Давос-2023: ключові тези

Високостатусний глобалістичний форум в Давосі — подія досить знакова і важлива з точки зору впливу на світову політику та економіку. Тож пропонуємо нашим читачам певну концентровану вибірку ключових тез та висновків щодо цьогорічного Всесвітнього економічного форуму.

Політика — концентрована економіка. Той, хто завдяки прихватизації в 90-х став власником ласих шматків національного багатства, згодом почав контролювати владу. Через створення своїх ЗМІ та бізнес-проектів у вигляді політичних партій. І якщо при тому, що в перших складах Верховної Ради люди з розряду Ріната Ахметова чи Дмитра Фірташа могли бути присутніми особисто, то сучасна деградація українського парламенту (прости Господи) дійшла до роздачі 5 000 доларів в конвертах депутатам. 

Аналогічні тенденції панують і в світі (зокрема і в питаннях деградації публічних осіб), проте там ідеться не про мільярдний олігархічний капітал, а про трильйонний глобалістичний. Світом керує капітал. Поки що.

Саме під таким кутом зору і слід аналізувати природу тих чи інших явищ і подій. Зокрема і ВЕФ у Давосі.

Економічна рецесія глобального світу — наскрізна нитка усього форуму. Всі очікують негативних економічних явищ в 2023 році і надалі. Більшість економістів у Давосі побоюються швидкого настання рецесії. За останніми оцінками, не менше третини країн ризикують зазнати спаду економіки цього року.

В основі таких економічних очікувань лежить і той факт, що самі гроші знецінюються. В силу їхньої величезної кількості та незабезпеченості товарами і послугами. Проте публічних обговорень таких речей в Давосі не могло і не може відбуватись.

Натомість головною причиною називають перманентну кризу. Перманентна криза («permacrisis», «permanent crisis») — термін, який означає сучасний період, в якому перебуває людство, коливаючись від однієї кризової події до іншої (інфляція, економічні негаразди, військові конфлікти та торговельні війни), гадаючи, які нові «сюрпризи» нас очікують.

І цей пермакризис не закінчиться, принаймні так вважають учасники самого форуму. А навпаки — слід очікувати на його зростання. 

До речі, саме в межах цього очікування низка транснаціональних корпорацій-гігантів стараються максимально «оптимізуватись», зокрема і через звільнення працівників. Прикладом цього є Amazon, McDonald’s чи той же Twitter, нещодавно куплений Ілоном Маском. Щоправда, у випадку останнього йдеться не тільки про підготовку до кризи, а й про звільнення тих, хто слідкував за «добропорядністю» інформації, яка потраплятиме в голови людям. І встигав вчасно видаляти інформацію щодо ноутбука сина Джо Байдена, коронавірусу та інших «нетолерантних» речей. Насправді питання полягало «лише» у відповідності глобалістичному інформаційному порядку денному. Єдиноправильному і такому, який ніхто не може ставити під сумнів.

Але повертаємось до Давосу. Людство повинно навчитись жити в умовах перманентної кризи, яка може постійно збільшуватись. Констатація неприємної реальності. Попри те, що в нас, українців, зараз є багато страшніших обставин, пов’язаних із повномасштабною війною, ми повинні пам’ятати і про решту тенденцій. 

Глобалізація є процесом, однією із характеристик якого була добровільна примусовість. Ти маєш право і не підтримувати, але ми створимо для тебе всі умови, щоб ти мусив погодитись. Мене влаштує будь-яка ваша відповідь, лише б ви сказали «так». Проте добровільна примусовість не може працювати вічно, протидія досягла певного рівня. Настрої та обурення людей подекуди розпочали процес «деглобалізації». Натомість в Давосі, на противагу деглобалізації, було озвучено термін «реглобалізації». Це такий новий формат співпраці, який працюватиме вже не для всіх, а лише для обраних — членів певного «клубу». Уявіть собі, що кризові явища в світі зросли — кількість військових конфліктів збільшилась, рецесія зі своїми наслідками ступає в повну силу. Створюються певні передумови для збільшення кількості охочих вступити до «клубу», який матиме змогу щонайменше полегшити вищевказані наслідки. Не можна сказати, що така думка була публічною, але «між рядками» читалась у багатьох місцях. 

Московський напад на Україну посідав важливе місце в обговореннях. І це позитивно для нас. Риторикаусіх тих, хто виступав по цьому питанню, звучала про потребу допомоги Україні та тиску на московію. Проте допомога при схожій риториці може бути різною. Нам би хотілось такої позиції та допомоги, як від Великої Британії, а частіше виходить така, як від Німеччини… 

Тема кліматичного колапсу набуває все більшого звучання та сенсу. Попри штучність популяризації істот з розряду Ґрети Тунберг чи «глибоку аналітичність» Джона Керрі, який раніше вже обіцяв розтанення всієї Арктики ще до 2013 року, клімат планети, очевидно, змінюється. І зміна ця має дві складові:

1. Природне циклічне потепління. Наші предки, що жили лише якихось тисячу років тому на території України — під час становлення та розквіту Русі — жили в температурних умовах теперішнього Середземномор’я. 

2. Руйнівна діяльність людини над природою. Ця складова справді становить загрозу, адже при теперішніх темпах споживацтва природних ресурсів надр планети вистачить ще років на 50-80. А що далі — логічне питання, еге ж?

Проте друга складова має мало спільного з Джоном Керрі чи недорозвинутою розпіареною Ґретою.  

В останньому випуску газети «Сурма» у 2022 році в статті щодо прогнозів на 2023-й я зазначив і таке: «Перехід частини «конспірології» в публічний дискурс».

Давоський форум став цьому ще одним підтвердженням, при чому цей перехід у ньому відбувається саме силами глобалістичного лівацтва. Щоправда, маючи певні інтелектуальні обмеження, до розряду «конспірології» записали багато «правих теорій», серед яких:

• вплив Давоського форуму на світових лідерів та геополітику;

• цензурування правдивої інформації в соцмережах;

• контроль спецслужб із перевищенням службових повноважень;

• наявність системного центру щодо питань встановлення карантинних обмежень тощо.

Як на мене, то розуміння існування вищевказаних речей належить до питань наявності в людини логіки та здорового глузду, але аж ніяк не «конспірології».      

Окремий резонанс викликали баталії за місце майбутнього голови Давоського форуму. Адже Клаусу Швабу, який його зараз очолює, незабаром 85 років. Проте інформація щодо майбутнього голови є табуйованою та навіть не обговорюється. 

Великий Перехід чи Велике Перезавантаження? Космогонічні процеси говорять про те, що відбудеться Перехід. Певна частина закулісся прагне його «підмінити» Перезавантаженням, зі збереженням своїх впливів, ясна річ. Що ж відбудеться насправді? Думаю, що це залежить і від нас з Вами. 

Український письменник та дисидент Микола Руденко колись сказав, що людство на порозі третього тисячоліття складатиме свій іспит на виживання. І те, як воно його складе, залежить насамперед від того, як його складе Україна.

Боротьба добра і зла, творців і паразитів відбувається як у зовнішньому світі, так і всередині кожної людини. Кожен складає свій іспит. І водночас ми, українці, всі складаємо наш спільний Український іспит. А в поєднанні з іншими народами світу — Загальнолюдський. Це і є Великим Переходом, якщо переможуть Творці. Або Перезавантаженням — якщо переможуть паразити…