Практична філософія: нерівна всім рівність

Українство мало свого коуча зі щастя ще у XVIII столітті. Ним був мандрівний філософ доби Просвітництва, учень життя, нащадок славного козацького роду Григорій Сковорода. 3 грудня 2022 року світ відзначав 300-ліття Велета Духу та Свободи та віддавав йому свою шану. Адже Григорій Савич Сковорода дійсно своєю життєтворчістю довів, що сенс людського існування полягає у подвигу самопізнання та з’єднанні зі своїм вищим Я, внутрішній свободі, якої ми всі свідомо (й несвідомо) прагнемо. І на переконання Мислителя, щастя родиться зсередини.

«Царство Боже всередині нас — заявляє він. — Щастя у серці, серце в любові, любов же в законі вічного». Тобто щастя, до якого прагне людина, визначається внутрішнім душевним станом, а не світом матеріальних речей: «Щастя наше є світом душевним, але цей світ не відноситься до якоїсь речовини; він не золото, ні срібло, ні дерево, ні вогонь, ні вода, ні зірки, ні планети».

І це дійсно так. Зовнішній світ, що нас оточує, приносить нам радість і задоволення тією мірою, яку внутрішньо ми можемо осягнути та оцінити. Дві різні людини з різними рівнями самосвідомості зовсім відмінно відреагують на подароване морозиво, по-різному сприймуть труд над соціальним проектом чи відгукнуться на одну і ту ж книгу. Ці дві людини можуть неоднаково виражати свою турботу та любов: один більше приділятиме часу та уваги, щоб вислухати, побути поруч, обійняти, а інший спрямує свої сили на забезпечення матеріального комфорту та добробуту, щоби звільнити від зайвих клопотів любиму людину. 

Мені і вам яскраве й активне життя іншої людини може видаватися повною чашею, а вона насправді вже втомилися та виснажилися від гори відповідальності за своє щастя і вважає на цю мить справжнім щастям — час перепочинку в самості.

Нерівна всім рівність

І теж матиме рацію, бо ж лише споглядаючи себе зі сторони, дистанціюючись від повсякденного хаосу та плину думок-турбот, можна нарешті почути себе та проаналізувати аспекти щастя свого життя і стати більш усвідомленим, більш вільним, більш щасливим.

Ще одна провідна та суміжна розумінню щастя концепція у філософській творчості Сковороди окреслюється в образі Бога-фонтана.

«Бог подібен багатому фонтану (водограю), що заповнює різні посудини за їх обсягом. На фонтані напис «Нерівна всім рівність». Ллються з різних рурок різні токи в різні посудини, що стоять довкола фонтану. Менший посуд менше має, але в тому є рівний більшому, що однаково є повний».

Різні за обсягом та формою посудини — це всі ми різні за своєю натурою люди. Ми наповнюємося з одного джерела, що нас об’єднує — могутньої енергії Любові Творця, але різними способами, формами та цінностями. Так само й у світі природи — є хижаки та травоїдні, обивателі водних стихій, землі та небес. І в кожного своє призначення, і кожному любе своє місце у земному просторі життя.

Люди мають різні натури, різні «сродности», поняття про щастя в кожної людини є різне. І твоє життя відкривається у всій повноті процвітання, коли ти займаєшся діяльностями за покликом душі, проявляєш таланти та природні схильності й уміння і відчуваєш, що на своєму місці в житті і там є значимим. І значимість ця визначається внутрішньою гармонією і можливістю служити сродною працею на благо іншим людям. І якщо кожна людина житиме діяльнісно за цим принципом — тоді можлива загальносвітова гармонія. Баланс світопорядку криється у тому, щоб прийняти інакшість та значимість цієї інакшості, дозволити та допомогти створити умови іншій людині, щоб бути собою та проявляти свою Вищу Творчу Суть, вершити справи від синергії серця та розуму для особистого та суспільного блага. 

Так, будучи відкритим життю та вірним внутрішньому поклику, не зраджуючи своєї природи, мудрий Муж усвідомив і поділився своїм усвідомленням, що коли кожен «пізнає себе», тоді отримає «життя відповідно до своєї натури». І всі люди, різні за статусом, розумом, здібностями та схильностями, наче різні глечики, будуть вдосталь наповнені фонтаном за їхніми можливостями і потребами, і отримають стільки щастя, скільки можуть вмістити.

Художниця: Ольга Гайдамака

І тільки будучи на шляху пізнання себе, удосконалюючи саморозуміння можна зрозуміти іншу людину, по-щирому співчувати її радощам та горю, переживанням і слабкощам, бачити в ній сильне та божественне й цінувати це, захоплюватися цим.

І лиш із удосконалення себе як незамінного елемента всесвітньої системи, можна удосконалити світ, який навколо, або ж побачити його природну недосконалу прекрасність. Тоді можлива всесвітня любов, яка покриває усі недосконалості та посилює усе найвище й найчистіше в духовному житті людства на землі.

До того ж, у кожному з нас закладені Єдиною Силою достатні передумови, щоб наповнити глек своєї душі по вінця. Головне вірити в це і бути відкритим до можливостей, до сприяння самого світу пробудити вашу суть, щоб Бути Собою. Маючи різні обдарування та зацікавлення, кожен може повною мірою розвивати їх, адже вони закладені Богом. Ви своїм шляхом, а я своїм шляхом. Можливо, ми десь перетнемося, щоб поєднатися і створити щось спільне та важливе. А можливо будемо лише спостерігачами-реципієнтами творчо-діяльнісного доробку одне одного. І це теж буде важливо й гратиме свою роль у русі світобудови. Своєрідність виявів Бога у кожній людині визначає «різнопуття» людей. Але всі путі ведуть до Єдиного.

Григорій Сковорода

«“Нерівна рівність” — неодмінна умова мирного життя всього світу, «бо наш світ — це немов посаджений рукою Бога сад-квітник, де є і яблуні, і груші, й вишні, і сливи, й виноград, і жоржини, і троянди, й лілеї, і хризантеми, і матіоли, і все-все. Світ існує тільки тому, що різноманітний».

І наостанок хочеться відзначити: Григорій Савич казав, що його жребій — з голяками (тобто він вважав себе рівним із кожним). А це психологічний принцип, що навчає з більшою легкістю сприймати життя, усвідомлюючи, що ніхто не є вищим чи нижчим за мене, адже всі ми — алмази єдиного потоку Життя.

Сердечно дякую Світочу Сковороді за життєдайну мудрість, у якій звучать відповіді на запитання неспокійного людського розуму. У цьому і є Вічність Григорія Сковороди.