Жменя сміху
ТРЕБА ПОВТОРЯТИ
«Сурма» тепер у Чикаго
У авторитеті...
Ось, дружинонько, послухай,
Що пише в газеті:
Полічили — за один день
(Що тоді за місяць?!)
Чоловік каже п’ятсот слів,
А жінка — п’ять тисяч.
Відрубала жінка зразу:
«Добре пише преса,
Бо вам треба повторяти
Все по разів десять».
МАЄМ ТЕ, ЩО МАЄМ
— Не знаходжу пояснення
А чи аргументи, —
Ідуть люди з України
На всі континенти.
Приживаються, як можуть,
Гризуть перепони,
Бо гадають — доробляться,
Зароблять мільйони.
Й я поїхав, бо до всього
Був дуже охочим,
В першій порі в Америці
Став чорноробочим.
Вдома факультет закінчив
Я філологічний,
Тут бар’єр мусів долати
Ще й психологічний.
З дня першого на будові
У халепу втрапив,
Зауваження як хлопцям
Сказати заквапив.
Слова такі в лексиконі,
Що іде аж спека;
І, не стримавшись, почав я
Лекцію здалека.
— Святий Петро зауважив
З тих днів і до наших:
«Нехай жодне гниле слово
Не йде із уст ваших».
Подивіться, що діється
(Якщо з боку глянуть)
Так спілкуєтесь в час праці,
Що аж вуха в’януть.
Адже є така багата
Українська мова!
Що — не можна обійтись без
Поганого слова?
Як сформують про нас думку,
Як націю в світі?
Та ж такого не почуєш
В Африці, в Гаїті.
— Та ми так, — відповідають, —
Лиш для зв’язки слова,
Он в поляків слово «к...ва»
Усьому основа.
— Нащо брати дурний приклад,
Паплюжить Вкраїну,
Маємо для спілкування
Мову солов’їну.
— Та заткнися, професоре,
І без тебе знаєм...
— Що на це я мав сказати, —
Маєм те, що маєм.
ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ КИЦУНІ
Підійшла до мами Настя
Весела, бадьора...
— День народження кицуні
В нашої був вчора.
— Звідкіля це ти узяла?
— Бо коти вітали,
Під вікнами серенади
Усю ніч співали.
ПОКИ ЗНАЙДЕ, ТО Й СОНЦЕ ЗАЙДЕ
Ой, то була сміхота в нас
Якось на роботі,
Як в одного опинились
Штани у болоті.
А було так: вікна й двері
Прийшли на будову
І, як завше, для усіх нас
Бос дав настанову:
Рознесіть на кожен поверх,
Поїду заправлюсь,
Куплю шнурки у home denot,
Довго не загавлюсь.
Ті великі через балкон
Піднімем нагору, —
Усміхнувся, наче випив
Келишок «Кагору»
Сів у авто і поїхав.
Ми, після недільки,
Узялися до роботи,
Як при взятку бджілки.
Від ходіння по сходинках,
Хоч і повпрівали,
За години дві, де треба,
Все порозставляли.
Можна б хвильку відпочити,
Та в цей час погода
Зіпсувалась (це ж Чикаго)
І нам стало шкода
Щоби ті великі вікна
На вулиці мокли,
Скільки буде треба часу,
Щоб потім просохли?
Хтось сказав із хлопців: — Доки
Будем боса ждати?
Що, не зможемо без нього
Собі раду дати?
Хтось кусок шнура надибав.
Пішла поголоска,
Що в цій справі би придалась
Навіть переноска.
Мали аж три. І зв’язали,
Шнурком доточили,
Для кожного обов’язки
Так розподілили:
Наверху чотири будуть
Шнурком підтягати,
А два внизу, доки зможуть —
Будуть піддавати.
А дощ кинувся рясненький...
Стало бракувати
Ще півтора метра, щоби
До вікна дістати.
Хтось підкинув знову думку:
З штанів ремінь зняти
І ним зашморгом за раму
Вікно обв’язати.
