Сурма: україноцентрична газета

День Святого Миколая: чекаємо на диво

Прикрашені гірляндами будинки, запах мандаринів, хвоя та різдвяні фільми — усе це створює новорічний настрій, передчуття чогось казкового і чарівного. Початок усіх зимових свят бере день Святого Миколая. День, на який чекають усі діти (і навіть дорослі), бо знають, що можна отримати подарунок, якщо протягом року чемно себе поводити. Із давніх-давен Миколай Чудотворець шанувався як помічник моряків та інших подорожувальників, купців, несправедливо засуджених і дітей. У західному народному християнстві його образ поєднався з образом фольклорного персонажа — «різдвяного діда» — і трансформувався в Санта-Клауса (Santa Claus у перекладі з англ. — Святий Миколай). У цій статті ви дізнаєтесь, ким був Святий Миколай, традиції, прикмети та заборони цього дня.

 

Ким був Святий Миколай?

День Святого Миколая — це день святкування і вшанування пам’яті християнського святого Миколая Мирлікійського. Церкви, які дотримуються Григоріанського та Новоліанського календарів, святкують цей день 6 грудня, а ті що Юліанського — 19 грудня. За переказами, Миколай народився між 270 та 286 рокам нашої ери у родині багатих греко-католиків, які мешкали у місті Патарі (територія сучасної Туреччини). Хлопчик виріс у достатку, любові та злагоді, із самого дитинства відвідував храм, а подорослішавши, вирішив присвятити вірі всього себе, ставши священиком. Він був добрим, чуйним, співчутливим, і тому його надзвичайно засмучувала навколишня бідність. З дитинства він допомагав людям, які цього потребували. Після смерті батьків Миколай Чудотворець роздав усю свою спадщину бідним. 

Ще за життя Святитель прославився багатьма чудесами. Врятував місто Мира від страшного голоду — своєю гарячою молитвою до Христа. Молився і тим допомагав морякам, що тонули на суднах, виводив із ув’язнення у в’язницях несправедливо засуджених, повертав зір, мову, позбавляв кульгавості. Миколай був паломником і вирушив у Палестину, згодом став священником, а потім єпископом у місті Мирі (Лікія). У ньому він проповідував аж до самої смерті. Зазнав гонінь за правління римського імператора Діоклетіана та був ув’язнений. Звільнений у часи імператора Костянтина. 

Миколай Чудотворець дожив до глибокої старості та помер приблизно у 345-351 роках (точна дата невідома). Його мощі були нетлінними. Спочатку вони лежали в кафедральній церкві міста Мири, де він служив архієпископом. Вони мироточили, і миро зцілювало віруючих від різних недуг. У 1087 році частину мощей Святого перенесли до італійського міста Барі, до церкви Святого Стефана. Через рік після порятунку мощів звели там базиліку на честь Святителя Миколая. Нині біля мощів святого можуть помолитися всі охочі — ковчег із ними досі зберігається там. Через кілька років частина мощей, що залишилася, була перевезена до Венеції.

 

Звідки пішла традиція залишати подарунки?

Існує легенда про збіднілого батька і трьох сестер. Одного разу Миколай допоміг родині, в якій було 3 доньки. Сім’я була настільки бідною, що жодна із сестер не мала приданого, а отже не могла вийти заміж. Дізнавшись про це, Миколай  вирішив їм допомогти, використавши для цього батьківський спадок. Протягом трьох ночей він потайки пробирався до хатини та щоразу закидав крізь вікно, у кімнату де ночували сестри, мішечки з золотими монетами — на придане для кожної з дочок. 

Інша версія легенди говорить, що вікна, через які Миколай мав дістатися в хату, були міцно зачинені, тому Миколай закинув 3 мішечки із золотом через димар. Мішки розв’язалися і монети потрапили у шкарпетки, які сушилися на каміні. Звідси у католиків і виникла традиція залишити подарунки у заздалегідь підготовлених шкарпетках на каміні. Та це була не єдина історія допомоги. Час від часу Миколай допомагав нужденним чи то їжею, чи то теплими речами або іграшками. Але одного разу йому не вдалося залишитися непоміченним. Якось доброго юнака вистежили горожани і були приємно здивовані його чуйністю і добротою, тому через деякий час вирішили призначити його своїм єпископом.

