Зробіть для дітей казку

Так хочеться, щоб все було красиво, 

Щоб празники чарівні в нас були, 

Всі люди на Землі жили щасливо, 

А діти, наче в казці всі росли.

Створіть для діток новорічну казку,

Хоч час тривожний, бо у нас війна…

Їм неба прихиліть і щиру ласку,

Щоб їх любов зігріла осяйна.

Так швидко летить час… Просто неймовірно! Щойно від літньої спекоти ховалися під тінь крислатого клена, а ось і зима стоїть на порозі з морозцем, біленьким сніжком… Непомітно все минає. От і діти швидко підростають. Ще зовсім недавно вони були такі маленькі, і ми їх піднімали таставили на стільчик, щоб вони прочитали віршик чи пісеньку проспівали. І всі так раділи першим успіхам, а ось вже діти до школи пішли, а от уже підлітками стали, а ось і вже зовсім дорослі. Не встигнеш оглянутись, як вони виросли… А поки ще вони при вас, поки вони маленькі, притуліть їх до себе міцно-міцно, пригорніть, обніміть, поцілуйте і зробіть їм життя у сім’ї, наче справжню казку, де всім буде тепло і радісно, затишно і світло. Це все залежить тільки від батьків, від доброти їхнього серця, від щирості материнської та батьківської душі і великої любові. От уже наближається Новий рік з ялинками, прикрасами, яскравими кольоровими вогниками, свічками, подарунками і привітаннями…

Колись у нас давно, в Україні, ще не ставили ялинки, але Новий рік завжди радо зустрічали, а дівчата свою долю в Новий рік закликали. Для того зрізали кілька гілочок вишні на свято Катерини (7 грудня), і ставили їх у воду, а  коли гілочки зацвітали на Новий рік,то тоді доля приходила до дівчини світла і щедра. Тому і сьогодні всім хочеться, щоб у домі було загадкове, чарівне, казкове новорічне свято. Цього хочуть всі — дорослі і діти. А діти особливо, бо як же у Новий рік без казки, без чарів, дивини  і загадок? 

Та у нас іде війна, страшна, смертельна, зловісна… Хтось залишився зовсім без хати і навіть рідного куточка, без звичного затишку і тепла, хтось без дітей, а інші без родичів, без мами й тата… Трагічний і непевний час сьогодні в житті людей. А час летить, Новий рік наближається… А в сім’ї є діти і їм тим більше хочеться справжнього дива… А де його взяти? Справді, де? Як немає дому, немає хати, рідної квартири, затишку, та й новорічну іграшку сьогодні годі купити, бо на неї непомірна ціна, просто захмарна, як на теперішнє життя… А дітям хочеться свята, так хочеться ялинки і під нею подаруночка, хоч маленького, хоч якогось, бо ж це Новий рік, а в цю ніч – все збувається… Тож як залишити дітей без свята, навіть коли розриваються ракети і вороги залишають всіх нас і маленьких дітей у повній темряві й у холоді? І це так росія звільняє українців від... Від кого? Від чого? Каже, що від поганого життя, від нацистів, від бандерівців, від… Від кого ще? Хоч про те, що все цеу нас ніби є, ми дізналися тільки тепер від самих рашистів… Ага, ми тільки тепер почули, що у нас були чи є якісь нацисти, бандерівці, сатаніти… Це ж треба?… Та сама фашистська росія нас знедолила,  позбавила всього, що в нас було, вона «звільнила» нас від всього хорошого і найкращого, що ми мали, вона розстріляла наше щастя, розгромила нашу красу і затишок, а принесла до нас свій «руський мір» і знищила наш прекрасний світ, світ нашої культури, українських традицій, світ добра і радості…

Та як би нам важко не було, а ми не скотимося до «руського міра», бо в кожному з нас живе світла українська душа, чиста совість, а в серці доброта і любов. А тому ми гарно зустрінемо прийдешній Новий рік (рік зайчика), зробимо свято для своїх дітей і заведемо їх у чарівну і неповторну казку, навіть у цей непростий і страшний воєнний час. Ми сьогодні можемо з дітьми зрізати гілочку вишні і поставити у воду, щоб вона зацвіла нам на долю у новий рік, а як немає новорічного ялинкового деревця, то його ж можна просто виготовити власноруч з конуса, гілочок, шишок, кольорових фантиків і сніжинок та гірлянд, але зробити це всім разом, вечорами, навіть при свічках, але в атмосфері затишку і любові, розказуючи при цьому чарівну казку або дивовижну історію з життя минулого чи зі свого власного, але щоб дітям було цікаво слухати і виробляти іграшки своїми руками. А потім можна встановити найбільшу виготовлену дітьми ялинку в куточку, а сніжинками, іграшками, прикрасити той куточок, де ви живете, ту місцину, де ви зараз перебуваєте, а у свій час Святий Миколай, Дід Мороз чи інший Чарівник обов’язково покладе під ту ялинку новорічний подарунок усім-усім: і дітям, і мамам з татами, і бабусям з  дідусями, та знайомим людям. Бо як же інакше? Всім хочеться дива! 