Ті внизу, що були двоє
Ремні познімали,
Вмить задуману підказку
Реалізували.
По обочині дороги
Йшли дві гарні дами,
Зупинились і дивляться,
Що діється з нами.
А в нас, уже згідно плану,
Процес розпочався —
Кожен виконати свою
Функцію старався.
Лиш почали унизу ті
Спини розправляти,
Як штани їх поступово
Почали спадати.
Той високий устиг свої
Рукою схопити,
А той менший побоявся
Раму опустити.
То його штани упали,
Труси показались...
Не покажеться там ще щось
Жінки придивлялись.
І вже поки ми вікно те
Наверх піднімали —
З баченого видовиська
Уже всі сміялись.
Таку мали ми пригоду,
Мусів розказати,
А нашого боса добре
По смерть посилати.
ЗАЗДРИТЕ, ТАТУ?
— Ну і що це за життя є
Таке в тебе, сину, –
Байдикуєш на дивані
Майже кожну днину.
Цоркаєш щось в телефоні,
Їж чипси, п’єш пиво,
Дівчат водиш ввечір в хату, —
Ведешся звабливо.
— Щось не можу зрозуміти
Мову глузувату...
Критикуєте мене ви,
Чи заздрите, тату?
КОНТРАКТОР
Багато в нас розвелося
Контракторів-босів,
Не змінилась їх ментальність,
Яка була досі.
Хоч прибули із «союзу»
У іншу країну,
Та прижились тут, як п’явки
Без новокаїну.
То ж не буду я, панове,
Надто зволікати,
Про одного, при нагоді,
Хочу розказати.
Як з’явиться на об’єкті, —
З машини не вийде...
Як, скажіть, таку зневагу
Простий смертний сприйме?
Ось учора вже спромігся
На поверх піднятись;
Не вітаючись, до хлопців
Починає чіплятись:
Через вашу таку працю
Я піду з торбами! —
І в додачу сипле матом
З трьома поверхами.
Та якби була для цього
Вагома причина...
А, зрештою, чи потрібна
Така штурмівщина?
Адже плата дріб’язкова,
Щоденні наскоки,
Зате витягти з трудяги
Прагне усі соки.
А бувало іще гірше
Розказують хлопці:
Коньяк любив пропускати
Не по одній стопці.
У вихідні — інші штати,
Ресторан, рибалка...
В понеділок має вигляд —
Жмакана мочалка.
А один час місяцями
Затримував плату,
Тоді нашому, ой трудно
Приходилось брату.
Змушений іти й шукати
В іншого роботу,
А із цим, бува, доходить
Гірше анекдоту.
Коли кажеш повернув щоб
Зароблені гроші,
То він шкрябається, наче
Кусаються воші.
Обіцяє розплатитись,
Призначає днину...
Та нема в словах тих правди
Ні на копійчину.
Дзвониш — він по телефону
Не відповідає,
То помешкання й адресу
Зовсім поміняє.
Отак живе за рахунок
Мозоля чужого,
Назбирає гріх на себе
Божого, людського.
Та вернуся в сьогодення,
Як світ очерствився,
А внаслідок, як контрактор
В гірший бік змінився.
Вигляд зовнішній: пихатість
З шкіри випирає,
Руки, наче змерз, в кишенях
Постійно тримає.
Сховав очі в окуляри
Захисні від сонця,
Хоч проміння не доходять
Навіть до віконця.
Голова тепер на плечах
Піднялась високо,
На робочих поглядає
Зверхньо, кособоко.
А недавно контракторська
Зібралась еліта
В осередку за столами
(Це десь в кінці літа)
І тут йому довелося
Іти за трибуну
І святкове сказать слово...
Ой, то «тягнув гуму».
Явно виявилось мало
Мовного запасу,
Та пиндючився на славу
І тримав гримасу.
До такого контрактора
Де візьметься шана?
Добре кажуть, що із хлопа
Не дай, Боже, пана.