Ротації в уряді: чи зміниться сума від перестановки доданків?

Цього тижня в українському уряді відбулася низка кадрових змін. Деякі з цих змін навіть надихають і породжують думку, що не все втрачено, дещо викликає запитання, а дещо може пройти непоміченим українським суспільством. Тепер по черзі. 

МОН: плагіатора та «ділка» відправили в політичне забуття

Однією з найцікавіших кадрових перестановок стало звільнення з посади міністра освіти України Сергія Шкарлета та призначення в МОН директора Малої академії наук України та добровольця 95-ї бригади Десантно-штурмових військ Оксена Лісового. Спочатку варто пояснити, чому це можна вважати перемогою студентства над злом.

Відставку Шкарлета з посади міністра освіти та науки неодноразово вимагали активісти — студенти та просто небайдужі громадяни — зокрема, через підозри у корупції та плагіаті. На початку 2022 року Шкарлет «переміг» у номінації «Посіпака року» в антипремії «Академічна негідність року» за миттєве затвердження результатів виборів ректора Державного біотехнологічного університету на користь депутата Андрія Одарченка попри заяви інших кандидатів про фальсифікації.

Минулої весни президент України Володимир Зеленський під час онлайн-зустрічі зі студентами українських ЗВО в питанні щодо Шкарлета заявив, що під час війни «великі помилки стали дрібними». Але зрештою, щось пішло не так… і дякувати Богу. Я особисто пам’ятаю не одну акцію протесту під МОН з вимогою вигнати звідти Шкарлета, який псував не лише академічну гідність установи, а й поширював тенденції лицемірства, хабарництва, узурпації влади на всі рівні освітніх закладів. На «Дзеркалі тижня» є чудовий матеріал науковиці Ірини Єгорченко щодо Шкарлета. Пропоную й вам кілька цитат:

• Академічний плагіат — стовідсоткова гарантія проблем із гідністю, компетентністю, повагою до себе та до інших людей.

• Академічний плагіат означає, що кожна розсудлива людина не може довіряти плагіатору, бо той публічно збрехав, коли видав чужу роботу за свою.

Сергій Шкарлет

Сергій Шкарлет взагалі ідеальний приклад паразита-пристосуванця. Так, за часів президентства Януковича Шкарлет долучився до «Партії регіонів», а за Порошенка звісно ж був у його політичній силі. Як кандидат на посаду міністра освіти у 2020 році сподобався Володимиру Зеленському. Про це президент сам казав журналістам 6 червня на зустрічі у Заліссі. Шкарлета не вдалося зразу призначити міністром, тож з червня 2020 року він був в. о. міністра. Тоді ж Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти виявило плагіат у чотирьох роботах Сергія Шкарлета, що переросло у судовий процес. У квітні 2021 року Шкарлет заявив, що виграв суд. Окружний адміністративний суд Києва (сумнозвісний ОАСК) встановив, що комітет з питань етики Нацагентства із забезпечення якості вищої освіти (НАЗЯВО), який виявив плагіат у його роботах, зробив це незаконно. Проте у рішенні суду не йшлося, чи містився плагіат у роботах Шкарлета. 

Його кар’єра дуже стрімка та показова. Наприклад, з 2001 до 2010 року Сергій Шкарлет працював у приватному освітньому бізнесі — був ректором Чернігівського інституту інформації,бізнесу і права ЗВО «Міжнародний науково-технічний університет імені академіка Юрія Бугая». Він став наймолодшим ректором країни, очоливши Чернігівський національний технологічний університет в 2010 році. Тоді ж він і став «регіоналом». Мав гарні стосунки з тодішнім міністром освіти Дмитром Табачником. У тому ж 2010 році він хвалився відданістю Віктору Януковичу. Президенти змінювалися — змінювалися й присяги у вірності Шкарлета та спроби догодити всім і кожному. Один із численних скандалів навколо Шкарлета розгорівся у вересні 2020 року, коли в. о. міністра освіти направив уряду подання на призначення батьку Володимира Зеленського наукової пенсії. Тоді уряд не підтримав пропозицію міністра.

