Доба Ольгерда — Великого князя Литовського

Ольгерд був одним із найвидатніших правителів Великого князівства Литовського. Він помер 24 травня 1377 року — цьогоріч минає 646 років з дня його смерті.

Народився Ольгерд орієнтовно 1296 року в сім’ї Великого князя Литовського Гедиміна. В юному віці його було одружено з Вітебською княжною, через що по смерті тамтешнього князя він успадкував Вітебськ. Це сталося ще при житті його батька.

«Битва на Синіх Водах», художник Артур Орленов

Батько помирає в 1341 році, і після невеликої усобиці владу захоплюють Ольгерд і Кейстут. Відтоді брати діють разом, причому Кейстут відповідає за захист від нападів з боку Тевтонського ордену, а Ольгерд відповідає за розширення держави на схід і південь, боротьбу із Золотою Ордою та її васалом — московією.

Шляхом інтеграції він приєднує низку українських земель, зокрема Волинь, Сіверщину, Київщину та Поділля. Саме на Поділлі на річці Сині Води відбулася 1362 року знаменита битва з монголо-татарами. В ній орда була розбита вщент, ця битва поклала кінець залежності України від монголо-татарського ярма, це сталося за 100 років до того, як такої самої залежності позбавилась московія.

У створеній Ольгердом за понад 30 років правління найбільшій державі Європи, що простягалась від Балтійського до Чорного моря і від Сирету до Дону, було толерантне ставлення як до віросповідання, так і до усталених місцевих законів і звичаїв, а удільні литовські князі з династії Гедиміна, що замінили Рюриковичів, приймали хрещення за православним обрядом і через одруження родичалися з представниками місцевої знаті.

Литовська верхівка швидко потрапила під культурний вплив своїх слов’янських підданих. Литовські князі намагалися пристосуватися до українських і білоруських умов життя, приймали православну віру, місцеву культуру, мову, тобто ставали українськими і білоруськими князями, тільки з нової литовської династії Гедиміновичів. Слов’янська мова ставала державною, нею писали офіційні документи. Починаючи з Гедиміна литовські князі називали себе князями литовців і руських, а свою державу — Великим князівством Литовським і Руським.

Ольгерд — Великий князь Литовський

Населення українських земель також прихильно зустрічало нову владу передусім тому, що вона вела боротьбу з монголо-татарською ордою. Литва в цей час своїми військовими силами обороняла Україну від Золотої Орди, а це було найважливішим для українського народу — позбутись монголо-татарського іга. Литовські князі здобували собі довір’я тим, що нічим не відрізнялись від місцевих панів: вони були майже всі православної віри, з пошаною ставились до місцевих звичаїв та установ. За браком людей литовці для управління завойованою величезною територією дозволяли місцевій українській знаті обіймати найвищі адміністративні посади.

Окреме місце посідає війна з Польщею, після якої 1377 року була приєднана вся Волинь, за винятком Холма і Белза.

Здобувши перевагу в регіоні над Польщею та Ордою, Ольгерд почав зазіхати на північно-східні руські землі: Брянщину, Смоленщину та Новгородську землю. Такі амбіції наразилися на спротив московського князівства та постійні військові конфлікти з ним. Ольгерд із військом двічі осаджував москву, проте безрезультатно.

Лише за 150 років Литва пройшла шлях від невеликого племінного утворення до найбільшої держави Європи. І в цьому роль Ольгерда неможливо переоцінити.

Також Ольгерду належить величезна роль у звільненні Українських земель від Золотоординського іга, про цю подію варто поговорити докладніше. Саме після неї була зламана могутність Золотої Орди, яка 100 з лишком років панувала над Україною.  

Загалом литовці, здійснюючи управління на українських землях, керувалися принципом «старого не порушуємо, а нового не впроваджуємо», відповідно до чого незмінною залишилася руська система управління, а місцевій українській знаті вдалося посісти значні державно-адміністративні посади. Водночас, литовці не порушували усталених традицій на українських землях: збереглося руське судочинство, руська мова, православна віра.

Ольгерд керував Великим князівством Литовським 32 роки: з 1345-го і до своєї смерті 24 травня 1377 року. За цей час було приєднано до ВКЛ всі білоруські землі, а також більшість українських земель, зокрема Волинь, Київщину, Сіверщину, Поділля, Переяславщину. Завдяки його політиці під впливом ВКЛ періодично перебували такі московитські землі, як Смоленськ, Псков, Новгород. Князівство Тверське було його союзником, адже тоді йшла серйозна боротьба Твері з москвою. І для них було природніше опиратися на православну Литву ніж, як Московія, на монголо-татар.

У князя Ольгерда залишилось чимало нащадків: від нього походять славетні роди Вишневецьких, Збаразьких, за деякими даними, й Острозьких. Зокрема, знаменитий козацький отаман Дмитро Байда-Вишневецький походить від нього. А ще його нащадками є Ягеллони, які були правлячою династією Польщі з 1385-го до 1572 року.