Підводні рифи контакту
ЧАСТИНА 4
Про «КОН»
Нещодавно почув інформацію в масмедіа, що над місцями атомних реакторів та атомних електростанцій фіксують присутність літальних апаратів неземного походження. Розумію, що це робота «конівців». Тому вирішив донести нашим читачам цю унікальну інформацію про Коаліцію Світлих Сил під назвою «КОН», що я вперше зустрівся з нею в серії «Книга Вогнів». Вона залишалась усі ці десятиліття доступною обмеженому колу читачів, і зараз у цій статті ми робимо її доступнішою широкому загалу. Хочу подати зважену думку особи, що мала особистий зв’язок із очільником КОН і з причини того, що я вбачаю перехід на 5 рівень розвитку цивілізації неможливим без напрацювання реального духовного зв’язку з тонкими паралельними світами, як з тими, хто «прилітали до нас на вогнених колісницях», і аж до тих, кому ап. Петро хотів «побудувати три шатра».
Зі сторінок книги «Катарсис» (том І серії «Книга Вогнів»).
Навколо координаторів постійно формується друге коло учнів. Це ті, кого знаходять серед людей і включають у Систему для випробування. Цим людям дається шанс прискорити свою духовну еволюцію. Їхню свідомість розширюють до рівня розуміння основних законів Космосу, вони ці закони свято виконують, а також виконують на Землі певну роботу на своєму рівні. Якщо через якісь перешкоди людина сходить із дистанції, вона повертається до звичного життя. Ніхто ж не осудить спортсмена, який покинув бігову доріжку до фінішу. «Багатобо покликаних, але мало вибраних», — так говориться в Новому Заповіті (Мт. 22, 14).
Кожний «покликаний» проходить систему випробувань, складає заліки, «відпрацьовує» отриману інформацію. Попереднє «включення» відбувається через Коаліційний Загін Спостерігачів — КЗС (більш відомий як «КОН»). Найперше того, кого випробовують, вчать очищати свої думки від психічних нечистот, контролювати свої прояви. Швидкість негативного мислення неможливо контролювати, тому перші етапи підключення відбуваються через енергетичні випрямлювачі психоенергії думки аж до набуття повного контролю над своїм мисленням.
«Лабіринт»
Я колись серйозно вивчала праці Олени і Миколи Реріхів. Включилась у тонкий світ через дивні одкровення Олени. «Світ вогненний» та «Ієрархія» і зараз залишаються одними з найулюбленіших творів. Це була моя перша сходина, на якій я усвідомила себе частинкою Великого Космосу. Захопливий світ Олениних одкровень відчинив переді мною двері в інші світи. Низький тобі уклін, моя перша космічна наставнице. Я могла залишитись із тобою, проповідувати твоє вчення. Але я зрозуміла головне: кожна ідея шукає свого завершення в Досконалості. Хтось має приймати естафету і нести її через серця і свідомість людей, як великий священний вогонь... Для мене Христос не обмежений рамками християнської релігії. Він був в усі часи, в усіх релігіях як жива Істина, незбагненна незрілою людською свідомістю. Він був і буде, доки існує світ...
Внутрішній голос попереджує: «Не поспішай. Якщо свідомість дожене душу і виступить вперед — ти загинеш. Зберігай дистанцію. Шлях до злиття свідомості й душі довгий. Не можна з’єднуватись до повного відпрацювання астрального і ментального рівнів, бо непройдені ланки розірвуть животворящу нить між мозком і серцевою монадою і назавжди перекриють шлях до відкриття каналу прозорливості».
Залишені позаду сходини завжди готують шлях до відступу. Переконайся, що вогонь поглинув пройдене, тоді відкриється наступна висота. Готуйся до проходження внутрішньої галереї лабіринту.Через свою недосвідченість я думала, що світло вже близько. Мені показали, що я дійшла до нижньої поперечини Розп’яття. Залишилась частинка, яка обривається там, де на іконах — кістки старозавітного Адама...