Із початком повномасштабної війни МОН закидали, що саме міністерство не впоралося з евакуацією іноземних студентів, що сприяло хаосу на кордонах, а також з вирішенням їхніх проблем з продовженням освіти в Україні. Також Міносвіти звинувачували у неспроможності організації навчання дітей на окупованих територіях. За інформацією освітнього омбудсмена Сергія Горбачова, робоча група ще влітку розробила і передала в МОН проект алгоритму дій щодо доступу до української освіти з окупованих територій. Ні запропонований робочою групою, ні інший оприлюднений так і не був. Про це повідомляла у статті для «Української правди» засновниця ГО «Смартосвіта» Іванна Коберник. Менше з тим. Шкарлета звільнили, а конституційна більшість парламенту 313 голосами доручила керувати Міністерством освіти Оксену Лісовому. 

Оксен Лісовий народився 21 липня 1972 року на Київщині в родині вчителів. Його батько Василь Лісовий — дисидент, організатор українського самвидаву в 1960-1970 роках. Мати Віра Лісова — українська філологиня, публіцистка, дисидентка й учасниця українського правозахисного руху. За тиждень до народження Оксена, його батька заарештували та ув’язнили на 11 років за відкритий лист на захист заарештованих шістдесятників. Мати, вчительку української мови та літератури, звільнили з роботи й залишили з 6-річ-ною донькою, в очікуванні сина без засобів для існування. Дитинство було неспокійним — з постійними обшуками, допитами й підозрами, але попри політичні репресії та тиск Віра Лісова продовжувала допомагати родинам політв'язнів.

Оксен Лісовий

«Участь у війні проти імперії, не по своїй волі, я почав брати за тиждень до свого народження. Саме тоді КДБ заарештувало мого батька… За свою інтелектуальну діяльність він отримав загалом 11 років тюрем і заслань у Сибір. Відповідно я ріс в атмосфері війни у формі інтелектуального спротиву імперському суїцидальному абсурду», — зазначав Лісовий в інтерв’ю «Вікнам».

Окрім успішного керівництва Малою академією наук, Лісовий є засновником першого в Україні «Музею науки». Він планувався як освітній простір для дітей, утім, і дорослим там є що подивитися та чому навчитися. Під час повномасштабного вторгнення росії Оксен Лісовий пішов добровольцем на фронт у складі 95-ї десантно-штурмової бригади. Водночас продовжував дистанційно керувати МАН. З початку війни 95-та бригада була на сході в районі Слов’янськ-Краматорськ-Дружківка. Брав участь у боях, що велись навколо Довгенького, Долини, Краснопілля, в лісах Святогірського заповідника.

«Я завжди усвідомлював, що настане час захищати нашу землю від російських загарбників, і з плином часу лише зміцнювався у цій думці. Після перемоги планую продовжити боротися на освітній передовій», — казав новообраний очільник МОН України в інтерв’ю «Вікнам».

Утім, не без ложки дьогтю. Новопризначеного міністра також звинувачують у плагіаті. Йдеться про кандидатську дисертацію з філософії, яку він захистив у 2012 році. Історія з плагіатом у дисертації нового урядовця з’явилася на тлі величезної кількості позитивних відгуків про нього.

Згодом Оксен Лісовий заявив про свою нульову толерантність до академічної недоброчесності, повідомили «Українській правді. Життя» у Малій академії наук України.

Міністр має намір відправити свою кандидатську дисертацію на кілька авторитетних експертиз.

«У разі виявлення в його роботі порушень доброчесності Оксен Лісовий готовий відмовитись від вченого ступеня кандидата наук і на посаді міністра формувати принципово нову академічну культуру та культуру освітньо-го та наукового менеджменту», — заявили у МАН.

Хоча освітяни все одно не одностайні у ставленні до новопризначеного очільника МОН, сподіватимемося, що головне крісло в головному освітньому відомстві знайшло правильного керівника. А ми рухаємося далі. 

