Будинок Карла Ґустава Юнґа в Кюснахті – місце культурного зцілення

Швейцарія – країна приємних сюрпризів. Є заповідні місця, які вражають, попри підготовку до них. Це – Кюснахт (Küsnacht), у кантоні Цюріх. 

Кюснахт відомий будинком Карла Ґустава Юнґа (1875-1961) – Haus C. G. Jung – і взагалі тим, що в цьому місті жив знаменитий психоаналітик, там ученого й не стало. Так, Юнґ – швейцарець (один із найвідоміших, Швейцарія асоціюється з його іменем), але важливо знати, як він жив і безпосередньо побачити приналежне йому, від книг до інших предметів.

Так, він творець методу, названого його іменем – юнґіанський (але сам учений був дуже скромною людиною, як усі генії). Про Юнґа багато говорять і пишуть (так само часто згадують термін «архетип»), його метод став популярним в українських студіях, але треба знати об’єктивну інформацію. За нею ми прибули в Кюснахт. Але важливо те, що вчення Юнґа сьогодні дуже важливе для душевного порятунку цивільного населення. 

Знаючи, що Карл Ґустав Юнґ працював із національним несвідомим (а це питання зараз актуальне як ніколи), я була особливо зацікавлена побачити його бібліотеку. Адже міфи і казки насправді не розвага, а серйозна зброя. 

Від таблички з написом про те, що це будинок Юнґа, веде алея – і перед нами ще здалеку видно музей, схожий на замок. Сад, який оточує будівлю, вражає зеленню (є навіть ягідні кущі). Але й тут насправді – продумана система. Треба вміти читати символи – і в будинку, і в саду. 

Спочатку ми роздивлялися кімнату з експонатами життя Юнґа від його дитинства (наприклад, дитяче фото) до ілюстрацій, із якими він безпосередньо працював. Побачила, зокрема, репродукції ікон візантійського канону. А зі світського мистецтва вразили міфологічні сюжети з різних видань. Помітно, що вони надихали на роботу, а ще вчений умів добирати те, що відповідало його методу.

Тут у музеї володіють німецькою та англійською. Екскурсовод зібрала групу і спитала, чи знаємо ми про Юнґа. Виявляється, про нього знають усі присутні. Отже, прибула підготована публіка. Зазначу, що ми приїхали незалежно одне від одного і геть не були знайомі.

Як зазначають фахівці, пересічні люди до Юнґа не приходять. Шлях до нього – це пошук вирішення власної проблеми інтелігентами. Так, є винятки – підготовлені люди, які раніше читали Юнґові праці та можуть добре знати його метод. Але якраз така публіка не сподівалася колись побачити святу святих генія. Відвідування цього будинку не було випадковим.

Екскурсія була англійською мовою. Якщо брати побутову лінію, то ми довідалися, що Юнґ жив у цьому будинку з 1909 р. разом із дружиною Еммою Раушенбах і п'ятьма дітьми. Це був і житловий будинок, і місце практики.

У вітальні (якщо я правильно зрозуміла призначення цієї кімнати) прецікаво. Тут не лише витвори мистецтва (зокрема, картини), а й робоча атмосфера, бо впала в очі кушетка. На питання, чи практикував тут Юнґ, була ствердна відповідь. Ті, хто відвідували його, були не просто гості, а й пацієнти. Досить згадати Еріха-Марію Ремарка, Жана Кокто, Сальвадора Далі й інших митців із непростими долями, які після візитів творили на новому рівні. 

Маючи особливий сентимент до образотворчого мистецтва, я не могла не запитати про символіку деяких картин доби Відродження й інших епох. (Як пояснили, це копії з будинку ще Юнґових батьків, із цими картинами майбутній аналітик провів дитинство, далі вони були потрібні йому для допомоги в аналізі). Мене зацікавила картина із зображенням сюжету про Давида і Ґоліафа. Давид тримає відрубану голову переможеного ворога, а сама манера твору нагадує італійську. Поряд із переможцем – постамент, схожий на колону. За словами гіда, це написав митець доби бароко.

Читайте також: Виставка Пауля Клее: від абстракції до правди

Є й інші релігійні сюжети – так, у кутку я побачила картину, яка нагадує Матір Божу Скорботну. Але треба рухатися далі, бо попереду – нові символи. Із серйозних помітила величезний килим, що нагадує ісфаганський (чи, принаймні, перський). Особливо сподобалися рослинні символи (троянди, кипариси, гранати та ін.), в які хочеться вдивлятися. Кожна побачена деталь викликала предмет для обговорення. Хотілось аналізувати кожний символ, а всі разом деталі складалися в картину. Тому одна з асоціацій у мене – цей перський килим.

Із «несерйозних» (а насправді серйозних) експонатів – дерев’яний коник-гойдалка біля каміна. Я правильно здогадалася, що це іграшка, так бавились Юнґові діти. Але водночас виникла асоціація з дадаїзмом, адже «дада» означає дитячу іграшку-коника, та й сам дадаїстичний рух виник у Швейцарії. Не варто забувати, що дадаїсти захоплювались африканською культурою, яка тоді стала модною, і позірний «примітивізм» такої творчості насправді не примітивніший, аніж істинне народне мистецтво. 