Іду вниз. Дихати стало важко. Лабіринт заповнився щільною киселеподібною масою. Невже кінець? Чую Голос у серці: «Переходь на внутрішнє дихання». Тільки б не допустити провалів у свідомості.
Поки відпрацьовувала нову якість дихання, не помітила, як опинилась біля дивного предмета з гладкою полірованою поверхнею. Стіни лабіринту відступили. Густий «кисіль» перетворився на прозору рідину голубуватого кольору. Що це? Дно водойми? Дуже схоже. Але навколо нема ніякого органічного життя. Все неживе, примарне, заморожене. Озирнувшись, я зрозуміла, що перебуваю не біля, а всередині приплюснутої з обох боків кулі з круглими отворами по периметру. Перед очима з’явився екран, на якому проступила спокійна поверхня моря. Із глибини зовсім безшумно виплила приплюснута куля, відірвалась від поверхні води і пішла вертикально вгору. Тільки тепер я зрозуміла, що потрапила на енергодром літальних апаратів.
Як тільки моя свідомість умістила, що відбувається, на екрані з’явилось обличчя людини із серйозними спокійними очима і зачесаним назад білим волоссям. Потім, коли я спробувала описати нашу розмову, рука не змогла вивести жодної літери. Розмова відбулась коротка. Моя відмова не здивувала. Свобода вибору гарантована в усіх вимірах і системах. На моє питання: «Хто ти?» — я почула, що скоро довідаюсь про це із земних джерел. Мені побажали успіхів на вибраному шляху, і все зникло.
І ось через два дні мені в руки потрапила книга італійського автора «Куди ідеш, людство?». Я механічно розгорнула її посередині і… не змогла відірвати очей. Із чорно-білої фотографії на мене дивились спокійні великі очі мого недавнього співбесідника.
Під фотографією було написано: «Командувач астральним флотом Аштар Шеран». Пізніше я багато довідалась про систему КОН — Коаліційного загону спостерігачів. Це «Космічний ЗОП» (Загін особливого призначення). Саме йому ми завдячуємо тим, що наслідки Чорнобильської катастрофи не згубили четверту частину планети, не перетворили нашу країну на випалену безплідну пустелю. У цього загону дуже відповідальна місія не тільки щодо нашої планети. Потім мені ще не раз доводилось стикатися з ними в процесі роботи…
…Я зрозуміла, що тепер уже не змогла би зупинитися, навіть якби дуже цього захотіла. Не було моєї волі, не було мого бажання, не було ні страху, ні сумнівів. Велике, на все небо Розп’яття з’явилось перед зором душі, що летіла в часовому потоці. Воно повільно вигнулося сонячною дугою, і два кінці замкнулись в одній точці, яка світилася.
Відчуття польоту різко зупинилось.У мені зазвучали слова: «Альфа і Омега. Замкнутий хрест. Пройшла через нуль…»
…Коли отямилась, усе було на своїх місцях. Тьмяно горів нічник. За стіною у сусідів грав магнітофон. Діти збиралися в школу. Усе було звичним, крім мене. З’явилося відчуття, що я втратила опору у фізичному світі. Я більше не відчувала своє тіло. Я дивилась на свої руки, як на щось окреме від мене. Але голова була напрочуд легкою, думки ясними.
Я звикла до несподіванок. Нічого особливого не відбулося. Просто почався новий виток у новій якості.
Зацікавленим пропоную почерпнути більше інформації про систему КОН у книзі «Рать» (3 том серії «Книга Вогнів») та в збірнику «Ключ розуміння» (теми: Внутрішній спостерігач, Духовний захист тривимірної людини, Архангел Михаїл).
З побажаннями наснаги та витривалости на полі внутрішнього самовдосконалення — Святослав син Ігора.
Автор: Святослав син Ігоря — філософ, богослов, автор методики «Сходи на Шляху», видавець серії «Книга Вогнів».