Більше повноважень — більше відповідальності перед народом

Цікавим було ще одне кадрове рішення: у відставку відправили міністра цифрової трансформації Михайла Федорова. Але не поспішайте із висновками. Насправді відбулося розширення повноважень, адже вже на наступному пленарному засіданні ВРУ призначила його віцепрем’єр-міністром з інновацій, розвитку освіти, науки та технологій — міністром цифрової трансформації України. Окрім такої довгої регалії Федоров отримав опіку не лише над цифровізацією країни, а й над низкою нових напрямків. Логічно, що йому відтепер доручено співпрацювати з МОН у сфері розвитку, зокрема й освіти, що в її нинішньому вигляді об’єктивно потребує змін. 

Михайло Федоров

«Світ не стоїть на місці. Поза нашою війною світ продовжує активно розвиватися. Наймогутніші держави з усіх сил конкурують за таланти. Технології змінюють актуальність професій. Освіта та наука потребують трансформації. Потрібні сміливіші та швидші зміни, щоб наші діти здобули знання, які відповідають викликам сучасності. Тепер завдання нашої команди — допомогти Міністерству освіти та науки реалізувати якісні зміни», — заявив Михайло Федоров.

За його словами, є чотири основних вектори роботи міністерства. Перший стосується трансформування закладів освіти в такі, що підтримують та залучають талановитих викладачів за гід-ну оплату праці. Окрема увага приділятиметься розвитку англійської мови, цифрових навичок, підприємництва.

«Відкриття можливостей для талановитих науковців. Грантове й швидке фінансування проектів», — додав віцепрем’єр.

Михайло Федоров — український IT-підприємець, засновник digital-агентства. Він народився 21 січня 1991 року в місті Василівка Запорізької області. У Запоріжжі заснував власне digital-агентство SMMStudio, яке займалося збільшенням продажів за допомогою реклами в соцмережах, наприклад Facebook та Instagram. До 2019 року він був генеральним директором компанії. Крім того, Федоров був організатором Facebook Marketing Conf та спікером на різних форумах (IT-Forum 2016, iForum 2019, LVIV SMM FORUM).

Уже в Кабміні його робота стала помітною не тільки в межах держави, а й за кордоном. На мою думку, Федорова можна назвати найдієвішим міністром в уряді Шмигаля, який, принаймні, справді робить свою роботу. До того ж, знає, що робить. 

Разом зі своєю командою він запустив низку сервісів та проєктів, зокрема:

• портал та за стосунок  Дія, який дозволяє отримувати держпослуги онлайн;

• спеціальний правовий та податковий простір для IT-компаній «Дія.City»;

• е-Резидентство, що передбачає можливість для іноземців отримати статус е-резидента та відкрити свій бізнес в Україні онлайн;

• COVID-сертифікати у смартфоні;

• національну онлайн-платформу для розвитку цифрової грамотності Дія. Цифрова освіта;

• портал Дія.Бізнес, який допомагає підприємцям у створенні, розвитку та масштабуванні бізнесу;

• Дія.Платформа Центрів — сервіс, за допомогою якого можна отримати необхідні адміністративні послуги;

• платформу «єДопомога» для допомоги кожному, хто постраждав від російської агресії, та інші сервіси.

Крім того, Михайло Федоров став ініціатором щорічного форуму Diia Summit у сфері інформаційних технологій.

Звільнення та ліквідація

На завершення — звільнення міністра з питань стратегічних галузей промисловості України Павла Рябікіна. За словами народного депутата від «Голосу» Ярослава Железняка, замість Рябікіна на посаду міністра з питань стратегічних галузей промисловості України планують призначити Олександра Камишіна, а Рябікін «дуже ймовірно поїде послом у Китай». Водночас, серед версій, за інформацією ЗМІ, взагалі може бути ліквідація відомства, раніше очолюваного Рябікіним. Кар’єра в ексміністра цікава та різнопланова: адвокат, народний депутат, заступник Міністра транспорту та зв’язку України, роботи в різноманітних комітетах, рік послом Україні в Данії, КМДА, митна служба, аеропорт «Бориспіль»… Лише задуматися, наскільки на тлі свіжих подій Україні потрібно мати сильні відносини з Китаєм і здорово оціни-ти кандидатуру Рябікіна… 

Павло Рябікін

Питань більше, ніж відповідей.

Загалом. Зміни — це принаймні не стояти на місці, чекаючи, поки щось розвалиться з плином часу. Варто намагатися, але не забувати, якою нині може бути ціна помилки.