Сурма: україноцентрична газета

Жменя сміху

ТРЕБА ПОВТОРЯТИ

«Сурма» тепер у Чикаго

У авторитеті...

Ось, дружинонько, послухай,

Що пише в газеті:

Полічили — за один день

(Що тоді за місяць?!)

Чоловік каже п’ятсот слів,   

А жінка — п’ять тисяч.

Відрубала жінка зразу:

«Добре пише преса, 

Бо вам треба повторяти

Все по разів десять».

 

МАЄМ ТЕ, ЩО МАЄМ

— Не знаходжу пояснення

А чи аргументи, —                 

Ідуть люди з України

На всі континенти. 

Приживаються, як можуть,

Гризуть перепони,

Бо гадають — доробляться,

Зароблять мільйони.

Й я поїхав, бо до всього

Був дуже охочим,

В першій порі в Америці

Став чорноробочим.

Вдома факультет закінчив

Я філологічний,

Тут бар’єр мусів долати

Ще й психологічний.

З дня першого на будові

У халепу втрапив,

Зауваження як хлопцям

Сказати заквапив.

Слова такі в лексиконі,

Що іде аж спека;

І, не стримавшись, почав я

Лекцію здалека.

— Святий Петро зауважив

З тих днів і до наших:

«Нехай жодне гниле слово

Не йде із уст ваших».

Подивіться, що діється

(Якщо з боку глянуть)

Так спілкуєтесь в час праці,

Що аж вуха в’януть.

Адже є така багата

Українська мова!

Що — не можна обійтись без

Поганого слова?

Як сформують про нас думку,

Як націю в світі?

Та ж такого не почуєш

В Африці, в Гаїті.

— Та ми так, — відповідають, —

Лиш для зв’язки слова,

Он в поляків слово «к...ва»

Усьому основа.

— Нащо брати дурний приклад,

Паплюжить Вкраїну,

Маємо для спілкування

Мову солов’їну.

— Та заткнися, професоре,

І без тебе знаєм...

— Що на це я мав сказати, —

Маєм те, що маєм.

 

ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ КИЦУНІ

Підійшла до мами Настя

Весела, бадьора...

— День народження кицуні

В нашої був вчора.

— Звідкіля це ти узяла?

— Бо коти вітали,

Під вікнами серенади

Усю ніч співали.

ПОКИ ЗНАЙДЕ, ТО Й СОНЦЕ ЗАЙДЕ

Ой, то була сміхота в нас

Якось на роботі,

Як в одного опинились

Штани у болоті.

А було так: вікна й двері

Прийшли на будову

І, як завше, для усіх нас

Бос дав настанову:

Рознесіть на кожен поверх,

Поїду заправлюсь,

Куплю шнурки у home denot,

Довго не загавлюсь.

Ті великі через балкон

Піднімем нагору, —

Усміхнувся, наче випив

Келишок «Кагору»

Сів у авто і поїхав.

Ми, після недільки,

Узялися до роботи,

Як при взятку бджілки.

Від ходіння по сходинках,

Хоч і повпрівали,

За години дві, де треба,

Все порозставляли.

Можна б хвильку відпочити,

Та в цей час погода

Зіпсувалась (це ж Чикаго)

І нам стало шкода

Щоби ті великі вікна

На вулиці мокли,

Скільки буде треба часу,

Щоб потім просохли?

Хтось сказав із хлопців: — Доки

Будем боса ждати?

Що, не зможемо без нього

Собі раду дати?

Хтось кусок шнура надибав.

Пішла поголоска,

Що в цій справі би придалась

Навіть переноска.

Мали аж три. І зв’язали,

Шнурком доточили,

Для кожного обов’язки

Так розподілили:

Наверху чотири будуть

Шнурком підтягати,

А два внизу, доки зможуть —

Будуть піддавати.

А дощ кинувся рясненький...

Стало бракувати

Ще півтора метра, щоби

До вікна дістати.

Хтось підкинув знову думку:

З штанів ремінь зняти

І ним зашморгом за раму

Вікно обв’язати.

