Мундіалі по-американськи

Щоб змусити американця дивитися soccer, бажано привезти soccer до Америки. Так подумали футбольні функціонери зі США і в 1988 році подали заявку на можливість стати домом для мундіалю через шість років. За право бути господаркою чемпіонату разом зі Штатами боролися Бразилія і Марокко. На тлі конкурентів запропоновані стадіони від Сполучених Штатів вже були збудовані та повністю функціонували. Федерація футболу США витратила 500 мільйонів доларів на підготовку й організацію турніру, що набагато менше, ніж під час багатьох інших чемпіонатів світу. Заявку Бразилії комітет відкинув як недостатньо сформульовану і цілісну, а до першого африканського мундіалю було ще 22 роки. У такий спосіб, 17 червня 1994 року на стадіоні Солджер-Філд у Чикаго перед першим матчем чемпіонату Німеччина-Болівія відбулася церемонія відкриття 15-го чемпіонату світу з футболу.

У 1994 році чемпіонат світу вперше відбувся за межами Європи, Південної Америки та Мексики. Існує поширена думка, що ФІФА шукала шляхи для продовження комерціалізації футболу, залучення нових спонсорів і як результат — забезпечення вищих доходів від проведення мундіалю. І це справді так. Але не можна не відзначити, що ФІФА таки досягла заявленої основної мети — популяризації гри.

Турнір у США став своєрідною відправною точкою глобалізації футболу, залучення масового інтересу до цього виду спорту та його становлення як культурного явища. Тільки погляньте на ці цифри: 52 матчі ЧС зібрали на трибунах майже 3,6 мільйона глядачів, заповнюваність стадіонів склала 96% — цей показник досі залишається рекордним в історії мундіалів! Ще мільйони глядачів захоплено стежили за перипетіями чемпіонату біля телеекранів. Тільки від продажу квитків було отримано 210 мільйонів доларів. Додайте до цього виторг від реалізації різноманітної атрибутики та реклами під час трансляцій, які мали найвищі рейтинги. Все це дає підстави стверджувати, що ЧС-1994 ознаменувався величезним успіхом як у фінансовому плані, так і щодо популяризації гри. Загалом, із вибором місця для п'ятнадцятого за рахунком турніру ФІФА точно не помилилася!

Турнір 1994 року у США у багатьох співвідношеннях став першим сучасним чемпіонатом світу. Вперше за перемогу присуджувалося не два, а три очки. Набули чинності зміни у правилі офсайду (відтепер атакуючий гравець міг перебувати на одній лінії з другим футболістом команди, що обороняється), а воротарям було заборонено брати м’яч у руки після передачі від партнера (за винятком тих випадків, коли пас був зроблений не ногою або коліном). Усі ці зміни були зроблені після чемпіонату світу в Італії, визнаного «найнуднішим». Так, ФІФА мала намір спонукати команди більше грати на атаку, що зробило б футбол більш видовищним. Що ж, задум спрацював — середня результативність турніру в США склала 2,73 гола (для порівняння, в Італії цей показник був рекордно низьким — 2,21).

Кваліфікація була по-справжньому складною і деякі очікувані за океаном збірні були вимушені дивитися чемпіонат вдома по телевізору. За бортом залишилися Англія, Данія, Португалія та Польща. В останній момент вилетіли французи, які поступилися у фінальній відбірковій грі болгарам. Водночас Норвегія, Греція, Нігерія та Саудівська Аравія готувалися до дебюту на першості планети. 

Також багатьом цей мундіаль запам’ятався допінг-скандалом за участю Дієго Марадони. Хоча ще до початку світової першості було відомо, що аргентинець ймовірно завершить свої виступи за національну збірну після Чемпіонату світу, але всі очікували останній гучний фінальний акорд від футбольного генія. Реальність виявилася трохи жорстокішою. Почалося все з допінг-проби Дієго Марадони, яка показала наявність у крові нападника одразу п’яти заборонених речовин. Футболіст спочатку намагався перекласти провину на лікаря збірної, але потім покаявся. Звичайно, цього Марадоні не пробачили — Дієго Армандо дискваліфікували на 15 місяців. До дискваліфікації він встиг зіграти перший матч Аргентини на Чемпіонаті світу і навіть забити гол. Утім виявилося, що цей гол став для футболіста останніми у формі національної збірної. Таким ось безславним вийшов кінець міжнародної кар’єри легенди.

Переможницею 15-го мундіалю стала збірна Бразилії, яка у фінальному матчі здолала італійців. Цікаво, що перші голи в матчі були зафіксовані вже під час серії післяматчевих пенальті. Під час 120 запеклих хвилин двобою ніхто так і не зміг «розмочити» сухий рахунок на табло. Взагалі, бразильська збірна зразка 1994 року показала ідеальний результат на світовій першості, вигравши усі матчі мундіалю. Через вісім років, у 2002-му, на Чемпіонаті світу у Японії та Південній Кореї бразильці знову стануть найкращою командою світу й отримають прізвисько «пентакампеони», бо виграють Чемпіонат вп’яте у своїй історії.

Для того, щоб Сполучені Штати змогли провести у себе світову першість, ФІФА вимагала заснувати футбольну асоціацію і грати регулярний чемпіонат. Американські футбольні функціонери умову виконали, створивши Major League Soccer — професійну футбольну лігу, найвищий дивізіон системи футбольних ліг у США та Канаді. Можна стверджувати, що це якоюсь мірою змінило футбол, бо подарувало грі номер один велику кількість фанатів зі Сполучених Штатів, які після Чемпіонату світу захопилися футболом, і перші розіграші регулярної ліги США проходили доволі успішно. А також MLS через два десятки років почне запрошувати до себе літніх зірок футболу, догравати, заробляти і дарувати радість американським вболівальникам, тим самим перетворившись на пансіонат для престарілих футбольних легенд. Чи погано це? Звісно ж, ні. Подивіться на Ібрагімовича!

І тут можна було би і закінчити. Штати провели дуже хороший Чемпіонат світу й американські вболівальники, яким пощастило побачити це наживо, потім би з теплотою на душі діставали з поличок своєї пам’яті спогади про це футбольне свято. Але через 30 років після того, як вперше стало відомо те, що США прийме мундіаль, у 2018 році Сполучені Штати знову отримали нагоду довести, що американський футбол це не тільки вид спорту, а й показник якості. У 2026 році, Штати разом із Канадою та Мексикою будуть господарями 23-го Чемпіонату світу з футболу. Так само, як і у 94-му, цей мундіаль стане першим по деяких пунктах. По-перше, це буде перший чемпіонат, який приймуть одразу три країни. А також кількість команд, які будуть брати участь у фінальній частині розіграшу світової першості, зросте до 48-ми. Сподіваємося, серед цих щасливчиків буде і наша збірна.

Зараз такі часи, коли страшно будувати плани на таке далеке майбутнє і 2026 рік здається якоюсь неможливою датою. Тому нагадуємо, що вже через кілька днів у Катарі починається 22-й Чемпіонат світу з футболу. І хоч національна збірна України залишилася за бортом турніру, ще є час вирішити, за кого вболівати, а кому бажати якнайшвидшого повернення додому (привіт, Іран і Сербія). Не було ще такого мундіалю, який би пройшов непоміченим, це завжди золота сторінка футбольної історії, яку потім перечитуєш і радієш, що став свідком цього прекрасного дійства.