Миколі Міхновському — 150! Передвісник україноцентризму

31 березня 1873 року в селі Турівка на Полтавщині народився Микола Міхновський — ідеолог українського самостійництва, продовжувач української національної ідеї Тараса Шевченка, видатний діяч Української Республіки й організатор її війська.

9 березня українці всього світу святкують день народження Тараса Шевченка — основоположника українського світогляду, нашого національного пророка. 

Зрідка українці акцентують увагу на ролі Шевченка як творця українського світогляду, хоча, як на мене, саме ця його роль є однією з найважливіших та найвеличніших.

Саме Микола Міхновський є одним із послідовників Тараса Шевченка, хто пророчий містицизм Поета та творення українського світогляду зміг використати як міцний фундамент для формування ідей української самостійності та націоналізму.

Українцям вже давно стали звичними та здаються абсолютно природними тези про Україну як про суверенну, незалежну державу українського народу. Проте так було далеко не завжди. Та й навіть зараз ми ще не маємо України як держави українського народу по суті, а лише по формі. Микола Міхновський був одним із тих, хто зміг продовжити духовні лінії Тараса Шевченка та втілювати в реальні фізичні форми ідеї українського світогляду. 

Історія українського націоналізму не вичерпується ОУН, так само як ідеологія українського націоналізму не розпочинається із «Націоналізму» Дмитра Донцова. Початковою організаційною точкою я б назвав «Братство Тарасівців», засноване в 1891 році. Власне одним із дієвих організаторів братства був і Микола Міхновський.

Після арештів членів братства в 1893-му році створюються Революційна Українська партія (РУП) та Українська Народна Партія (УНП). У 1900-ому році під час вшанувань Шевченка в Полтаві та Харкові Микола Міхновський виголошує легендарну промову — «Самостійна Україна». Трохи згодом її було надруковано у вигляді окремої брошури у Львові. Праця «Самостійна Україна» стала програмною основою для подальших дій українців, адже Микола Міхновський в ній обґрунтовує правові, історичні, культурні та ідеологічні підстави Української Держави. 

До початку Першої світової війни залишалось ще 13 із гаком років…

Сучасному українцю інколи важко оцінити важливість та своєчасність сказаного Міхновським. Ми всі вже звикли до фраз про «незалежну, суверенну» Україну. Але першим, хто її озвучив на політичному рівні був Микола Міхновський. У 1900-му! Тоді, коли за такі речі вбивали та відправляли в тюрми!

Але це далеко не єдина його важлива теза, проголошена в ті буремні часи:

Народ має право жити, коли він має силу жити.

Саме зараз ми доводимо своє право на життя. І ворогом є не тільки московія, а всі, хто прагне зробити нас рабами та викрасти наше національне багатство.

Ми не допустимо, щоб проміння свободи усіх націй заблищало на наших рабських кайданах: ми розіб’ємо їх до схід сонця свободи!

Як не можна спинити річку, що, зламавши кригу навесні, бурхливо несеться до моря, так не можна спинити націю, що ламає свої кайдани, прокинувшись до життя.

Чи справді ми ламаємо наші кайдани? Чи добре розуміємо, що відбувається? Чи за очевидним зовнішнім ворогом, часом не ховаємо від себе решти ворогів? Які можуть бути ще більш небезпечними.

Кожен, у кого ще не спідлене серце, озветься до нас, а в кого спідлене, до того ми самі озвемось!

Потрібно «озватись», проте приспані так званою толерантністю чи правильніше сказати толерастією, ми за 30 з гаком років не покарали нікого… Поки що.

Доки хоч на однім клапті української території пануватиме чужинець… доти усі покоління українців йтимуть на війну.

Кров, коли вона пролита братньою рукою, ще дужче благає о помсту, бо то брата кров!

Головна причина нещасть нашої нації — брак націоналізму серед ширшого загалу її.

Цю фразу багато хто помилково приписує Грушевському, проте правда зовсім інша. Грушевський не міг її сказати, адже він не був патріотом українського народу. Він був ліваком-соціалістом, близьким другом Керенського, входив до таємних масонських спільнот разом із Винниченком, Петлюрою. 

У буремні роки 1917-1921 відбувалась жорстка боротьба Миколи Міхновського із Володимиром Винниченком та Симоном Петлюрою. Винниченка нам змальовують видатним українським діячем. І видатним він, звичайно, був. Проте — антиукраїнським. Саме Винниченко стоїть за тим, що не відбувались в Україні державотворчі процеси, руйнувалась армія, не організовувалась спільнота ветеранів 1-ї світової, яка була настільки великою та масштабною, що могла б стати дуже грізною силою. І жодні більшовики на чолі з Леніном чи Троцьким-Бронштейном не змогли б тоді захопити Україну!

Грушевський в тій ситуації виступав у ролі такого собі «весільного генерала», керованого Володимиром Винниченком. 

