Уроки мудрості від Григорія Сковороди

Український Сократ, Езоп, Горацій — так називали Григорія Сковороду, від чого сам він відрікався, бажаючи залишатися самим собою. Поет, байкар, педагог, перекладач та мандрівний філософ — таким багатогранним він постав перед світом. Третього грудня шануємо пам’ять видатного українця і відзначаємо 300-річчя із Дня народження. Попри те, що ворожий снаряд знищив Національний літературно-меморіальний музей Г. С. Сковороди у Сковородинівці, що на Харківщині, колись Григорій Сковорода зовсім не переймався тим, щоб його тексти виходили друком на папері. Його зовсім не турбувало, чи залишиться від нього матеріальний спадок, бо найбільше цінував свободу. І саме про це його відома цитата: «Світ ловив мене, але не впіймав». З нагоди ювілею великого філософа пропоную зануритися у світ його мудрості.

Урок 1: «Поганий не той, хто не знає, а хто знати не хоче». 

Сковорода закінчив Києво-Могилянську академію, знав 7 мов, а ще був поетом, композитором, перекладачем та філософом. Грав на кількох музичних інструментах. Він увесь час вдосконалював свої знання, щедро ділився ними зі своїми учнями, знайомими, випадковими слухачами. Григорій Сковорода завжди наголошував на тому, щоб люди прагнули до чогось нового, незвіданого, розширювали свій кругозір і поглиблювали знання.

Урок 2: «Шукаємо щастя покраїнах, століттях, а воно скрізь і завжди з нами; як риба в воді, так і ми в ньому, і воно білянас шукає нас самих». Відомо, що Сковорода багато мандрував, зокрема за кордоном. Він побував у Римі, Венеції, Будапешті, Відні. Там вдосконалював мову, цікавився традиціями, спілкувався з філософами та поетами. Та згодом повернувся в Україну. Сковорода стверджував, що щастя людини незалежить від місця і часу: достатньо віднайти щастя всередині себе, бо «свій скарб не можна знайти поза межами себе». Справжнє щастя, вважав філософ, знаходиться всередині нас і не залежить від обставин.

Урок 3: Григорій Сковорода мав не лише гострий розум, а й гарний голос. Дізнавшись про це, імператрицяЄлизавета запросила його до своєї капели. Через деякий час Сковорода втік з імператорського палацу, бо не вважав співи справою свого життя. Тому в своїх роботах наголошував на тому, аби не зраджувати своєму покликанню: «Що гірше, ніж купатися в достатку і смертельно каратися без природженого діла?».

Урок 4: Якось Катерина ІІ забажала побачитись зі Сковородою і запросила його до палацу. Він прибув, але вклонятися відмовився, а на обурення Катерини відповів: «Не я бажав тебе бачити, а ти сама захотіла на мене подивитись. А як же ти мене роздивишся, коли я перед тобою удвоє зігнуся?». Не втратити власної гідності — така мудрість від Григорія Сковороди. 

Урок 5: «Подяка блаженному Богові за те, що потрібне зробив неважким, а важке — непотрібним» — такою цитатою Епікура закінчується байка «Бджола та Шершень». Цей твір несе знамениту ідею Сковороди про «сродну працю». «Сродна» означає «с роду», тобто «з народження». Григорій Саввич вважав, що ще з дитинства ми проявляємо цікавість до того чи іншого заняття, тому завданням батьків є підтримувати інтерес дитини до певної діяльності. Адже в майбутньому такій людині буде легше зробити вибір на користь тієї професії, яка буде до вподоби і приноситеме радість. Але Григорій Сковорода міркував не тільки про щастя кожної людини окремо: коли кожен буде займатися своєю сродною працею, то суспільство стане краще, бо кожна людина робитиме свою справу творчо, професійно і з задоволенням. Коли люди забувають про цей принцип, світ перетворюється на хаос.

Урок 6: Люди звикли у своїх проблемах та невдачах звинувачувати долю, натомість Сковорода казав, що зі світом все добре, проблема в нас, в людях. Тому він повчав «вирівнювати нерівне», тобто неупинно працювати над собою. Як це зробити? Він казав: «Пильнуй себе, прислухайся до себе, Царство Боже всередині вас, ви — храм Бога живого».

Урок 7: Основою філософії Сковороди є так звана ідея «бездіяння», яка прийшла до нас з даосизму. Бездіяння, на думку Сковороди, не означає не робити нічого, лінуватися і чекати, коли тобі прийдуть усі блага світу. Бездіяння — це не робити зайвого, того, що відволікає нас від реальності й від задуманої мети. Це було головною константою та істиною для Сковороди.

