Київське «Динамо»: злети і падіння

ФК «Динамо» було засновано 14 травня 1927 року. Так цього року цей славетний український клуб відзначає свій 96 день народження. Без перебільшення цей клуб є не лише спортивним а й національним символом. 13 чемпіонських титулів, завойованих ним у радянські часи, є вічним рекордом, що характерно здобутий у гострій боротьбі з московськими командами. До цього можна додати ще 9 кубків та 3 суперкубка СРСР. Це робить українську команду найвидатнішою на теренах всього колишнього радянського союзу.

Саме вони першими з немосковських команд вибороли кубок у 1954-му, а в 1961 році також першими з немосковських команд виграли чемпіонат. Це дуже піднімало національну самосвідомість. Так у 1961 році вперше в Києві на стадіоні прозвучала «Червона Калина». Щоб переконатися в патріотичних почуттях, достатньо переглянути сторінку «Динамівських Ультрас» у фейсбуці.

«Динамо» зразка 1986 року володар Кубка Кубків

«Динамо» вперше в історії радянського футболу виграло Кубок Володарів Кубків Європейських Країн у 1975 році. У фіналі був розгромлений угорський «Ференцварош» з рахунком 3-0, а також взяло Суперкубок Європи, розгромивши у ньому не будь-кого, а саму німецьку «Баварію» — на той момент дворазового клубного чемпіона Європи, склад якої був у той момент переповнений чемпіонами світу, який збірна Німеччини виграла всього лише рік до цього. Рахунок за сумою двох матчів 3-0.

Ці успіхи «Динамо» здобуло під керівництвом Валерія Лобановського, безумовного метра нашого, європейського та світового футболу. У нього була своя тренерська система, яку, до речі, перейняли багато фахівців з-за кордону. Так прославлені італійські тренери — чемпіони світу Енцо Беарзот та Марчелло Ліппі приїжджали спеціально до Києва, щоб послухати його лекції, вони вважали себе його учнями і не раз про це говорили.

Далі «Динамо» в 1977 році виходить до півфіналу Кубка Європейських Чемпіонів, де в чвертьфіналі знову бита «Баварія» цього разу 2-1, а в півфіналі «Динамо» поступилося з рахунком1-2 іншій німецькій команді «Боруссії»М.

1986 року новий історичний виток виносить «Динамо» на європейську вершину, вдруге завойовано Кубок Володарів Кубків, у фіналі жертвою став міцний іспанський «Атлетіко», рахунок 3-0 говорить сам за себе, а біля тренерського керма команди знову Валерій Лобановський.

«Динамо» зразка 1954 року 1 кубок СРСР

1988 року збірна СРСР з 13 українцями з 20 футболістів, заявлених у списку, 7 з яких гравці «Динамо», ледь не злітає на європейську вершину. Вона виходить у фінал чемпіонату Європи, де програє Нідерландам. Головний тренер цієї збірної, — правильно, — Валерій Лобановський.

1991 «великий» і «нерушимий» розпадається, а в наш футбол, як і в усі сфери життя в цей період, приходить криза. Не оминула вона й улюблений клуб мільйонів українців по всьому світу. Надзвичайно прикрим було фіаско у фіналі першого історичного чемпіонату України, який розігрувався по такій схемі вперше і востаннє.

Вища ліга була поділена на 2 групи, переможці яких в одному матчі і розігрували чемпіонський титул. Це, як з’ясувалося пізніше, вирівнювало шанси команд. У фінал вийшли «Динамо» ісімферопольська «Таврія», єдиний гол якої і вирішив долю матчу. Безумовно шанси «Динамо» на довгій турнірній дистанції би значно зросли, і такі чемпіонати не повинні складатися з того, що долю турніру може вирішити один єдиний матч.

Зате потім було завойовано 9 чемпіонських титулів поспіль. Але виступи на європейській арені були невдалими, аж поки в команду не повернувся Валерій Лобановський у 1997 році. Перший же сезон під його керівництвом спочатку приніс довгоочікуваний вихід до групового турніру Ліги Чемпіонів, де «Динамо» вважалося аутсайдером групи. Суперники були як на добір: чемпіон Нідерландів «ПСВ Ейндховен», віцечемпіон Іспанії — легендарна «Барселона», віцечемпіон Англії — міцний «Ньюкасл».