Із декоративно-прикладного мистецтва також зацікавили мандали-килими, а ще – зелена кахляна пічка, розписана символами, причому це й знаки зодіаку, і алхімічні, а ще я побачила християнський – пелікана, який годує власною кров’ю дітей. Як відомо, це символ Ісуса Христа. 

На екскурсії була присутня моя мати – лікар-невролог Олена Смольницька, яка має публікації на тему юнґіанства і застосовує цей метод як практичний. Вона вважає, що це не лише теперішнє, але й велике майбутнє. Цей метод допомагає людям, які перебувають у критичних ситуаціях – особливо сьогодні, у складний період. Передусім – це практичний метод, а не лише науковий. Насамперед Юнґ був чудовим лікарем. 

Мати автора матеріалу – лікар-невролог Олена Смольницька

Ми йдемо далі. Душа інтелектуала – це його бібліотека. Які книги були потрібні Юнґу для роботи?

Нам запропонували трохи почекати, поки на другому поверсі відчинять бібліотеку. Виявляється, це окрема експозиція. Звичайно, ми згодні, бо палаємо цікавістю. А за цей час знову вдивляємося в символи на першому поверсі. (Зазначу, що в інших країнах – і Швейцарія не виняток – те, що для нас перший поверх, не рахується, це «нульовий», а от другий називається першим).

Нарешті – східцями вгору. Виникає асоціація з вежею.

У бібліотеці вчитуюся в назви книг. Це словники різних мов (зокрема, ідіом англійської мови – не забуваймо, що Юнґ читав нею лекції), перевидані праці самого вченого, а ще – книги, які належали його батьку, діду та іншим, тобто передавалися з покоління в покоління. Бібліотека зберегла старовинний дух, але водночас вона каталогізована, співробітники розповіли про оцифрованість видань. Хоча я була не так довго в цій бібліотеці й розумію, що мої враження – це крапля в морі, але досі перед очима стоять ці шафи з томами книг.

Але це ще не все. Робочий стіл Карла Ґустава Юнґа, символи перед очима. А навпроти столу на стіні – щось завішене. Я спитала, що це за завіса. Гід сказала, що її можна відкинути. Один із туристів (незнайомий нам чоловік) відсунув тканину – і всі побачили копію Туринської плащаниці. Зрозуміло, що це зображення тут не просто так.

Окремий інтерес викликали меблі, бо вони так само побудовані на символіці. Наприклад, крісло для пацієнтів. Воно різьблене акантовим листям, а ще помітно пазурі, схожі на сфінксові лапи. Сфінкс питає загадки і сам загадковий, але він означає мудрість. Мудрий і той, хто питає, і має бути мудрим той, хто правильно відповість. Вочевидь, сенс такого крісла: той, хто сяде в нього, стане сфінксом. Ясно, що за правильного поводження.

У цих кабінетах і в саду все продумано. Немає переобтяженості символами, а кожний – на своєму місці.

Далі ми спускаємося сходинками і потрапляємо до найнижчої кімнати, з іншими речами. Зокрема, тут фото експедиції до Африки. Юнґ мандрував там рік. Ось його світлини, де він розповідає щось місцевим мешканцям (один явно схожий на лікаря або чаклуна), а ось учений – у компанії дослідників. З експонатів зацікавила привезена зброя. Сама кімната теж символічна. А за вікном – сад. Як пояснили, там збережено проект самого власника. Тобто юнґіанський. У саду чітко вимальовуються доріжки у формі хреста. А далі, у зелені, – вихід до озера. Так до води виходив сам Юнґ. У такому місці найкраще розмірковується. На цій природі хочеться побільше побути. І головне, що все автентичне – від саду до лавок, від таблички про юність, молодість (німецьке Jung це й означає, тут гра слів) до самого будинку. А ще можна було побачити процес, як працюють у саду. Загалом – терапевтичне враження, яке розпочинається від алеї та ягідних кущів і тільки підсилюється.

Також ми відвідали книжкову крамницю, де більшість книг – Юнґові, німецькою та англійською, сучасні видання. Відзначу й альбоми – про те, що скласти картину самої індивідуальності аналітика можна за його бібліотекою. 

Продаються тут і листівки, можна придбати буклети… але акцент – на книгах.

Ми з матір’ю придбали Юнґові книги. Нашу бібліотеку було втрачено під час війни, але ці шедеври знову повернулися до нас. Як усі генії, Карл Ґустав Юнґ дає життєві сили та оптимізм. 

Це місце і терапевтичне: і відповідає на запитання, і водночас їх ставить. І його хочеться відвідати ще раз, осмисливши побачене. Я розумію, що перший раз – це тільки вершина айсберга, але й вона потрібна українцям саме зараз. А сам айсберг ми побачимо в майбутньому. Уже саме відвідування цього будинку сприяє легшому життю. Бо, як навчав Юнґ: можна витримати найважчі випробування, якщо бачити перед собою мету.