Приписування цієї фрази Міхновського Грушевському є особливо цинічним, якщо справді досліджував події тих давніх страшних днів, під час яких українці втратили шанс на свою державу… Руками таких зрадників, як той же Винниченко! Можливо, вороги нам спеціально диктують брехливу історію для того, щоб ми і надалі не могли розпізнавати зрадників, тих, хто розпродає наше багатство і нас разом з ним… 

Коли українська інтелігенція є, коли вона заступник суспільства, коли вона бореться, то чому ми не чуємо про цю боротьбу?..

Ні тодішня, ні теперішня українська інтелігенція не виконували функцій української еліти. Вони були пристосуванцями до різних хазяїв: тоді — до московського царя, автрійського цісаря чи кривавих ляльководів за спинами Леніна-Троцького-Сталіна. Зараз — значна частина годується з рук олігархів, московитів чи транснаціоналів. А тому однаково ворожою та чужою виступає до справжнього українського державотворення. Носячи при цьому красиві вишиванки та голосно вигукуючи «Слава Україні»...

Цю проблему ми не розв’язали тоді. І вона присутня досі. Сліпа сила Народу та зряча сила Еліти, яка повинна ту «сліпу силу» направити. А що робити, коли левова частина «еліти» є псевдоелітою та антиелітою, і працює проти українців?

Відповіді на це ми поки що не народили…

Без сили нема права, щоб здобути право, треба мати силу.

Навіть на міжнародному рівні це працює дуже чітко. Право тільки там, де є сила. Де були б ми, українці, якби не проявили Силу в лютому-березні 2022 року?! Байден і ті, хто стоїть за ним, були переконані у падінні Києва за 3-4 дні… І не тільки вони. 

На внутрішньому «фронті» ми маємо Конституцію, де вказано, що народ є носієм суверенітету та єдиним джерелом влади (5 стаття КУ), земля, надра, вода, повітря, шельф… є національним багатством (ст. 13-14 КУ). Право у нас є. Але сили — немає. А тому все українське багатство розграбовується ворогами, а ми живемо найбідніше в одній з найбагатших країн Європи. Бо поки що нема Української Сили, яку ми мусимо створити… 

Усі, хто на цілій Україні не за нас, ті проти нас.

Ленін колись сказав: «Перш ніж об’єднатись, нам потрібно розділитись». Демонічна геніальність цієї істоти в питаннях революції та впливу на широкі маси потребує окремого дослідження. Проте у фразі про об’єднання він точно мав рацію.

Об’єднуватись можна тільки зі СВОЇМИ! Коли зараз багато зрадників кричать про потребу єдиності серед українців, то насправді вони просто хочуть зберегти свою владу та уникнути відповідальності за повний провал підготовки до війни та тотальне пограбування України (яке продовжують і досі, і яке не оминає навіть ЗСУ!!!).

Щодо таких «єднальників» Тарас Шевченко казав: «Не вам в мережаній лівреї, донощики і фарисеї, за правду Пресвятую встать…»

Чи знають українці, хто для них СВІЙ? Чи знаєте про це Ви, шановний читачу? Чи можете Ви зараз, самі перед собою вказати на якийсь чіткий перелік критеріїв щодо приналежності до СВОЇХ? 

Ми сильні нашою любов’ю до України!

Саме наша вкоріненість в цю землю є одним із метафізичних джерел нашої сили, яка вже неодноразово дивувала світ!

Україна для українців!

Чи розуміємо ми цей вислів? Чи почувши його відразу починаємо виправдовуватись за нібито «шовінізм». Проте Польща — держава польського народу. Ізраїль — держава єврейського народу. Україна — держава якого народу? Україна як держава повинна бути вищою формою організації українського народу…

Слава і побіда — це доля борців за народну справу.

Націоналізм — ангел помсти для пануючих і визискуючих націй, ангел помсти за упосліджених…

Усюди й завсігди вживай української мови. Хай ні дружина твоя, ні діти твої не поганять твоєї господи мовою чужинців-гнобителів.

Одна, єдина, нероздільна, вільна, самостійна Україна від гір Карпатських аж по Кавказькі.

Дмитро Донцов назвав «Самостій-ну Україну» Міхновського апелем (тоб-то зверненням) до «неспідлених сердець». «Брошура Міхновського зробила вражіння вибухлої бомби», — стверджував Донцов. Багато хто перелякався, засудив гасло самостійної України як антидемократичне, антиросійське. І все ж він запалив національне багаття в душах мільйонів українців, виплекав героїчне покоління 1917-1920-х років. Бо апелював «до людей віри, чести і характеру». Саме цим людям доведеться взяти на себе роль справжньої Української Еліти та виконати її. 

Микола Міхновський є одним із найбільш видатних українських діячів, зокрема як організатор війська Української Республіки. Саме тому ми вважаємо, що в час війни особливо важливим та актуальним є вшанування Миколи Міхновського через присвоєння одній із бригад Збройних Сил України його імені!