Спершу був обіграний «ПСВ» в гостях без шансів з рахунком 3-1, потім була прикра нічия з «Ньюкаслом» вдома, вели в рахунку 2-0, але розслабились і поплатились, пропустивши двічі — 2-2. До турнірного екватору «Динамо» підходило лідером групи, проте попереду були дві гри з «Барселоною», розлюченою невдалим стартом — 1 очко в двох іграх. І перший матч несподівано в Києві приносить команді повну домінацію — рахунок 3-0. Але цей результат тліє перед тим, що сталося в столиці Каталонії: рахунок був 4-0 на користь «Динамо». Далі сезон команда догравала, зігравши внічию з «ПСВ», яка забезпечила достроково перше місце і спокійно програла «Ньюкаслу» в матчі, від якого уже нічого не залежало.

«Динамо» зразка 1961 року вперше стали чемпіонами

У чвертьфіналі «Динамо» випав у суперники справжній гранд — італійський «Ювентус». Команда, яка рік до цього грала у фіналі, а два роки тому виграла цей трофей. Молодій команді тоді не вистачило досвіду після нічиєї 1-1 в Турині, стався холодний душ у Києві у вигляді болючої поразки з рахунком 1-4.

Зате в наступному сезоні в українців був без перебільшення найсильніший колектив за всю історію клубу.

Щоправда, до групового турніру «Динамо» могло й не дістатися: в боротьбі за вихід до групи йому протистояла чеська «Спарта», яка була міцним середняком європейського футболу, але не більше. Проте проблеми почалися ще в першій грі у Києві поразкою 0-1, в другому матчі у Празі «Спарта» протрималась до 89 хвилини, а на 89 хвилині надзвичайно прикрий рикошет від захисника зробив рахунок 1-0 на користь «Динамо». У такий спосіб гра була переведена в овертайм, а там вже команди, не ризикуючи довели гру до серії пенальті, в якій сильнішими виявилися українці.  

І знову дуже складна група на той час: діючий чемпіон Англії «Арсенал», чемпіон Франції «Ланс», та віце-чемпіон Греції «Панатінаїкос». Саме з ним динамівцям і випало розпочинати турнір. Закінчилося все поразкою з рахунком 1-2, хоча й вели в рахунку. Потім була нічия з «Лансом» у Києві 1-1 — динамівці знову відкрили рахунок, але одразу ж пропустили. Потім була фантастична гра з «Арсеналом», в якій довелося відігруватися вже динамівцям 1-1 в підсумку, але в цьому матчі було помітно, що є команда. І хоча команда посідала останню сходинку з двома очками, проте все було в її руках: три перемоги гарантовано виводили «Динамо» до чвертьфіналу, і вони їх здобули — спершу досить легко був обіграний «Арсенал» 3-1. Потім був дуже важкий матч із греками,  які навіть вели в рахунку, однак все закінчилося щасливо: перемога 2-1. В останньому турі був битий головний конкурент — «Ланс». На його полі динамівці здобули типову перемогу на класі 3-1 .

«Динамо» зразка 1975 року з Суперкубком Європи

У чвертьфіналі випав у суперники чинний володар трофею «Реал Мадрид» з Іспанії. Перша гра в Мадриді закінчується з рахунком 1-1, залишає поганий присмак дежавю минулого року — тоді перша гра завершилася з таким рахунком.

Проте цього разу було зовсім інакше: «Динамо» контролювало гру від початку до кінця, і цілком заслужено перемогло 2-0. Ця перемога викликала гордість українців у всьому світі.

Здавалося б, лишилось зробити лише один крок — суперником випала німецька «Баварія». В першому таймі київського матчу «Динамо» буквально розривало конкурента — рахунок був лише 3-1, а міг би бути й більшим. А в другому два рикошети дозволили німцям відігратися 3-3. Гра в Мюнхені пройшла за інакшим сценарієм — переміг німецький прагматизм з одним забитим голом і акуратною грою в захисті. «Динамо» не вистачило якихось пів кроку, щоб нарешті вийти у фінал турніру.

Потім цю команду розкупили, відповідно результати її помітно знизилися.

13 травня 2002 року перестало битись серце Валерія Васильовича Лобановського — великого тренера, на конспектах якого виросло немало тренерських поколінь як у нас, так і в Європі. На жаль, ніхто з наших не зумів повторити його успіхів, що доводить лише одне, що він — людина-легенда.

«Динамо» зразка 1999 року в четвірці найкращих на континенті

Ще хочеться сказати пару слів про динамівських фанів: ви — великі молодці, що підтримуєте команду в ці складні часи, коли душа болить в кожного українця. Але ми — мужня нація і відродимося як фенікс із попелу, і впев-нений, що ця сама доля чекає на улюблену команду мільйонів.