1 рік повномасштабної війни: 12 тез-висновків

1. Український народ вистояв!

Воля, як духовна категорія, є сильнішою від матеріальної логіки, продиктованої споживацтвом. Усі світові аналітики, за винятком британців, вважали, що основна частина України впаде під московським повномасштабним наступом. І в них були всі підстави для цього висновку, зокрема зважаючи на порівняння ресурсних потенціалів України та московії, а також — дії «української» влади. Але цього не сталось. Українці зламали всі ворожі сценарії. Фактично — це був перший етап страшного «екзамену» для українців, на якому вирішувалось питання «бути чи не бути Україні?». Воля українців, глибока вкоріненість в Українську Землю, кров славетних Предків дали свою відповідь: «Україні бути!».

2. Українці відбили московський бліцкриг не завдяки діям влади, а всупереч!

Президент Зеленський та уся контрольована ним влада не здійснили необхідних дій щодо захисту України від повномасштабного вторгнення. Незважаючи на численні попередження від Великої Британії, США — підготовка до захисту України була повністю провалена.

Білоруський напрямок був відкритий до наступу, Гостомельський аеропорт залишився з мінімальною кількістю оборонців (навіть літак-гігант «Мрія» не був евакуйований), що дало можливість московській бронетехніці в’їхати в Київ уже 25-го лютого ввечері. Станом на вечір 25 лютого територіальна оборона Києва не мала бронебійних засобів. Проте це не стало на заваді Українським Героям спалити танк та БТР поблизу метро «Шулявська», на колишньому проспекті Перемоги. Ціною величезної крові недостатньо озброєних українських воїнів московські війська були зупинені на підступах до Києва, розпочались запеклі бої. 

Південний напрям — Чонгар — було розміновано. Дорога на південь України була відкритою. Вже о 9.20 ранку 24 лютого московська бронетехніка була на околицях Херсона, що дало старт створенню материкового коридору для московської армії від кордонів московії і до Криму, а також стало основою для подальшої блокади Маріуполя. За умови, якби кримський перешийок було заміновано та ретельно укріплено, такий успіх московської армії був би неможливий.

Як правильно сказав Герой України Степан Хмара — після війни за ці всі речі Зеленського й інших відповідальних осіб потрібно судити. Наслідки такої злочинної діяльності та бездіяльності стали катастрофічними для України. Влада повністю провалила підготовку до повномасштабного вторгнення. У майбутньому суд повинен розібратись в тому, чи це була злочинна діяльність, бездіяльність чи свідома допомога. 
 

3. Розкол між патріотичним суспільством та владою є очевидним і не підлягає косметичним «перекриттям».

Саме вищеописані дії як з боку сучасного політикуму, так і з боку звичайних українців відкрили глибоку проблему України. А саме — існує фундаментальний розкол між патріотичним суспільством та владою. І цей розкол неможливо усунути, основоположно не змінивши кланово-олігархічної системи управління державою. 

Хтось проливає свою кров за Україну, а хтось все робив для успіху московського бліцкригу. Хтось жертвує останнє для армії, а хтось мародерить на закупівлях для ЗСУ, розкрадає вагонами гуманітарну допомогу від західних партнерів, чи як Ринат Ахметов — купує яхту за 500 мільйонів доларів. Два різні світи, різна духовність, різна ментальність та й, зрештою, і різна кров — в переважній більшості випадків.

Цей розкол існує об’єктивно і він не залежить від небажання менш свідомої частини українців його бачити. Внутрішній ворог є в багатьох моментах не менш небезпечним від зовнішнього. А Сунь-Цзи колись сказав: «Без перемоги над внутрішнім ворогом, неможливо перемогти зовнішнього». 
 

4. Неоднозначна позиція Заходу. Поділ на природних щирих союзників та «вимушених». 

Позиція та діяльність різних країн світу змусила українців зняти «рожеві окуляри». Я особисто розмежував би реакції Західних країн за часовими межами і окремо розглядав би перший тиждень вторгнення, адже він є найбільш знаковим.

