Підвалини духовного розвитку

«Світ — як відкрита книга перед вами.

Ви ж не побачили, йдучи рядками,

Біжучу мить, втікаючи від світла в прірву».

О. Асауляк

Надворі вересень і для більшості з нас він асоціюється із початком навчального року. Навчання — це одна з трьох головних потреб душі. А про те, як поєднати потреби духа і душі в гармонійному тандемі, я би хотів розповісти цього року. Але перше ніж продовжити говорити про потреби душі, хочу нагадати про три практики насичення потреб духа, які ми розглядали в останніх дописах і домовились практикувати на постійній основі: Богоспілкування, Богоспоглядання та перебування у внутрішній тиші. Після їхньої сорокаденної практики ви зможете відчути зміну свого внутрішнього стану.

Потреби ж душі та робота з ними є складовою глобального плану моєї діяльності на наступні 7 років: донести суть 7 учнівських (очисних) сходин, які проходить кожна душа, перш ніж розпочати свою духовну (вогненну) реалізацію. Щоб краще їх зрозуміти, я скористаюсь уривком із книги «Катарсис» О. Асауляк:

— Підпорядкуй ум розуму — і це твій перший крок.

— Підпорядкуй чуттєвість безпристрасності — і це твій другий крок.

— З’єднай із безпристрасністю розум — і це твій третій крок.

— Із цього союзу народжується відречення від тимчасового в ім’я вічного — і це крок четвертий.

— Стремління до вічного видобуде із серця зерно Духа, і промінь Його вийде назустріч розуму. Це п’ятий крок.

— Промінь серця і промінь розуму з’єднаються на межі духовного світу і зачнуть плід. І це крок шостий.

— ...стань птахом Феніксом, що здійнявся із попелу, відкривши горизонти великого духовного знання. Ім’я плоду народженого — Любов. І це твій сьомий крок.

Скільки разів перечитую цю цитату — щоразу знаходжу те, над чим маю потребу зараз попрацювати. Відтак беру книги своїх натхненників і шукаю відповіді на запитання, а потім повертаюсь до друзів і слухаю їхню думку; а потім йду в світ і дивлюсь, як він своїм дзеркальним відображенням моєї реальності підказує, де мої слабкі сторони, над яким пазлом треба попрацювати сьогодні. Три книги, з яких я постійно черпаю своє натхнення: Євангеліє, послання владики Андрея і серія «Книга Вогнів». Це чудовий синтез філософії, психології, педагогіки та онтогенезу, де в послідовних тематиках викладена вся можлива програма із саморозвитку людини, аж до світлосяйної трансформи Христа. Кожен із вас має мати на столі книгу свого небесного куратора, натхненника чи святого. Бажано того, кого ви зможете зрозуміти в межах життя сьогодення, того, кого ваша свідомість не сприйматиме як захмарного ідеала, але зможе брати наснагу для щоденних ваших діл.

Для реалізації задуму в рубриці «Сходини на Шляху» я запланував провести 12 великих прямих ефірів на тему: «Вчитись як вчитись». На них розглядатиму головні помилки людини, що намагається зрозуміти смисли буття, але робить це за допомогою конкретного земного розуму.

Розпочнемо ми 2 жовтня з підтеми про те, хто може себе називати учнем, і хто вчителем чи наставником. До речі, Христос завжди бачив прямий взаємозв’язок між «вухами слухання» і якісним засвоєнням його вчення. Зауважте, люди з буквальним розумінням постулатів існували в кожній релігії, але чому властиво всі вчителі людства старались допомогти напрацювати абстрактне мислення? Чому людині, що не напрацьовує вміння трудитись у метафоричному просторі, тяжко буде освоїти духовні принципи Світобудови?

Першою помилкою є невміння налаштувати своє земне мислення (ум) на роботу в метафоричному просторі, на вміння отримувати просторові посили з поля мудрості, що його дотепер напрацювало людство і що ми звемо народною мудрістю. Ці ейдетичні знання є кладовою значно ширшого енерго-інформаційного поля через яке зрештою ми навчимось налаштовувати наші провідники свідомості на поле Ідей. А для того, хто збагне Ідею Буття — не буде тяжко перейти до складання програм з виправлення помилок, що їх наплодив наш земний ум...

Також, на мою думку, в справі самопізнання завжди потрібен досвідчений «поводир». Тому пропоную кожному заглибитися в суть Євангелія від Матея гл.23 і вникнути в суть сказаного про вчителів та наставників. Механізм «розширення свідомості» для освоєння надрелігійної свідомості є вкрай необхідний і про цю практику ми згадували в статті «Про декодер та внутрішню тишу».

Суттю цієї практики є перебування в стані повної розконцентрації, душевної рівноваги, що часто настає після молитовного скупчення. Відправлення енергопосилу в глибини власного духу із запитанням та очікування відповіді із власних глибин, в тихому голосі інтуїції, і є тим механізмом пошуку духовного змісту, що його вчили святий Августин, Св.Фома Аквінський чи Тереза Авільська. Ми це практикуємо щомісячно на зустрічах «Ключів Свідомості», які у Львові проводить Богдана Райхерт.

Заохочую всіх до системної щоденної роботи і хочу звернутись до віруючих, людей будь-якої релігії, що задовольняються обрядовою частиною: занурюйтесь у глибини власного серця, але завжди під керівництвом досвідченого «дайвера», бо інакше ми вийдемо на двосторонній контакт не з ЛОГОСОМ Серця, а (в кращому разі) з власним я...  А тим, хто цього не робить через страх потрапити в оману власних ілюзій, я скажу, що це не причина, бо так ви не виконуєте головну інструкцію Христа, до прямого Богоспілкування: «Ти ж коли молишся, увійди до кімнати твоєї і, зачинивши двері твої, помолись Отцю твоєму, Який у таїні...» (Мт.6.6-7). Тому заохочую кожного з вас до практики потреб духа «у таїні», бо якщо не направляти устремління своє до власного Логоса Серця — то свідомість ніколи не зміниться. А це одна з умов світлосяйної трансформи світу, що до неї йде людство з часу гріхопадіння. Реалізація  ж потреб людського духа, живучи в реаліях земного світу, і є для мене змістом існування.

Плодом активізації потреб духа буде розвиток абстрактного мислення, на основі якого напрацьовуватимемо вміння аналітичного мислення. Адже щоб здобути Незалежність, ми маємо напрацювати силу Духа і проявити її на фізиці в щоденному житті. Тому хотів би кожного читача привітати із тим, що ви займаєтесь наукою самоусвідомлення і тим самим на щоденній основі приближуєте перемогу Світла над темрявою, долаючи залежність від задовільнення потреб тіла і присвячуєте час вашій душі і вашому духу. Пам’ятайте, що відвідування храмів не заміняє особистої роботи над собою, а навпаки має її лише підсилити.

Щомісячний цикл відеозустрічей буде підкріплено живим спілкуванням та запитаннями з аудиторії і практиками. Для тих, хто має можливість,  запрошую взяти участь особисто у Львові в офісі ЛМГО «Ліствиця», а для читачів з інших міст — запрошую оформити спонсорську підписку на моєму YouTube каналі «Святослав Ігорович».

Автор: Святослав син Ігоря — філософ, богослов, автор методики «Сходи на Шляху», видавець серії

«Книга Вогнів».