Перший мундіаль 1930 року: як грали у футбол до Мессі, Кройфа та Пеле

У   сьогоднішньому матеріалі ми розглянемо доволі цікаву тему. Поки у великих змаганнях з таких видів спорту, як хокей, баскетбол та футбол спостерігається середина, адже фінали чемпіонатів відбуватимуться у кінці весни — на початку літа, ми будемо піднімати наш рівень обізнаності та розбирати легендарних постатей і гучні спортивні події. І ось, добираючи тему для сьогоднішнього матеріалу, я згадав, як під час окупації Бучі вночі з ліхтарем, лежачи у ванній читав книжку про перші чемпіонати світу з футболу. У той момент це було єдиним способом перенести себе в інше місце й відволіктися. Тому сьогодні ми поринемо у футбол без системи VAR, багатомільярдних контрактів, сучасних стадіонів та клубу «Колос» із села Ковалівка, бо говорити будемо про чемпіонат світу 1930 року, він же перший мундіаль.

У період кінця ХІХ — початку ХХ століття популярність футболу невтомно зростала. Тому Міжнародний олімпійський комітет ухвалив рішення додати цей вид спорту до літніх Олімпійських ігор у 1900 та 1904 роках, але лише як показовий — без вручення медалей для популяризації дисципліни.

Із появою у 1904 році ФІФА вони планували провести футбольний турнір світового масштабу за межами Олімпійських ігор. Турнір мав відбутися у Швейцарії у 1906 році, але, згідно з офіційною історією ФІФА, змагання були скасовані.

На Олімпійських іграх 1908 року в Лондоні футбол увійшов до списку офіційних видів спорту. Велика Британія, представлена аматорською збірною Англії, здобула золоті медалі турніру.

На Олімпійських іграх забороняли виступати професійним спортсменам. Усі збірні були представлені аматорськими складами. Тому президент ФІФА Жуль Ріме, який керував асоціацією з 1921 року, вкотре запропонував провести турнір світового масштабу за межами Олімпіад, адже був прихильником допуску професійних спортсменів.

Дату 26 травня 1928 можна вважати пам’ятною для всього світового футболу. Саме цього дня вирішили провести міжнародний турнір під егідою ФІФА у 1930 році.

Заявки на проведення чемпіонату світу 1930 року подали Нідерланди, Італія, Швеція, Іспанія та Уругвай. ФІФА віддала перевагу країні з Латинської Америки, адже та двічі поспіль перемогла на Олімпійських іграх у 1924 та 1928 роках. Також важливим чинником стало те, що уругвайська влада пообіцяла відшкодувати витрати всіх учасників.

Трофей чемпіонату світу, відомий під назвою «Богиня Перемоги», було створено за ескізами французького скульптора Абеля Лафлера. Кубок (висота — 35 см, маса — 3,8 кг) був виготовлений із позолоченого срібла 925 проби з основою з лазуриту. Це була восьмикутна чаша, підтримувана крилатою фігурою, що зображує Ніку, давньогрецьку богиню перемоги. 

На перший чемпіонат світу в історії футболу було запрошено всі збірні, які були членами ФІФА. Але брати участь у турнірі погодилися лише 13 колективів: Аргентина, Бразилія, Болівія, США, Чилі, Перу, Парагвай, Мексика, Бельгія, Франція, Румунія, Югославія та господар турніру Уругвай.

З Європи на ЧС-1930 приїхало лише 4 команди і лише після втручання президента ФІФА Жюля Ріме ці європейські збірні погодилися здійснити таку далеку подорож. У ті часи дістатися з Європи до Уругваю можна було лише кораблем через Атлантичний океан, а сама поїздка була довгою та стомлюючою, через що більшість країн проігнорували перший в історії чемпіонат світу з футболу.

Уругвай також запрошував до участі збірні, які не були членами ФІФА, а входили до Англійського футбольного союзу — Англії, Шотландії, Вельсу та Північної Ірландії. Однак ці збірні також відповіли відмовою, вважаючи футбол виключно «британською грою» та ігноруючи усі турніри під егідою ФІФА.

Спочатку ЧС-1930 планували провести у форматі плей-офф, але через незручну для цього кількість учасників вирішили провести груповий етап. Збірні поділили на 4 групи. У трьох групах було по 3 команди, а в одній — 4. За перемогу давали 2 очки, за нічию 1, а за поразку — 0.

У плей-офф виходили переможці груп, а якщо кількість очок у команд була рівна, вони проводили додатковий поєдинок. На стадії плей-офф у разі нічиєї також призначали додаткові поєдинки до виявлення переможця.

Також на дебютному чемпіонаті світу під час матчів не дозволяли проводити заміни.

Усі матчі відбулися в Монтевідео, столиці Уругваю, на стадіонах «Сентенаріо», «Посітос» та «Гран Парк Сентраль». «Сентенаріо» був побудований спеціально для турніру та як подарунок народу на святкування сторіччя з дня прийняття Конституції Уругваю. Проект стадіону, представлений Хуаном Скассо, Жуль Ріме назвав «майбутнім футбольним храмом». Вміщуючи 90 тисяч глядачів, «Сентенаріо» став найбільшим стадіоном поза Британськими островами на той момент. На стадіоні відбулися 10 з 18 матчів, включно з обидвома півфіналами та фіналом. Однак через дуже короткі терміни будівництва та зливи «Сентенаріо» було збудовано до кінця лише за 5 днів після початку турніру. Поки «Сентенаріо» добудовувався, «Гран Парк Сентраль» та «Посітос» (що належали футбольним клубам «Насьональ» та «Пеньяроль» відповідно) приймали заплановані матчі.