Велика Британія, Польща, Литва, Латвія, Естонія, Швеція — ті держави і народи світу, які проявили себе чіткими безапеляційними союзниками України. З перших годин вторгнення уряди цих країн розгорнули надзвичайну діяльність у межах допомоги Україні! Особливо тут варто відзначити саме Велику Британію, на чолі з прем’єр-міністром консерватором Борисом Джонсоном та Польщу, на чолі із націоналістом Анджеєм Дудою.

Саме завдяки їхній швидкості та рішучості ми почали отримувати настільки необхідну зброю та боєприпаси, їжу та медикаменти. Завдяки цьому навіть у містах, навколо яких тривали бойові дії, надавалась медична допомога та харчування людям.

До речі, хочу звернути увагу наших читачів на цікавий факт — фактично зараз ми вперше в історії нашої цивілізації спостерігаємо масштабну війну, в якій до бойових дій залучено кілька мільйонів людей, і водночас під час якої немає голоду! 

Адміністрація президента США Джо Байдена «очікувала» перший тиждень. Зокрема, опираючись на прогнози своїх аналітиків щодо «успішності бліцкригу». Досить дивна поведінка, як для ключового гаранта безпеки України, відповідно до Будапештського меморандуму. 

Хтозна, як би далі розгорталась допомога Україні, якби Велика Британія не виступила локомотивом цього процесу, зокрема показуючи чіткий рішучий дієвий приклад.

Цей умовний розподіл країн насправді є зовсім не умовним. А досить чітко показує, хто саме для нас є ближчим союзником, з ким наші інтереси максимально збігаються. І тут також не повинно бути ілюзій щодо мотивації, але розуміння спорідненості інтересів, не тільки коротких, а й середньострокових. 
 

5. Поляризація Світу та зміна геополітичного балансу.

Світ уже ніколи не буде таким, яким був до повномасштабного нападу московії на Україну. Чи точніше — він ніколи не буде таким, як більшість собі його уявляла. Відбувається Великий Перехід, який певні сили намагаються підмінити Великим Перезавантаженням.

Заходження московської армії в Україну 22.02.2022 року ознаменував собою перехід 3-ої Світової війни до гарячої фази. Про те, що 3-тя Світова вже триває на планеті, ще далекої осені 2015 року сказав Папа Римський Франциск, коментуючи війну на Донбасі.

Подібно до гібридної війни московії проти України в період з 2014 до лютого 2022 року, теперішня Світова війна також носить гібридний характер. У межах цієї «гібридності» до людей поступово починає приходити розуміння того, що війна не вичерпується лише фізичним рівнем. А є й інші рівні війни — економічний, генетичний, структурно-організаційний, інформаційний, світоглядний, духовний. Гібридність війни полягає у її одночасному веденні на всіх рівнях із використанням непомітних або невидимих загалу інструментів. Взагалі — справжня політика насправді ніколи не є публічною, публічними стають вже результати прийнятих раніше рішень, закулісних домовленостей тощо.

Одним із елементів цієї війни є подальша поляризація світу між різними геополітичними центрами. США, Китай, московія, Велика Британія, Туреччина (як молодий і амбітний мусульманський центр), Індія, Ізраїль. Окремо потрібно виділити так звані транс-національні корпорації, які є проникними у всі без винятку геополітичні центри. 

Сучасна московія в межах цієї поляризації грає роль «поганого» поліцейського.

6. Україна — ключовий пазл до формування нового геополітичного розкладу сил.

Ще в квітні-травні 2022 року я казав, що війна триватиме не менш, ніж 1,5-2 роки. В той час Арестович народжував свою майже легендарну фразу «двє-трі нєдєлі максімум». Хочу повторити свої міркування, адже вони тільки підтвердились.

Україна є ключовим пазлом до перерозподілу впливу на Європейський Союз. Політика — це концентрована економіка. Енергетика — кров економіки. Я казав про те, що війна не може тривати менше ніж 1,5-2 роки насамперед тому, що саме стільки часу потрібно ЄС для того, щоб «зіскочити з голки» московських енергоносіїв.