Так з’явилася традиція дарувати від імені святого подарунки малечі з бідних сімей, яка пізніше поширилася на всіх дітей, а потім і на дорослих.

 

Традиції святкування

• Напередодні свята діти пишуть листи Святому Миколаю, розказуючи про свої гарні вчинки і побажання подарунка. А також просять вибачення за погану поведінку.

• На Сході Україні діти знаходять подарунки під подушками, а на Заході — у черевичках, які залишають на підвіконні. Поруч із черевичками діти кладуть моркву чи трохи сіна, оскільки вірять, що Миколая супроводжує віслюк.

• У цей день готують частування — тістечка-миколайчики — у формі сніжинок, оскільки вважається, що після дня Святого Миколая настає справжня зима.

• У давнину наші предки варили пиво та веселилися, правили молебень про дарування всіх благ, щоб наступного року був щедрий урожай. Після гуляння запрягали в сани коней, каталися навколо села і співали — таким чином віталися із зимою. 

• На Харківщини святкували цілих 3 дні: варили кутю та узвар, щоб наступного року щедро вродили жита і плоди. А на Поділлі цього дня стежили за тим, хто перший зайде до хати і називали таку людину «полазником». Господарі дуже сподівались і чекали, щоб першою переступила поріг людина з позитивною енергетикою, оскільки це віщувало багатство і щастя протягом року. Якщо ж першим приходив господар будинку, то він мав зайти до худоби і нагодувати її. Прийшовши до хліва, він казав: «Дай, Боже, добрий день. Щобись худібонька здорова була та й я з тобою ще й зі своєю жоною».

• Схожа традиція існувала і на Київщині: домашню худобу кропили свяченою водою, просячи Святого Миколая вберегти її та усю родину від лиха.

• 19 грудня було особливою датою для незаміжніх дівчат. Вони знали, що їх можуть засватати перед Різдвом, тому наводили лад у своїх скринях: складали речі та прикраси, готували одяг, в якому мали зустрічати сватів.

Прикмети у день Святого Миколая:

1. Вважається, що Миколай приносить з собою Микольські морози, тому з 19 грудня зазвичай починається справжня зима.

2. Наші предки вірили, що день Святого Миколая є останнім днем у році, коли можна віддати усі борги, в іншому випадку родина бідуватиме увесь наступний рік. Українська приказка говорить: «Якщо ти мені не віддаси до Миколи, то вже не оддаси ніколи».

3. Існує народна прикмета прогнозування погоди: якщо в день Святого Миколая міцні морози — зима буде холодною, якщо відлига і тепло — теплою.

4. Дощ у день Миколая Чудотворця — до гарного врожаю озимини.

5. Святого Миколая також називають Чудотворцем, тому люди вірять, якщо у цей день загадати бажання, воно неодмінно здійсниться.

6. Якщо до дня Святого Миколая пішов сніг — то зима буде холодною та морозною. 

7. Якщо перед Миколою з’явився іній, то рік буде багатим і врожайним.

Що не можна робити у день Святого Миколая?

• Оскільки Зимовий Миколай припадає на Різдвяний піст, в цей день заборонено їсти м’ясо та інші продукти тваринного походження.

• На Миколая не можна шити, прати, прибирати чи робити ремонт.

• Не бажано давати в борг, оскількиразом із грошима в цей день з дому піде й удача.

• Не можна відмовляти у допомозііншій людині, якщо є змога бути їй у пригоді.

• За традиціями, на Миколая не можна стригтися.

• У день Святого Миколая не можна сваритися і з’ясовувати стосунки.

Миколай любив усіх людей, завжди добре ставився до кожного, хто зустрічався на його шляху. Його ще за життя вважали святим. За допомогою молитви Миколаю вдавалося творити справжні дива: зцілювати калік і недужих, рятувати приречених до страти, вгамовувати бурю на морі, що неодноразово рятувало життя рибалок. На його честь названо українське місто Миколаїв. Святий Миколай був справжнім Чудотворцем. До нього звертаються в різних життєвих ситуаціях, зокрема в часи скрути. Цього року на диво чекають не лише діти, а йдорослі — кожному з нас хочеться, щоб війна закінчилася якнайшвидше. Тож загадаємо одне бажання на всіх у цей день!

 

Автор: Юлія Бєлюга — UA RESISTANCE FOUNDATION.

 


Прокоментувати в Телеграм-каналі "Сурма. Україноцентризм."