Жеребкування групового етапу відбулося так, щоб розбити найсильніші збірні по різних групах. До четвірки найсильніших збірних, за версією організаторів, увійшли Аргентина, Бразилія, Уругвай та США.

Група А: Аргентина, Франція, Чилі, Мексика.

Аргентина — лідери групи, які підтвердили свій статус, вигравши всі поєдинки групового етапу.

Група В: Бразилія, Югославія та Болівія.

Бразилія, яка вважалася фаворитом групи, у першому поєдинку поступилася Югославії (1:2). Болівія не змогла нав’яза-ти боротьбу, програвши бразильцям і югославам з однаковим рахунком (0:4).

Бразилія — єдина збірна з чотирьох найсильніших, обраних організаторами, яка не змогла пробитися до плей-офф ЧС. Але в результаті Бразилія стала однією з найтитулованіших збірних в історії футболу.

Група С: Уругвай, Румунія та Перу.

Господарі турніру, обігравши Перу (1:0) та Румунію (4:0), впевнено вийшли до півфіналу мундіалю.

Група D: США, Бельгія, Парагвай.

Розіграш групи D відбувся без будь-якої інтриги. Фаворити групи США у перших двох поєдинках без проблем розібралися з Бельгією та Парагваєм, обігравши обох із рахунком 3:0. Третій матч групи між Бельгією та Парагваєм уже нічого не вирішував.

У півфіналах зіграли: Аргентина — США та Уругвай — Югославія. Обидва поєдинки завершилися впевненими перемогами збірних із Латинської Америки з однаковим рахунком (6:1).

Матч за третє місце, який нині є звичним для поціновувачів футболу, був проведений тільки на другому турнірі. Деякі джерела помилково стверджують, що зустріч за 3-тє місце було проведено ще на першому чемпіонаті світу, і Югославія виграла у США з рахунком 3:1. Інші ж заявляють, що матч довелося скасувати: так, згідно з книгою, випущеною Хайдером Джавадом, гравці збірної Югославії відмовилися грати цю зустріч, оскільки представники цієї держави не були задоволені якістю суддівства у півфінальному матчі з Уругваєм.

Наприкінці чемпіонату капітани збірних США та Югославії здобули по бронзовій медалі. Коли технічний комітет ФІФА оприлюднив доповідь про чемпіонат світу 1986 року, що включала додаткові рейтинги, було вирішено зробити й опублікувати такі рейтинги для всіх попередніх чемпіонатів. Згідно з цією доповіддю, збірна США посіла 3-тє місце, а збірна Югославії — 4-те, і така практика розподілу місць досі використовується у ФІФА. Проте, згідно з іншими джерелами, Югославія посіла 3-тє місце, оскільки програла у півфіналі чемпіонам турніру — уругвайцям.

Фінал першого чемпіонату світу вийшов насиченим. Суперечки почалися ще до початку поєдинку, коли збірні не могли домовитися, чиїм м’ячем гратимуть матч. Суддя Джон Лангенус вирішив, що перший тайм команди гратимуть аргентинським м’ячем, а другий — уругвайським.

Уже на 12-й хвилині уругвайці відкрили рахунок завдяки влучному пострілу Пабло Дорадо. Але після пропущеного голу Аргентина активізувалась і зуміла до перерви не лише відігратися, а й вийти вперед. На 20-й хвилині відзначився Карлос Пеуселле, а на 37-й — найкращий бомбардир турніру Гільєрмо Стабіле вивів свою команду вперед, забивши свій восьмий гол на турнірі.

Після перерви уругвайці почали агресивніше діяти в атаці і на 57-й хвилині зусиллями Педро Сеа зрівняли рахунок. Ще за десять хвилин їм вдалося вийти вперед завдяки голу Сантоса Іріарте, а на 89-й хвилині крапку в поєдинку поставив Ектор Кастро, встановивши фінальний рахунок (4:2).

Президент ФІФА Жуль Ріме вручив трофей чемпіонату світу, який пізніше назвали його ім’ям, голові Уругвайської футбольної асоціації, Раулю Худе. Наступного дня в Уругваї було оголошено свято з нагоди перемоги їхньої збірної, а в аргентинській столиці Буенос-Айресі розлючені фанати закидали камінням посольство Уругваю.

Попри невелику кількість збірних, що брали участь, і низку організаційних питань, цей чемпіонат світу пройшов успішно. Із трьох основних фаворитів провалилася лише збірна Бразилії, яка вилетіла ще на груповій стадії. Два інших фаворити, Уругвай та Аргентина, як і очікувалося, дійшли до фіналу. Несподівано добре виступили і європейські збірні: Югославія дійшла півфіналу, а Франція на рівних грала з Аргентиною.

З економічної точки зору, турнір також був успішним: завдяки понад 500 тисяч глядачів, які відвідали матчі чемпіонату світу, ФІФА отримала дохід приблизно в 233 000 уругвайських песо, що було еквівалентно 255 107 американським доларам.