Всім хочеться тепла і любові, а в час, коли йде війна, цього хочеться особливо, бо кожна душа хоче тепла і ласки, кожне серденько хоче зігрітися від людської любові. А тому новорічні подарунки повинні прийти до всіх-усіх людей. Тому зробімо це свято надзвичайним, теплим і щирим, добрим і приязним, справді казковим. Щоб подарунки одержали всі-всі, навіть ті, хто їх уже давним-давно не отримував, хто вже навіть забув, як це — отримати новорічний подарунок. Тож будьмо людяними і щирими, добрими і світлими, поділімося теплом своєї душі з усіма людьми, а особливо з дітьми, які ще так щиро вірять у казку, у те добро, що повинне бути  між людьми. Тому не зволікайте, а починайте робити новорічні іграшки з дітьми.

Я це запам’ятала зі свого дитинства, а це було після Другої світової війни, час теж був дуже важкий, не те, щоб зовсім голодний, проте й не ситий, але мої батьки робили для нас новорічну чарівну казку. І це запам’яталось мені на все життя. Цей спогад і досі гріє серце такою ніжністю і любов’ю, що не передати…. Перед Новим роком ми з мамою і старшою сестричкою робили іграшки на ялинку, а робили їх з усякого підручного матеріалу: із сірникових коробок, з кольорового паперу, із соломинок, з вати, з клейстеру, з паличок, гілочок, ниточок, шнурочків. Мама придумувала і спочатку сама робила, нас вчила, а ми вже за нею, хто щоміг! Це було дуже цікаво, а скільки різних історій вона нам розповідала, чарівних казок, які найімовірніше сама і вигадувала. Це були надзвичайні вечори і дні. Ми виготовляли цілі оберемки тих іграшок і з нетерпінням чекали ялинку. А перед Новим роком тато приносив до хати живе пахуче деревце аж під саму стелю! Встановлював його на хрестовину, приладнував усе, очепурив її, щоб ялинка була густа і красива, а тоді нас запрошував до кімнати і казав: «От! Ялинка вже готова, наряджайте, як маєте чим! Але спочатку подайте мені «верхушку», щоб я її насадив на вершечок!». Тато ставав на драбину, насаджував «верхушку». А ми мали чим її наряджати, та й ще скільки всього було! От і всі разом бралися до справи. Це був неповторний і дуже радісний, справді чарівний час. Бо ж на ялинку ми вішали не тільки свої іграшки-вироби, але і яблучка (за хвостики прив’язували ниточками до гілочок), горішки, які обгортали «золотком» з цукерок, сухе печиво і цукерки в кольорових фантиках! У такі години в нашій маленькій квартирі панували справжня радість, найбільше щастя, веселий сміх, жарти, бо всі були зайняті прибиранням ялинки… А вранці  ми, ледь відкривши очі, бігли до ялинки, бо там на нас чекали ПОДАРУНКИ! Тоді нам їх приносив чарівний Дід Мороз… А от як? Як він міг зайти до хати, та ще й так тихо, що ніхто не чув і  не бачив? Я того ніяк не могла собі уявити, бо ж усе на ніч було закрите: і двері, і вікна (та вони і заклеєні ж були)… Ну, як? Про це я довго фантазувала, і колись таки Дід Мороз мені наснився — веселий, усміхнений, зовсім як на новорічній листівці. Просто він мені сказав: «Я прийшов і приніс тобі те, що ти хотіла!» Це було фантастично, бо під ялинкою насправді була та лялька, про яку я мріяла. Радість мого дитинства неможливо описати і передати словами! Це було щось неймовірне!

А сьогодні у нас ростуть ті ж самі, точно такі ж діти, які хочуть радості, щастя, казки, веселощів, загадок, жартів, подарунків… І час сьогодні важкий та ще страшніший, ніж у часи мого дитинства… Бо тоді хоч і було важко,але вже не стріляли, бо була перемога і довгоочікуваний мир, а сьогодні війна… Тому любіть своїх дітей, зробіть їхні дні щасливішими, гарними і світлими, не дивлячись ні на що. Робіть з ними свої, вами вигадані іграшки на ялинку, хай це збереже їхня пам’ять надовгі роки, прикрасьте їхнє життя чарівними казками і розповідями, загадками і видумками, зробіть їх щасливими. Адже це ваші діти. Набудьтеся разом із ними, обійміть їх, поцілуйте, бо час – невблаганний, він так швидко пролітає. А свою сім’ю і родину та і всіх навколо привітайте з прийдешнім Новим роком, нехай він буде світлим, добрим, мирним і прекрасним для всіх людей на нашій чудовій Землі, такій маленькій планеті у такому просто незбагненно великому Всесвіті.

  Любіть своїх дітей і пригортайте

  І разом з ним святечко зробіть!

  Та добрим словом всіх-усіх згадайте,

  І подарунок чемно піднесіть:

  Горішок, яблучко чи булочку святкову, 

  Листівку, іграшку, якщо маля…

  Чи милу усмішку, чи тепле слово

  Й від добрості розквітне вся Земля!

Автор: Надія Григорівна Красоткіна — письменниця, знавець та практик із питань освіти та народної педагогіки.