Стисло про економіку

Хочу поділитися з читачами «Сурми» міркуваннями про суть економіки, про те, чим вона є, якоюсь простою мовою, заглиблюючись в природу речей, а не цифри. Про неї всі говорять, але, як показують спостереження, наповнюється цей термін не завжди одним і тим самим змістом. Як ми знаємо з математики, щоб розв’язати рівняння з покращення економіки, потрібно спочатку привести уяву, якщо не кожного, то більшості, про наповнення цього поняття до спільного знаменника. Інакше ніяк. Інакше буде продовжуватися какофонія непорозумінь, у якій важко знаходити консенсус. Це також вбереже нас усіх від впливу спекуляцій і маніпуляцій, за які нам же доводиться платити і, на жаль, вже не тільки грошима.  

Етимологія слова «економіка» загальновідома. Термін походить від давньогрецьких слів «дім і закон». Вікіпедія гарно подає це тлумачення, вказуючи на те, що термін уже давно вийшовдалеко за межі ведення домашнього господарства. «Вікі» також добре класифікує перелік дисциплін, які цей термін охоплює. Але я хочу звернути увагу на друге слово в етимології «закон». Що воно виражає? Економічна теорія як наука тоді ще не була сформована як дисципліна, на основі якої можна булоби виводити закон. Тому немає сумніву, що древні греки послуговувалися законами природи, які вони відкривали і застосовували в своєму господарстві. Природність повинна звучати, як камертон в музиці, у всіх економічних процесах і дисциплінах. Тут власне людство часто спотикається, відступаючи від законів природи, підміняючи їх позитивіськими законами вигаданими законодавцем. Цьому брутальному і згубному шляху, як правило, передує впровадження в наукові дисципліни хибних уявлень, що викликають ілюзіїв суспільстві. Це пастка, виходом з якої є повернення до камертону природності. 

Стрімкого розвитку і звичних нам форм економіка, як феномен, набула в часи індустріалізації. До цього вона носила здебільшого характер натурального обміну, що утримувало її в руслі природності процесів. Тому ми не знаходимо історичних свідчень економічних криз в тому часі. Зі стрибком індустріалізації відбувся чіткий поділпраці і виникла потреба регулювати його, розвивати нові економічні інструменти. На цьому етапі в економічні дисципліни почали закрадатися згубні для економіки збочення у вигляді різних теорій, які віддаляли економічні процеси від законів природи. Найотрутнішою для виконання економікою її задач виявилася теорія соціалізму. Ця вигадана хворою людською уявою теорія за всіма своїми ознаками є протиприродною і протилюдською. Сподіваюся, ні в кого уже немає сумніву щодо цього. Доки її залишки не будуть докорінно прибрані — економіці України не одужати. 

Більшість людей сприймають теорію соціалізму як ідеологію. Але будь-яка ідеологія сама по собі не може існувати в прикладному вигляді, якщо вона не спирається на певні суспільно-економічні відносини. Ідея соціалізму може існувати довго на папері, в головах не надто освічених людей, але не може бути впроваджена в реальне життя, якщо вона не підкорить собі економіку. Так і сталося в колишньому СРСР. Ця імперія зла не могла би відбутися, якщо би вона не зламала природні принципи економіки. Наслідки цього виявилися жахливими для всього людства. Індикація економіки соціалізму як такої, що має управлінську вертикаль на відміну від ринкової, що характеризує капіталізм, є правильною, але поверховою і недостатньою. Нашарування проблем, викликаних минулим України, потрібно знімати акуратно, верству за верствою, щоб не пошкодити здорові тканини, звіряючись на камертон природності явищ і процесів. Намагатися описати це в одній статті, мабуть, буде неправильно і непотрібно. Але вважаю за необхідне анонсувати два постулати, до яких маємо весь час звертатися.

1. Економічні процеси неправильно розглядати у відриві від процесів суспільних, від того, як фактично функціонують суспільні інститути і як вони би мали бути налаштовані, відповідно до природного камертону. Цей зв’язок настільки тісний, що я віддаю перевагу, говорячи про ці процеси, називати їх суспільно-економічними. Батько економічної політики Адам Сміт стверджував, що економічна поведінка людей останнім часом є порушенням природних законів економічного життя. Така поведінка обов’язково приводить до економічних криз, а деякі з цих криз — до воєн. 

2. Детермінантою економіки є функціонування інституту праці в суспільстві. Інститут праці — це суспільно-економічна категорія, яка найбільше відповідає за стан економіки. Не географія, не клімат, не наявність корисних копалин, родючих ґрунтів і т. д., а те, як функціонує інститут праці. 

На властивостях праці хочу зупинитися детальніше. 

Виконана робота стає працею (переходить в економічну категорію), коли вона пропонується для обміну чи продажу. Тоді проходить її оцінка і має місце поняття реалізованої праці. Робота, виконана для власного споживання чи задоволення, не має безпосереднього економічного значення.

Праця має подвійний характер: вона дозволяє людині забезпечити своє матеріальне благополуччя і вона є усуспільнювальним чинником — бере безпосередню участь у формуванні суспільства, виходячи з потреби людей в комунікації. 

Без праці людини додана вартість не утворюється, яким би великим не був потенціал держави. 

Економіка за своєю суттю є процесом обміну працею. Ніби зручніше длярозуміння було би сказати, процесом обміну результатами праці, але… Праця має приватний характер, вона завжди належить конкретній людині, нічиєї праці не буває, а результати праці можуть бути привласнені. Саме з цього моменту набуває значення потреба правового регулювання в нашому житті.

Праця є єдиним природним джерелом утворення приватної власності. Тому від того, як функціонує праця, залежать принципи утворення приватної власності і базове поняття матеріальної справедливості в цілому. На цьому ґрунті виникає суспільний інститут приватної власності.