Відразу після 24 лютого країни ЄС розпочали підготовку до переходу. Навіть та ж сама Німеччина, яка традиційно виступала союзником московії, вже 26-27 лютого розпочала будівництво своїх терміналів для скрапленого газу. Проте цей процес потребує часу.

З точки зору науки геополітики, те-риторія сучасної України називається «Хартлендом». І не просто так. У силу сукупності всіх багатств, логістичних маршрутів, розташування інших народів та їхніх держав. Саме це і слугувало однією з причин, що головні лінії фронтів 1-ї та 2-ї Світових воєн, а зараз і 3-ї, проходять саме нашою багатостраждальною землею. 

Вплив та контроль над Україною дає розширені можливості до впливу на ЄС, і, як наслідок, — до переформатування геополітичного розкладу сил на планеті. 

7. Контрнаступ українських військ на Харківщині та деокупація Херсонщини — блискуча військова операція ЗСУ, якої не очікував ніхто!

Армія московії насправді практично не вигравала воєн без участі українців на своєму боці. Якщо глянути на XIX-XX століття, то це можна стверджувати однозначно. Під час 2-ї Світової війни саме українці були кістяком молодшого та середнього офіцерського складу, який забезпечував організованість, дисципліну та боєздатність.

Сучасна московська армія має у своєму складі манкуртів — носіїв української крові, що забули про своє коріння, проте цього точно недостатньо. Особливо у протистоянні з українцями.

Попри те, що нам тривалий час нав’язували історичний погляд, що ми були рабами-кріпаками і т. д., проти генетики не попреш. Кров нащадків воїнів Святослава Хороброго та Богдана Хмельницького, чи ще набагато древніших арійських воїнів, каже своє вагоме слово. 

Іноземні інструктори, які приїжджають і навчають українців використовувати зброю, що надана як допомога, часто бувають шоковані зі швидкості навчання українців збройної майстерності, креативності, винахідливості, швидкої адаптації, а в деяких місцях — і самостійному ремонту та/або удосконаленню наданої техніки. 

Неочікуваний для всіх контрнаступ на Харківщині, і як наслідок — контр-наступ на Півдні, — яскраві тому приклади. Без видимої концентрації військ, необхідних для наступу, при переважальних ресурсах противника, ЗСУ провело блискавичну і надуспішну операцію. Вона могла б і завершитись виходом на кордони (або й на території московії), якби у ЗСУ було достатньо техніки та боєприпасів. Але… ленд-ліз так і не запрацював, а відроджувати тастворювати своє виробництво Зеленський і ко не планують. Незважаючи на те, що генерал Залужний у своїй статті закцентував увагу на необхідності цього.
 

8. Війна триватиме довго і Україна повинна максимально переходити на самодостатність.

Перші тижні та місяці війни відзначились ейфорією та гордістю, яку відчували українці через військові успіхи ЗСУ. Ми встояли. Чітко стверджувати, що зможемо — не міг ніхто. І тут — вдалось. Ще й всупереч всім діям та бездіяльності владі.

Значною мірою цій ейфорії сприяло і відповідне інформаційне поле. Проте з часом діяльність всяких Подоляків-Арестовичів сформувала в українців хибне уявлення та завищені очікування. Водночас наш ворог зробив висновки зі своїх помилок. 

Ми повинні тверезо дивитись на ситуацію. Ворог переважає нас ресурсно і готується до довготривалої війни. Внутрішні процеси на болотах чітко вказують на підготовку до довгого протистояння із Заходом у межах вищеописаної поляризації світу.

У цьому місці наведу цитату зі спільної статті генералів Залужного та Забродського від 07.09.2022: «отримання відповідних систем озброєння від партнерів може розглядатися Україною лише як рішення для перехідного періоду. З перших днів широкомасштабної агресії рф для української сторони гостро стоїть проблема відновлення і налагодження власного проектування і виробництва зразків високотехнологічного озброєння. І такти-ко-технічні вимоги до таких зразків вже мають включати відповідні параметри, зокрема щодо дальності застосування».