Ті внизу, що були двоє

Ремні познімали,

Вмить задуману підказку

Реалізували.

По обочині дороги

Йшли дві гарні дами,

Зупинились і дивляться,

Що діється з нами.

А в нас, уже згідно плану,

Процес розпочався —

Кожен виконати свою

Функцію старався.

Лиш почали унизу ті

Спини розправляти,

Як штани їх поступово

Почали спадати.

Той високий устиг свої

Рукою схопити,

А той менший побоявся

Раму опустити.

То його штани упали,

Труси показались...

Не покажеться там ще щось

Жінки придивлялись.

І вже поки ми вікно те

Наверх піднімали —

З баченого видовиська

Уже всі сміялись.

Таку мали ми пригоду,

Мусів розказати,

А нашого боса добре

По смерть посилати.

 

ЗАЗДРИТЕ, ТАТУ?

— Ну і що це за життя є

Таке в тебе, сину, –

Байдикуєш на дивані

Майже кожну днину.

Цоркаєш щось в телефоні,

Їж чипси, п’єш пиво,

Дівчат водиш ввечір в хату, —

Ведешся звабливо.

— Щось не можу зрозуміти

Мову глузувату...

Критикуєте мене ви,

Чи заздрите, тату?

 

КОНТРАКТОР

Багато в нас розвелося

Контракторів-босів,

Не змінилась їх ментальність,

Яка була досі.

Хоч прибули із «союзу»

У іншу країну,

Та прижились тут, як п’явки

Без новокаїну.

То ж не буду я, панове,

Надто зволікати,

Про одного, при нагоді,

Хочу розказати.

Як з’явиться на об’єкті, —

З машини не вийде...

Як, скажіть, таку зневагу

Простий смертний сприйме?

Ось учора вже спромігся

На поверх піднятись;

Не вітаючись, до хлопців

Починає чіплятись:

Через вашу таку працю

Я піду з торбами! —

І в додачу сипле матом

З трьома поверхами.

Та якби була для цього

Вагома причина...

А, зрештою, чи потрібна

Така штурмівщина?

Адже плата дріб’язкова,

Щоденні наскоки,

Зате витягти з трудяги

Прагне усі соки.

А бувало іще гірше

Розказують хлопці:

Коньяк любив пропускати

Не по одній стопці.

У вихідні — інші штати,

Ресторан, рибалка...

В понеділок має вигляд — 

Жмакана мочалка.

А один час місяцями

Затримував плату,

Тоді нашому, ой трудно

Приходилось брату.

Змушений іти й шукати

В іншого роботу,

А із цим, бува, доходить

Гірше анекдоту.

Коли кажеш повернув щоб

Зароблені гроші,

То він шкрябається, наче

Кусаються воші.

Обіцяє розплатитись,

Призначає днину...

Та нема в словах тих правди

Ні на копійчину.

Дзвониш — він по телефону

Не відповідає,

То помешкання й адресу

Зовсім поміняє.

Отак живе за рахунок

Мозоля чужого,

Назбирає гріх на себе

Божого, людського.

Та вернуся в сьогодення,

Як світ очерствився,

А внаслідок, як контрактор

В гірший бік змінився.

Вигляд зовнішній: пихатість

З шкіри випирає,

Руки, наче змерз, в кишенях

Постійно тримає.

Сховав очі в окуляри

Захисні від сонця,

Хоч проміння не доходять

Навіть до віконця.

Голова тепер на плечах

Піднялась високо,

На робочих поглядає

Зверхньо, кособоко.

А недавно контракторська

Зібралась еліта

В осередку за столами

(Це десь в кінці літа)

І тут йому довелося

Іти за трибуну

І святкове сказать слово...

Ой, то «тягнув гуму».

Явно виявилось мало

Мовного запасу,

Та пиндючився на славу

І тримав гримасу.

До такого контрактора

Де візьметься шана?

Добре кажуть, що із хлопа

Не дай, Боже, пана.


Прокоментувати в Телеграм-каналі "Сурма. Україноцентризм."