок, коли Джонс люто стиснув у кулаку причинне місце іншої зірки англійського футболу, Пола Гаскойна. Фотографію цього епізоду напевно бачили ті, хто цікавився футбольним минулим Вінні.

В іншому матчі Джонс завдав дуже тяжкої травми Гері Стівенсу, на той момент гравцю збірної Англії, на чому кар’єра Стівенса закінчилася. А втім, таким жорстким Вінні був лише у складі «Вімблдону». У «Лідсі» він за сезон отримав лише 3 жовті картки, та й під час гри за «Шефілд» та «Челсі» з поля жодного разу не видалявся.

Як і будь-який футболіст, Джонс мріяв виступити за збірну Англії, але через скандальну репутацію він не мав шансів потрапити туди. Однак він зміг пограти за збірну Вельсу. Вінні народився в англійському місті, але йому вдалося довести наявність валлійського коріння по материнській лінії. За Вельс Джонс зіграв 9 матчів та навіть побув капітаном збірної. Запрошували його і до збірної Ірландії. Однак пошуки ірландського коріння виявилися менш успішними.

Частина 2. Кіно

1998 року Гай Річі випустив свої «Карти, гроші, два стволи». Малобюджетну картину відразу ж почали критикувати за нібито безсоромне копіювання Тарантіно. Але коли фільм відкрився масовому глядачеві, стало зрозуміло, що Річі зняв одну із знакових британських стрічок 1990-х років.

Вінні Джонс до цього не мав жодного акторського досвіду. Річі запросив його у свій режисерський дебют після того, як побачив на одному з телешоу, де той брав участь як футболіст. Першого знімального дня Джонс приїхав на майданчик прямо з поліцейської дільниці – напередодні його заарештували за бійку із сусідом.

«Карти» вистрілили настільки добре, що Гай Річі відразу задумав наступну картину на аналогічну тематику – «Великий куш». Звичайно, знайшлося в ній місце і для Вінні. Саме він мав грати цигана Міккі. Однак великий фанат «Lock, Stock and Two Smoking Barrels» Бред Пітт попросив у Річі роль для себе в новому фільмі.

Вінні Джонсу в результаті довелося грати найманого громила Тоні «Куля в зубах», і він із цим завданням впорався просто чудово. Акторська майстерність колишнього футболіста була відзначена кількома нагородами та позитивними відгуками критиків. Дастін Хоффман взагалі назвав його «новим Брюсом Віллісом».

Неймовірний дебют допоміг Джонсу з нічого вибудувати стрімку акторську кар’єру. В образі саркастичного громили він виступив одразу в кількох великих проектах – «Викрасти за 60 секунд» (2000), «Пароль «Риба-меч»» (2001), «Євротур» (2004).

Футболіста Вінні зіграв лише одного разу у фільмі «Костолом» (2001), який продюсував Гай Річі. Однак великого успіху фільм не отримав, і навіть порівнювати його «Картами» та «Великим кушем» якось ніяково. Проте пізніше Голлівуд зняв своєрідний ремейк картини – «Все або нічого» з Адамом Сендлером та цілим набором знаменитих рестлерів.

У 2006 році Вінні Джонс зіграв у своєму високобюджетному фільмі – третій частині «Людей Ікс». Звичайно, йому там дісталася роль гігантського мутанта, який має величезну силу.

Беззмінне амплуа Вінні Джонса глядачеві, на жаль, незабаром набридло. Після 2006 року при всьому бажанні не вдається знайти жодного великого або успішного проекту, в якому зіграв би актор. Загалом нинішнього Вінні Джонса на екрані можна побачити лише випадково. Навряд чи хтось навмисно слідкує за його кар’єрою. Однак це не позбавляє Джонса минулих акторських нагород. «Великий Кріс» і Тоні «Куля в зубах» завжди будуть з нами як один із архетипів лондонських бандитських низів, що найбільше запам’ятовуються. І будь-який епізод за його участю із двох перших фільмів Гая Річі незмінно підніме настрій.

Цікавість цього персонажа полягає у тому, що він дійсно єдиний, хто зміг зробити повноцінну акторську кар’єру, при цьому будучи у минулому доволі відомим футболістом. І якщо зірок спорту звуть зніматися у кіно тільки через те, що вони зірки спорту, то Вінні Джонс причарував камеру чимось іншим.