Цікаво, скільки кроків у цьому напрямку вже зробив Володимир Зеленський та Олексій Резніков?
 

9. Якою має бути українська економіка зараз та в майбутньому?

Абсолютно спорідненим із питанням нашого військового самозабезпечення є питання української економіки в цілому. Очевидним є те, що олігархічне пограбування українського національного багатства не є ефективною моделлю. Так само очевидним є і те, що українське патріотичне суспільство не влаштує збереження такого економічного стану речей. Проте суспільство зараз зайнято війною, а влада продовжує дограбовувати залишки промисловості під виглядом прихватизації, розпродувати землю і надра, підбиратись до таких гігантів, як «Енергоатом». 

Це питання є зоною майбутнього потужного конфлікту, в якому внутрішній ворог повинен отримати всю справедливість сповна. Адже безглуздим виглядає навіть саме формулювання, що українські воїни проливають кров за Українську Землю — заради того, щоб Зеленський і ко нею торганув під час війни?!!!

Орієнтація на створення виробництв із високою доданою вартістю та інновації — перший акцент. Другий, але не менш важливий, — повний аудит, облік, реєстр та контроль за використанням всього національного багатства. Включно з тим, яке було вкрадено в українців політико-економічними методами. Глибша деталізація цього питання не є предметом статті.
 

10. Влада розуміє, що добровольці та волонтери є загрозою для неї в майбутньому.

Розуміючи невідворотність внутрішньої боротьби патріотів проти олігархічної системи, влада наперед до неї готується. Саме тому зараз розпочинається тиск на добровольців та волонтерів, зокрема йдеться і про антиукраїнський закон 8271 про збільшення кримінальної відповідальності військовослужбовців. 

Ситуація стає аналогічною до тієї, яку ми мали в 2014 році. Тоді керівництво добровольчого руху та й самі добровольці вперто відмовлялись слухати аргументи про те, що готуються переслідування. Пов’язані зокрема і з невведенням Порошенком воєнного стану — всупереч Конституції та Закону про оборону. Через 2 роки ми побачили 30 тисяч кримінальних справ проти добровольців. Те, що в 2014 році здавалось неможливим, як аргументував мені один із керівників добровольчого руху «ми захищаємо Україну та у нас є зброя», стало цілком можливим у 2016-му — після проведення відповідної інформаційно-пропагандистської та юридичної роботи. Руками одіозних Матіоса та Авакова добровольчий рух було зруйновано. 

Аналогічну роботу вже веде Єрмак, Татаров та підконтрольні їм органи. Українці мусять це усвідомлювати та готуватись до супротиву. Це дуже важкий виклик, але він вже об’єктивно існує.

 

11. Що таке Українська Перемога? Якими є її ознаки та основні риси? Чи буде перемогою вихід на кордони 1991 року, за умови якщо зелені слуги неукраїнського народу продадуть все — землю, надра, залишки промисловості, включно з Укроборонпромом та Енергоатомом тощо?

Українцям необхідно чітко формувати уявлення про Перемогу та реалізовувати його. Завершальна частинацієї тези є, очевидно, риторичною.

12. У якому напрямку повинна формуватись Україна Майбутнього?

«Кров людська — не водиця», — ка-же народна мудрість. Свята кров українських воїнів, принесена в жертву за Україну, — найвища цінність. Ми мусимо усвідомлено згуртовано підійти до будівництва України Майбутнього як вищої форми організації українського народу. Не олігархів, московської агентури чи транснаціоналів, а україн-ців. Влада і власність є головними елементами політики. Перед всіма нами стоїть виклик — всупереч всім ворогам (не тільки московії) побудувати таку Україну, в якій влада та власність належатиме українцям. Ми зможемо. Мусимо. Вшановуючи пам’ять Героїв та піклуючись про майбутні покоління українців.