Урок 8: «Нам не добре від того, що ми знаємо багато зайвого, а не знаємо найпотрібнішого: самих себе. Не знаємо того, хто живе в нас. Якби ми знали і пам’ятали те, що живе в кожному з нас, то життя наше було б зовсім іншим». Філософ був переконаний, що ми самі ковалі свого щастя, головне — пізнати самого себе. Пізнавши себе, наголошував він, людина обере власний шлях та виконає своє земне призначення. Безупинна робота над собою, пізнання своєї суті призвиде до того, що нам буде легше розуміти себе та правильно обирати дорогу в житті.

Цікаві факти з життя мандрівного філософа:

1) За звичаєм свого часу Григорій закінчив чотирирічну дияківську школу та у шістнадцятирічному віці вступив до Києво-Могилянської академії.

2) Одягався просто, вживав вегатаріанську їжу і тільки один раз на день — увечері. Спав не більше 4 годин, вставав удосвіта, постійно ходив пішки.

3) Сковорода знав німецьку та польську мови, досконало знав латину, грецьку та давньоєврейську. Він читав в оригіналі і добре знав твори Піфагора, Сократа, Платона, Аристотеля, Епікура та Плутарха, Сенеки, Марка Аврелія, Цицерона, Горація та Вергілія.

4) У своїх працях Григорій Сковорода вчив, що існують три світи: один великий і два малі. Великий світ — Всесвіт — Макрокосмос, що складається з багатьох світів. Другий — Мікрокосмос — людина. І третій — світ символів — чи Біблія. Ідеї, почерпнуті Сковородою з Біблії, були присутні у всій його філософській системі.

5) Сковорода викладав поезію у Переяславському колегіумі за власним новаторським підручником. На вимогу переяславського єпископа читати цю дисципліну «по-старому» Сковорода, натякаючи на некомпетентність єпископа в мистецтві «піїтики», відповів латинською приказкою: «Одна справа — палиця єпископа, інша — паличка музиканта». Він не любив традиційної академічності, завжди прагнув до новаторства й особистого підходу.

6) Протягом усього життя він залишався великим любителем музики: особисто виконував власні пісні, грав на сопілці, флейті, скрипці, гуслях та бандурі.

7) За життя Сковороди не було надруковано жодного його твору, хоча в рукописному варіанті вони все-таки були. Але він був добре відомий.

8) Сковорода ніколи не мав сім’ї, власного дому й постійного доходу. Він жив то в одних, то в інших знайомих. Все його майно було завжди з ним: рукописи, книжки, за поясом — сопілка, у руках — посох, на плечах — селянська свита.

9) Протягом останніх 25 років життя Сковорода проповідував свої філософські погляди серед народу. Мандрівний філософ пішки обійшов усю Слобожанщину, зупиняючись на відпочинок у сільських хатах чи маєтках освічених поміщиків. Зіткнувся з нерозумінням з боку людей щодо способу його життя. 

10) За переказами, передвіщаючивласну смерть, Сковорода сам викопав могилу в саду, переодягнувся в чистий одяг, поклав під голову рукописи своїх творів, накрився свитою і заснув навіки. Помер Сковорода на світанку у неділю 9 листопада 1794 року в селі Іванівка (нині Сковородинівка) у маєтку знайомого поміщика, заповівши зробити на могилі напис: «Світ ловив мене, але не впіймав», що й було виконано.

Знищений музей Григорія Сковороди

Григорій Сковорода був незвичайним чоловіком. Якби він жив у наш час, то був би таким собі неформалом. За життя його слава осягнула усю Україну: дехто сварив його, дехто хвалив,але ніхто не лишався байдужим. Такий глибокий і неосяжний Григорій Сковорода залишається надзвичайно актуальним і у наш час. Його твори несуть перлини мудрості, їхній повчальний зміст спонукає замислитись над життям. Він входить, за версією Юнеско, до п’яти мудреців світу — разом із Сократом, Конфуцієм, Спінозою і Махатмою Ганді. Їх усіх об’єднує принцип: «жив, як учив». Григорій Сковорода шукав сенс буття і вивів власну формулу: «Пізнай самого себе, і ти пізнаєш світ». У цьому і полягає істина.

Автор: Юлія Бєлюга — UA RESISTANCE FOUNDATION.