Вітаміни для душі

Кожен із нас, хто відкриває рубрику «Духовність», хоче отримати доступ до механізму отримання досвіду зі світу Духа. Духа Мудрости, Правди, Добра... Істини. Бо кожного з нас щодня цікавлять такі дві речі: що робити в якийсь конкретний момент (з тим чи іншим викликом, ситуацією чи проблемою) і як зробити це правильно (з максимальним ККД)? І це повністю відповідає тому завданню, з яким ми прийшли в цей світ «пізнання добра і зла». 

Як на мене, важливо це пам’ятати, особливо тоді, коли ми беремось до прояву активної соціальної позиції. Необхідність розвитку цілісного бачення, про яке я говоритиму на кожному із 7-ми Ступенів саморозвитку — воно схоже на те, про що говорив Нікола Тесла. Спочатку в його голові формувалось цілісне голограмне бачення того чи іншого механізму, за втілення якого він брався лише згодом. 

Так-от в останній статті «Підвалини духовного розвитку» (https://surma.com.ua/249-pidvalyny-dukhovnogo-rozvytku.html) ми з вами говорили про механізм дослухання до тихого голосу інтуїції і казали, що після сорокаденної практики внутрішньої тиші ми зможемо поговорити про наступні кроки. Я зробив у своїх статтях «ліричний сорокаденний відступ», додавши в рубрику свого наставника під назвою «Підводні рифи контакту», і тепер знову готовий повернутись до практичного досвіду в роботі над рубрикою «Сходин на Шляху». 

Якщо ви зауважили, то тихий голос інтуїції якраз і легше почути після напрацювання вміння побути у внутрішній тиші з Творцем хоча б пару секунд щодня. Звідки я запозичив цей досвід? У самого Христа. Згадайте, як описують євангелісти, що він, будучи Сином Божим, ходив на молитву в пустелю. Моя сугестія полягає в тому, що будучи Сином Бога, — він мав постійний внутрішній зв’язок з Татом і чув його в серці завжди. (Єдиний момент, коли цього зв’язку забракло, він описав сам... на Голгофі, але це не сьогоднішня наша тема). 

Отож — чого Христос ходив в пустелю? Очевидно, що правду про це ми дізнаємось хіба особисто від нього, коли повернемось в Едем, але якщо все його життя є прикладом для нас, то «побути в тиші», думаю це, власне, ще той приклад! Ніби нічого надзвичайного, але наскільки нелегко! Особливо в часи інформаційного шквалу й емоційного перевантаження. Коли здається, що ліва півкуля головного мозку, відповідальна за аналітичне мислення, є така важлива — ти нам кажешїї вимкнути? Так! Не я, а більшість містиків людства... Адже лише «вимкнувши ліву» ми включимо праву, ту, що відповідає за цілісне бачення. Тому заохочую вас зробити це зараз. Переключити акцент свідомості на глибини вашого серця, прехриститись, кілька разів глибоко вдихнути зі словами «Господи помилуй» і видихнути зі словами «Слава тобі Боже», а відтак глибоко зануритись в свої сердечні глибини. Хоча б на 60 секунд....

А тепер пропоную спробувати згадати про те питання, що вас найбільше турбувало, і послухати тонку сердечну тиху мирну підказку з глибин сердечних. Якщо не вийшло почути думку чи нову ідею для її вирішення, спробуйте сьогодні ввечері ще раз. І так — 40 днів.

Так, часто я чую що люди на це не мають часу. І на цю тему маю приклад — історію, яка нещодавно зі мною відбулась. Назву її «Вітаміни для душі».

Як ви всі розумієте, я — як видавець, — маю багато соціальних зв’язків і заангажований до постійної волонтерської діяльности. Кому це цікаво — ось посилання на дописи https://www.listvycja.org/articles/.

Отож дзвонить пані Агнієжка з Польщі і питає, в чому є нагальна потреба. А мене саме напередодні просили про ліки для мозку (для військових, що пережили контузію). Вона мені каже, що дістала різні вітаміни і щоб приїхав їх забрати. Справа проста. Але мою увагу звернула часова складова. 1) Жіночка витратила (+, -) 3 години часу, щоб заробити кошти на ці вітаміни; 2) Вона витратила щонайменше годину часу, щоб закупити ці ліки; 3) Вона сіла в потяг і приїхала до України; 4) Я пів години їхав на вокзал і пів години назад; 5) Наступного дня ще годину зайняло, щоб завезти ці вітаміни (що будуть випиті військовими, думаю, протягом 30-40 днів). Відтак, у підсумку — щоб мозок наших близьких зміг отримати вітаміни, ми разом присвятили 7-8 годин нашого життя. 

Питання: а чи готові ми присвятити стільки ж часу щомісяця для того, щоб їхня чи й наша душа отримала «вітаміни Духа»? Адже пожертва щоденної практики насичення трьох основних потреб духа існує в кожній релігії. А як? ВИ ПРОСТО В КІНЦІ МОЛИТВИ ПРОСИТЕ, ЩОБ ГОСПОДЬ НАПРАВИВ УВЕСЬ ОТРИМАНИЙ ДУХОВНИХ ХОСЕН ЯК ДОПОМОГУ ТИМ, ХТО Є ЗАРАЗ НА ВІЙНІ І НЕ МАЄ МОЖЛИВОСТІ ПОБУТИ В ТИШІ. Я думаю, що це те найменше, що ми кожен можемо зробити для хлопців. Повірте, кому возити ліки чи іншу «волонтерку» вже є достатньо, а ось в тих, хто вболіває і вкладає частку себе в побудову «Духовної республіки» тонкими провідниками власної душі і духа — є велике запотребування. Але я говорю про молитву з повною віддачею, щиро і як на фронті (так ніби завтра може вже й не настати). Нагадую про наші сходини: 1) відмовляємо кожен ті канонічні молитви, які вчить релігійна практика; 2) виливаємо душу перед Богом з усім, що накопилось за день; 3) занурюємось у глибину сердечну і «стоїмо» перед Ним, аж до досягнення «ВНУТРІШНЬОЇ ТИШІ»; 4) відкриваємо сторінки «Книги Життя» і книги нашого духовного натхненника (кілька слів — але щодня). 

У моєму житті, власне, ці практики мені допомагають в реалізації тих двох потреб, про які ми говорили на початку: що робити в конкретний момент  і як зробити це правильно.

Правильно — це не від свого розуму, а налаштувавши власний ум через інтуїтивну ниточку на Його Мудрість. Не раз слухаю аналітику розумних людей, але, як то кажуть, розумних по-земному. Чому так кажу? Бо вони не дають виходу із ситуацій, які описують. Звичайно, що я вдячний їм за роботу, бо те, що не доробили вони — ставлю за ціль для роботи своєї. Але ж чомумудрість світу цього є глупотою в очах Бога? Ось маленький спойлер того, якпро це говоритиму на Недільній зустрічі нашого «читацького клубу». Коли постійно виправдовувальна якість ума, що ми її здобули в Едемі, пов’язана з пізнавальною його властивістю, зустрілась зі світом зла, то набула характеристику ума деструктивного. І ось виявляється, що лише розум просвітлений Божественною Мудрістю здатен нейтралізувати вплив деструктивного ума. Для цього йому треба навчитись зв’язувати наслідки впливу зла із Добра Подателем, тобто Істиною... Миру всім нам і до зустрічі на наступній Сходині.

Автор: Святослав син Ігоря —

філософ, богослов, автор методики

«Сходи на Шляху», видавець серії

«Книга Вогнів».nit-venesuelska-nafta-rosijsku.html).